Ухвала суду № 19072063, 29.09.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2011 р. Справа № 71042/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Носа С.П., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Васильків А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект ЛТД» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект ЛТД» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішення №0008792305/0/68010 від 28.10.2008 року, №0008792305/1/81566 від 30.12.2008 року та №0008792305/2/15183 від 04.03.2009 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

25.05.2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішення №0008792305/0/68010 від 28.10.2008 року, №0008792305/1/81566 від 30.12.2008 року та №0008792305/2/15183 від 04.03.2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що податкові повідомлення-рішення №0008792305/0/68010 від 28.10.2008 року, №0008792305/1/81566 від 30.12.2008 року та №0008792305/2/15183 від 04.03.2009 року прийняті на підставі акту перевірки від 15.10.2008 року №11967/23-522/32632249. У даному акті перевірки вказано, що на момент укладання угод між ним та ТОВ «Рубітекс», одним із постачальників паливно-мастильних матеріалів для ТОВ «Рубітекс» було ПП «Демол-Сервіс». Вважає, що ці рішення є незаконними, оскільки відповідно до судової практики, щодо дотримання ПП «Демол-Сервіс» податкового законодавства, ухилення однією із сторін від сплати податків відповідно до діючого законодавства України, не може бути підставою для визнання угоди недійсною, а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб субєкта підприємницької діяльності. Зазначає, що висновки відповідача, щодо визнання угод між ПП «Демол-Сервіс» та ТОВ «Рубітекс»; між ним та ТОВ «Рубітекс» є нікчемними, невірними та такими, що суперечать нормам ЦК України, а отже донарахування податкових зобовязань на підставі порушення законодавства є незаконними.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі покликається на те, що між ним та ТОВ «Рубітекс» 01.03.2008 року укладено договір комісії №01/03-08/Ас, згідно з яким він зобов'язався за дорученням ТОВ «Рубітекс» за винагороду та за його рахунок, здійснити від свого імені роздрібну реалізацію паливно-мастильних матеріалів, дизпалива через мережу АЗС, та оптову реалізацію. Передача нафтопродуктів оформлювалась згідно з умовами договору актами прийому-передачі нафтопродуктів. Розрахунки здійснювалися відповідно до платіжних доручень, через установу банку. Зазначає, що паливно-мастильні матеріали зберігалися на складах ВАТ «Дніпронафтопродукт» з яким він уклав договір зберігання №0304/06-7 від 03.04.2006 року, паливно-мастильні матеріали транспортувалися на підставі договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №АС/29-12 від 29.12.2003 року ТОВ «Сфера ІФ». Вважає, що він належним чином здійснював господарську діяльність на виконання договору комісії, а ТОВ «Рубітекс» належним чином розраховувалось з ним, підтвердженням цього є відповідні додаткові погодження до договору комісії, акти приймання виконаних робіт до договору комісії, його звіти.

У ході апеляційного розгляду представник відповідача Мельник О.А. надав пояснення та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання умов договору, отримання паливно - мастильних матеріалів ТОВ «Аспект ЛТД» від ТОВ «Рубітекс» оформлено актами прийому-передачі нафтопродуктів.

Однак, в актах прийому-передачі палива не вказано реєстраційних номерів сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності та/або декларацій про відповідність чим порушено вимоги ст.13 Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.200. року за № 2406-ПІ з наступними змінами та доповненнями, постачальник зобов'язаний реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передане відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічну регламентом на відповідний вид продукції. З даної норми Закону випливає, що позивач не мав права реалізовувати паливно-мастильні матеріали без відповідних на це документів.

Згідно штатного розпису у ТОВ «Рубітекс» рахується 2 працівники за сумісництвом. В податковому органі за місцем реєстрації товариства (державна податкова інспекція Бабушкінському р-ні м. Дніпропетровська) відсутня інформація про наявність на підприємстві основних фондів та складських, офісних приміщень, виробничих потужностей, транспортних-засобів та торгівельного обладнання, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Договір поставки нафтопродуктів від 1 квітня 2008 року №04/2008-1, укладений між ПП «Демол - Сервіс» та ТОВ «Рубітекс», не спричинив реального, настання правових наслідків, а отже, не могло бути постачання паливно - мастильних матеріалів для ТОВ «Рубітекс» який в свою чергу на виконання договору поставки від 14.05.2008 року № 14/05-08/АС зобов'язувався передати у власність ТОВ «Аспект ЛТД».

У результаті порушення контрагентом ПП «Демол - Сервіс» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, угоди укладені з ТОВ «Рубітекс» на реалізацію товару на адресу останнього, та в свою чергу угоди, укладені ТОВ «Рубітекс» на подальшу реалізацію товару в т. ч. ТОВ «Аспект ЛТД» мають протиправний характер. А такий правочин внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту та валових витрат ТОВ «Рубітекс» по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до абзацу п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно норми зазначеного підпункту право платника на податковий кредит виникає саме у звязку з придбанням товарів, робіт, послуг, операції з продажу яких є обєктом оподаткування згідно із пунктом З.І ст. З цього Закону, що передбачає реальну наявність предмету продажу, результату роботи, послуги, а не просто перерахування коштів між субєктами господарювання.

Дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання товару та переходу на нього права власності не підпадають під поняття змісту «Продаж товарів», яке визначено в пункті 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, даною нормою визначено, що до продажу товарів відносяться будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що за результатами перевірки, проведеної Тернопільською ОДПІ, 15.10.2008р. було складено акт № 11967/23-522/32632249 на підставі якого, було винесене 28.10.2008р. податкове повідомлення-рішення № 0008792305/0 68010. яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі - 4 290 577,00 грн.; штрафні санкції -2 145 289,00 грн., а разом - 6 435 866, 00 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржено ТОВ «Аспект ЛТД». За результатами розгляду скарги Тернопільською ОДПІ було прийнято рішення від 30.12.2008року, яким податкове повідомлення-рішення № 0008792305/0 68010 від 28.10.2008 р., залишено без змін, скарга Товариства без задоволення, та було винесене податкове повідомлення-рішення від 30.12.2008р. № 0008792305/1 81566, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі - 4 290 577.00 грн.: штрафні санкції -2 145 289,00 грн., а разом - 6 435 866,00 грн.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені Товариством. За результатами розгляду повторної скарги Державною податковою адміністрацією в Тернопільській області було прийнято рішення від 03.03.2009 року № 3233/10/28-007/68, яким податкове повідомлення-рішення № 0008792305/0 68010 від 28.10.2008 р.. та від 30.12.2008 року № 0008792305/1 81566 залишені без змін, а скарга Товариства без задоволення, та Тернопільською ОДПІ було винесене податкове повідомлення-рішення від 4.03.2009 р. № 0008792305/2 15183, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі - 4 290 577,00 грн.; штрафні санкції - 2 145 289,00 грн., а разом -6 435 866,00 грн.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені Товариством до Державної податкової адміністрації України.

Рішенням ДПАУ про результати розгляду скарги № 4394/6/25-0115 від 13.05.2009 рок> вищевказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга Товариства беї задоволення.

Перевіркою, встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4., ст.7 Закон України «Про податок на додану вартість», яке полягало у завищенні податкового кредиту по податкових деклараціях за березень-червень 2008 року з ПДВ. що в свою чергу привело до заниження податкового зобов'язання 2008 року з ПДВ на загальну суму 4 290 577грн.

ТОВ «Аспект ЛТД» укладено договір комісії від 1 березня 2008 року №01/03-08АС з ТОВ «Рубітекс», відповідно до якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду здійснити від свого імені, але за рахунок Комітента реалізацію паливно-мастильних матеріалів - палива наступних марок: А-76 (80), А-92, А-95, а також дизпаливо шляхом їх продажу за готівковий та безготівковий розрахунок. Паливно-мастильні матеріали передаються на комісію для роздрібної реалізації із подальшою видачею через мережу АЗС та оптової реалізації.

Згідно з пунктом 2.3.1 зазначеного договору Комітент (ТОВ «Рубітекс зобов'язаний передати Комісіонеру (ТОВ «Аспект ЛТД») паливно-мастильні матеріали за актом прийому-передачі на складі ВАТ «Дніпронафтопродукт».

Відповідно до абзацу пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97 із наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168/97) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону №168/97, поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що Згідно норми зазначеного підпункту право платника на податковий кредит виникає саме у звязку з придбанням товарів, робіт, послуг, операції з продажу яких є обєктом оподаткування згідно із пунктом З.І ст. З цього Закону, що передбачає реальну наявність предмету продажу, результату роботи, послуги, а не просто перерахування коштів між субєктами господарювання.

Дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання товару та переходу на нього права власності не підпадають під поняття змісту «Продаж товарів», яке визначено в пункті 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, даною нормою визначено, що до продажу товарів відносяться будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки в порушення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Аспект ЛТД» завищено податковий кредит по податкових деклараціях за березень - червень 2008 року з ПДВ, що в свою чергу привело до заниження податкового зобов'язання 2008 року з ПДВ на загальну суму 4 290 577 грн..

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект ЛТД» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року у справі №2а-1525/09 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 04.10.2011 року.

Головуючий суддяА.М.Ліщинський

СуддіС.П. Нос

Р.М.Шавель