Постанова № 19071296, 03.11.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/6142/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкової І.С.,

за участю сторін:

представник позивача - ОСОБА_1 (по довіреності)

представник позивача - ОСОБА_2 (по довіреності)

представник позивача - ОСОБА_3 (по довіреності)

представник відповідача - ОСОБА_4 (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом дочірнього підприємства державного підприємства «Режістру»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення №0007112310 від 17.05.2011 року та стягнення судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось дочірнє підприємство державного підприємства «Режістру» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення №0007112310 від 17.05.2011 року та стягнення судових витрат.

У судовому засіданні 31.10.2011 року представники позивача підтримали позовні вимоги, зазначивши, що позивач не погоджується з виявленим в ході перевірки порушеннями, а саме п.п.4.1.6 п.4.1. ст1 , п.п1.22.1 п.1.22 ст.31 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»№334/96-ВР від 28.12.1994 року ДП «Режістру»не відобразило в складі валового доходу суму неповерненого статутного фонду у розмірі 778800 грн. Також, встановлено, що за перевірений період була занижена сума валового доходу у розмірі 735500 грн., яку податкова вважає безповоротною кредиторською заборгованістю. Висновки ДПІ у Приморському районі м .Одеси та відповідь ДПА Одеської області про заниження прибутку підприємства зазначені в Акті перевірки, не відображають у повному обсязі витрати, які виникали при здійсненні господарської діяльності та які були враховані в фінансовій звітності, тому не відповідають діючому законодавству України. На підставі наведеного, ДПІ у Приморському районі м. Одеси не було підстав для нарахування податкового зобов’язання, а тому податкове повідомлення-рішення №0007112310 від 17.05.2011 року повинно бути скасоване.

Представник ДПІ у Приморському районі м.Одеси проти позову заперечив, вважав вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, в задоволенні позову просив відмовити з підстав зазначених у запереченнях на адміністративний позов (а.с.244-248).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Стаття 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначає підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок стосовно своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Судом встановлено, що в зв’язку з ліквідацією підприємства, за результатами позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДП ДП «Режістру»за період з 01.01.2008 року по 22.03.2011 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси було складено Акт №1559/23-1/33216744 від 29.03.2011 року (а.с.11-47). За наслідками проведеної перевірки було встановлено порушення ДП ДП «Режістру»пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 378575 грн. та п.п.4.1.1, 4.1.4, п.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-11 (зі змінами та доповненнями), який діяв на час подання декларації, внаслідок чого встановлення не подання Декларації з податку на прибуток підприємств за півріччя 2010 року. З зазначеним актом перевірки позивач був ознайомлений.

Так, перевіркою встановлено, що ДПДП «Режістру»не віднесено до складу валового доходу: 1) суму неповернутого внеску до статутного фонду засновникам у розмірі 778800 грн. у зв’язку з припиненням діяльності ДП ДП «Режістру». Позивачем надано Наказ №43 від 16.02.2011 року «про списання кредиторської заборгованості та розміру статуного фонду підприємства»Міністерства інформаційних технологій та зв’язку Республіки Молдови (а.с.86) , згідно якого з балансу державного підприємства CRIS REGISTRU (Молдова), що є засновником ДП ДП «Режістру (Україна, м. Одеса) списано заборгованість по внескам до статуного фонду дочірнього підприємства ДП «Режістру», а тому сума неповернутого внеску у розмірі 778800 грн трансформується у безповоротну фінансову допомогу, що включається до складу валового доходу. 2) кредиторську заборгованість у сумі 735500 грн. перед постачальником –нерезидентом державним підприємством «CRIS «Registru»(Молдова), у зв’язку з припиненням діяльності ДП ДП «Режістру». Так, на підставі того ж Наказу № 43 від 16.02.2011 року,, з балансу державного підприємства «CRIS «Registru»(Молдова), що є постачальником послуг ДП ДП «Режістру»(Україна, м. Одеса), списано заборгованість по виконаним послугам по Договору №11-А про співробітництво та надання послуг від 25.08.2005 року з доповненнями (а.с.110-12), укладеного між ДП Республіки Молдова «CRIS «Registru»(Виконавець) та дочірнім підприємством ДП «Режістру»(Україна) (Замовник). Виконавець зобов’язується надати послуги по заявці Замовника, доручені Замовнику, клієнтом Замовника, а Замовник зобов’язується прийняти надані послуги та сплатити їх вартість. Замовник зобов’язується перерахувати Виконавцю вартість послуг згідно виставленого інвойса на протязі 15 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Рахунок виставляється на підставі Акта виконаних робіт (а.с.130-231). Валютою договору є молдавські леї. Оплата послуг здійснюється в дол. США по курсу НБУ на день оплати. Таким чином, перевіркою встановлено порушення вимог чинного законодавства в частині заниження валових доходів в сумі 735500 грн.

Відповідно до розрахунку, загальна сума заборгованості склала 1514300 грн, з яких податок на прибуток за основним платежем - 378575 грн. (а.с.256-257).

Судом також встановлено, що на підставі рішення ДПА в Одеській області про результати розгляду первинної скарги ДП ДП «Режістру»від 13.05.2011 року було скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси №0003792310 від 01.04.2011 року в частині застосування штрафної санкції з податку на прибуток в сумі 94643 грн., в решті зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с87-92). На підставі цього, ДПІ у Приморському районі м. Одеси складено податкове повідомлення-рішення №0007112310 від 17.05.2011 року та визначено суму грошового зобов’язання у розмірі 378575 грн. (а.с.8-10).

Оцінюючи оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади господарювання в Україні та регулювання господарських відносин, що виикають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання визначає Господарський кодекс України (далі ГКУ)

Згідно зі ст.62 ГКУ підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту.

Відповідно до ч.4 ст.57 ГКУ статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Частиною 3 та 4 статті 63 ГКУ передбачено, що залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Відповідно до ст. 60 ГКУ ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання

Пунктом 4 ст.61 ГКУ передбачено, що майно, яке залишилось після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказівкою власника.

Статею 66 ГКУ встановлено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Відповідно до статуту ДП ДП Режістру»(Україна, м.Одеса) (далі- Статут: а.с.55-85), державну реєстрацію якого проведено 20.01.2004 року (зі змінами), засновником є ДП «Registru»(Молдова) відповідно до п.1.2.

Пунктами 3.1 та 3.2 Статуту передбачено, що підприємство є власником майна, переданого йому Засновником в статуний фонд. Джерелом формування майна є: грошові та матеріальні внески засновника.

Пунктом 7.1 Статуту зазначено, що вищим органом управління є Засновник, до виключної компетенції якого відноситься: ліквідація дочірніх підприємств, прийняття рішень про припинення діяльності підприємства, призначення ліквідаційної комісії.

П.9.4 Статуту вказує, що ліквідаційна комісія оцінює майно підприємства, яке є в наявності, виявляє дебіторів і кредиторів та розраховується з ними, вживає заходів щодо сплати боргів підприємства третім особам, а також його засновнику. Пунктом 9.6. Статуту зазначено, що грошові кошти, які належать Підприємству,включаючи виторг від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунків оплати праці робітників Підприємства, осіб працюючих за наймом, і виконання зобов’язань перд бюджетом, банками та іншими кредиторами, надаються засновнику Підприємства.

З аналізу вищенаведеного, суд дійшов висновку, що грошові кошти, якими сформовано статуний капітал ДП ДП «Режістру»є його власністю. Статутом не передбачено повернення цих коштів ДП «REGISTRU»(Молдова), однак передбачено здійснення ліквідаційною комісією сплати боргів ДП ДП «Режістру» саме його засновнику - ДП «Registru»(Молдова). Так, ДП «REGISTRU»(Молдова) передав ДП ДП «Режістру»суму коштів на формування статутного капіталу на умовах її повернення, оскільки ця сума рахувалась боргом підприємства перд Засновником ДП «Registru»(Молдова) та відповідно до Наказу №43 від 16.02.2011 року була ним списана.

Відповідно до пп. 1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Пунктом 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Таким чином, оскільки позивачем –ДП ДП «Режістру»на момент перевірки не повернуто Засновнику після списання внески до статутного фонду у розмірі 778800 грн. та кредиторську заборгованість у сумі 735500 грн., суд погоджується із висновками відповідача щодо визнання неповернутих сум безповоротною фінансовою допомогою, наданою дочірньому підприємству ДП «Режістру», а відповідно така допомога є доходом товариства. В свою чергу, прибуток, отриманий товариством після відрахування валових витрат, підлягає оподаткуванню.

При цьому твердження представника позивача про те, що відповідачем не враховано витрати підприємства, які виникали при здійсненні господарської діяльності та які були зазначені в фінансовій звітності не спростовує правомірність прийнятого рішення, оскільки з наданих копій фінансових звітів позивача встановлено, що підприємство звітувало про наявність прибутку, всі витрати ним були враховані та задекларовані, що не заперечується позивачем, та нараховані суми податку відповідно до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», виходячи з різниці між сумою валового доходу та сумою понесених валових витрат позивача, тобто витрати підприємства не перевищували доходи у звітному періоді, а тому суми безповоротної фінансової допомоги визначені відповідачем за відсутності інших витрат, окрім задекларованих позивачем, з урахуванням декларації з податку на прибуток за 2011 рік (а.с.108).

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем оскаржуване рішення прийняте у межах його компетенції та повноважень та таким, що повністю відповідає вимогам діючого законодавства.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову дочірнього підприємства державного підприємства «Режістру»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення №0007112310 від 17.05.2011 року та стягнення судових витрат - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 03 листопада 2011 року.

Суддя                     Бутенко А.В.