Постанова № 19026859, 21.10.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2011 р. Справа №2/76/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Бригінець Л.М. , судді Щепанська Г.А. при секретарі Риштун О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №188/10 від 23.12.10р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірми-Акцент" на рішення господарського суду Вінницької області від 21.09.2011 року у справі №2/76/2011/5003

Позивач: Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірми-Акцент"

про стягнення в сумі 63 938 грн. 22 коп.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області №2/76/2011/5003 від 21.09.2011 року (суддя Мельник П.А.) позов задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма-Акцент" (21003, м.Вінниця, вул.Жовтнева, 1, код ЄДРПОУ 13300904) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"( вул.Шолуденка, 1, м.Київ, 04116, код ЄДРПОУ 31301827) -55000,00 грн. боргу, 4 254,25 грн. - пені, 3 850,00 грн. - штрафу, 3 630,00 грн. - інфляційних збитків, 1 032,79 грн. - 3 % річних, 677,67 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірми-Акцент" оскаржив його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі відповідач просить змінити рішення місцевого господарського суду та відмовити в стягненні пені та штрафу. Апелянт посилається на те, що належні до сплати штрафні санкції є надмірно великими порівняно зі збитками позивача.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №2/76/2011/5003 від 04.10.2011 року прийнято до розгляду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірми-Акцент" на рішення господарського суду Вінницької області від 21.09.2011 року у справі №2/76/2011/5003.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача (апелянта) в судове засідання 21.10.2011 року не з'явився. Явка представників сторін в судове засідання не вимагалась. Судова колегія вважає, що неявка представника не перешкоджатиме перегляду рішення господарського суду Вінницької області від 21.09.2011 року у справі №2/76/2011/5003.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, заслухала представника позивача, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2009 року між ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" в особі Вінницької філії ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якого є Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" згідно з п.1.2. Статуту Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (надалі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма-Акцент" (надалі споживач) був укладений договір на постачання та транспортування природного газу №Вк-10-1048 (надалі договір).

Згідно даного договору постачальник зобов'язувався поставити споживачу в 2010 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ, послуги по його постачанню та транспортуванню на умовах договору.

Позивач свої зобов'язання згідно договору виконав, передавши відповідачу в грудні 2009 року природний газ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу.

Відповідно до вимог п.5.1. договору споживач не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки та послуг з постачання та транспортування. В разі перебору обсягів газу понад попередньо оплачених, остаточний розрахунок здійснюється до 5 числа наступного за звітним місяця (п.5.2. договору).

Відповідач в порушення умов договору за поставлений газ не розрахувався в результаті чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 55 000 грн. 00 коп..

Розглянувши подану позивачем заяву №31/10-9246 від 08.08.2011 року про збільшення розміру позовних вимог , суд дійшов наступних висновків.

Позивачем крім основної заборгованості заявлено до стягнення з відповідача 4254,25 грн. - пені; 3850,00 грн. - штрафу; 3630,00 грн. - інфляційних втрат; 1032,79 грн. - 3% річних.

Дії позивача по передачі природного газу відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного газу, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами 01.12.2009 року, та додаткової угоди №1 від 01.12.2009 року, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст. 901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими. Доказів на спростування вимог позивача відповідачем суду не надано.

Також, господарським судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 254,25 грн. - пені, 3 850,00 грн. - штрафу, 3 630,00 грн. - інфляційних збитків, 1 032,79 грн. - 3 % річних, враховуючи наступне.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Окрім того, згідно з пунктом 6.1 договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, зазначені у п.5.2. даного договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми заборгованості. Неустойка нараховується постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

А тому, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 21.09.2011 року у справі №2/76/2011/5003 відповідає нормам матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 21.09.2011 року у справі №2/76/2011/5003 - залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірми-Акцент" на рішення господарського суду Вінницької області від 21.09.2011 року у справі №2/76/2011/5003 - залишити без задоволення.

2. Справу №2/76/2011/5003 направити до господарського суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Бригінець Л.М.

Суддя Щепанська Г.А.

01-12/14513/11