Ухвала суду № 19072815, 15.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"15" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-24505/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого                              Конюшка К.В.

суддів:                                        Гончар Л.Я.

                                                  Сіроша М.В.

Харченка В.В.

Черпіцької Л.Т.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010 року

у справі № 2а-19748/09/1270

за позовом          Закритого акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій»

до          Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську,

          Головного управління Державного казначейства України у Луганській області

про          стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

В С Т А Н О В И В:

У січні 2009 року Закрите акціонерне товариство Лисичанський склозавод «Пролетарій»звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області (з урахуванням уточнених позовних вимог) про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 41906,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

          Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові рішення з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за вересень 2008 року, яка виникла внаслідок від’ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в період з 01.08.-31.08.2008 року, за результатами якої складено довідку № 850/08-3/31380846 від 09.12.2008 року.

За даними довідки податковою інспекцією підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2008 року в сумі 114 546,25 грн., або 59,78 % від загальної суми дозволеного податкового кредиту у серпні 2008 року; не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації за вересень 2008 року в сумі 77 066,75 грн. або 40,22 % від загальної суми дозволеного податкового кредиту у серпні 2008 року. Це пов'язано з тим, що на виконання вимог абзацу 2 пункту 4.3 р. 4 «Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість», затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18.08.2005 року № 350, на кінець перевірки від органів державної податкової служби за місцем реєстрування основних постачальників ЗАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій»(з сумою 5 і більше відсотків від суми дозволеного податкового кредиту у серпні 2008 року та результатами аналізу даних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем), інформація про отримані інформаційні довідки щодо таких постачальників не надходила.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту..

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких було сформовано податковий кредит. Вказані податкові накладні відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР, що не заперечується податковим органом.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

Відповідно до підпункту 7.7.4. пункту 7.7. статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Підпунктом 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 вказаного Закону встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з підпунктом 7.7.6 пункту 7.7. статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за вересень 2008 року була проведена контролюючим органом відповідно до довідки №850/08-3/31380846 - 09.12.2008 року.

Проте, на час вирішення спору по суті позовних вимог податковим органом не було відшкодовано позивачу залишок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2008 року у розмірі 41906,00 грн.

Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, доводи податкового органу про те, що можливість отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ставиться у залежність від проведення контролюючим органом зустрічних перевірок контрагентів позивача по ланцюгу до виробника для підтвердження надмірної сплати податку до державного бюджету є безпідставними. З урахуванням наданих позивачем доказів суди дійшли висновку про документальне підтвердження суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку по декларації за вересень 2008 року в розмірі 41906,00 грн.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов’язку щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) вступає у зв’язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов’язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

          Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

          Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську залишити без задоволення.

          Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010 року у даній справі залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України.