Постанова № 19048998, 24.10.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2011 р. Справа № 5019/1555/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Саврій В.А.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача -Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка" від 17.08.2011 р. на рішення господарського суду Рівненської області від 01.08.11 р.

у справі №5019/1555/11

за позовом Приватної фірми "Дукат", м. Рівне

до відповідача Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка", с. Оженин, Острозький район

про стягнення 71 065 грн. 83 коп.

за участю представників сторін: <Текст >

від позивача - ОСОБА_1-представник, довіреність в справі

від відповідача - ОСОБА_2-представник, довіреність в справі

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 р. внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючої судді. У зв'язку із відпусткою члена колегії Гудак А.В., суддю Гудак А.В. замінено на суддю Саврія В.А. та визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Сініцина Л.М., судді Саврій В.А., Олексюк Г.Є.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) в судовому засіданні 19.10.2011 р. було оголошено перерву до 24.10.2011 р.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 01.08.2011 р. у справі № 5019/1555/11 (суддя Войтюк В.Р.) частково задоволено позов Приватної фірми "Дукат" до Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка", стягнуто з відповідача на користь позивача 60000 грн. заборгованості, 2635,80 грн. річних, в решті позову відмовлено. При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідачем не погашено заборгованість по орендній платі в сумі 60000 грн., оскільки у договорі чітко зазначено строки внесення платежів, річні що складають 2635,83 грн. підлягають стягненню. У стягненні інфляційних суд відмовив, оскільки розмір орендної плати згідно умов договору включає в себе індексацію.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач-Сільськогосподарське приватне підприємство "Зірка" звернувся з апеляційною скаргою від 17.08.2011 р., в якій просив скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 01.08.2011 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити Приватній фірмі "Дукат" в стягненні 2184,61 грн. 3% річних, посилаючись на те, що оскільки договір укладений 14.07.2008 року, поточним роком є 2008 рік. Відповідно, що позивач та відповідач досягли згоди про порядок та строки внесення орендної плати в поточному 2008 році. В подальшому сторонами не було узгоджено порядок та строки внесення орендної плати за час користування обладнанням в наступних періодах оренди. Позивач та відповідач не обумовили порядок та строки внесення орендної плати за договором за інші періоди оренди, не рахуючи порядку та строків внесеня орендної плати за перший рік оренди, позивач мав звернутися до відповідача з вимогою, яку останній повинен був виконати у семиденний строк від дня її пред'явлення. Позивачем було відправлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості за договором, яку останній (згідно даних позивача) отримав 07.07.2011 року. Таким чином, семиденний строк з моменту пред'явлення вимоги позивача про сплату заборгованості за договором настав 15.07.2001 року. Таку ж дату виконання зобов'язань за договором вказав і сам позивач у своїй вимозі про сплату заборгованості від 04.07.2011 року. У з'язку з відсутністю обумовлених порядку та строків внесення орендних платежів за кожен наступний рік користування обладнанням, не рахуючи перший, нараховувати 3 % річних можна лише з моменту, коли настав строк оплати по вимозі позивача про сплату заборгованості від 04.07.2011 року, а саме з 15.07.2011 року, а не як помилково вказано в розрахунках позивача з 01.11.2010 року, з 01.05.2010 року, з 01.11.2011 року та з 01.05.2011 року. Відповідач просив господарський суд Рівненської області зобов'язати позивача спільно з відповідачем провести звірку взаємних розрахунків за договором оренди обладнання від 18.07.2008 року, що сприятиме всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи № 5019/1555/11 в їх сукупності. Відповідне прохання відповідача судом першої інстанції було залишено поза увагою. Судом стягнуто з відповідача завищену суму державного мита.

Приватна фірма "Дукат" у відзиві на апеляційну скаргу просила відмовити повністю в задоволенні апеляційної скарги Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка", посилаючись на те, що між Приватною фірмою "Дукат" та Сільськогосподарським приватним підприємством "Зірка" було укладено договір оренди обладнання від 14 липня 2008 року. В липні 2009 року та в липні 2010 року відбулася пролонгація договору за взаємною згодою сторін. У звязку з пролонгацією з липня 2009 року по липень 2010 року, оплата повинна була здійснюватися до 31 жовтня 2009 року та до 31 квітня 2010 року. В липні 2010 року відбулася наступна пролонгація договору, таким чином оплата повинна була бути здійснена до 31 жовтня 2010 року та до 31 квітня 2011 року. Жодних коштів відповідачем сплачено не було. Передбачене законом право ПФ "Дукат" вимагати сплати боргу з урахуванням проценту річних є способом захисту нашого майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від орендаря за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати орендодавцю. Стосовно вимоги щодо перерахунку державного мита пропорційно задоволеним вимогам, зазначили, що 19 серпня 2011 року господарським судом Рівненської області було винесено ухвалу про виправлення описки у справі № 5019/1555/11. Таким чином, вимоги щодо перерахунку державного мита є безпідставними.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в ній, вважає рішення господарського суду незаконним та необгрунтованим, прийнятим без встановлення всіх обставин справи; просила рішення скасувати і прийняти нове, яким відмовити Приватній фірмі "Дукат" в стягненні 2184,61 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засідання апеляційну скаргу заперечила, з підстав, викладених у відзиві, вважає рішення законним, прийнятим з дотриманням норм чинного законодавства; просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,-

ВСТАНОВИВ:

14.07.2008 р. між Приватною фірмою "Дукат" (орендодавець) та Сільськогосподарським приватним підприємством "Зірка" (орендар) був укладений договір оренди обладнання, пунктами 1.1 та 1.2.1 якого передбачено, що в порядку та на умовах визначених цим договором орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування прес-підбирач клас Роланд 62 та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату (а.с.8-13).

Відповідно до пункту 2.2 даного договору передання майна, що орендується, в оренду здійснюється сторонами за видатковою накладною.

Згідно видаткової накладної №ДК-001507 від 15.07.2008 р. Приватна фірма "Дукат" відвантажила, а Сільськогосподарське приватне підприємство "Зірка" отримало через ОСОБА_3 згідно довіреності №7 від 14.07.2008 р. майно-прес-підбирач клас Роланд 62 (а.с.14-15).

Відповідно до пункту 4.1. договору розмір орендної плати з урахуванням її індексації складає 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. за 365 днів оренди.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця двома платежами: перший платіж становить 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. в строк до 31 жовтня поточного року, другий платіж становить 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. в строк до 30 квітня наступного року (а.с.9).

Пунктами 3.2 та 3.4 договору оренди обладнання від 14.07.2008 р. передбачено, що строк оренди складає 365 днів з дати прийняття майна за видатковою накладною; у випадку, якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору оренди обладнання, то за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором на тих же умовах.

Оскільки відповідач продовжував користуватися майном, заперечень від орендодавця не було, в липні 2009 року та в липні 2010 року відбулася пролонгація договору за взаємною згодою сторін.

Як встановлено в судовому засіданні, майно і на даний час знаходиться у користуванні у відповідача.

Для оплати орендної плати позивач надав відповідачу рахунки-фактури №ДК-000425 від 27.10.2008 р., №ДК-0028 від 24.04.2009 р., №ДК-00101 від 26.10.2009 р., №ДК-0033 від 27.04.2010 р., №ДК-00145 від 28.10.2010 р., №ДК-000018 від 25.04.2011 р. на загальну суму 60000 грн. Дані рахунки містять посилання на договір із зазначенням суми орендної плати, а також строки оплати орендної плати (а.с.25-30).

У зв'язку з неоплатою орендної плати, 05.07.2011 року рекомендованим листом позивачем направлено відповідачу вимогу від 04.07.2011 р. про сплату заборгованості в сумі 60000 грн. та повернення преса-підбирача клас Роланд 62, яку відповідач отримав 07.07.2011 р., що вбачається з поштової квитанції, опису вкладення до рекомендованого листа та з повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.16-20).

Однак, відповідач борг не сплатив.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 286 ГК України, передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (частина 4 статті 286 ГК України).

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 5 статті 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 60000 грн. доведена матеріалами справи і підлягає до стягнення.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з пункту 4.2 договору оренди обладнання від 14.07.2008 р. терміни оплати орендної плати чітко встановлені даним пунктом договору.

Оскільки пунктом 3.4 договору передбачена пролонгація договору на тих же умовах, строки оплати орендної плати на послідуючі роки за роком на який було укладено договір, є тими ж самими, що і у 2008 році. Тобто, 10000 грн. до 31 жовтня поточного року і 10000 грн.-в строк до 30 квітня наступного року.

Отже, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 2635 грн. 83 коп., за період з 01.11.2008 р. по 18.07.2011 р. (а.с.4). Розрахунок 3% річних проведений позивачем вірно, перевірений судом і відповідачем не заперечувався.

Доводи апелянта щодо того, що в подальшому сторонами не було узгоджено порядок та строки внесення орендної плати за час користування обладнанням в наступних періодах оренди, колегією суддів до уваги не приймаються на підставі вищевикладеного та спростовуються умовами пункту 3.4 договору.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що судом було залишено поза увагою прохання відповідача про проведення звірки взаємних розрахунків за договором оренди обладнання від 14.07.2008 р. колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки як вбачається з матеріалів справи відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів того, що ним проводились будь-які розрахунки з позивачем.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції щодо відмови в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 8430 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2008 року по червень 2011 року (а.с.4), оскільки пунктом 4.1 договору передбачено, що розмір орендної плати складає 20000 грн. за 365 днів оренди з урахуванням її індексації (а.с.9).

Тобто, зобов'язання відповідача по сплаті орендної плати підлягало коригуванню на індекс інфляції вже за умовами договору і повторне коригування на індекс інфляції вже проіндексованої суми заборгованості є неправомірним.

До такого висновку прийшов Вищий господарський суд України у постанові №40/300 від 06.04.2010 р. (а.с.36-38).

Щодо посилання апелянта в апеляційній скарзі на стягнення судом першої інстанції завищеної суми державного мита, суд апеляційної інстанції зазначає, що 19.08.2011 р. судом першої інстанції винесено ухвалу про виправлення описки, в резолютивній частині якої зазначено про стягнення з відповідача на користь позивача 626,35 грн. державного мита, що є сумою пропорційною сумі задоволених позовних вимог.

Рішення господарського суду Рівненської області від 01.08.2011 р. прийнято відповідно до норм чинного матеріального і процесуального права та відповідає фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 01.08.2011 р. у справі № 5019/1555/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка" від 17.08.2011 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді В.А. Саврій

Г.Є. Олексюк

01-12/14430/11