Постанова № 19071434, 25.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 жовтня 2011 р. № 2-а- 9898/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Крайник Т.О.,

за участю: представника позивача Савві Л.Є., представника відповідача Ситніка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Лозівський ковальсько механічний завод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про часткове скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Лозівський ковальсько механічний завод»звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про часткове скасування на суму 56908 грн. податкове повідомлення рішення № 0000270841 від 10 травня 2011 р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за січень 2011 р., за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось за грудень 2010 р., обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові винесене податкове повідомлення-рішення №0000270841 від 10 травня 2011 р. яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по Податковій декларації з ПДВ за січень 2011 р. на суму 57271 грн. та нарахована штрафна санкція у сумі 1 грн.

Податкове повідомлення-рішення №0000270841 від 10 травня 2011р. винесене відповідачем на підставі Акту № 1162/41-018/32565419 від 22 квітня 2011 року про результати позапланової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства «Лозівський ковальсько - механічний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовзань з ПДВ наступних податкових періодів за січень 2011 року за рахунок відємного значення, що декларувалось за грудень 2010 року.

Позивач зазначає, що зазначене повідомлення рішення протиправне та винесене з порушенням чинного законодавства, оскільки дії підприємства щодо включення до податкової декларації суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011 р. є правомірним.

Висновок СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові викладений у акті № 1162/41-018/32565419 від 22 квітня 2011 року щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ у Декларації з ПДВ за грудень 2010 року у сумі 56908 грн. зроблений неправомірно (в порушення передбаченого пп. 4.1.4 п. 4 ст. 4 Податкового кодексу України принципу презумпції правомірності рішень платника податку).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі, з підстав викладений у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача поти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях додатково пояснивши суду наступне.

Згідно листа Ленінської МДПІ у м. Луганську № 13172/23 від 30 березня 2011 року надано акт №143/23-31196276 від 28 березня 2011 р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Донпромрезерв»з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2010 року. Ленінською МДПІ зроблено висновок про те, що у ПП «Донпромрезерв»(код ЄДРПОУ 31196276) відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди з вищезазначеним підприємством, є нікчемними. Крім того у наданої позивачем в якості підтвердження транспортування товару залізничної накладної, в п. 4 зазначено, що власником товару є відправник ТОВ «Метстілресурс», а ні ПП «Донпромрезерв», контрагент позивача за договором поставки, тому у відповідності до Податкового кодексу України позивачу були визначено відповідне податкове зобов'язання на підставі оскаржуваного рішення.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великим платниками податків у м. Харкові, проведено документальну виїзну перевірку ЗАТ «ЛКМЗ», за результатами якої було складено Акт № 1162/41-018/32565419 про результати позапланової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства «Лозівський ковальсько - механічний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовзань з ПДВ наступних податкових періодів за січень 2011 року за рахунок відємного значення , що декларувалось за грудень 2010 року, де були зафіксовані наступні порушення: - п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону №168, підприємством неправомірно включено до складу податкового кредиту у грудні 2010 року суми ПДВ сплачені за товари, які не використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника, що призвело до завищення податкового кредиту за грудень 2010 року на 363, 13 грн. - ч. 1, 5 ст.203 ЦК України від 16.01.03 № 435 IV, із змінами та доповненнями, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та п.п.7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону №168, ЗАТ «ЛКМЗ»неправомірно віднесено до складу податкового кредиту у грудні 2010 року податкову накладну на постачання брухту осей колісних пар, отриману від ПП «Донпромрезерв», угоди якого визнано нікчемними, що призвело до завищення податкового кредиту за грудень 2010 року на 56 907,50 грн.; - п.201.11 ст.201 розд.V Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VI, підприємством неправомірно включено до складу податкового кредиту у січні 2011 року суми ПДВ по касовим чекам, які перевищують дозволені 200,0 грн. за добу (ПДВ 40,0 грн.), що призвело до завищення податкового кредиту за січень 2011 року на 1 024,2 грн.- п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону № 168, завищено відємне значення за грудень 2010 року на 57270,63 грн.; - п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, завищено відємне значення за січень 2011 року на 1024,2 грн.; - абз. «а»п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України завищенно суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року задекларовану у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів на 57271 грн.

За результатами перевірки зменшено заявлену ЗАТ «ЛКМЗ»у січні 2011 року суму бюджетного відшкодування задекларовану у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів на 57271 грн . та відємне значення січня 2011 року на 1024 грн.»

За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові № 0000260841 від 10 травня 2011 р. яким зменшено розмір від»ємного значення суми податку на додану вартість по Податковій деклараціі з ПДВ за січень 2011 р. у сумі 1024 грн., та нарахована штрафна санкція у сумі 1 грн. та №0000270841 від 10 травня 2011 р. яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по Податковій деклараціі з ПДВ за січень 2011 р. на суму 57271 грн. та нарахована штрафна санкція у сумі 1 грн.

Позивач оскаржував в адміністративному порядку зазначені рішення до Державної податкової адміністрації у Харківської області, проте у задоволенні скарги позивачу було відмовлено, згідно рішення ДПА України в Харківської області за № 3077/10/25-103 від 14 липня 2011 р.

Відповідно до системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України в розрізі контрагентів»між податковим кредитом ЗАТ «Лозівський ковальсько-механічний завод»та податковими зобовязаннями ПП «Донпромрезерв»по декларації за грудень 2010 року виявлені розбіжності у сумі 56907, 50 грн.

Згідно листа Ленінської МДПІ у м. Луганську № 13172/23 від 30 березня 2011 року відповідачу надано акт №143/23-31196276 від 28 березня 2011 р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Донпромрезерв»з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2010 року. Ленінською МДПІ зроблено висновок про те, що у ПП «Донпромрезерв»(код ЄДРПОУ 31196276) відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди з вищезазначеним підприємством, є нікчемними. Крім того у наданої позивачем в якості підтвердження транспортування товару залізничної накладної, в п.4 зазначено, що власником товару є відправник ТОВ «Метстілресурс», а ні ПП «Донпромрезерв», контрагент позивача за договором поставки, тому у відповідності до Податкового кодексу України позивачу були визначено відповідне податкове зобов'язання на підставі оскаржуваного рішення.

У ході судового розгляду справи встановлено, що між ЗАТ «ЛКМЗ» мало та ПП «Донпромрезерв»було укладено договор поставки від 19 травня 2010 р. № 19/05/10ЛО, відповідно до якого ПП «Донпромрезерв»поставляло на ЗАТ «ЛКМЗ» товар (брухт осей колісних пар).

ПП «Донпромрезерв» 02 грудня 2010 р. поставило позивачу товар на загальну суму 341445 грн, що підтверджено видатковою накладною № 299 від 02 грудня 2010 р., залізничною накладною № 52732220, приемо-здаточним актом від 02 грудня 2010 р., податковою накладною. Договір, накладна, приемо - здаточний акт, податкова накладна) оформлені згідно з вимогами чинного законодавства - Закону України № 996-ХIV від 16 липня 1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість»

ЗАТ «ЛКМЗ» проведено розрахунки за отриманий товар, що підтверджується доданими до матеріалів справи банківськими виписками.

Згідно листа ТОВ «Метстілресурс»від 06 жовтня 2011 р. № 280, в якому вказано, що продукція, яка відвантажена в залізничному полу вагоні № 68821388 на адресу ЗАТ «ЛКМЗ», є власністю ТОВ «Ліс-Україна».

З листа ТОВ «Ліс-Україна»№ 06/10-2 від 06 жовтня 2011 р. вбачається, що продукція, яка відвантажена в залізничному полувагоні № 68821388 на адресу ЗАТ «ЛКМЗ», є власністю ПП «Донпромрезерв».

Вказане листування підтверджує той факт, що між підприємствами ТОВ «Метстілресурс»та ТОВ «Ліс-Україна», та надалі між ТОВ «Ліс-Україна» й ПП «Донпромрезерв»були укладені господарські договори, відповідно до яких право власності на товар, який був відправлений ТОВ «Метстілресурс»на адресу ЗАТ «ЛКМЗ»став власністю ПП «Донпромрезерв»й останній, як власник, передав позивачу товар, який надійшов на адресу м. Лозова ЮЖН за видатковою накладною № 299 від 02 грудня 2010 р. та приемо-здаточним актом. Отриманий брухт осей колісних пар було використано у виробництві.

Позивачем надані докази оприходування лому стального колісних пар на балансовий рахунок 2010, номенклатурний № 0952000001 у кількості 66, 95 тн. за видатковою накладною № 299 від 02 грудня 2011 р. на склад № 311.Прередачу із складу № 311 у виробництво цех 121 (ЦГШ) 29,052 тн.

У період з 01 травня 2011 по 30 вересня 2011 р., що підтверджується відомістю остатків ТМЦ за місцем зберігання на складі № 311 на 01 жовтня 2011 р. (залишок на складі 37,898 тн.), оборотно-сальдовою відомістю за місцем зберігання на складі № 311 за період з 01 травня 2011 р. по 30 вересня 2011 р., оборотно-сальдовою відомістю за місцем зберігання цех 121 (ЦГШ) за період з 01 травня 2011 р. по 30 вересня 2011 р.

Згідно технічної документації на технологічний процес порізки заготовок лому залізничних осей для виробництва деталей Л 891.01.164, розкрійні листи, які підтверджують порізку залізничних осей відповідно технічної документації, та внутрішні передавальні накладні готової продукції деталей Л 891.01.164 до відділу збуту.

Подальша реалізація виготовленої із залізничних осей продукції ТОВ «УПЕК-ТРЕЙДИНГ», підтверджується договором, видатковими накладними, банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надані копії судових рішень щодо оскарження ПП «Донпромрезерв»дій Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо складання Акту, на який посилається відповідач в обґрунтування нікчемності угоди між позивачем та ПП «Донпромрезерв».

Постановою Луганського адміністративного суду по справі № 2а- 4216/11/1270 від 20 червня 2011 р. за позовом ПП «Донпромрезерв»до Ленінської МДПІ у м. Луганську з питань правомірності складання акту №143/23-31196276 від 28.03.2011р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Донпромрезерв»з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2010 року. Вказаною постановою позовні вимоги ПП «Донпромрезерв»задоволенні, дії Ленінської МДПІ у м. Луганську з питань правомірності складання акту №143/23-31196276 від 28 березня 2011 р. визнанні протиправними.

У мотивувальної частині Постанови Луганського адміністративного суду по справі № 2а- 4216/11/1270 від 20.06.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного суду від 31 серпня 2011 р., встановлено, що ПП «Донпромрезерв»є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом 1000217402 від 30 жовтня 2000 року. Суд дійшов висновку, що позивачем здійснено фактичні господарські операції, що було підтверджено ім. належними первинними документами бухгалтерського обліку, наданими разом із запереченнями органу державної податкової служби після отримання акту перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 зазначеного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, в даному випадку контрагентам позивача були виписана податкові накладні з додержанням вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому твердження відповідача стосовно того, що наявність у позивача вище перелічених податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, не узгоджується з приписами вимог податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується, на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Сума податку на додану вартість у розмірі 56 907,50 грн., яка була включена позивачем до складу податкового кредиту у періоді, що перевірявся, підтверджена відповідною податковою та видатковою накладною.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит з ПДВ за період, що перевірявся. Таке формування здійснено на підставі належним чином оформлених первинних документів, до яких відповідач у акті перевірки не зазначив будь яких претензій.

Що стосується твердження відповідача про те, що у результаті порушення контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з позивачем мають протиправний характер, а такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту за рахунок позивача суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ст. 228 ЦК України є нікчемним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, того що договір, якій було укладено між позивачем та ПП «Донпромрезерв», визнаний судом недійсними.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24 листопада 2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав договір, укладений між позивачем та ПП «Донпрорезерв» недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

У ході судового засідання відповідачем не надано доказів, які б підтвердили обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 8-14, 71, 86, 94, 159, 160-164, 167, 185, 186, 255 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Лозівський ковальсько - механічний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Харкові про часткове скасування податкового повідомлення рішення, - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000270841 від 10 травня 2011 р. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Харкові в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 56908 (пятдесят шість тисяч девятсот вісім) гривень

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Лозівський ковальсько - механічний завод» Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, 2 б) державне мито у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Постанову у повному обсязі виготовлено 31 жовтня 2011 р.

Суддя О.В. Присяжнюк