Постанова № 190901, 19.10.2006, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2006 р.

Справа № 11/160-06-4370

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду складі:

Головуючого судді: Петрова М.С.

Суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П.

при секретарі судового засідання: Бухтіяровій О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Тіхонов Р.І., довір. №406 від15.09.05 р.(в суд засіданнях від 29.08.06., 12.09.06., 10.10.06р, 17.10.06, 18.10.06.)

Брігінець С.О., довір. №305 від 25.05.06 р.(в суд. засіданнях від 12.09.06р, 19.09.06, 10.10.06.)

Перекрест І.С., довір. № 306 від 25.05.06р.(в суд. засіданнях від 12.10.06, 10.10.06, 17.10.06., 18.10.06.)

від відповідача: Авдеєнко В.І., довір. б/н від 30.05.06 р.(в суд. засіданнях від 29.08.06., 12.09.06, 19.09.06, 10.10.06., 17.10.06., 18.10.06р., 19.10.06 р.)

Кондратьєва Л.Б., довір. №71-8 від 3.01.06 р.( в суд.засід.19.09.06, 10.10.06., 17.10.06., 18.10.06.)

Кулаков О.В., довір. б/н, від 30.05.06 р.( в суд.засіданнях від 19.09.06, 10.10.06.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Одеської залізниці

на рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2006 р.

по справі № 11/160-06-4370

за позовом Одеської залізниці

до Білгород-Дністровського морського торговельного порту (далі по тексту Порт)

про стягнення 34 503,19 грн.

(Відповідно до ст.69 ГПК України за клопотанням сторін строк розгляду апеляційної скарги продовжено до 20.10.06 р.)

В С Т А Н О В И Л А:

11 травня 2006року Одеська залізниця звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Порту про стягнення з останнього боргу у сумі 34503,19 грн. за надані послуги по переводу стрілок на залізничних коліях відповідача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16 червня 2006р. (суддя Власова С.Г.) в позові Одеської залізниці відмовлено, з огляду на те, що остання не надала доказів, підтверджуючих погодження з відповідачем розміру збору за перевід стрілок, а також належних доказів виконання робіт, вартість яких позивач просить стягнути з Порту.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Одеська залізниця звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати оскаржене рішення господарського суду 1 інстанції та задовольнити позов у повному обсязі, оскільки місцевий господарський суд надав невірну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Так, скаржник вважає, що він надав належні докази, підтверджуючи факт виконання ним робіт по переводу стрілок на залізничних коліях відповідача, що підтверджується актами прийняття виконаних робіт та накопичувальними картками.

На думку залізниці у мировій угоді, затвердженій ухвалою господарського суду Одеської області від 29.09.05 р., сторони погодили тариф на перевід стрілок, оскільки Порт знав або повинен був знати, що Одеською залізницею на ці послуги вже встановлені тарифи.

Про те, що Порт був ознайомлений з тарифами на перевід стрілок свідчать 2 телеграми Одеської залізниці із зазначенням вартості послуг по переводу стрілок. Порт тарифи на ці послуги не заперечував, підписав мирову угоду, а отже погодився із ними.

Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу просив апеляційний суд залишити оскаржене рішення без змін, вважаючи його обґрунтованим та відповідаючим чинному законодавству.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами відповідно до ст.ст.38,101 ГПК України додаткові докази, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, та перевіривши правильність юридичної оцінки судом 1 інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.09.2005 р. у справі № 15/237-05-6808, затверджено мирову угоду між Одеською залізницею та Портом, згідно з якою сторони погодили умови договору про обробку вагонів з вантажами.

Частиною 3 п. 7.4. зазначеного договору встановлено, що при подачі та забиранні вагонів з фронтів навантаження (вивантаження) Залізниця своїми силами здійснює перевід стрілок, які знаходяться на балансі Порту, за що Порт сплачує Залізниці збір згідно договірного тарифу.

Одеська залізниця вважає, що в процесі виконання сторонами умов цього пункту договору сторони своїми фактичними діями погодили тариф на перевід стрілок, оскільки Порт отримавши дві телеграми, в яких були зазначені тарифи на перевід стрілок, приймав надані йому послуги по переводу стрілок, а тому погодився із цими тарифами.

Однак, судова колегія не погоджується із цими доводами Одеської залізниці з огляду на те, що наявні матеріали свідчать про зворотне, про це свідчать всі акти виконаних робіт (а.с.14-16), яки підписані представником Порту із зауваженнями, щодо неузгодженості тарифу на перевід стрілок.

Таким чином, із змісту ч.3 п.7.4 договору, узгодженого сторонами в результаті підписання мирової угоди і затвердження її ухвалою господарського суду Одеської області від 29.09.05 р., а також із наявних матеріалів справи випливає, що сторони не узгодили тариф на перевід стрілок, тому при вирішенні даного спору необхідно застосовувати положення ч.4 ст.632 ЦК України, згідно якої якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладання договору.

З наданих Одеською залізницею на вимогу апеляційного суду калькуляцій на перевід стрілок вартість цих послуг складає на Донецькій залізниці –40,49 грн., Придніпровській –11,90 грн., Південно-західній –45,39 грн., Південній -17 грн., Львівській -11,82 грн.

Таким чином у 2005 р. середня вартість послуг на перевід стрілок на території України складала 25,32 грн. (40,49 грн.+11,90 грн.+45,39 грн.+17 грн.+11,82 грн.=126,6 грн.:5=25,32 грн.), тому судова колегія вважає, що ця вартість і є звичайною ціною на перевід стрілок у спірний період. Відповідач відповідно із ст.33 ГПК України не довів належними доказами, що звичайні ціни на вказані послуги є іншими ніж встановлено судом.

В той же час, як вбачається із наданої позивачем таблиці розрахунку вартості наданих відповідачу послуг по переводу стрілок у спірний період складає 34503,19 грн., кількість здійснених переводів стрілок дорівнює 1745, а відповідно із цим вартість одного переводу стрілки складає 19,77 грн. (34503,19 грн.:1745=19,77 грн.). Вартість наданих послуг по переводу стрілок у спірний період у сумі 34503,19 грн., яка і є сумою позову розрахована виходячи з вартості 1-го стрілочного переводу у сумі 36,33 грн. та послідуючих у сумі 15,75 грн.

З наведеного випливає, що вартість наданих позивачем послуг з переводу стрілок розрахована виходячи з ціни, яка нижче звичайної ціни на аналогічні послуги, які надаються в Україні іншими залізницями, але судова колегія при розгляді даного спору виходить з ціни, яку визначила Одеська залізниця, оскільки вона як зазначено вище є нижчою за звичайні ціни і суд не може виходити за межі позовних вимог.

Факт виконання робіт по переводу стрілок згідно із умовами мирової угоди –п.7.4 договору, оформляється щодекадним актом виконаних робіт у двох примірниках, який складає відповідальний представник Залізниці і підтверджується відповідальним працівником Порту. З цього вбачається, що Відповідач повинен розраховуватись з Позивачем на підставі актів виконаних робіт.

Згідно із актами від 17.11.05 р., 22.11.05 р., 1.12.05 р. Одеська залізниця надала Порту послуги з переводу стрілок на загальну суму 34503,19 грн.

Вказані акти виконаних робіт підписані Портом із зауваженнями про те, що тарифи по переведенню стрілок з портом не узгоджувались та 30% робіт, вказаних у актах, не виконувалися Одеської залізницею. З цих причин Порт відмовився сплачувати виконані Одеською залізницею послуги з переводу стрілок.

Підстави, з яких Порт відмовився оплачувати виконані роботи є надуманими та не приймаються до уваги судовою колегією, оскільки спростовуються наявними матеріалами справи.

Так, доводи Порту щодо невиконання позивачем 30% робіт, вказаних у актах, є голослівними і не підтвердженими належними доказами. Посилання Порту на те, що подача вагонів на колії №№18,19,20 здійснювалися тепловозом Порту, а відповідно із цим кількість переводів стрілок, здійснених Одеською залізницею, є меншою ніж заявлено у позові не приймаються до уваги з наступних підстав.

Факт подачі вагонів Портом на колії №№18,19,20 ніким не оспорювався і Одеська залізниця підтвердила, що вона на ці колії вагони не подавала, а відповідно із цим не включала до позовних вимог оплату за перевід стрілок на вказаних коліях. До того ж з розрахунку позивача та доданої до неї технологічної карти видно, що Одеською залізницею на вказані колії вагони не подавалися у спірний період та плата за перевід стрілок на цих коліях до розрахунку не включалася.

В судовому засіданні від 19.09.06 р. представники Порту також заявили, що кількість переводів стрілок у спірний період повинен бути меншим, оскільки кількість переводів стрілок необхідно рахувати виходячи з кількості стрілок, що розташовані з заїзду на залізничні колії Порту до фронтів розвантаження. Однак, судова колегія вважає, що дані доводи представників Порту є безпідставними, оскільки подача вагонів на фронти розвантаження без їх сортировки є технічно неможливою, сортировочні ж колії згідно із схемою, доданою до Єдиного технологічного процесу роботи Порту і станції Б-Дністровський Одеської залізниці, знаходяться у відповідача. Тільки після сортировки вагони можуть подаватися на фронти розвантаження і відповідно із цим з сортировочних колій до фронтів розвантаження йде розрахунок кількості стрілок і їх переводів. При подачі вагонів на сортировочні колії Порту Одеською залізницею не включалися до суми позову вартість переведених стрілок.

Кількість переведених позивачем у спірний період стрілок та вартість цих переводів у сумі 34503,19 грн. підтверджуються розрахунком Одеської залізниці та доданими до нього первинними документами –накопичувальними картками, натурними листами, Єдиним технологічним процесом роботи державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” і станції Б-Дністровський Одеської залізниці.

Відповідачем у відповідності із ст.33 ГПК України не спростовано належними доказами факт виконання Одеською залізницею меншого обсягу послуг та їх вартості.

В судовому засіданні представник Порту посилався також на те, що плата за перевід стрілок входить в оплату за подачу та забирання вагонів, а тому Порт не повинен платити вдруге. Вказаний довід відповідача не заслуговує на увагу, оскільки це суперечить умовам п.7.4 договору та мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 29.09.05 р. Вказана ухвала відповідачем не оскаржена в установленому законом порядку і є чинною по теперішній час, а відповідно із цим є чинним і договір в тієї редакції що затверджено вказаною ухвалою суду.

Посилання Порту на те, що умова абзацу 3 п.7.4 договору №ОД/М-05-600д-НЮ викладена у мировій угоді від 29.09.05 р. є недійсною (нікчемний правочин) судовою колегією до уваги не примається, оскільки як зазначалося вище умови договору №ОД/М-05-600д-НЮ, у тому числі пункт 7.4 затверджені ухвалою господарського суду Одеської області, яка є чинною.

В судовому засіданні від 19.10.06 р. представником Порту було заявлено клопотання про направлення судом листа до Мінтрансу України з проханням надати роз’яснення входить а чи ні вартість переводу стрілок в склад тарифу на подачу і забирання вагонів. Вказане клопотання судовою колегією залишено без задоволення, оскільки як зазначалося вище сторони самі визначили в договорі №ОД/М-05-600д-НЮ, викладеному в мировій угоді, затвердженій ухвалою господарського суду Одеської області від 29.09.05 р., що оплата за перевід стрілок здійснюється окремо від оплати за подачу і забирання вагонів і вона не входить в склад тарифу за подачу і забирання вагонів. У вищезазначений договір сторонами зміни не вносилися, ухвала господарського суду Одеської області від 29.09.05 р. не оскаржувалася і є чинною по теперішній час. До того ж тарифним керівництвом №1, затвердженим наказом Мінтрансу України №551 від 15.11.99 р., чітко визначено у пункті 26 розділу 1, що оплата за перевід стрілок здійснюється за вільними тарифами, в той час як оплата за подачу і забирання вагонів згідно із пунктом 1 розділу 2 здійснюється за ставками, зазначеними у таблицях 1, 2., тобто це свідчить про те, що плата за перевід стрілок не входить в тариф на подачу і забирання вагонів.

Судова колегія погоджується із доводами Порту про те, що сторонами не була узгоджена ціна на надання Одеською залізницею послуг з переводу стрілок, але у даному випадку як зазначалося вище необхідно застосовувати вимоги ч.4 ст.632 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вищенаведених обставин судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позову, тому апеляційна скарга Одеської залізниці підлягає задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 16.06.06 р. на підставі п.3 ч.1 ст.104 ГПК України –скасуванню, позов Одеської залізниці –задоволенню.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита та на ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів –

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Одеської залізниці задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 16.06.06 р. скасувати, позов задовольнити.

2. Стягнути з Білгород-Дністровського морського торговельного порту (67700, м. Б-Дністровський, Одеська обл., вул. Шабська,81, р/р 26002301510017 МФО 328458, код ОКПО 01125689 в ПІБ м. Б-Дністорвський) на користь Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р 26006000031, в Одеській філії АБ „Експресбанк” МФО 328801, ОКПО 26133678) 34503 грн.19 коп. основного боргу, 345 грн. 03 коп. держмита за розгляд позовної заяви, 172 грн. 50 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги, 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видачу наказів доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Разюк Г.П.