Рішення № 19048866, 01.11.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"01" листопада 2011 р. Справа № 5019/2228/11

За позовом Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця” а особі Відокремленого підрозділу “Рівненська дирекція залізничних перевезень”

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Івано-Долинський спецкарєр”

про стягнення в сумі 19 725 грн. 00 коп.

суддя Павлюк І.Ю.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, представник (довіреність № ню-5 від 10.01.2011р.);

від відповідача - ОСОБА_2, представник (довіреність 909 від 01.11.2011р.).

Суть спору: Позивач - Державне територіально-галузеве обєднання “Львівська залізниця” а особі Відокремленого підрозділу “Рівненська дирекція залізничних перевезень” - звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Відкритого акціонерного товариства “Івано-Долинський спецкарєр” про стягнення штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу в сумі 19 725 грн. 00 коп.

01.11.2011р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог та просить в задоволені позову відмовити.

01.11.2011р. позивач подав пояснення по суті позову, в яких позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні 01.11.2011р. позивач підтримав позовні вимоги, а відповідач заперечив проти позовних вимог.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

16.04.2011р. згідно залізничної накладної № 35574300 (а.с. 15) відправником - ВАТ “Івано-Долинський спецкарєр” зі станції Костопіль Львівської залізниці на станцію Основа Південної залізниці на адресу АОЗТ “Харківський коксовий завод” у вагоні № 67877886 було відправлено вантаж: щебінь базальтовий, маса нетто 67 000 кг., маса брутто 88 800 кг., тара 21 800 кг.

17.04.2011р. на станції Здолбунів Львівської залізниці на підставі показників тензометричної ваги та по причині перевищення навантаження понад норму, що в свою чергу загрожувало безпеці руху у відповідності до Правил технічної експлуатації вагонів розділ 15 п. 15.27. вагон було відчеплено для комісійного зважування на статичній вазі. Даний факт підтверджується актом загальної форми № 816 від 17.04.2011р. (а.с. 11).

Результати комісійного зважування було зафіксовано у комерційному акті АА № 063021/35 від 18.04.2011р. (а.с. 13), де зазначено, що працівниками станції Здолбунів Львівської залізниці проведено комісійне зважування маси вантажу на 150 тонних залізничних вагах клеймо 2010, зазначено, що у вагоні № 67877886 згідно перевізних документів маса нетто 67 000 кг., маса брутто 88 800 кг., тара 21800 кг, в дійсності виявлено: маса нетто 71 200 маса брутто 93 000., тара 21 800, більше проти документа 4 200 кг.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів (затверджених наказом Мінтрансу України 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Мінюсті України 24.11.2000р. за № 862\5083) граничний надлишок маси вантажу становить 67 000/100%* 0,2 = 134 кг.

Представником відповідача ОСОБА_3 згідно довіреності № 375 від 18.04.2011р. (а.с. 16) лишок вантажу з вагону № 67877886 масою 4 200 кг видано по ст. Здолбунів. Це також підтверджується розпискою за № 377 від 18.04.2011р. (а.с. 18) та листом за № 376 від 18.04.2011р. (а.с. 17).

У відповідності до ст. 122 Статуту залізниць України - за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у 5-ти кратному розмірі провізної плати за кожен вагон згідно із статтею 118 Статуту. Відповідно до ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України відповідачу нараховано штраф у розмірі 19725 грн. 00 коп. (розрахунок а.с. 8).

ВАТ “Івано-Долинський спецкарєр”, не погоджуючись з позовом, подало відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог, обґрунтовуючи це наступним.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статті 24, 122 Статуту залізниць України, а саме тим, що відповідачем неправильно зазначено вагу щебеню у накладній № 35574300 під час відправлення вантажу зі станції Костопіль Львівської залізниці на станцію Основа Південної залізниці на адресу АОЗТ “Харківський коксовий завод”. Згідно накладної № 35574300 маса вантажу у вагоні № 67877886 на момент відправлення складала 67 000 кг.

В якості доказу невідповідності фактичної маси вантажу даним, що вказані у накладній, позивачем наданий комерційний акт від 18.04.2011 АА №63021/35, що був складений в день прибуття вказаного вагону на станцію Здолбунів Львівської залізниці, згідно якого вага вантажу більша на 4 200 кг, ніж вказано в залізничній накладній № 35574300. Як зазначено в комерційному акті комісійне переважування вагону № 67877886 здійснювалося на 150 - тонній залізнично-дорожній вазі клеймо 2010 року.

Стаття 129 Статуту залізниць України містить норму, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї ж статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у транспортних документах. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334.

Відповідно до статті 53 Статуту залізниць, у разі, якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на шляху проходження виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, про що складено комерційний акт, станція призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу.

Згідно п. 12 Правил складання актів, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі “Є” комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.

При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

З наданого позивачем суду комерційного акту від 18.04.2011 АА №063021/35 вбачається, що по прибутті вагонів на ст. Основа-Південна станцією призначення не було перевірено вантаж, що прибув з актом попутної станції; до комерційного акту, складеного на станції Здолбунів, станцією ст. Основа-Південна не було внесено відміток до розділу “Є” комерційного акту; в матеріалах справи відсутній новий комерційний акт, чим порушено вимоги ст. 53 Статут залізниць, та п.12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334.

З огляду на вищевказане, ВАТ “Івано-Долинський спецкарєр” вважає, що відомості зазначені позивачем в комерційного акту від 18.04.2011 АА №063021/35, не можуть бути визнані такими, що беззаперечно підтверджують факт порушення вантажовідправником вимог чинного законодавства стосовно оформлення перевізних документів, а отже підстави для накладення на відповідача штрафу відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відносини повязані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України “Про транспорт”, іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами.

За приписами статті 12 Закону України “Про транспорт”, підприємства транспорту мають право вимагати від відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Статут залізниць України згідно зі статтею 3 Закону України “Про залізничний транспорт”, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 №457, з подальшими змінами та доповненнями. Статтею 2 цього Статуту передбачено, що цим Статутом визначено обовязки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Згідно статті 6 цього Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею, накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п. 1.1 “Правил оформлення перевізних документів”, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.00р. № 644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну.

Відповідно абз. 2 п. 1.3 “Правил оформлення перевізних документів”, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.00р. № 644, усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобовязаний заповнити новий перевізний документ.

Відповідно до статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за усі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

У відповідності до статті 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником, з відображенням способу визначення у накладній.

Частиною 1 статті 26 Закону України “Про залізничний транспорт” унормовано, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить і стаття 129 Статуту, відповідно до якої, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.

Згідно статті 122 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі неправильності, неточності відомостей зазначених ними в накладній, зокрема, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. Відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до статті 118 Статуту залізниць України, штраф підлягає стягненню у пятикратному розмірі перевізної плати за всю відстань перевезення.

Отже, за приписами наведених норм штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником вказаного порушення, незалежно від того, чи завдано залізниці у звязку з цим збитків. При цьому, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей, зокрема щодо маси, є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниці України.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

З огляду на вищевикладене вбачається, що факт порушення заниження маси вантажу відповідачем, підтверджений актом загальної форми та комерційним актом, а вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 725 грн. 00 коп. штрафу стверджується матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Доказів сплати штрафу відповідач суду не подав.

Позов обґрунтований і підлягає задоволенню в сумі 19 725 грн. 00 коп. На відповідача покладаються витрати по сплаті держмита та судові витрати на підставі частин першої та пятої ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Івано-Долинський спецкарєр”, яке знаходиться за адресою: 35042, Рівненська область, Костопільський район, с. Базальтове (код ЄДРПОУ 05471862) на користь Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця” в особі Відокремленого підрозділу “Рівненська дирекція залізничних перевезень”, який знаходиться за адресою: 33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 17 (код ЄДРПОУ 25894955) 19 725 грн. 00 коп. штрафу, 197 грн. 25 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.Ю. Павлюк

Рішення підписане суддею "01" листопада 2011 р.