Рішення № 19107155, 12.10.2011, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-3273/11/0121

Справа №2-3273/11р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2011 року м.Феодосія.

Феодосійський міський суд в Автономній Республіці Крим у складі:

Головуючого судді:- Хожаінової О.В.,

при секретарі: - Акопян Р.Л.,

за участю представника позивача: - ОСОБА_3,

представника відповідача: - Чубко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосія цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК” до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК” про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки, виключення записів з реєстрів,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «ІМЕКСБАНК»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки на виконання зобовязань за кредитним договором та стягнення заборгованості в сумі 323810,98 доларів США, що в еквіваленті складає 2593725,95 грн. яка складається з: суми заборгованості по кредиту 296650,35 грн., заборгованості по відсоткам, за користування кредитом 284690,70 грн., строкової заборгованості по відсоткам 27520,04 грн., строкової заборгованості по кредиту 1958063,56 грн., пені 26801,30 грн. Вимоги мотивовані тим, що згідно з Договором кредитної лінії № 12 від 04.02.2007 року позивачем був наданий кредит відповідачу на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру з максимальним лімітом заборгованості до 400000 доларів США зі сплатою 15% річних з кінцевим терміном повернення до 30.01.2012 року. Додатковими угодами відсоткова ставка змінювалася до 14,5 % річних, а з 20.10.2008 року до 16 % річних. В забезпечення виконання зобовязань був укладений Іпотечний договір від 04.02.2007 року, посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу, реєстровий № 328. Предмет іпотеки обєкт незавершеного будівництва, розташований за адресою АДРЕСА_1, та земельна ділянка, площею 0,1101 га, розташована за тією ж адресою з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку. В період дії кредитного договору відповідач свої зобовязання виконував неналежно, порушував вимоги Кредитного договору, заборгованість добровільно не погашена, що стало підставою для звернення до суду.

Позовні вимоги були уточнені, заявою від 26.08.2011 року просили стягнути з відповідача заборгованість станом на 25.08.2011 року в сумі 3566 429,49 грн., а також судові витрати.

ОСОБА_5 також поданий позов до ПАТ «ІМЕКСБАНК»про визнання недійсними Договору кредитної лінії № 12 від 04.02.2007 року, Іпотечного договору від 04.02.2007 року, посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу, реєстровий № 328, в порядку застосування недійсності договору іпотеки про виключення записів з реєстру іпотек № 329 від 04.02.2007 року та з реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна № 330 від 04.02.2007 року, зобовязання провести перерахунок основної заборгованості за Договором кредитної лінії № 12 від 04.02.2007 року з іноземної валюти долар США на національну валюту України гривню, за курсом, який існував на день укладення Договору кредиту, тобто на 04.02.2007 року. Вимоги обґрунтовані тим, що після укладення кредитного договору та договору іпотеки позивач дізнався, що укладений кредитний договір суперечить діючому законодавству України, та є таким, що підлягає визнанню недійсним, що пункт про видачу кредита в доларах США є незаконним та протиправним, таким, що порушує норми законодавства. Чинний Цивільний кодекс України відрізняє валюту зобовязання та валюту виконання зобовязань. Закон має вид заборони використання між резидентами України, як фізичними так і юридичними особами, будь-яких видів грошових одиниць, крім гривні. Законодавець свідомо в Цивільному та Господарському кодексах заборонив будь-які фінансові відносини з використанням валюти, крім гривні. Надання Банком Позичальникові грошових коштів у вигляді споживчого кредиту та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обовязків в іноземній валюті за своєю правовою природою є валютною операцією. Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії НБУ (генеральної чи індивідуальної). Зазначена позиція також регламентована постановою КМУ № 1998 від 18.12.1998 року, постановою НБУ № 200 від 30.05.2007 року. У позивача та відповідача відсутня індивідуальна ліцензія на право проведення валютних операцій за Договором кредитної лінії № 12 від 04.02.2007 року, передбачена п.п. в, г ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” в іноземні валюті. Отримання індивідуальної ліцензії є необхідною умовою для правомірності видачі та одержання валютного кредиту незалежно від суми грошових коштів, які надаються банком, та строку їх повернення позичальником. Згідно ч.1 ст. 524 ЦК України зобовязання між особами-резидентами України повинні бути виражені виключно в грошовій одиниці України гривні. Порушення вимог законодавства при укладенні кредитного договору є підставою для визнання його недійсним. Вважає, що його помилка є результатом навмисних дій іншого учасника правочину Банку, який скористався юридичною неосвіченістю позивача, увівши позивача в оману при укладенні правочину, який суперечить положенням діючого законодавства. Відповідач при провадженні визначеної в ліцензії діяльності повинен відповідати Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Внаслідок незаконних дій відповідача позивач зазнав суттєвих матеріальних втрат, оскільки курс долара значно зріс у зрівнянні з курсом, який існував на дату укладення кредитного договору, що є істотним дисбалансом договірних відносин, суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги основного позову підтримав. У задоволенні зустрічного позову просила відмовити, оскільки він не грунтується на законі.

Представник відповідача підтримала вимоги зустрічного позову, просила його задовольнити, у задоволенні основного позову просила відмовити з підстав, що викладені в зустрічному позові.

Згідно ст.ст. 10 ч.3, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, всебічно зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 04.02.2007 року між позивачем і відповідачем був укладений Договір кредитної лінії № 12, позивачем був наданий кредит відповідачу на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру з максимальним лімітом заборгованості до 400000 доларів США зі сплатою 15% річних з кінцевим терміном повернення до 30.01.2012 року. Додатковими угодами відсоткова ставка змінювалася до 14,5 % річних, а з 20.10.2008 року до 16 % річних. В забезпечення виконання зобовязань був укладений Іпотечний договір від 04.02.2007 року, посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу, реєстровий № 328. Предмет іпотеки обєкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1, та земельна ділянка, площею 0,1101 га, розташована за тією ж адресою з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку. В період дії кредитного договору відповідач свої зобовязання виконував неналежно, порушував вимоги Кредитного договору, відповідач має заборгованість станом на 25.08.2011 року в сумі 3566429,49 коп., що складається з: поточної заборгованості за кредитом 649669,28 грн., простроченої заборгованості по кредиту з 11.11.2008 року 25.08.11р. 1594207,37 грн., простроченим відсоткам по кредиту з 11.02.09р. по 25.08.11р. 978035,77 грн., поточним відсоткам з 01.08.11р. 25.08.11р. 24344,96 грн., пені по кредиту з 25.08.2010 р. 25.08.11р. 195475,05 грн., пені по простроченим відсоткам з 25.08.10р. 25.08.11р. 124697,06 грн. Заборгованість добровільно не погашена.

В судовому засіданні факт відсутності індивідуальної ліцензії представник ПАТ «ІМЕКСБАНК» не спростував.

Згідно ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до прийняття за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися на території України у випадках, і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку і на умовах, встановлених законом.

У пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»зазначено, що згідно з частиною першою ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до прийняття за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня… Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадку і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192 ЦК України, ч.3 ст.533 ЦК України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Стаття 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»встановлює загальні вимоги до здійснення комерційними банками банківських операцій та передбачає для вчинення яких банківських операцій комерційним банкам слід отримати банківську ліцензію та письмові дозволи.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»кошти це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Разом із тим, режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обовязки субєктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства визначається Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно п.2 ч.1 ст.1 вищевказаного Декрету, до валютних операцій відносяться операції, повязані з переходом права власності на валютні цінності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Декрету, до валютних цінностей відноситься іноземна валюта іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вноситься до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Частиною 1 ст. 5 Декрету передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Згідно п. «г»ч.5 ст.5 Декрету, індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції за період, необхідний для здійснення такої операції, зокрема індивідуальна ліцензія потребується у разі використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. «в»ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з п.1.5 Положення про порядок видачі Національним Банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 14.10.2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний Банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Згідно з ліцензією, виданою у встановленому порядку АКБ «ІМЕКСБАНК» Національним Банком України, та дозволом, банк має право здійснювати банківські операції, зокрема, операції з валютними цінностями, надавати кредити в іноземній валюті.

Відповідно до положень ст.54 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст засвідченої ним угоди вимогам Закону і дійсним намірам сторін.

Державна реєстрація іпотек здійснюється з метою реалізації переважного права іпотекодержателя з задоволення вимог за рахунок предмету іпотеки перед іншими іпотекодержателями, які не зареєстрували, або зареєстрували пізніше права і вимоги на предмет іпотеки, надання в інтересах фізичних або юридичних осіб інформації про обтяження нерухомого майна іпотекою або про відсутність такого обтяження згідно п.1 постанови КМУ від 31.03.2004 року «Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек». Відповідно п.6 Порядку внесення в Державний реєстр іпотек відомостей про обтяження майна іпотекою здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя. Реєстратор вносить відомості в день їх надходження на підставі повідомлення іпотекодержателя.

З урахуванням наведеного, відсутні правові підстави для визнання недійсним Договором кредитної лінії № 12 від 04.02.2007 року, а, відповідно, і Іпотечний договір від 04.02.2007 року, посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу, реєстровий № 328, оскільки вказані вимоги є похідними від вимог про визнання недійсним кредитного договору, зобовязання за кредитним договором не виконані. Також не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_5 в порядку застосування недійсності договору іпотеки про виключення записів з реєстру іпотек № 329 від 04.02.2007 року та з реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна № 330 від 04.02.2007 року, зобовязання провести перерахунок основної заборгованості за Договором кредитної лінії № 12 від 04.02.2007 року з іноземної валюти долар США на національну валюту України гривню, за курсом, який існував на день укладення Договору кредиту, тобто на 04.02.2007 року. Судом в ході розгляду справи не встановлено факту обману позичальника з боку кредитора, а також навмисних дій ПАТ «ІМЕКСБАНК», що тягнуть визнання правочину недійсним. Умови кредитування та сукупна вартість кредиту викладені в тексті Договору кредитної лінії № 12 від 04.02.2007 року, підписаного обома учасниками правочину, сторони в рівному ступені несли ризик, укладаючи спірні кредитний договір та договір іпотеки, зобовязання за кредитним договором не виконані, у звязку з чим відсутні правові підстави для задоволення вказаних позовних вимог.

Відповідно до ст. 526,527 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін згідного з договором. Одностороння відмова від виконання зобовязання та одностороння зміна умов договору не допускається, за виключенням випадків, передбачених законом.

Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлено зобовязання боржника повернути кредит частинами, то при простроченні повернення чергової частини кредитор набуває право вимагати повернення всієї суми кредиту достроково.

З урахуванням наведеного, доказів, наданих сторонами, суд дійшов до висновку, що права ПАТ «ІМЕКСБАНК»порушені та підлягають захисту в порядку вимог ст.ст.509,526,527,530,536,553,554,623-625,1048-1050 Цивільного кодексу України, позов ПАТ «ІМЕКСБАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню.

Судові витрати розподілені в порядку ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10,11,88,212,214-215,294 ЦПК України, ст.ст.509,526,527,530,536,623-625,1048-1050 Цивільного кодексу України, ст.ст.12,33,39 Закону України “Про іпотеку”, ст.ст.2,47,49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК” до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК” в особі філії ПАТ «ІМЕКСБАНК»в Автономній Республці Крим (95003, м.Сімферополь, пр.Кірова/вул.Леніна, 29/1 літер «А», ЄДРПОУ 34871422) заборгованість станом на 25.08.2011 року по Договору кредитної лінії № 12 від 04.02.2007 року в сумі 3566429 (три мільйони пятсот шістдесят шість тисяч чотириста двадцять девять) грн. 49 коп., судовий збір в сумі 1700,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн., а всього 3568249 (три мільйони пятсот шістдесят вісім тисяч двісті сорок девять) грн. 49 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК” про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки, виключення записів з реєстрів, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд АРК шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя-

Секретар-