Постанова № 19070888, 05.09.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2011 року 17:30 Справа № 2а-0870/4258/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТатаринова Д.В.

при секретаріУрсуленко Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. №011.11-15 від 08.06.2011 року),

ОСОБА_2 (дов. №011.11-18 від 08.06.2011 року),

від відповідача: ОСОБА_3 (дов. б/н від 10.01.2011 року),

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»

до: Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про: скасування податкового повідомлення рішення №0000830808/0 від 25.11.2010 року (№0000830808/1 від 22.12.2010 року), -

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою Відкритого акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (далі позивач, ВАТ «ЗАлК») до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі відповідач, СДПІ по роботі з ВПП), у якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2010 року №0000830808/0.

У судовому засіданні 16 червня 2011 року за клопотанням представника позивача змінено назву позивача на Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», у звязку з приведенням статуту та діяльності ВАТ «ЗАлК» у відповідність з нормами Закону України «Про акціонерні товариства», що підтверджується випискою довідкою з ЄДРПОУ АА№479930 від 02 червня 2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та надав пояснення в їх обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві. Також зазначив, що вважає акт перевірки на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2010 року №0000830808/0, встановлює обставини, які не підтверджені доказами та спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим і підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав письмові заперечення, відповідно до яких відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити, зазначаючи що висновки, викладені в акті перевірки є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним.

Вислухавши пояснення сторін, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 27 жовтня 2010 року по 09 листопада 2010 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ «ЗАлК» з питання дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з ТОВ «Цоколь» за період грудень 2009 року, січень 2010 року, за результатами якої складено Акт №379/08-08/00194122 від 16 листопада 2010 року. Даний акт підписаний позивачем із запереченнями.

Перевіркою встановлені порушення пп. 7.2.3, пп.7.2.6 п. 7.2; пп. 7.4.1, пп. 7.4.8 п. 7.4; пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2010 року на суму 15150,00 грн.

На підставі складеного акту СДПІ по роботі з ВПП було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2010 року №0000830808/0.

07 грудня 2010 року не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі.

22 грудня 2010 року за №13035/10/25-015 на адресу ВАТ «ЗАлК» надіслано рішення про результати розгляду первинної скарги, яким податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2010 року №0000830808/0 залишено без змін.

22 грудня 2010 року СДПІ по роботі з ВПП винесено та надіслано на адресу позивача податкове повідомлення рішення №0000830808/1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 15150,00 грн.

30 грудня 2010 року не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями №0000830808/0 від 26 листопада 2010 року та №0000830808/1 від 22 грудня 2010 року позивачем надіслано скаргу до Державної податкової адміністрації у Запорізькій області (далі ДПА у Запорізькій області).

11 січня 2011 року ДПА у Запорізькій області винесено рішення №103/10/25-020 про продовження строку розгляду скарги. 28 лютого 2011 року ДПА у Запорізькій області винесено рішення № 818/10/25-020 про результати розгляду повторної скарги, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя від 25 листопада 2010 року №0000830808/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 15150,00 грн. і рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя від 22 грудня 2010 року № 13035/10/25-016, прийнятого за результатом розгляду первинної скарги, а скаргу керівництва ВАТ «ЗАлК» - без задоволення.

10 березня 2011 року позивачем подано скаргу до Державної податкової адміністрації України (далі ДПА України) на вищевказані податкові повідомлення-рішення.

25 березня 2011 року ДПА України винесено рішення № 5855/6/25-0115 про продовження строку розгляду повторної скарги. 10 травня 2011 року ДПА України винесено рішення №8627/6/25-0115 про залишення скарги без розгляду, у звязку з тим, що скарга ВАТ «ЗАлК» на податкове повідомлення - рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 25 листопада 2010 року №0000830808/0 (від 22 грудня 2010 року №0000830808/1), подана до ДПА України нарочно 12 березня 2011 року з порушенням законодавчо встановленого 10-денного строку для подання повторної скарги до ДПА України на вищезазначені податкові повідомлення-рішенця СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі після отримання рішення ДПА в Запорізькій області від 28 лютого 2011 року №818/10/25-020 (2169/7/25-020), прийнятого за розглядом повторної скарги.

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду щодо їх скасування.

Як вбачається з акту перевірки №379/08-08/00194122 від 16 листопада 2010 року в ході перевірки встановлено, що ВАТ «ЗАлК» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у грудні 2009 року включено суму ПДВ 15149,63 грн. з отриманих послуг (будівельні роботи) від ТОВ «Цоколь», згідно податкової накладної № 229 від 18 грудня 2009 року на суму 15149,63 грн.

За результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкового кредиту та податкових зобовязань з ПДВ в розрізі контрагентів ВАТ «ЗАлК» за період грудень 2009 року встановлено, що податковий кредит по ВАТ «ЗАлК» складає 15 149,63 грн., а податкові зобовязання ТОВ «ЦОКОЛЬ» складають 0,00 грн., на підставі чого виникла розбіжність на суму 15 149,63 грн. (податковий кредит ВАТ «ЗАлК» більш ніж податкові зобовязання ТОВ «ЦОКОЛЬ»). Під час перевірки даний факт було підтверджено наданою до перевірки податковою накладною ТОВ «ЦОКОЛЬ».

З метою підтвердження правомірності формування ВАТ «ЗАлК» податкового кредиту з ПДВ за грудень 2009 року, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя було направлено запити до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя (лист №3648/7/08-08/14 від 18 березня 2010 року (направлено в ході проведення перевірки з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2009 року, результати якої оформлено довідкою № 90/08-08/00194122 від 19 березня 2010 року) та лист №15731/4/08-08/5 від 28 жовтня 2010 року) за місцем реєстрації ТОВ «Цоколь».

Листом ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя №6066/7/16 від 04 листопада 2010 року надано матеріали позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Цоколь» з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 березня 2008 року по 15 квітня 2010 року. Даною перевіркою було встановлено розбіжності з даними податкового обліку підприємств-контрагентів на загальну суму 19843583,82 грн. та у звязку з тим, що на запити ДПІ щодо надання пояснень та документального підтвердження стосовно встановлених розбіжностей підприємством ТОВ «Цоколь» надана відповідь, що первинні документи були втрачені та триває їх відновлення. Ця перевірка проводилась без відома та присутності директора ТОВ «Цоколь», або уповноважених ним осіб, які представляли б його інтереси, оскільки на момент проведення та складання акту перевірки посадові або уповноважені особи підприємства від надання пояснень та документів фінансово-господарської діяльності відмовились.

Співробітниками ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя 21 жовтня 2009 року було направлено запит підприємству ТОВ «Цоколь», щодо надання пояснень та документальних підтверджень встановлених розбіжностей у додатку 5 декларації з ПДВ. Від підприємства 26 жовтня 2009 року отримано лист б/н, в якому зазначено про втрату ТОВ «Цоколь» необхідних для проведення перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. Підприємством ТОВ «Цоколь» документів, необхідних для проведення перевірки до ДПІ не надані. Директор підприємства ТОВ «Цоколь» Джумагашиєв Аман Мавлетович від надання пояснень по розбіжностям в деклараціях з ПДВ в тому числі за період з 01 березня 2008 року по 15 квітня 2010 року відмовився.

Під час перевірки, задля підтвердження правомірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту та з метою дослідження діяльності ТОВ «Цоколь» ДПІ здійснено заходи щодо розкриття банківської таємниці.

Крім того, перевіркою не підтверджуються операції ТОВ «Цоколь» стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів (відповідно до розрахунку суми комунального податку - кількісний склад працівників за перевіряємий період складав 2 особи), виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В звязку з цим ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя зроблено висновки, що посадова особа ТОВ «Цоколь» не могла фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, в ході проведення перевірки ТОВ «Цоколь» не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Цоколь» до підприємств-покупців, у звязку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Виходячи з вищезазначеного СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя зроблено висновки, що у ВАТ «ЗАлК» відсутнє право на податковий кредит в грудні 2009 року, на підставі того, що у ТОВ «Цоколь» встановлено відсутність обєктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01 березня 2008 року по 15 квітня 2010 року.

Суд вважає висновки відповідача щодо нікчемності зазначених правочинів такими, що не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищезазначеного СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя вважає, що позивачем порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Суд не може погодитись з правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначених угод, вважає її хибною з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Також контролюючим органом не враховано характерні ознаки для таких (нікчемних) господарських зобовязань (ст.ст. 207, 208 ГК України):

вчинення їх обєктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, наявним повинно бути недотримання саме нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

та такі господарські зобовязання характеризуються субєктивним наміром сторін (сторони) порушити вимоги закону, оскільки вони укладаються з метою, яка заздалегідь суперечить інтересам держави і суспільства.

Якщо контрагент за договором не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, і не є підставою для висновку про нікчемність укладених угод.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» розяснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

При цьому, слід зазначити, щодо висновку про порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Суд зазначає, що позивачем належним чином оформлено господарські правовідносини з контрагентами, а фактичне здійснення таких операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності, копії яких містяться в матеріалах справи.

З наданих до суду документів встановлено, що позивач в подальшому використав у своїй господарській діяльності придбані у контрагента товари та послуги.

У матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Крім того, представник позивача під час судового засідання звернув увагу на те, що періоди даної перевірки, а саме - грудень 2009 року, січень 2010 року було перевірено співробітниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі під час виїзних документальних перевірок ВАТ «ЗАлК», результати яких оформлено Довідками №90/08-08/00194122 від 19 березня 2010 року (за грудень 2009 року) та №120/08-08/00194122 від 14 квітня 2010 року (за січень 2010 року). Під час проведення зазначених виїзних документальних перевірок ВАТ «ЗАлК» всі необхідні документи для підтвердження правильності формування відємного значення ПДВ, а також бюджетного відшкодування було надано. ВАТ «ЗАлК» фактично отримало послуги від ТОВ «Цоколь» згідно договору підряду №349Д(2009) від 13 жовтня 2009 року, та за ці послуги - (будівельні роботи) від ТОВ «Цоколь» (код ЕДРПОУ 31950126) ВАТ «ЗАлК» сплатило підряднику обумовлену договором підряду №349Д(2009) від 13 жовтня 2009 року суму.

Також представник позивача зазначив, що за результатами попередніх перевірок податківцями не було виявлено порушень щодо взаємовідносин з ТОВ «Цоколь», тобто до складу податкового кредиту за грудень 2009 року ВАТ «ЗАлК» правомірно включено суму 15149,63 грн. по податковій накладній №229 від 18.12.2009р., виписаної ТОВ «Цоколь» та отриманої ВАТ «ЗАлК» згідно умов виконання договору підряду №349Д(2009) від 13.10.2009р.

В матеріалах справи міститься договір підряду, укладений між ВАТ «ЗАлК» (замовник) та ТОВ «Цоколь» (підрядчик) про те, що замовник доручає, а підрядчик переймає на себе виконання робіт по антикорозійному захисту магістральних газопроводів замовника.

Згідно даного договору загальна вартість робіт за договором з врахуванням вартості матеріалів складає 207 999,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% -34 666,50 грн. і визначається на підставі затверджених і погоджених сторонами кошторисів і договірної ціни. Вартість робіт по першому етапу складає 129 854,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 21 642,33 грн. Вартість робіт по другому етапу складає 78 145,00 грн., у тому числі ПДВ 20% -13 024,17 грн. Замовник здійснює авансовий платіж у розмірі 30% від вартості кожного етапу на підставі виставленого Підрядчиком рахунку протягом 5 (пяти) банківських днів.

Платіжне доручення № 192 від 29 грудня 2009 року, надане позивачем, свідчить про те, що ВАТ «ЗАлК» сплатило ТОВ «Цоколь» 90897,80 грн. плату за виконання робіт з антикорозійного захисту магістрального трубопроводу на виконання договору №349Д(2009) від 13 жовтня 2009 року, у т. ч . ПДВ 15149,63 грн.

Висновок податкового органу про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтуються на обставинах, які не мають правового значення для справи.

Підставами для невірних висновків СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі стали висновки акту перевірки ТОВ «Цоколь».

У своїх письмових запереченнях СДПІ по роботі з ВПП у М. Запоріжжі зазначає обставини, які містяться в акті перевірки №379/08-08/00194122 від 16 листопада 2010 року. Також представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що ТОВ «Цоколь» не декларує податкових зобовязань, не звітує, не знаходиться за юридичною адресою та не має активів. Вважає, що угода укладена між ВАТ «ЗАлК» та ТОВ «Цоколь» лише на паперах з метою отримати суму бюджетного відшкодування.

Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАС України він, як субєкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327 (далі - Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Пунктом 2.3.4 Порядку передбачено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання (наприклад, «приховування обєкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладеного договору, його позиція про те, що цей договір ймовірно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання його таким.

Необхідно відмітити, що пп. 7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (із змінами та доповненнями) (далі Закон України «Про ПДВ») право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами (чи контрагентами постачальника) податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Крім цього, сама по собі несплата податку постачальниками продавця (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції, не пливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які допускали контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди.

Оцінивши наявні в матеріалах справи первинні документи складені на виконання правочинів, суд зазначає, що за формою та змістом вони відповідають вимогам, які чинним законодавством висуваються до первинних документів. Дефектів форми, змісту або походження зазначені первинні документи не мають, та відповідають вимогам закону. За відсутності в цих документах недоліків, які згідно з ст. 215 Цивільного Кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості, немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Позивач надав документальне обґрунтування фактичного здійснення операції по отриманню робіт (послуг) у контрагента а саме: податкову накладну, що підписана сторонами та оформлена належним чином, а також договір підряду № 349Д(2009) з додатками, довідку вартості виконаних робіт, акт № 1 прийняття виконаних підрядних робіт (підписаний керівниками підприємств сторін та іншими керівниками підрозділів підприємства позивача), разом із платіжним дорученням, що свідчить про отримання робіт (послуг).

Крім того, представником позивача надано вищезазначені документи підписані директором ТОВ «Цоколь» Глушко С.М., посада якої підтверджена наданими копіями довідки з ЄДРПОУ серії АА № 068191 та статутом вказаного підприємства.

А при проведені перевірки, як зазначено у самому акті перевірки, співробітники податкової вели листування з питань надання документів з іншою особою. Хоча до матеріалів справи представником відповідача надано аналогічні копії документів з зазначенням директора ТОВ «Цоколь» Глушко С.М.

Необхідно зазначити, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг), (підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобовязань.

Згідно підпункту 7.2.6. п. 7 Закону України «Про ПДВ», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, ВАТ «ЗАлК» отримано від ТОВ «Цоколь» послуги та належним чином оформлені податкові накладні, що є первинними бухгалтерськими документами та підставою для нарахування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених в судових засіданнях, відповідачами під час проведення перевірки, не досліджені у повному обсязі первинні документи.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Таким чином, оскільки позивачем у підтвердження вартості спірної господарської операцій з ТОВ «Цоколь» суду надано необхідні первинні документи, то суд вважає, що висновки відповідача є такими, що не підтверджуються наявними доказами, відтак податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2010 року №0000830808/0 (від 22 грудня 2010 року №0000830808/1) є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 25 листопада 2010 року №0000830808/0 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 31 жовтня 2011 року.

Суддя(підпис)Д.В. Татаринов