Ухвала суду № 19037168, 12.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2011 року                               м. Київ                                        К/9991/859/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.07.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010

у справі №2а-5024/10/1570

за позовом Виробничо-комерційної фірми «Юна-сервіс»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                   ВСТАНОВИВ:                                                  

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.07.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси №0000502300/0 від 20.04.2010 про нарахування ВКФ «Юна-сервіс»у вигляді ТОВ податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1143606 грн., у тому числі 762404 грн. за основним платежем та 381202 грн. за штрафними санкціями. В іншій частині позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт від 20.04.2010 №169/23-213/20974052.

За висновками перевірки позивачем допущено порушення вимог пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до збільшення від’ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 521819 грн., та заниження податку на додану вартість в сумі 762404 грн.

Підставою для таких висновків стало встановлення віднесення до складу податкового кредиту у січні 2009 року 343984 грн., у лютому 2009 року –431906 грн. та у квітні 2009 року 508333 грн. податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих контрагентами позивача у попередні періоди, а саме березень-грудень 2008 року, за операціями які не пов’язані з господарською діяльністю позивача.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000502300/0 від 26.04.2010, яким позивачу донараховано податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1143606 грн., у т.ч. 762404 грн. основного платежу та 381202 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на підставі належно оформлених податкових накладних.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що матеріалами справи підтверджено формування позивачем податкового кредиту за січень, лютий та квітень 2009 року на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих його контрагентами, при цьому відповідачем фактів порушення податкового законодавства при складанні та видачі контрагентами позивача зазначених податкових накладних не виявлено.

На надано відповідачем і доказів, що господарські операції, за наслідками виконання яких контрагентами позивача видані спірні податкові накладні, не пов’язані з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на те, що Закон України «Про податок на додану вартість»не містить заборони щодо включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених платником постачальникам товарів (послуг) у минулих звітних періодах на підставі належним чином оформлених податкових накладних, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у відповідача правових підстав для донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.07.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров

Суддя Л.В. Ланченко