Постанова № 19071439, 04.11.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 листопада 2011 р. № 2-а- 13155/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Волошина Д.А.

за участю секретаря судового засідання Боклаг А.С.

представників позивача Василинич О.А., відповідача Сазонов ЄВ.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Автрамат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Публічне акціонерне товариство "Автрамат", з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові , в якому просить суд, визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0001320840 від 23 вересня 2011 року форми "В4" про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за лютий, березень 2011 року у розмірі 136473 грн.; №0001310840 від 23 вересня 2011 року форми "В1" про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень, квітень 2011 року на 136473 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2 грн.; №0001300840 від 23 вересня 2011 року форми "Р" про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2011 року 170591 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що висновок ДПІ про безпідставність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум по укладеним договорам та податковим накладним отриманим від ТОВ «Оріон» та ТОВ «Вторма-сплав» не підтверджений доказами, наполягав на відсутності в діях позивача порушень п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зазначив, що взаємовідносини з ТОВ «Оріон» та ТОВ «Вторма-сплав» мали реальний характер та були виконані, витрати підтверджуються належним чином складеними первинними документами, в тому числі податковими накладними, що підтверджують факт правомірності декларування податкового кредиту.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував, з посиланням на матеріали перевірки, зазнаючи, що укладені угоди не спрямовані на реальне настання наслідків, а отже є нікчемними, не виникає обєкту оподаткування та безпідставно складені податкові накладні контрагентами ТОВ «Оріон» та ТОВ «Вторма-сплав» в сукупності свідчать про відсутність правових підстав для формування ПАТ «Автрамат» податкового кредиту та віднесення витрат до складу валових за операціями з поставки товарів від ТОВ «Оріон» та ТОВ «Вторма-сплав», які фактично не відбулися.

Представник позивача в судове засідання зявився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання зявився, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях на адміністративний позов та матеріалах перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Автрамат» зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про держану реєстрацію юридичної особи та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців. Підприємство створено на викупленому майні виробничого обєднання «Харківтракторозапчастина», що підтверджується п. 4. Статуту. Як платник податків, зборів (обовязкових платежів), знаходиться на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків та є платником податку на додану вартість.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Автрамат» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Оріон» та ТОВ «Вторма-сплав» за лютий-квітень 2011 року, про що складено акт № 1969/40-028/00236027 від 09.09.2011року.

На підставі висновків акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків було винесено податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0001320840 від 23 вересня 2011 року форми "В4" про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за лютий, березень 2011 року у розмірі 136473 грн.; №0001310840 від 23 вересня 2011 року форми "В1" про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень, квітень 2011 року на 136473 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2 грн.; №0001300840 від 23 вересня 2011 року форми "Р" про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2011 року 170591 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 грн.

Як зясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки № 1969/40-028/00236027 від 09.09.2011року висновки відповідача про порушення ПАТ «Автрамат» п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено податковий кредит за лютий 2011 року у сумі 71873,84 грн., та у березні 2011 року у сумі 64598,77 грн., що призвело до завищення суми відємного значення та завищення задекларованих до відшкодування сум податку на додану вартість та заниження податку на прибуток у 1 кварталі 2011 року на загальну суму 170590,76 грн.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011року набув чинності Податковий кодекс України.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

ПАТ «Автрамат», ТОВ «Оріон» та ТОВ «Вторма-сплав» зареєстровані платниками ПДВ, що підтверджується свідоцтвами платника ПДВ від 21.07.1997р. та від 30.10.09р.

З акту перевірки вбачається, що СДПІ був отриманий акт Костянтинівської ОДПІ у від 17.06.2011 року № 441/23-3-31266421 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Оріон» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Оптметпромторг» за лютий 2011 року. Детальне опрацювання вказаних матеріалів дало змогу прийти до висновку про порушення ТОВ «Оріон» ст. 201, 203, 215, 216, 228, ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, доказів щодо транспортування товару не надано, а отже відсутній обєкт оподаткування у лютому 2011 року. Також отримано акт перевірки Броварської ОДПІ від 21.06.2011 року № 710/233/33212320 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вторма-сплав» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Фобос-Транс-Плюс» за лютий 2011 року. Детальне опрацювання вказаних матеріалів дало змогу прийти до висновку про порушення ТОВ «Вторма-сплав» ст. 201, 203, 215, 216, 228, ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже відсутній обєкт оподаткування у лютому 2011 року.

Однак із зробленими субєктом владних повноважень висновками суд не погоджується, виходячи з такого.

Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні.

Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на ТОВ «Оріон» та ТОВ «Вторма-сплав» підтверджується, що зазначені юридичні особи є зареєстрованими, статус відомостей підтверджено.

ПАТ «Автрамат» було укладено договір № 10100174 від 11.06.2010 року на підставі якого виписана податкова накладна від 07.02.2011 року та договір № 10100241 від 01.11.2010р. на підставі якого виписані на податкові накладні від 09.02.2011р., від 28.02.2011р.

Таким чином судом встановлено, що постачальники товару ТОВ «Оріон» та ТОВ «Вторма-сплав», щодо яких відповідачем оспорюється право позивача на податковий кредит та включення витрат до складу валових на момент здійснення господарської операції були зареєстровані в установленому законом порядку, знаходяться на обліку в податковому органі, мали статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

Згідно з матеріалами справи між позивачем ПАТ «Автрамат» (як покупцем) та ТОВ «Оріон» як (продавцем) було укладено договір поставки № 10100174 від 11.06.2010 року на поставку товару а саме: магній, марганець, нікель та вогнетривні вироби. Строк дії договору подовжено до 31.12.2011 року, що підтверджується додатковою угодою № 1 від 09.11.2011р. Номенклатура, ціна, якість кожної партії товару погоджується сторонами шляхом підписання специфікації. (п. 1.2 договору). Згідно специфікації № 4 від 04.02.2011 року передбачено поставку цегли ША-5; цегли ША-22, цегли Ша-44.

Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом покупця на умовах «Франко-завод» м. Костянтинівка відповідно до умов Інкотермс. (п. 4.1 договору)

На виконання умов даного договору ТОВ «Оріон» відвантажило ПАТ «Автрамат» зазначений товар, що підтверджується видатковою накладною від 07.02.2011 року. Транспортування товару здійснено транспортом покупця-ПАТ «Автрамат», що підтверджується подорожнім листом від 06-08 лютого 2011 року.

ПАТ «Автрамат» у лютому 2011 року до складу податкового кредиту включено податкова накладна, яка виписана ТОВ «Оріон» від 07.02.2011 року на загальну суму 35409,43 грн., у тому числі ПДВ 5901,57 грн.

Між позивачем ПАТ «Автрамат» (як покупцем) та ТОВ «Вторма-сплав» як (продавцем) було укладено договір поставки № 10100241 від 01.11.2010р. на поставку товару а саме: сплави алюміневі, кремній технічний. Строк дії договору до 31.12.2011 року. Номенклатура, ціна, якість кожної партії товару погоджується сторонами шляхом підписання специфікації. (п. 1.2 договору). Згідно специфікації № 4 від 09.02.2011 року передбачено поставку алюмінієвого сплаву та алюмінієвої чушки, специфікації № 5 від 28.02.2011 року передбачено поставку алюмінієвої чушки.

Поставка товару здійснюється на умовах FCA м. Харків відповідно до умов Інкотермс. (п. 4.1 договору)

На виконання умов даного договору ТОВ «Вторма-сплав» відвантажило ПАТ «Автрамат» зазначений товар, що підтверджується видатковими накладними від 09.02.2011р., від 28.02.2011р. Транспортування товару здійснено на замовлення ТОВ «Вторма-сплав» перевізником ТОВ «Макс-Транс» та ФОП ОСОБА_3, що підтверджується товарно - транспортними накладними від 09.02.2011р., від 28.02.2011р..

ПАТ «Автрамат» у лютому 2011 року до складу податкового кредиту включено податкова накладна, яка виписана ТОВ «Вторма-сплав» від 09.02.2011 року на загальну суму 395833,60 грн., у тому числі ПДВ 65972,27 грн., у березні 2011 року включено податкову накладну від 28.02.2011 року на загальну суму 387592,60 грн., у тому числі ПДВ 64598,77 грн.

Правила обрахування розміру податкового кредиту з податку на додану вартість регламентовані п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, де вказано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Дата виникнення податкових зобовязань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України, а дата виникнення податкового кредиту визначається, згідно з нормами ст. 198 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, сума податкового кредиту підтверджена відповідними податковими накладними. В свою чергу, дані податкові накладні складені на підставі договорів, видаткових накладних.

Факт придбання товару підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: договорами поставки № 10100174 від 11.06.2010 року, № 10100241 від 01.11.2010р.; видатковими накладними від 07.02.2011 року, від 09.02.2011р., від 28.02.2011р.; податковими накладними від 07.02.2011 року, від 09.02.2011р., від 28.02.2011р.; платіжними дорученнями про перерахування коштів від 11.02.2011р., 01.03.2011р., 14.03.2011р., 17.03.2011р.

Транспортування товару на адресу ПАТ «Автрамат» підтверджується подорожнім листом № 990605 від 6-8.02.2011р., товарно-транспортними накладними від 09.02.2011р., від 28.02.2011р., журналом обліку ввозу ТМЦ пост № 2.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у лютому-березні 2011 року підтверджується документально.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаними договорами поставки інший результат, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Відповідач не надав до суду доказів прийняття компетентним органом рішення про порушення кримінальної справи або обвинувального вироку відносно посадових осіб ПАТ «Автрамат», ТОВ «Оріон» та ТОВ «Вторма-сплав» або за фактами діяльності платників податків, що викладені в акті.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Не надано доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товару, послуг (робіт) у ТОВ «Оріон» та ТОВ «Вторма-сплав». З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку СДПІ стосовно порушення ПАТ «Автрамат» вимог п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України)

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. (п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України)

З матеріалів справи та пояснень представника відповідача вбачається, що задекларовані позивачем суми бюджетного відшкодування були фактично сплачені отримувачем товарів у попередніх податкових періодах. Порушень вимог ст. 200 Податкового кодексу України в ході проведення перевірки не встановлено.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Оскільки позивачем правомірно сформовано податковий кредит, висновок відповідача про завищення відємного значення та бюджетного відшкодування не ґрунтується на фактичних обставинах справи та вимогах чинного законодавства. В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Щодо збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

П. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України передбачено, що розділ ІІІ Кодексу - «Податок на прибуток підприємств» набирає чинності з 01.04.2011 року. Отже таким чином суд приходить до висновку, що до 01.04.2011 року при визначенні податку на прибуток необхідно керуватися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. Заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товару, законодавцем не встановлено.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідач в акті перевірки не посилається на порушення позивачем пунктів 5.3 - 5.7 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», що встановлює обмеження щодо віднесення таких витрат до складу валових. Як свідчать матеріали справи факт відвантаження товару підтверджується договорами, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями про перерахування коштів, дорожніми листами та товарно-транспортними накладними, зауважень щодо оформлення первинних документів в акті перевірки не зазначено та в судовому засіданні не встановлено. Таким чином за наявності первинних документів позивач мав право збільшити валові витрати, на суму отриманого товару, за правилами першої події.

Суд зазначає, що правочини були укладені право і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать. Від імені ТОВ «Оріон» та ТОВ «Вторма-сплав» договори підписані повноважними особами. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" зазначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості стосовно юридичної особи як прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Факт використання таких товарів в господарській діяльності позивача підтверджується документально накладними на відпуск матеріалів, замовленнями та актами на списання ТМЦ, що залучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено право платника податку звернутися до суду з позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, вимога позивача про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень визнати недійсним податкове повідомлення - рішення №0001320840, №0001310840, №0001300840 від 23 вересня 2011 року обґрунтована та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Автрамат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0001320840 від 23 вересня 2011 року форми "В4" про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за лютий, березень 2011 року у розмірі 136473 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0001310840 від 23 вересня 2011 року форми "В1" про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень, квітень 2011 року на 136473 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0001300840 від 23 вересня 2011 року форми "Р" про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2011 року 170591 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 08 листопада 2011 року.

Суддя Волошин Д.А.