Рішення № 19144836, 09.11.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

09 листопада 2011 р. Справа 11/105-10

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Грабика В.В.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія Трейд" (код ЄДРПОУ 32526034, юр. адреса: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 45, корпус 4; пошт. адреса: 02660, м. Київ, вул. Автопаркова, 7, поверх 3)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф" (код ЄДРПОУ 60043911, 22000, м. Хмільник, вул. Дзержинського, 47, Вінницька область)

про стягнення 94286,44 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Технологія Трейд” звернулось в господарський суд Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Тріумф” про стягнення боргу та штрафних санкцій у сумі 94286,44 грн..

Позов обґрунтовано наступним. Відповідно до умов договору поставки № 4-05 від 01.01.2006 р. позивач згідно накладних поставляв відповідачеві товар, за який відповідач зобовязався проводити розрахунки у відповідності до положень п. 5.1 договору. Відповідачем зобовязання по проведенню розрахунків за договором виконувались неналежним чином, у звязку з цим, позивачем було направлено відповідачу акт звірки взаємних розрахунків № 31228 від 10.08.2009р., згідно якого в період з 01.01.2008 р. по 10.08.2009 р. позивачем було поставлено товару на суму 630 913,94 грн. При цьому, відповідачем проведено розрахунки на суму 668 754,77 грн.. Також вказаним актом зафіксовано заборгованість відповідача станом на 01.08.2009р. в сумі 125 450,37 грн.. Тому заборгованість станом на 10.08.2009р. складала 87 609,54 грн.. В подальшому позивачем згідно накладних поставлено відповідачу товар на суму 12 738,03 грн.. При цьому, останнім перераховано на рахунок позивача 31 310,65 грн., внаслідок чого за ним рахується заборгованість в розмірі 69 036,92 грн.. Неналежне виконання відповідачем умов договору є підставою для стягнення з нього 94 286,44грн. з яких основний борг з урахуванням індексу інфляції - 83 300,73грн., пеня - 8 135,2грн.,три проценти річних - 2 850,51грн..Зазначені обставини й стали підставою звернення до суду.

Ухвалою судді Матвійчука В.В. у від 13.07.2010 р. порушено провадження у справі № 11/105-10 з призначенням її до розгляду на 02.09.2010 р..

21.09.2010 р. представником позивача подано до суду письмові пояснення, в яких позивач зазначив наступне. Правовідносини позивача та відповідача з приводу поставки товару виникли ще у 2004 р., і були оформлені на підставі рахунків-фактур, які попередньо погоджувалися продавцем та постачальником і виставлялися ТОВ „Технологія Трейд" по факту відвантаження продукції без укладення відповідного договору. Так, протягом періоду з 06.09.2004 р. до 30.12.2005 р. позивачем було поставлено товару на загальну суму 238 358 грн. 10 коп.. З вказаної суми Відповідачем було сплачено лише 212220 грн. 56 коп.. Таким чином, заборгованість відповідача за поставлену продукцію станом на 31.12.2005р. склала 26 137 грн. 54 коп. (238358 грн. 10 коп. - 212220 грн. 56 коп. = 26137 грн. 54 коп.). В подальшому, вказана заборгованість частково погашалася відповідачем впродовж 2006-2009 р.р., у тому числі і за рахунок оплати ним наступних поставок товару, які здійснювалися вже на підставі договору. Однак, протягом терміну дії договору відповідач також періодично припускався порушень його умов щодо своєчасної оплати поставленої позивачем продукції, у зв'язку з чим заборгованість ТОВ „Тріумф" перед ТОВ „Технологія Трейд" збільшилася. Так, з 01.01.2006 р. і до 30.06.2007 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 538 434,39 грн., з яких відповідачем було сплачено лише 519 199,21 грн., що підтверджується банківськими виписками щодо руху коштів по поточному рахунку позивача у ЗАТ „СБЕРБАНК РОСІЇ" № 260010130613. Таким чином, заборгованість відповідача за договором за згаданий період станом на 30.06.2007 р. склала суму у розмірі 45 372 грн. 72 коп. (538434 грн. 39 коп. - 519199 грн. 21 коп. = 45372 грн. 72 коп.). Далі, з 30.06.2007 р. і до кінця 2007 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 443 181 грн. 65 коп., з яких відповідачем було сплачено лише 363 104 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками щодо руху коштів по поточному рахунку Позивача у ЗАТ „СБЕРБАНК РОСІЇ" № 260010130613. Таким чином, заборгованість відповідача за договором за згаданий період станом на 01.01.2008 р. склала суму у розмірі 80 077 грн. 65 коп. (443181 грн. 65 коп. - 363104 грн. 00 коп. = 80 011грн. 65 коп.). Отже, станом на день складення акту звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем №31228 від 10.08.2009 р., що міститься у матеріалах справи, загальна заборгованість Відповідача, яку було визнано ТОВ „Тріумф" шляхом підписання наведеного акту звірки, склала 125 450 грн. 37 коп. (80 077 грн. 65 коп. +45372 грн. 72 коп.) і була вказана у якості залшку станом на 01.01.2008 р. В подальшому, за період з 08.01.2008 р. по 04.06.2009 р. позивачем було поставлено на користь ТОВ „Тріумф" продукцію на загальну суму 630913 грн. 94 коп.. Втім, відповідачем було сплачено на користь позивача лише 668754 грн. 77 коп., що підтверджується банківськими виписками щодо руху коштів по поточному рахунку Позивача у ЗАТ „СБЕРБАНК РОСІЇ" № 260010130613. Таким чином, сума основного боргу ТОВ „Тріумф" перед позивачем станом на 04.06.2009 р. складала 125 450 грн. 37 коп. + 630913 грн. 94 коп. - 668754 грн. 77 коп. = 87 609 грн. 54 коп.. В подальшому, позивачем було також поставлено продукцію на суму 12 738,03 гри., що підтверджується видатковими накладними №ТТ-0000697 від 27.10.09 р., №ТТ- 0000712 від 02.11.09 р., №ТТ-0000721 від 09.11.09 р., ЖГТ-0000735 від 11.11.09 р., №11-0000783 від 30.11.09 р., №ТТ-0000798 від 03.12.09 р., ЖГТ-0000818 від 14.12.09 р, МТ-0000840 від 21.12.09 р., №ТТ-0000866 від 29.12.09 р., наданими позивачем до матеріалів справи раніше. Втім, відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача лише 31 310,65 грн., що підтверджується банківськими виписками. Таким чином, основна заборгованість відповідача за поставлену позивачем продукцію становить: 87 609,54 грн. (визнаний відповідачем борг станом на 10.08.09 р.) +12 738,03 грн. - 31 310,65 грн. = 69 036,92 грн.Відтак, станом на сьогодні відповідно до розрахунку ціни позову сума основного боргу відповідача з урахуванням індексу інфляції становить 83 300,73 грн., розмір нарахованої Відповідачу пені складає 8 135,20 грн., розрахованих згідно ст. 625 ЦК України 3% річних за прострочення грошового зобов'язання - 2 850,51 грн., що загалом становить 94 286,44 грн. (т.3, а.с.1-4).

Рішенням від 28.09.2010 р. у справі № 11/105-10 в позові ТОВ “Технологія Трейд” в частині стягнення боргу відмовлено, позовні вимоги в частині стягнення 8 135,20 грн. пені, 14 263,81 грн. інфляційних та 2 850,51 грн. 3% річних залишено без розгляду та стягнуто з ТОВ “Тріумф” в дохід Державного бюджету України 500 грн. штрафу.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.03.2011 р. апеляційну скаргу ТОВ “Технологія Трейд” залишено без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2011 р. касаційну скаргу ТОВ “Технологія Трейд” задоволено частково, рішення господарського суду Вінницької області від 28.09.2010 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.03.2011 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно пункту 3 статті 84 ГПК України у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення. Зі змісту наведеної норми випливає, що, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом. Проте, рішення місцевого господарського суду в даній справі є передчасним та не відповідає вимогам п.3 ст. 84 ГПК України, оскільки не містить посилання на докази, з яких суд виходив, відхиляючи позовні вимоги позивача, та зазначаючи, що за період з 01.01.2006р. по 29.12.2009р. поставлено відповідачу товару на загальну суму 1 420 218 грн. Зокрема, суд першої інстанції не навів розрахунки, з яких він виходив, а також вказав накладні, які ним були відхилені та не прийняті, враховуючи те, що позивач стверджує, що за даний період ним було поставлено товар на суму 1625268,01 грн. Помилковим є також висновок суду першої інстанції про те, що зарахування позивачем поточних платежів в рахунок погашення попередньої заборгованості за період 2004-2005 років не узгоджуються з приписами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", оскільки в порушення вимог ст.43 ГПК України не надано належної правової оцінки тому, що згідно поданих банківських виписок деякі платежі відповідачем були проведені з призначенням платежу "погашення кредиторської заборгованості", тобто без зазначення конкретної накладної, рахунку-фактури, договору, тощо. Дії позивача по самостійному розподілу сум, що надходили від відповідача, за наявності боргу, не суперечать змісту ст. 534 ЦК України, в якій йдеться про черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням. Водночас, не можна погодитися й з висновками суду апеляційної інстанції, який відмовляючи у задоволенні позову, встановив наявність позадоговірних відносин між сторонами без належного дослідження змісту накладних, які містять умову про те, що оплачується тільки по договору № 4-05 від 01.01.2006 р. Дані обставини судом апеляційної інстанції не досліджувались, що призвело до неправильного застосування місцевим господарським судом норм ч.2 ст.530ЦК України. Апеляційним господарським судом всупереч приписів ст. 43 ГПК України також не надано належної правової оцінки рахункамфактурам, які також визначені в накладних, як підстава поставки. Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, а тому сам факт прийняття товару породжує обов'язок його оплати покупцем, незважаючи на те, чи мала місце поставка за договором. Щодо залишення позову без розгляду в частині стягнення 8135,20 грн. пені, 14 263,81 грн. інфляційних та 2 850,51 грн. 3% річних колегія суддів відзначає наступне. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору. Так, за змістом названої норми, підставою для залишення позову без розгляду є сукупність наступних обставин: - додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі; - витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору; - позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи в цій частині позов без розгляду, зазначив, що позивачем не виконані його вимоги, викладені в ухвалі про порушення провадження у справі від 13.07.2010 р. та ухвалі суду від 02.09.2010 р. надати обґрунтований розрахунок ціни позову з посиланням на норми законодавства та зазначенням методики підрахунку із зазначенням моменту виникнення боргу, його перебігу та погашення з посиланням на первинні документи (розрахунок провести окремо по боргу, інфляційних, пені та відсотках річних). Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно залишив позов без розгляду в частині стягнення 8135,20 грн. пені, 14263,81 грн. інфляційних та 2 850,51 грн. 3% річних з підстав ненадання розрахунку, оскільки, як свідчать матеріали справи, позивач, звертаючись до суду з позовом, у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України надав обґрунтований розрахунок сум, що стягується (а.с. 12-20, т. 1), в якому вказаний період заборгованості, методика розрахунку, при цьому, даний розрахунок проведено окремо по боргу, інфляційних, пені та відсотках річних. Враховуючи наявні у матеріалах справи докази (накладні, виписки з банківського рахунку) та розрахунок боргу, суд першої інстанції зобов'язаний був дати правову оцінку спірним правовідносинам, застосувати норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішити даний спір по суті заявлених вимог та не мав правових підстав для залишення без розгляду позову в відповідній частині. Під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції безпідставно залишив без змін рішення місцевого господарського суду в частині залишення позову без розгляду, не усунувши допущені порушення. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті. В залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване законне судове рішення. (т.9, а.с.164-169).

Згідно розпорядження в.о. керівника апарату суду, справу № 11/105-10 передано на розгляд судді Грабику В.В..

Ухвалою суду від 29.08.2011 р.суддею Грабиком В.В. прийнято до провадження справу № 11/105-10 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 21.09.2011 р..

У зв'язку з ненаданням сторонами усіх витребуваних судом доказів по справі, ухвалою суду від 21.09.2011 р. відкладено слухання по справі № 11/105-10 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 12.10.2011 р..

11.10.2011 р. представником позивача подано до суду відзив на ухвалу суду від 21.09.2011 р., в якому зазначено наступне. 01.01.2006 р. між ТОВ "Технологія Трейд" та ТОВ "Тріумф" було підписано договір поставки № 4-05, разом з тим, господарські взаємовідносини між позивачем та відповідачем тривають ще з 2004 року, про що свідчать банківські виписки, рахунки-фактури, видаткові накладні. Так, відповідно до п.7.1. договору № 4-05 від 01.01.2006 р., даний договір вважається чинним у період з 01.01.2006 р. по 31.12.2007 р.. Виходячи з матеріалів справи, оплата за поставлений товар, яка здійснювалася відповідачем відповідно до даного Договору на підставі Видаткових наиадних - проводилася лише в частковому розмірі, про що свідчать виписки з банківських рахунків. Щодо позадоговірних поставок, загальний борг відповідача у період з 06.09.2004 по 30.12.05 відповідно до рахунків-фактури, видаткових накладних становить 26137,54 грн. Крім того, як вбачається з наявних у справі банківських виписок про рух коштів по рахунку позивача за весь період дії договору, у призначеннях платежів, що вчинювалися відповідачем у якості розрахунку за поставки, посилання на договір взагалі відсутні. У якості призначення платежу у наведених виписках відповідачем було вказано рахунки-фактури, виставлені позивачем, без посилання на договір, а суми оплат не збігаються з сумами поставок, зазначених у рахунках-фактурах та видаткових накладних. Разом з тим, згідно приписів ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу. Як вбачається з тексту договору іншого порядку ним не встановлено, отже, позивач мав правові підстави зараховувати отримані від відповідача грошові кошти у вказаному порядку в рахунок погашення штрафних санкцій за прострочення боржника та заборгованості, яка і внаслідок такого прострочення утворилася. З огляду на викладене, позивач зарахував всі отримані протягом 2004-2005 р.р. від ТОВ „Тріумф" кошти в рахунок погашення заборгованості відповідача за поставлений в цей період товар. Однак, у зв'язку з тим, що станом на день укладення договору заборгованість відповідача перед позивачем не була погашена повністю и складала суму у розмірі 26 137 грн. 54 коп., ТОВ „Технологія Трейд", керуючись приписами ст. 534 ЦК України та за відсутності вказаних у призначеннях платежів розпоряджень відповідача щодо зарахування сплачених ним коштів, віднесло частину грошових коштів, отриманих від ТОВ „Тріумф" під час дії договору, у рахунок заборгованості, що виникла до його підписання. Крім того, слід зазначити, що в матеріалах справи міститься підписаний позивачем та відповідачем шляхом обміну факсограмами акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем №31228 від 10.08.2009 р., за яким ТОВ „Тріумф" визнав свою заборгованість перед позивачем станом на 10.08.2009 р. у розмірі 87 609 грн. 54 коп., до складу якої входила також і заборгованість, яка виникла до укладення договору. Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином. Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Заходи відповідальності за неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором були встановлені у ст. 6 договору. Так, зокрема, у п. 6.1 договору передбачено, що за порушення термінів оплати, визначених у відповідності до п. 5.1 цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню (штрафну неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від загальної вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення. Крім того, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням становленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивачем було розраховано суму інфляційних нарахувань у розмірі 14 263, 81 грн., 8 135,20 грн. пені згідно договору та 3% річних, розрахованих згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 2 850,51 грн. Як вбачається з наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку позовних вимог, зазначені суми обчислювалися ТОВ „Технологія Трейд" відповідно до вимог ст. 534 ЦК України, а саме шляхом зарахування наступних платежів відповідача в рахунок попередніх неоплачених чи частково оплачених ним поставок, внаслідок чого поставки, які були здійснені позивачем після 14.11.2008 р., виявилися такими, що не були оплачені відповідачем (т.10 а.с.26,37).

Представником відповідача в судовому засіданні 12.10.2011 р. подано заперечення проти позову, в яких відповідач зазначив, що вважає позов необгрунтованим та безпідставним з огляду на наступне. 01 січня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Технологія Трейд" та ТОВ "Тріумф" укладено договір поставки № 4-05 за умовами якого позивач зобов'язався поставляти відповідачеві комплексні суміші, функціональні та смако-ароматичні добавки, а відповідач зобов'язався приймати цю продукцію та оплачувати її вартість у строки передбачені цим договором. Позивачем за період з 01.01.2006р. по 29.12.2009р. поставлено відповідачу товару на загальну суму 1 420 218 грн.. Пунктом 5.1 договору визначено, що розрахунки за цим договором здійснюються шляхом переказу грошових коштів покупцем на поточний рахунок постачальника не пізніше ніж через 7 днів з дати здійснення поставки. Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно виписок банку, відповідачем в період з 18.01.2006р. по 22.02.2010р., в рахунок проведення розрахунків за договором № 4-05 від 01.01.2006р., перераховано позивачу кошти в розмірі 1 490 053 грн., що фактично перевищує вартість поставленого позивачем товару. За таких обставин, позивачем не доведено наявності заборгованості у відповідача за договором поставки № 4-05 від 01.01.2006р., а тому відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення боргу в розмірі 69 036,92 грн.. Крім того, звертаємо уваги суду щодо невиконання позивач вимог ухвали суду від 29 серпня 2011 року щодо надання письмових пояснень по суті позову щодо: періоду дії договору з врахуванням змісту п. 7.1. та п. 7.5; щодо поставок товару, проведених по договору № 4-05 від 01.01.2006 р., та окремо щодо позадоговірних поставок, вказаних а позові, за якими відповідач не розрахувався повністю або частково з посиланням на відповідні рахунки-фактури, видаткові накладні, довіреності, первинні бухгалтерські документи; детальні розрахунки по кожній неоплаченій (частково оплаченій) поставці, окремо по договірних та позадоговірних із зазначенням дати поставки, дати кінцевого строку оплати, розміру сплаченої відповідачем суми заборгованості з посиланням на банківські виписки, періоду заборгованості, розміру боргу із врахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені. Не виконання вказаної ухвали практично унеможливлює надання обґрунтованих заперечень позивачем по кожній поставці, як договірній так і позадоговірній. На підставі викладеного, зважаючи на те, що позивач належним чином не довів свої позовні вимоги, вфдповідач просить відмовити "Технологія Тренд" у задоволенні позову (т.10 а.с.51,52).

В судовому засіданні 12.10.2011 р. розпочато розгляд справи по суті , з огляду на заявлене представниками сторін клопотання, продовжено строк розгляду справи на 15 днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 26.10.2011 р..

У зв'язку з надходженням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням на лікарняному та ненаданям сторонми усіх необхідних для вирішення спору по суті документів, в судовому засіданні 26.10.2011 р. оголошено перерву до 09.11.2011 р..

08.11.2011 р. представником позивача подано до суду відзив на ухвалу суду від 26.10.2011 р., в якому зазначив наступне. Господарські взаємовідносини між позивачем і відповідачем тривають ще з 2004 року, про що свідчать банківські виписки, рахунки фактури, видаткові накладні. А саме перша поставка товару позивачем до відповідача відбулася 06.09.2004 року, видаткова накладна № 60, рахунок фактури № 79 від 06.09.2004. З банківської виписки від 14.09.2004р. видно, що відповідач сплатив поставку товару. В період з 06.09.2004 року по 31.12.2004 року позивачем фактично було поставлено товару відповідачеві на суму 27 759, 50 грн.. Відповідачем в період 2004 року було сплачено 25 415, 00 грн. Виписки по рахунку позивача за 2004 рік присутні в матеріалах справи з відміткою суду згідно з оригіналом. Перша заборгованість, яка виникла на 01.01.2005р. становить 2 344,50 грн.. В період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року позивачем було поставлено товару на суму 210 598,60 грн. Рахунки-фактури, видаткові накладні та довіреності за 2005 рік присутні в матеріалах справи з відміткою суду згідно з оригіналом. Відповідачем в період 2005 року було сплачено 186 805,56 грн. Таким чином, на час підписання договору поставки № 4-05, а саме: на 01.01.2006 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 26 137,54 грн.. Згідно приписів ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу. Як вбачається з тексту договору іншого порядку ним не встановлено, отже позивач мав правові підстави зараховувати отримані від відповідача грошові кошти у вказаному порядку в рахунок погашення штрафних санкцій за прострочення боржника та заборгованості. яка внаслідок такого прострочення утворилася. З огляду на викладене, позивач зарахував всі отримані протягом 2004-2005 р.р. від ТОВ „Тріумф" кошти в рахунок погашення заборгованості відповідача за поставлений в цей період товар. Однак, у зв'язку з тим, що станом на день укладення договору заборгованість відповідача перед позивачем не була погашена повністю и складала суму у розмірі 26 137 грн. 54 коп., ТОВ „Технологія Трейд", керуючись приписами ст. 534 ЦК України та за відсутності вказаних у призначеннях платежів розпоряджень Відповідача щодо зарахування сплачених ним коштів, віднесло частину грошових коштів, отриманих від ТОВ „Тріумф" під час дії договору, у рахунок заборгованості, що виникла до його підписання. В період 01.01.2006 року по 31.12.2006 року позивачем фактично було поставлено товару відповідачеві на суму 342 233,69 грн. Рахунки-фактури, видаткові накладні та довіреності за 2006 рік присутні в матеріалах справи з відміткою суду згідно з оригіналом. Відповідачем в період 2006 року було сплачено 297 797,00 грн. Станом на 01.01.2007 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 44 436,69 грн.. В період 01.01.2007 року по 31.12.2007 року позивачем фактично було поставлено товару відповідачеві на суму 639 382,35 грн. Відповідачем в період 2007 року було сплачено 584 506,21 грн.. Станом на 01.01.2008 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 54 876,14 грн.. В період 01.01.2008 року по 31.12.2008 року позивачем фактично було поставлено товару відповідачеві на суму 611 748,98 грн.. Відповідачем в період 2008 року було сплачено 617 299,41 грн.. Станом на 01.01.2009 року відповідачем було перераховано більше на суму 5480,43 грн.. В період 01.01.2009 року по 31.12.2009 року позивачем фактично було поставлено товару відповідачеві на суму 31 902,99 грн.. Відповідачем в період 2009 року було сплачено 73 836,01 грн.. Станом на 01.01.2010 року відповідачем було перераховано більше на суму 41 933,02 грн.. Відповідачем в період 2010 року було сплачено 9 000,00 грн. Таким чином, підсумовуючі всі поставки, які зробив позивач з 2004 по 2010 рр. виходить сума 1 863 626 грн. 11 коп. Відповідач у свою чергу зробив перерахунок коштів в період з 2004 по 2010 рік на суму 1 794 589 грн. 19 коп. Різниця становись 69 036 грн. 92 коп.. Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином. Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Заходи відповідальності за неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором були встановлені у ст. 6 договору. Так, зокрема, у п. 6.1 договору передбачено, що за порушення термінів оплати, визначених у відповідності до п. 5.1 цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню (штрафну неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від загальної вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення. Крім того, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивачем було розраховано суму інфляційних нарахувань у розмірі 14263, 81 грн., 8 135,20 грн. пені згідно договору та 3% річних, розрахованих згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 2 850,51 грн. Як вбачається з наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку позовних вимог, зазначені суми обчислювалися ТОВ „Технологія Трейд" відповідно до вимог ст. 534 ЦК України, а саме шляхом зарахування наступних платежів відповідача в рахунок попередніх неоплачених чи частково оплачених ним поставок, внаслідок чого поставки, які були здійснені позивачем після 14.11.2008 р„ виявилися такими, що не були оплачені відповідачем.

09.11.2011 р. представником відповідача подано заперечення на позов, в якому відповідач зазначив, що стягнення заборгованості за позадоговірними поставками товарів в 2004-2005 роках є безпідставним, за наступних обставин. По-перше. Позивачем не заявлено вимоги щодо стягнення заборгованості за позадоговірними поставками товарів, що були проведені за період з 2004-2005 роках. Відповідно до п.7.3 Договору з моменту підписання Договору всі попередні переговори і листування по ньому втрачають силу. Тобто, навіть у разі наявності заборгованості за позадоговірними поставками 2004-2005 років, погашення такої заборгованості є неможливим за рахунок платежів, що здійснювались відповідачем в період дії договору. По-друге. Стягнення заборгованості за позадоговірні постави 2004-2005 року є необгрунтованим у зв'язку з перебігом строку позовної давності. Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України "загальна позовна давність встановлюється строком у три роки". Згідно з ст. 267 ЦК України "позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною спорі, є підставою для відмови у позові". Слід підкреслити, що відповідно до змісту позовних вимог, предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку за договором поставки № 4-05 від 01.01.2006 року. Свої позовні вимоги ТОВ "Технологія Трейд" обґрунтовує виключно неналежною оплатою відповідачем товару, отриманого за період дії договору з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року, а також товару, отриманого після припинення чинності вказаного договору. Більше того, згідно з постановою Вищого господарського суду України "Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 69036,92 грн. за накладними за період з 14.11.2008 р. по 29.12.2009 р. розрахунок ціни позову (а.с. 12, т.1), а також 8135,20 грн. пені, 2850,51 грн. -3 % річних та 14263,81 грн. інфляційних". Слід підкреслити, що відповідно до акту звірки розрахунків, наданих позивачем, за позадоговірні поставки, проведені в період з 01.01.08 року, у відповідача відсутня заборгованість за цими поставками. Більше того, за вказаним актом заборгованість відповідача зменшилася. Звертаємо увагу суду, що згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. При цьому, у супереч вимогам ч. 2 ст.530 позивачем не надано доказів пред'явлення відповідачу вимог про оплату вартості переданого товару у період позадоговірних відносин. Згідно з наданими позивачем та наявними у справі копіями первинних документів, у період з 01.01.2006р. по 29.12.2009р. позивачем поставлено товару на загальну суму 1 420 218 грн. Відповідно до виписок банку та пояснень, наданих представником позивача 7.11.2011 року, відповідачем в період з 18.01.2006р. по 22.02.2010р. перераховано позивачу кошти в розмірі 1582438,63 грн., що фактично перевищує вартість поставленого позивачем товару. Таким чином, наведе свідчить про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ТОВ "Технологія Трейд". Слід зазначити, що значна частина довіреностей та накладних (за 2004-2005, 2008- 2009 р.) на які посилається позивач, як підставу одержання товару відповідачем, містять підписи, що не відповідають підписам довірених осіб, що вказує на неможливість використання таких накладних в якості належних та допустимих доказів. Окремо наголошуємо, що у зв'язку з перебігом строку позовної давності стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат є безпідставним. На підставі викладеного, зважаючи на те, що позивач належним чином не довів свої позовні вимоги, прошу відмовити "Технологія Тренд" у задоволенні позову (т.10 а.с.73-75).

В судовому засіданні представник позивача подав заяву, в якій зазначив, що позивач вимагає стягнути з відповідача кошти за поставлений та неоплачений товар за період з 06.09.2004 р. по 22.04.2010 р. в сумі 94 286,44 грн. та підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в позові.Представник позивача суду також пояснив, що дія договору в порядку, передбаченому п.7.5 договору не продовжувалася, претензії чи письмові вимоги про погашення заборгованості за позадоговірними поставками відповідачу не направлялися.

Представник відповідача позов не визнав з підстав та за обставин, вказаних у відзиві на позовну заяву, а також надав письмову заяву про неможливість з об"єктивних причин виконати в повному об"ємі вимоги суду за ухвалою від 26.10.2011р..

При розгляді справи судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

В період з 06.09.2004 р. по 28.12.2005 р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 238 358,10 грн., що стверджується відповідними видатковими накладними, довіреностями (т.7 а.с.97-156; т. 8 а.с. 1-20), рахунками-фактурами (т.8 а.с.21-61).

Відповідачем за поставлений товар здійснено оплату в сумі 201 410,56 грн., що стверджується копіями банківських виписок (т.8 а.с.62-126), внаслідок чого його борг за поставлений товар становив 36 947,54 грн..

01.01.2006 р. між ТОВ “Технологія Трейд” та ТОВ “Тріумф” укладено договір поставки № 4-05. Договором передбачено наступне: постачальник постачає, а покупець купує та сплачує комплексні суміші, функціональні та смаково-ароматичні добавки на умовах, визначених в цьому договорі на загальну вартість 300 000 грн. (п.1.1.); ціна товару встановлюється сторонами в накладних на кожну чергу поставки, які є невід'ємною частиною цього договору і встановлюється в національній валюті України (п.2.1.); датою здійснення поставки товару та моментом переходу до покупця права власності на товар вважається дата передачі товару покупцеві або його перевізнику (дата накладної) на складі постачальника (п.4.1.); розрахунки за цим договором здійснюються шляхом переказу грошових коштів покупцем на поточний рахунок постачальника не пізніше ніж через 7 днів з дати здійснення поставки (п.5.1.); за порушення термінів оплати, визначених у відповідності до п. 5.1 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню (штрафну неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від загальної вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення (п.6.1.); договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2007 р. (п.7.1.); будь-які зміни й доповнення до цього договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони зроблені в письмовому вигляді і підписані уповноваженими на те представниками обох сторін (п.7.5).

В період з 06.01.2006 р. по 28.12.2007 р. (період дії договору) позивач здійснив поставку товару на суму 981 616,04 грн., що стверджується видатковими накладними і довіреностями ( т.5 а.с. 131-156, т.6 а.с.1-126) та рахунками-фактурами (т.6 а.с. 127-150, т.7 а.с.1-96).

Відповідачем за отриманий товар здійснено проплату в сумі 820 508,11 грн., що стверджується копіями банківських виписок (т.2 а.с.105-135, т.5 а.с.1-130), внаслідок чого його борг за поставлений товар за цей період становив 161 107,93 грн..

З 08.01.2008 р. по 24.10.2008 р. позивач поставив відповідачу товар на суму 571 219,22 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (т.1 а.с.119-151, 154,155, 160,161, 172-185, т.3 а.с.124) та рахунками-фактурами (т.3 а.с.14-39).

Відповідачем здійснено розрахунки на суму 455 800 грн. (т.3 а.с.135-151, т.4 а.с.1-123), внаслідок чого за вказаний період його борг за поставлений товар становив 155 419,22 грн..

Згідно акту звірки взаєморозрахунків, обопільно підписаного сторонами 10.08.2009 р. заборгованість відповідача станом на 10.08.2009 р. становила 87 609,54 грн., а станом на 01.01.2008р. - 125 450,37грн. (т.1 а.с.25,26).

За період з 14.11.2008 р. по 29.12.2009 р. позивачем поставлено відповідачу товар на суму 68 269,95 грн., що стверджується видатковими накладними і довіреностями, а саме: №ТТ-0000936 від 19.11.2008 р. на суму 4 162,80 грн., ТТ-0000943 від 20.11.2008 р. 6 262,68 грн., ТТ-0000973від 09.12.2008 р. на суму 4 787,40 грн., ТТ-0000996 від 22.12.2008 р. на суму 5 175,84 грн., ТТ-0001006 від 26.12.2008 р. на суму 9 365,76 грн., ТТ-0001011 від 30.12.2008 р. 6 612,48 грн., ТТ-0000002 від 08.01.2009 р. на суму 5 847 грн., ТТ-0000075 від 04.02.2009 р. на суму 4 462,08 грн., ТТ-0000115 від 17.02.2009 р. на суму 5 712 грн., ТТ-0000316 від 29.05.2009 р. на суму 1 446,48 грн., ТТ-0000336 від 04.06.2009 р. на суму 1697,40 грн., ТТ-0000697 від 27.10.2009 р. на суму 265,81 грн., ТТ-0000712 від 02.11.2009 р. на суму 1 853,64 грн., ТТ-0000721 на суму 1 817,82 грн., ТТ-0000735 від 11.11.2009 р. на суму 1 504,98 грн., ТТ-0000783 від 30.11.2009 р. на суму 2 149,08 грн., ТТ-0000798 від 03.12.2009 р. на суму 657,13 грн., ТТ-0000818 від 14.12.2009 р. на суму 1 709,76 грн., ТТ-0000840 від 21.12.2009 р. на суму 1 652,53 грн., ТТ-0000866 від 29.12.2009 р. на суму 1 127,28 грн. (т.1 а.с.27-35, т.3 а.с.61-72, 125-134) та рахунками фактурами: № ТТ-0000732 від 18.11.2008 р., ТТ-0000739 від 20.11.2008 р., ТТ-0000764 від 08.12.2008 р., ТТ-0000788 від 22.12.2008 р., ТТ-0000798 від 26.12.2008 р., ТТ-0000803 від 30.12.2008 р., ТТ-0000002 від 08.01.2009 р., ТТ-0000071 від 04.02.2009 р., ТТ-0000102 від 16.02.2009 р., ТТ-0000301 від 28.05.2009 р., ТТ-0000319 від 04.06.2009 р., ТТ-0000662 від 27.10.2009 р., ТТ-0000679 від 02.11.2009 р., ТТ-0000687 від 09.11.2009 р., ТТ-0000696 від 11.11.2009 р., ТТ-0000752 від 30.11.2009 р., ТТ-0000768 від 02.12.2009 р., ТТ-0000793 від 14.12.2009 р., ТТ-0000816 від 21.12.2009 р., ТТ-0000845 від 29.12.2009 р. (т.3 а.с.41-60).Позивач не надав суду документів, які підтверджували б факт поставки товару відповідачу за видатковою накладною №927 від 14.11.2008р. на суму 4 162,8грн., про яку вказано у розрахунку ціни позову (т.1 а.с.12).

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, в сумі 26 175 грн., що стверджується банківськими виписками (т.1 а.с.36-55), внаслідок чого заборгував позивачу 42 094,95 грн..

В період з 22.02.2010 р. по 21.04.2010 р. відповідачем сплачено позивачу ще 9 000 грн., що стверджується банківськими виписками (т.1 а.с.56-64).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як випливає з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини , які випливають поставки товару (продукції).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити : назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Якщо строк (термін) виконання боржником обов"язку не встанволений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Згідно ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, оцінивши в сукупності докази надані сторонами та які містяться в матеріалах справи, суд дійшов до переконання в тому, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин. Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення. Предмет і підстава позову сприяють зясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обовязку. Як встановлено судом, предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 69 036,92 грн.,пені в сумі 8 135,2грн., 3% річних в сумі 2 850,51грн.,інфляційні нарахування в сумі 14 263,81грн. , а підставою позову - поставка відповідачу товару за видатковим накладними в період з 14.11.2008 р. по 29.12.2009 р., про що вказано позивачем у розрахунку ціни позову (т.1 а.с.12) та про що вказав у своїй постанові від 10.08.2011р. Вищий господарський суд України (т.9 а.с. 165 ).

З огляду на зміст ст.22 ГПК України та приймаючи до уваги ту обставину, що розгляд справи по суті судом був розпочатий 12.10.2011р.,що підтверджується протоколом судового засідання, заява представника позивача про зміну підстави позову - стягнення заборгованості за товар поставлений в період з 06.09.2004р. по 22.04.2010р., судом до розгляду не приймається.

Також судом не приймається до уваги твердження представника відповідача, яке міститься в запереченні проти позову та подане через канцелярію суду 09.11.2011р., про те, що значна частина довіреностей та накладних (за 2004-2005, 2008-2009 роки) на які посилається позивач, як на підставу одержання товару відповідачем, містять підписи, що не відповідають підписам довірених осіб. Вказане твердження не доведене належними та допустимими доказами та не містить переліку документів які містять сумнівні підписи довірених осіб.

Як зазначив в судовому засіданні 09.11.2011р. представник позивача дія договору №4-05 від 01.01.2006р. в порядку визначеному п.7.5 договору не продовжувалася, отже він припинив свою дію 31.12.2007р. відповідно до змісту п.7.1..

Таким чином, поставки товару за період з 14.11.2008р. по 29.12.2009р. заборгованість за якими позивач просить стягнути з відповідача характеризуються як позадоговірні. Оскільки сторони не обумовили строки оплати цих поставок, що витікає із відсутності доказів, які доводили б протилежне, то обов"язок їх оплати відповідно до ст.530ч.2 ЦК України наступає в семиденний строк із дня пред"явлення такої вимоги.

В судовому засіданні 09.11.2011р. представник позивача суду повідомив, що така вимога до відповідача не пред"являлася та в матеріалах справи відсутня.

З наведеного слідує висновок про те, що на момент звернення позивача до суду з позовом у відповідача був відсутній обов"язок оплатити отриманий товар, а відповідно у позивача було відсутнє право вимоги за позадоговірними поставками здійсненими в період з 14.11.2008 р. по 29.12.2009 р., що є підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення основного боргу, проте на переконання суду не перешкоджає позивачеві у захисті порушеного або оспорювангого права і охоронюваного законом інтересу з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку. За відсутності підстав для стягнення основної суми боргу відсутні підстави для стягнення й інших сум нарахованих позивачем.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 43, 44, 49,69, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України,-

ВИРІШИВ :

Відмовити в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія Трейд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф" про стягнення коштів в сумі 94 286,44 грн., в тому рахунку 83 300,73 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 8 135,20 грн. пені та 2 850,51 грн. 3% річних.

Суддя Грабик В.В.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 11 листопада 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи