Ухвала суду № 19073104, 25.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" жовтня 2011 р.                               м. Київ                                        К-24374/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Федорова М.О.

суддів:                    Рибченка А.О.

Маринчак Н.Є.

Костенка М.І.

                    Шипуліної Т.М.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Страхова група „ТАС” на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2008

у справі № 11/240-А

за позовом Закритого акціонерного товариства „Страхова група „ТАС”

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень

ВСТАНОВИВ:

          Закрите акціонерне товариство „Страхова група „ТАС” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень.

          Постановою господарського суду м. Києва від 03.07.2007 позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2008 постанову господарського суду м. Києва від 03.07.2007 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведено виїзну планову перевірку Чернівецької філії позивача з питань дотримань вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 по 30.06.2006 та складено акт № 4458/22-0/25811900 від 19.10.2006.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 000237220/0 від 01.11.2006, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток страхових організацій в розмірі 4577 грн.

Перевіркою встановлено, порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Чернівецькою філією позивача зменшено валовий дохід від страхової діяльності на 156205 грн. страхових платежів, переданих головному офісу у перестрахування.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відокремлені підрозділи позивача не мають статусу юридичної особи, а Юридичною особою є ЗАТ „Страхова група „ТАС”, яка здійснює господарську (страхову) діяльність як самостійно так і через свої відокремлені підрозділи, в тому числі через філії, які укладають договори від імені ЗАТ „Страхова група „ТАС” в особі уповноваженого представника на підставі довіреності юридичної особи.

Позивач як юридична особа - страховик, укладав договори перестрахування, за яким було перестраховано частину ризиків по договорам страхування, укладених ЗАТ „Страхова група „ТАС” в особі філії.

Філія позивача згідно розпоряджень перерахувала на рахунок ЗАТ „Страхова Група „ТАС” кошти в розмірі 156205 грн., суми страхових премій, перерахованих ЗАТ „Страхова група „ТАС” перестраховику за договорами страхування, укладеними ЗАТ „Страхова Група „ТАС" в особі філії, порядок перерахування коштів був встановлений в ЗАТ „Страхова група „ТАС” згідно Порядку функціонування рахунків в системі ЗАТ „Страхова Група „ТАС”, затвердженого 26.03.2003 Головою правління ЗАТ „Страхова група „ТАС”.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про страхування” страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних товариств або товариств із додатковою відповідальністю згідно із Законом України „Про господарські товариства” з урахуванням передбачених особливостей, а також одержали в установленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Перестрахування згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України „Про страхування” полягає у страхуванні одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовий дохід від страхової діяльності (крім страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення) страховиків-резидентів оподатковується за ставкою три відсотки від суми такого доходу і не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою статтею 10 цього Закону.

Для цілей оподаткування страхової діяльності як оподатковуваний дохід від страхової діяльності слід розуміти суму страхових внесків, страхових платежів або страхових премій (далі - сума валових внесків), за винятком суми валових внесків, переданих у перестрахування, отриманих (нарахованих) страховиками протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, за винятком суми валових внесків, переданих у перестрахування.

Судами встановлено, що Філія діє на підставі Положення, затвердженого загальними зборами акціонерів, і являє собою відокремлений структурний підрозділ ЗАТ „Страхова група „ТАС”, має відокремлений баланс, який входить до зведеного балансу Товариства, перебуває на обліку в МДПІ як самостійний платник податку на прибуток, однак не є юридичною особою.

Оскільки Філія не є юридичною особою, не наділена повноваженнями на проведення перестрахування від імені страховика і не має права на купівлю вільноконвертованої валюти та перерахування останньої як страхової премії перестраховикам, зазначені дії були проведені Товариством як юридичною особою через бухгалтерію Головного офісу.

Філія як окремий платник податку на прибуток після фактичної сплати Головним офісом згідно з договорами перестрахування частини страхових платежів та отримання від останнього інформації про це перераховувала йому відповідну суму і зменшувала у податковому обліку свій валовий дохід від операцій страхування.

В результаті перерахування частини страхових платежів Головному офісу, а в результаті здійснення останнім операцій перестрахування у нерезидентів ризиків за укладеними Філією договорами страхування.

Головний офіс не зменшував суму валових доходів від страхової діяльності на суму сплачених перестраховикам платежів.

Перерахування платежів перестраховикам за конкретно визначеними об’єктами перестрахування забезпечувалося за рахунок коштів Філії, тому саме вона отримала право на зменшення доходу від страхової діяльності на суму цих платежів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що встановлені законом для філій юридичної особи - страховика обмеження щодо можливості безпосереднього перерахування ними платежів перестраховикам - нерезидентам не може бути перешкодою для зменшення суми валових доходів, якщо страховиком проведено перестрахування за укладеними філіями договорами за рахунок отриманих ними за цими договорами страхових платежів.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що у перевіряємому відповідачем періоді термін позивної давності по зобов’язанню за договором не сплинув, а дії відповідача є неправомірними.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Страхова група „ТАС” на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2008 слід задовольнити, постанову скасувати, а постанову господарського суду м. Києва від 03.07.2007 залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 17, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Страхова група „ТАС” задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2008 у справі № 11/240-А скасувати.

Постанову господарського суду м. Києва від 03.07.2007 у справі № 11/240-А залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіМ.І. Костенко

Н.Є. Маринчак

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна