Ухвала суду № 19072122, 11.10.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2011 р. Справа № 26525/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Онишкевича Т.В.,Попка Я.С.

з участю секретаря судових засідань Наконечної М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.10.2009 року у справі за позовом Приватної агропромислової фірми "Брошукова" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення рішення та зобов»язання до вчинення вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

ПАФ "Брошукова" звернулася суд з адміністративним позовом до ДПІ у Рівненському районі за яким просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2008 року № 0000212351/0, щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 1377345 грн., та зобов'язати відповідача надати Головному управлінню Державного казначейства України в Рівненській області висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що є сільськогосподарським товаровиробником, що реалізує м'ясо у живій вазі переробним підприємствам і нараховує ПДВ за нульовою ставкою, згідно з п. 6.2.6. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року№ 168/97-ВР, і вважає, що ним правильно включено суми від'ємного значення податку на додану вартість, які виникли у нього в результаті здійснення операцій з поставки переробним підприємствам м'яса живою вагою за нульовою ставкою, до загальної декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом. При цьому позивач покликається на чинні листи ДПА України № 1399 від 28.01.2003 року та № 15190 від 10.08.2006 р., в яких викладена така ж позиція.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.04.2010 року позов задоволено з тих підстав, що відповідач ототожнив право сільськогосподарського підприємства на одержання від переробних підприємств дотацій та право акумуляції самим сільськогосподарським підприємством суми пільгового ПДВ.

Не погодившись з прийнятою постановою, ДПІ у Рівненському районі оскаржило її в апеляційному порядку та вважає, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень позовних вимог та просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, апелянт зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 року N 596 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 p. N 271 і від 12 травня 1999 p. N 805", якою, зокрема, були внесені зміни до Постанови КМУ від 12.05.1999 року №805 та затверджений в новій редакції Порядок нарахування, виплати, використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським виробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, пунктом 12 якого передбачено, що на підставі даних бухгалтерського обліку сільськогосподарські товаровиробники щомісяця складають окрему податкову декларацію з податку на додану вартість поставлених ними молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно задовольнити апеляційну скаргу з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ПАФ "Брошукова", як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстрована розпорядженням Голови Рівненської районної ради № 1061 від 31.12.1999 року. Основним видом діяльності позивача є птахівництво-розведення курей яєчних порід та індиків м'ясних порід. 20.01.2000 року позивач взятий на податковий облік в ДПІ в Рівненському районі і зареєстрований як платник ПДВ.

ДПІ у Рівненському районі проведено виїзну позапланову перевірку ПАФ "Брошукова" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період листопад 2007 року, за результатами якої складено Акт від 18.02.2008 року № 133/20/23-309/30716583.

У акті зазначено, що позивач відносив суми ПДВ по придбаних товарах (роботах, послугах), пов'язаних з виробництвом молока і м'яса в живій вазі, що поставляються переробним підприємствам, до складу податкового кредиту, який відображається в декларації з розрахунків з бюджетом (загальна декларація), що є порушення пп. 11.21 ст.П Закону України "Про податок на додану вартість" та п.12 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 р. № 596 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 p. N 271 і від 12 травня 1999 p. N 805". Тому позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за вересень 2007 року в сумі 137345 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Рівненському районі 19.02.2008 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000212351/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 137345 грн.

Зазначені фактичні обставини щодо ведення позивачем податкового обліку знайшли підтвердження в судовому процесі.

Пунктом 11.21 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спору) встановлено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2 розділу 1 "Загальні положення" Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції, чинній на час виникнення спору), платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону № 168/97-ВР) суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Згідно з п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 ( постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 № 291), на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Відтак, при визначенні обєкта оподаткування платник податку на додану вартість, який підпадає під дію п.п. 11.21 та 11.29 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, і податкове зобовязання, і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобовязанні за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, то й податковий кредит із податку на додану вартість, сформований за операціями із придбання призначених для виробництва сільськогосподарської продукції (продукції птахівництва) основних засобів і будівельних матеріалів, які будуть використані для збільшення балансової вартості останніх, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму податку, що залишається в його розпорядженні.

З наведеного не можна погодитись з висновком суду першої інстанції, що відповідач ототожнив право сільськогосподарського підприємства на одержання від переробних підприємств дотацій та право акумуляції самим сільськогосподарським підприємством суми пільгового ПДВ.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тому колегія суддів вважає, що ПАФ "Брошукова" завищено суму бюджетного відшкодування за вересень 2007 року в сумі 137345 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність дій, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними, не підтвердженими матеріалами справи та не доведеними у судовому засіданні.

В звязку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а тому необхідно скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову за якою слід відмовити в позові.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі задовольнити.

Скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.10.2010 року у справі№2а-2260/09 та прийняти нову постанову.

Відмовити в позові Приватної агропромислової фірми "Брошукова" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про визнання протиправним, сскасування податкового повідомлення рішення від 10.02.2008 року за №0000212351/0 та зобов»язанні до вчинення вчинення дій.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Т.В.Онишкевич

Я.С.Попко

Повний текст виготовлено 14.10.2011р.