Ухвала суду № 19037183, 05.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2011 р.                               м. Київ                                        К-14981/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

          Шипуліної Т.М.

за участю секретаря Андрюхіної І.М.

прокурора Суходольського С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2007

у справі № 10/12н-ад

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Макарт»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська,

за участю Прокуратури Жовтневого району м.Луганська

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

                                                   ВСТАНОВИВ:          

Постановою Господарського суду Луганської області від 13.04.2007 ТОВ «Компанія «Макарт»відмовлено в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська №0002712310/0 від 12.07.2006, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 329245,50 грн., у т.ч. основний платіж –219497 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 109748,50 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2007 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська від 12.07.2006 №0002712310/0.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач та відповідач представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2006 №0002712310/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 329245,50 грн., у т.ч. основний платіж -219497,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 109748,50 грн., на підставі акта перевірки №236/23-33241869 від 22.06.2006.

За висновками акта перевірки позивачем порушено підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв’язку з включенням до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 1005903 грн. на підставі податкових накладних виданих ПП «Сервіспостачання»за наслідками виконання робіт по наданню маркетингових послуг, використання яких у господарській діяльності не підтверджено.

Як передбачено підпунктами 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів, робіт (послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; у разі, коли платник податків придбаває товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені в зв’язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

У пункті 1.32 статті 1 названого Закону визначено, що господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Суд першої інстанції встановивши, що позивачем укладено договір з ПП «Сервіспостачання»щодо забезпечення якісного надання інформації замовнику, надання перевірених, економічно обґрунтованих даних, вивчення ступеня розвитку інфраструктури, вивчення прогнозу стану кон’юнктури ринку, визначення дійсних та потенційних конкурентів, вивчення попиту на продукцію та перспектив його розвитку, на підтвердження виконання якого надано договір, акти виконаних робіт та кошториси, які не містять інформації щодо змісту виконаних робіт та їх результатів, без зазначення конкретних цифрових даних на підтвердження проведених досліджень, посилань на інформаційні джерела, відсутні висновки виконавців про результати проведених робіт та яким чином замовник може їх використовувати в господарській діяльності, а також невідповідність винагороди понесеним затратам, дійшов вірного висновку, що за відсутності доказів, що отримані маркетингові послуги були використані позивачем в його господарській діяльності, дії відповідача з визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість є правомірними.

Висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача обов’язку підтверджувати зв’язок отриманих послуг з господарською діяльністю підприємства, а не з оподатковуваними операціями у межах господарської діяльності є помилковими, оскільки відсутність підстав для віднесення витрат на оплату маркетингових досліджень до складу валових витрат, виключає можливість формування податкового кредиту за наслідками виконання зазначених операцій, що є підставою для висновку про підтвердження доводів відповідача про завищення позивачем податкового кредиту.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи, яке скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2007 скасувати.

Постанову Господарського суду Луганської області від 13.04.2007 залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

Т.М.Шипуліна