Постанова № 19112344, 23.09.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

23 вересня 2011 року Справа № 5004/969/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Петухов М.Г. , судді Гулова А.Г.

за участю представників сторін: < Текст >

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Волинської області від 20.06.11 р.

у справі № 5004/969/11 (суддя Дем'як В.М.< Довідник >)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал"

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант" ЛТД

про стягнення в сумі 4 884 грн. 72 коп.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Волинської області від 20 червня 2011 року у справі № 5004/969/11 задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" до товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант ЛТД" про стягнення 4884,72 грн., в т.ч. 3593,34 грн. боргу по розрахункам за послуги зберігання, 383,01 грн. пені, 704,29 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та 204,08 грн. відсотків річних, а також - 102 грн. витрат на державне мито і 236 грн. витрат на оплату інформаційно-технічної послуги з забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 20.06.2011 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог. Вважає, що місцевий господарський суд при прийнятті оспорюваного рішення порушив норми матеріального та процесуального права і прийняв рішення за неповного дослідження обставини справи, що мають значення для справи.

Скаржник вважає помилковими висновки щодо наявності боргу в сумі 4884,72 грн., оскільки на момент розгляду справи у суді сума була значно меншою, і господарським судом Волинської області не були враховані проплати, здійснені ТзОВ «Гарант» ЛТД.

Крім того, доводить, що пеня в сумі 383,01 грн. стягнута судом безпідставно, оскільки судом не врахований річний термін позовної давності згідно зі ст. 258 ЦК України.

Також зазначає, що відповідачеві ТзОВ «Гарант» ЛТД жодним чином не повідомлялося про розгляд даної справи у господарському суді Волинської області. Відповідно судом було позбавлено відповідача права на здійснення захисту своїх прав та інтересів, зокрема - подачі додаткових доказів по справі.

Вважає, що суд першої інстанції порушив норми ГПК України, не дотримавшись принципів здійснення правосуддя на засадах рівності та змагальності.

Позивач не скористався правом надати відзив на апеляційну скаргу, подав письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представники сторін в судове засідання не з’явились.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованність рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено і матеріалами справи підтверджено, що між сторонами на підставі договору-доручення № 9 від 18.03.2009 р. склались договірні відносини щодо тимчасового зберігання товарів на складі (на складі тимчасового зберігання).

Згідно з п.1.1. договору ТОВ «Термінал»/власник складу тимчасового зберігання здійснює зберігання товару ТОВ «Гарант» ЛТД/замовника, а останній зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість зберігання товару.

За п.п.1.2-1.3 договору термін зберігання становить три місяці з дня отримання товару, що посвідчується актом про прийняття-передачу товарів з відміткою митниці, і може бути продовжений на один місяць.

Відповідно до п.4.1. договору вартість зберігання товару на складі тимчасового зберігання відповідач зобов’язаний сплачувати позивачеві щомісяця у термін п'ятого числа наступного місяця.

18.03.2009 р. позивач прийняв на зберігання на складі від ТзОВ «Гарант ЛТД» схеми печатні з другими пасивними елементами, елементною базою (45 піддонів, 77 коробок вагою 19963 кг) загальною вартістю 12836,6 євро, що підтверджено товарно-транспортною накладною № 9 від 18.03.2009 р. і актом № 001 від 18.03.2009 р., який підписаний та скріплений печатками сторін та підписаний посадовою особою митного органу з відміткою про перебування товарів під митним контролем.

Товари були повернуті позивачем відповідачеві 14.05.2009 р., про що складений акт № ОУ-Б000315 здачі-прийняття робіт (надання послуг), який підписаний представниками сторін , скріплений їх печатками та затверджений керівниками. Відповідно до цього акту вартість наданих позивачем послуг зі зберігання товару на СТЗ визначена в сумі 3593,34 грн. з посиланням на рахунок СФ-Б001122 від 14.05.09 р. У акті зазначено, що сторони не мають претензій одна до одної.

Таким чином, переліченими первинними документами підтверджено виконання позивачем послуг зі зберігання товарів на складі, вартість яких погоджена сторонами в сумі 3593,34 грн.

Згідно зі ст.ст.193 ГК України, ст.ст.526,530,946 ЦК України та п.4.1-4.2 договору відповідач зобов’язаний виконати оплату до 05.06.2009 р.

Оскільки докази виконання розрахунків не надані суду, місцевий господарський суд правомірно задоволив позовну вимогу про стягнення 3593,34 грн. боргу.

Колегія суддів звертає увагу, що в апеляційній скарзі скаржник стверджує, що сума боргу є меншою, ніж стягнуто за рішенням суду першої інстанції, однак не надає суду жодного доказу на підтвердження виконання розрахунків. Тому такі доводи скаржника не прийняті до уваги як необгрунтовані.

Умовами п.5.1 договору сторони визначили відповідальність за несвоєчасну оплату вартості зберігання товару, інших будь-яких послуг, наданих власником складу, у вигляді пені в розмірі 2% від суми боргу при простроченні платежу до 7 днів або 7% від суми боргу при простроченні платежу понад 7 днів. Оскільки невиконання оплати має місце, позовна вимога про стягнення пені є підставною і правомірно задоволена судом першої інстанції. Колегія суддів звертає увагу, що розрахунок пені виконаний за період з 06.06.2009 р. по 06.12.2009 р. з урахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України та в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за цей період прострочення, що відповідає вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Заперечення скаржника щодо незастосування судом першої інстанції позовної давної до вимоги про стягнення пені є безпідставними, оскільки відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, тоді як відповідна заява у суді першої інстанції зроблена сторонами не була.

Також правомірно, з урахуванням обставин справи та норм ст.625 ЦК України місцевим господарським судом задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача 204,08 грн. відсотків річних, обрахованих за період прострочення з 06.06.2009 р. по 27.04.2011 р., та 704,29 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції. Борг з урахуванням індексу інфляції помилково розрахований позивачем за період з 18.03.2009 р., тоді як початок періоду прострочення відповідно до п.4.1 договору – з 06.06.2009 р. Тому борг 3593,34 грн. підлягає стягненню з урахуванням індексу інфляції за період з 06.06.2009 р. по 27.04.2011 р., середній індекс інфляції за цей період (за розрахунком колегії суддів) становить 1,196, і належною до стягнення є сума 704,29 грн., яка була стягнута місцевим господарським судом. Тобто – помилка у визначенні періоду не створила помилки у результаті розрахунку, виконаному з урахуванням офіційних індексів інфляції за період прострочення ланцюговим методом – шляхом множення місячних індексів відповідно до наказу Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін».

Таким чином, рішення місцевого господарського суду відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування чи зміни немає. Інші доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі не підтверджені матеріалами справи і не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення згідно зі ст.104 ГПК України.

Так, є безпідставними твердження скаржника про неповідомлення його про розгляд даної справи судом першої інстанції – про направлення відповідачеві за належною адресою (м.Ковель вул.Грушевського,1) ухвали від 20.05.2011 р. про порушення провадження у справі і призначення справи до розгляду свідчать супровідний лист та відмітка канцелярії суду, виконана на звороті ухвали відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України. Про одержання відповідачем цієї ухвали свідчить підпис уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового рекомендованого відправлення /а.с.27/. Таким чином, місцевим господарським судом виконаний обов’язок щодо повідомлення учасників судового процесу про розгляд справи, тому не вбачається порушення норм процесуального права, які стали б підставою для скасування рішення. Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, тоді як сторонам надавалась можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та міркування стосовно позовних вимог та надати докази згідно зі ст.ст.33,34 ГПК України. Колегія суддів звертає у зв’язку з цим увагу, що відповідачем не надано суду апеляційної інстанції обгрунтованих заперечень по суті спору та доказів, які б спростовували викладені в оскаржуваному рішенні висновки.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант" ЛТД залишити без задоволення, рішення господарського суду Волинської області від 20.06.2011 р. у даній справі залишити без змін.

Матеріали справи повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

01-12/12891/11