Рішення № 19055051, 19.09.2011, Кам'янобрідський районний суд м. Луганська

19.09.2011

Справа№ 2-691/2011р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2011 р.

Кам”янобрідський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого: судді Бойко Н.В.

при секретарі: Бондаренко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Кам”янобрідського районного суду м. Луганська справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Трест Луганськшахтопроходка” про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства “Трест Луганськшахтопроходка” про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені, у якому вказав, що з 01.12.2009 року він працював у шахтопроходческом управлінні №4 ПАТ “Трест Луганськшахтопроходка” токарем 4 розряду. Наказом №58 К від 01.04.2011 року був звільнений з роботи по п.1 ст.36 КЗПроП України. Однак, в день звільнення йому не була сплачена заробітна плата в сумі 7645,80 грн, а також середній заробіток за затримку розрахунку при звільнені в сумі 83,21 грн. за кожний день затримки, починаючи з 02.04.2011 року по час винесення рішення судом. У звязку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача заробітну плату в сумі 7645,80 грн, а також середній заробіток за затримку розрахунку при звільнені в сумі 83,21 грн. за кожний день затримки, починаючи з 02.04.2011 року по час винесення рішення судом.

В судовому засіданні позивач уточнив свої вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 7715,80 грн.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, надав до суду заяву розглядати справу за їх відсутністю, просив задовольнити позов у частині стягнення заробітної плати у сумі 7715,80 грн. та надав заперечення проти позову в яких посилається на наступне. Заборгованість із заробітної плати перед позивачем станом на 19 серпня 2011 року складає 7 715, 80 грн. Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; - не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Єдине виключення з цього правила встановлено ч. 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»відповідно до якої дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Поняття заробітна плата встановлюється Кодексом Законів про Працю України та ЗУ «Про оплату праці». Відповідно до ст. 94 Кодексу Законів про Працю України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Таким чином, виходячи з визначення, підставою нарахування та виплати заробітної плати - є факт виконання працівником роботи. Ст. 2 Закону України «Про оплату праці»та Постанова Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування законодавства про оплату праці» встановлює та надає роз'яснення категорії «структура заробітної плати», відповідно до яких заробітна плата складається з: - основної заробітної плати. Це - винагорода за виконану роботу, відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. - додаткової заробітної плати. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. - інших заохочувальних і компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Відповідно до п. 3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої 13 січня 2004 року Міністерством праці та соціальної політики України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 114/8713 суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні не належать до фонду оплати праці. Виходячи з аналізу діючого законодавства, виплата грошових сум працівникові в разі затримки розрахунку при звільненні не входить до жодної зі складових частин заробітної плати. Крім того, на відміну від виплати заробітної плати, підставою нарахування й виплати середнього заробітку є факт правопорушення в трудових відносинах. Вказане правопорушення має в собі два складових елемента. Перше - факт нездійснення повного розрахунку з працівником при звільненні. Друге - вина в цьому роботодавця, (ст. ст. 116,117 КЗпП України). Тобто середній заробіток не може бути кваліфікований як одна з форм заробітної плати, оскільки, як вже було вказано вище, підставою нарахування та виплати заробітної плати є факт виконання працівником певної роботи (тобто законні трудові правовідносини, передбачені чинним законодавством), а нарахування середнього заробітку випливає з правопорушення, тобто делікту, а отже не є законними трудовими відносинами, пов'язаними з виконанням працівником певної роботи. Таким чином відповідно до чинного законодавства ці виплати не є заробітною платою й відповідно на ці грошові виплати не поширюється дія ч. 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якої дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати. Таким чином вказані грошові виплати підпадають під дію ч. 4 ст. 12 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та не підлягають стягненню через дію мораторію на задоволення вимог кредиторів. Крім того, з 20 грудня 2010 року Ленінським ВДВС Луганського МУЮ накладено арешти на розрахункові рахунки відповідача. Таким чином, із 20 грудня 2010 року відповідач не має можливості в добровільному порядку здійснювати виплату заборгованості з заробітної плати. Відповідно до вимог ст. ст. 116 та 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Із аналізу вище наведеної норми вбачається, що законодавець пов'язує право працівника на отримання згаданої виплати у разі наявності складу порушення, який включає два юридичних факти: 1.порушення власником строку розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП України); 2.вини роботодавця в затримці розрахунку при звільненні. Таким чином усяке явище, яке перешкоджає власникові належно виконати свої обов'язки перед працівником, якщо власник проявляв належну дбайливість щодо цього, виключає вину власника.Вини відповідача у затримці розрахунку немає, оскільки рахунки відповідача арештовано Ленінським ВДВС Луганського МУЮ, а отже відповідач об'єктивно не має можливості здійснити будь-які грошові виплати в добровільному порядку. Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку позивача, приходить до висновку, що уточнений позов є обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01.12.2009 року працював у шахтопроходческом управлінні №4 ПАТ “Трест Луганськшахтопроходка” токарем 4 розряду. Наказом №58 К від 01.04.2011 року був звільнений з роботи по п.1 ст.36 КЗПроП України, за згодою сторін, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.3-4). Однак, в день звільнення йому не була сплачена заробітна плата в сумі 7645,80 грн. Згідно довідки виданої головним бухгалтером ОСОБА_2 ПАТ “Трест Луганськ-Шахтопроходка” заборгованість по заробітній платі станом на 19.08.2011 рік становить 7715,80 грн. (а.с.37). Згідно ухвали господарського суду Луганської області від 13.12.2010 року у відношенні відповідача ПАТ “Трест Луганськ-Шахтопроходка” порушено провадження у справі про банкрутство (а.с.38). Відповідно до копій постанов від 20.12.2010 року та від 14.07.2011 року на кошти ПАТ “Трест Луганськ-Шахтопроходка” накладений арешт, так як вище зазначене підприємство знаходиться в стадії банкрутства (а.с.39-40). Відповідно до ст.116 КЗпроП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений строк виплатити не оспорювану ним суму. Отже, враховуючі наведе, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 нараховану, однак невиплачену заборгованість по заробітній платі, яка становить 7715,80 грн. На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10,60,45,208,209,212,213,215,218,367 ЦПК України, ст.ст. 116 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці»,суд, - ВИРІШИВ: Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Трест Луганськшахтопроходка”, які розташовані за адресою: м. Луганськ, вул.Новосьолова,2”А”, р/р 2600701006525 в філії АТ “Укрексімбанк” м. Луганська, МФО 304289, код 00181668 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 7715 (сім тисяч сімсот пятнадцять) гривень 80 коп. Допустити негайне виконання рішення в межах стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць. Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області через Камянобрідський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Суддя Н.В.Бойко