Постанова № 19112217, 21.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2011 р. Справа № 18/1848/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Медуниця О.Є. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Зубов Ю.В., Колтигін А.П.

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом (вх. № 4304 П/1-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 05.09.2011 року у справі

за позовом підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна", м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр", м. Кременчук Полтавської області,

про стягнення 566 500,00 грн.

та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр", м. Кременчук Полтавської області,

до підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна", м. Київ,

про стягнення 8 407 716,76 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, підприємство з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр", про стягнення 500000,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 51500 грн. інфляційних та 15000 грн. процентів за користування, разом 566 500,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр" подало зустрічний позов про стягнення з Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" неустойки за невиконання зобов’язань за попереднім договором № 3 від 18.08.2008р. у розмірі орендної плати, яка підлягала б сплаті за основним договором (договором оренди) за 2 роки, 11 місяців і 25 днів –8407716,76 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.09.2011 р. у справі № 18/1848/11 (суддя Тимченко Б.П.) у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов про стягнення з підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" 8407716,76 грн. задоволено повністю.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився. Вважає, що судом порушені вимоги статей 42 і 43 Господарського процесуального кодексу, грубо порушені норми матеріального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 05.09.2011 року у справі № 18/1848/11, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" задовольнити, а також стягнути з відповідача 24500,00 грн. на оплату послуг адвоката; судові витрати просить покласти на відповідача за первісним позовом.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, просили її задовольнити.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання не з'явився, в день судового засідання направив на адресу Харківського апеляційного господарського суду телеграму, в якій виклав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника відповідача прибути в судове засідання.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що ухвала Харківського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення справи до розгляду в судовому засіданні на 19.10.2011 року була направлена на адресу відповідача 06.10.2011 року, та отримана останнім, згідно з даними повідомлення про вручення поштового відправлення 14.10.2011 року. Таким чином, відповідач був завчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Слід також зазначити, що в заявленому клопотанні представник відповідача зазначає лише факт неможливості його участі в судовому засіданні, однак не вказує причини такої неможливості, у зв'язку з чим, неможливо встановити поважність таких причин.

Враховуючи викладене, колегія суддів залишає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи без задоволення.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 12.09.2008 р. позивачем платіжним дорученням № 19569 помилково перераховано відповідачеві грошові кошти в сумі 500 000,00 грн. на виконання умов Попереднього договору № 3 від 18.08.2008 року, який не набрав чинності з огляду на недотримання сторонами вимог щодо його нотаріального посвідчення. З огляду на відсутність правових підстав у відповідача для набуття грошових коштів в сумі 500000,00 грн., позивач просить стягнути ці грошові кошти з відповідача разом із нарахованими інфляційними нарахуваннями в сумі 51 500,00 грн. та процентами за користування грошовими коштами в сумі 15 000,00 грн.

Відповідач за первісним позовом позов не визнав в повному обсязі, посилаючись на те, що грошові кошти в сумі 500 000,00 грн. є завдатком за Попереднім договором № 3 від 18.08.2008 р., який набрав чинності 18.08.2008 р., оскільки його укладання не вимагає нотаріального посвідчення. Відповідач вважає, що Попередній договір № 3 від 18.08.2008 р. був та залишається діючою правовою підставою для набуття грошових коштів в сумі 500 000,00 грн., які після укладення Основного договору (Договору оренди) підлягають зарахуванню в рахунок орендних платежів.

Крім того, 26.08.2011 р. відповідач за первісним позовом, ТОВ «Торгово-розважальний центр», звернувся до суду із зустрічним позовом про стягнення з Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна»неустойки за невиконання зобов’язань по Попередньому договору № 3 від 18.08.2008 р. у розмірі 8 407 716,76 грн.

На підтвердження своїх правових позицій у справі, сторони до матеріалів справи надали різні редакції Попереднього договору №3 від 18.08.2008 року.

Редакція Попереднього договору №3 від 18.08.2008 року, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог міститься в додатках до позовної заяви (т.1, а.с. 9-12). Редакція Попереднього договору №3 від 18.08.2008 року, на яку посилається відповідач в обґрунтування своєї позиції по справі міститься в додатках до відзиву на позовну заяву позивача ( а.с. 79-81).

Дослідивши умови кожної з редакцій попередніх договорів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 Попереднього договору №3, в редакції, наданій позивачем, орендар (позивач) повинен сплатити Орендодавцю (відповідачеві) авансовий платіж у розмірі 500000 грн.

В той же час, відповідно до пункту 5 Попереднього договору №3, в редакції, що надана відповідачем, Орендар (позивач) зобов’язується сплатити Орендодавцю (відповідачу) грошову суму у розмірі 500000 грн. протягом одного місяця з дати укладення цього Попереднього договору. Зазначена грошова сума є завдатком і після укладення Сторонами основного договору буде зарахована в рахунок належних з Орендаря за Основним договором орендних платежів в якості гарантованої орендної плати за перші три місяці строку оренди.

Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься платіжне доручення № 19659 від 12.09.2008 року згідно з яким позивач перерахував на рахунок відповідача 500000 грн. В графі «призначення платежу»у вказаному платіжному дорученні зазначено, що даний платіж є авансовим по попередньому договору № 3 від 01.08.2008 року.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача з приводу визначення призначення платежу не як авансового, а як завдатку.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 570 Цивільного кодексу України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

За змістом наведеної норми, завдатком може забезпечуватися тільки дійсне зобов'язання, що виникло між сторонами, а не зобов’язання що виникне в майбутньому.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується укладення сторонами у справі Попереднього договору №3 від 18.08.2008 року саме в редакції цього договору, що надана позивачем.

Так, 18.08.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-розважальний центр»(орендодавцем) та Підприємством з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна»(орендарем) підписано попередній договір №3.

Відповідно до умов вказаного попереднього договору (п.п. 1, 2 договору), між сторонами досягнута угода про укладення в майбутньому між ними, на умовах, визначених цим Попереднім договором, договору оренди нерухомого майна, загальною площею орієнтовно 1641,62 кв.м. (надалі –Торгівельна площа). У зв’язку з тим, що на момент укладення цього Попереднього договору Будинок в цілому і Торгівельна площа, зокрема, мають бути побудовані та введені в експлуатацію, Сторони визнають, що укладення Основного договору можливе в майбутньому після завершення такої побудови та введення в експлуатацію Будинку.

Відповідно до пункту 5 Попереднього договору №3, орендар (позивач) повинен сплатити Орендодавцю (відповідачеві) авансовий платіж у розмірі 500000 грн.

Платіжним дорученням № 19569 від 12.09.2008 року (т.1, а.с. 21), позивач перерахував на рахунок відповідача авансовий платіж за попереднім договором №3 від 18.08.2008 року у розмірі 500000 грн.

В пункті 6 Попереднього договору №3 від 18.08.2008 року сторони погодили, що Попередній договір набирає чинності з моменту його підписання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації і діє до укладення Основного договору, але не більше 1 року з моменту укладення даного Попереднього договору. Сторони не мають права розірвати цей Попередній договір в односторонньому порядку, крім випадків, передбачених даним Попереднім договором.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до абзацу 1, 4 частини 1 статті 635 Цивільного кодексу України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Узгодженим текстом договору оренди (основного договору) (т.1, а.с. 13-19) в пункті 4.2 сторонами обумовлено, що строк оренди складає 10 років.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 793 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, нотаріальне посвідчення Попереднього договору №3 від 18.08.2008 року встановлено як сторонами у договорі, так і вимогами Цивільного кодексу України.

В матеріалах справи відсутні докази нотаріального посвідчення Попереднього договору № 3 від 18.08.2008 року, що вказує на те, що сторонами не виконані умови Попереднього договору, викладені в пункті 6 цього договору, щодо набрання чинності цим договором.

В обґрунтування позову позивач вказує, що 12.09.2008 року, згідно платіжного доручення № 19569 підприємство з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" помилково здійснило грошовий переказ відповідачу на суму 500000 грн.

У зв’язку з помилковістю грошового переказу, позивач направив на адресу відповідача вимогу про повернення помилково сплачених грошових коштів в розмірі 500000 грн., з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з положеннями частини 2 статті 1214 Цивільного кодексу України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Частинами 1 та 2 статті 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача за первісним позовом обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши вимоги зустрічного позову відповідача про стягнення з підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" неустойки за невиконання зобов’язань за попереднім договором № 3 від 18.08.2008р. у розмірі орендної плати, яка підлягала б сплаті за основним договором (договором оренди) за 2 роки, 11 місяців і 25 днів –8407716,76 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що пунктом 7 Попереднього договору № 3 від 18.08.2008 року (в редакції, що надана відповідачем), передбачено обов’язок орендаря (позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом) підготувати проект договору оренди нерухомого майна (Основний договір) та направити два підписаних орендарем та скріплених печаткою примірники цього договору Орендодавцю (відповідачу за первісним позовом, позивачу за зустрічним позовом) не пізніше 01.06.2009 року. Однак, як вказує позивач за зустрічним позовом, Підприємство з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" свій обов’язок, передбачений пунктом 7 Попереднього договору не виконало.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що вивченням матеріалів справи встановлено, що в додатках до Попереднього договору №3 від 18.08.2008 року (в редакціях наданих як позивачем, так і відповідачем) міститься форма основного договору оренди. Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріалами справи не підтверджується невиконання Підприємством з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" обов’язку щодо надання позивачеві за зустрічним позовом проекту Основного договору оренди.

Крім того, в матеріалах справи наявні підписані та скріплені печатками проекти Основного договору оренди нерухомого майна, надані до матеріалів справи як позивачем (т.1 а.с.13-19), так і відповідачем (т.1., а.с. 82-88), що також свідчить про надання позивачем проекту Основного договору відповідачеві, та вказує на безпідставність зустнічних позовних вимог.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутня переписка сторін (вимоги, претензії відповідача) з приводу ненадання позивачем проекту Основного договору.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази введення в експлуатацію об’єкту будівництва, частини оренди якого повинна була стати предметом Основного договору оренди нерухомого майна, у відповідності з умовами Попереднього договору №3 від 18.08.2008 року. Вимоги ухвали господарського суду першої інстанції від 19.08.2011 року щодо надання доказів введення в експлуатацію Торгового центру за адресою: вул. Київська, 5-а, м. Кременчук, відповідачем не виконані.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що обґрунтованість зустрічних позовних вимог не підтверджується матеріалами справи та фактичними обставинами справи, у зв’язку з чим, підстави для їх задоволення –відсутні.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Приймаючи рішення по справі, господарський суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, в умовах недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, у зв’язку з цим, це рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга –задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 48, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно з положеннями частини 1 статті 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

На виконання умов договору про надання правової допомоги від 09.02.2011 року, укладеного між Підприємством з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" та адвокатом Колтигіним А.П., згідно актів прийому-передачі наданих послу №6 та №7, позивачем на рахунок адвоката, відповідно до платіжних доручень № 21342 від 11.08.2011 року та № 23493 від 31.08.2011 року, перераховано оплату послуг адвоката за ведення справи № 18/1848/11 на загальну суму 24000 грн. Вказані грошові кошти, за оплату послуг адвоката.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу, оплату послуг адвоката покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 05.09.2011 року скасувати та постановити нове рішення.

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-розважальний центр»(39602, м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 78; код ЄДРПОУ 34451123) на користь Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна»(02140, м. Київ, вул. Гришка, 3; код ЄДРПОУ 25288083) безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 500000,00 грн., 51500,00 грн. інфляційних та 15000,00 грн. процентів за користування, разом –566500,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-розважальний центр»(39602, м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 78; код ЄДРПОУ 34451123) на користь Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна»(02140, м. Київ, вул. Гришка, 3; код ЄДРПОУ 25288083) державне мито за подання позову в розмірі 5665,00 грн., державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 12750,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн., витрат на послуги адвоката в розмірі 24500,00 грн.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Терещенко О.І.

Повний текст постанови підписано 24.10.2011 року