Постанова № 19026773, 26.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2011 р. Справа № 5023/2266/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № б/н від 10.01.2011р.)

відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 589 від 02.09.2011р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Курорт "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", с. Березівське, Дергачівський район, Харківська область (вх. № 3822 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 14 червня 2011 року у справі № 5023/2266/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Нововодолазький молокозавод", смт. Нова Водолага, Харківська область

до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Курорт "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", с. Березівське, Дергачівський район, Харківська область

про стягнення 51308,88 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Нововодолазький молокозавод" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Курорт "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (з урахуванням заяви про зміну підстав позову та розміру позовних вимог) про стягнення з відповідача 46979,52 грн. заборгованості по оплаті поставленої продукції згідно з наведеними в заяві видатковими накладними,

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.06.2011р. по справі № 5023/2266/11 (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 46 979,52 грн. основного боргу, 469,79 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, і всі судові витрати, пов'язані із розглядом даної справи, покласти на позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено господарським судом першої інстанції, позивачем згідно з видатковими накладними, які додані до позову, здійснено поставку відповідачу продукції загальною вартістю 443667,80 грн.

З акту звірки розрахунків сторін щодо зазначеної продукції та з банківських виписок з розрахункового рахунку вбачається, що відповідачем оплата зазначеної продукції здійснена лише частково на загальну суму 396688,28 грн., внаслідок чого несплаченою залишилась вартість поставленої продукції в сумі 46979,52 грн.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду справи оцінку зазначеним обставинам, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні-покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих документах. Предметом поставки можуть бути продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов'язковими до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною першою статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зважаючи на наведені обставини та норми, зазначена поставка продукції позивачем відповідачу є укладенням договору поставки в письмовій формі у спрощений спосіб, оскільки зміст правочину, істотні умови договору поставки про предмет та ціну зафіксовано у видаткових накладних, які відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій з поставки продукції позивачем відповідачу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи 17.05.2011р. позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості з поставленої по накладним продукції на суму 46979,55 грн., яка відповідачем не була сплачена протягом семи днів з дня пред'явлення вимоги та на час прийняття рішення суду.

Зважаючи на наведене, колегія суддів відхиляє заперечення відповідача про відсутність господарського зобов'язання у відповідача щодо оплати поставленого згідно з накладними товару, у зв'язку з неукладенням сторонами договору поставки та ненастанням строку оплати поставленого згідно накладних товару через з відсутність вимоги про це.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином наявними у справі документальними матеріалами, зокрема видатковими накладними, актом звірки розрахунків та банківськими виписками повністю підтверджено, що відповідач, оплативши частково вартість поставленого йому товару, свої договірні зобов'язання виконав неналежним чином, внаслідок чого заборгованість по оплаті поставленої йому позивачем продукції складає 46979,52 грн., у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції він був позбавлений можливості надати відповідні докази, надати відзив на змінені позовні вимоги, у зв'язку з чим на його думку мало місце недоведеність обставин, які господарський суд визнав встановленими, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Однак колегія суддів вважає зазначені доводи відповідача безпідставними, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем згідно з вимогами статті 56 Господарського процесуального кодексу України на адресу відповідача було надіслано копію позовної заяви із копіями всіх документів, які до неї додавались при подачі до суду, в тому числі копіями видаткових накладних, банківських виписок та акту звірки розрахунків, а відповідачем було подано відзив на цю заяву.

Ухвалою суду від 20.04.2011р. розгляд справи було відкладено на 17.05.2011р. за клопотанням відповідача, представник якого був присутнім у судовому засіданні та розписався в повідомленні про дату, на яку відкладено розгляд справи, а 17.05.2011р. також розписався про дату, до якої оголошено перерву в судовому засіданні.

Зміна позивачем позову полягала у зміні підстави для стягнення заборгованості за поставлений відповідачу товар за накладними товар, а саме замість укладеного сторонами договору поставки № б/н від 07 липня 2010р. - поставкою згідно вказаних накладних та у зменшенні у зв'язку з цим суми позовних вимог шляхом виключення відповідальності за прострочення виконання зобов'язання по наведеному договору поставки, а тому суттєвого збільшення доказової бази позивача внаслідок такої зміни не відбулось. Після подання позивачем 17.05.2011 р. до суду зазначених змін позову, розгляд справи було продовжено за його клопотанням на 15 днів до 14.06.2011 р. Отже справа розглядалась з 04.04.2011 р. по 14 червня 2011 р., відповідач був присутнім в судових засіданнях 20.04.2011 р. та 17.05.2011 р. та був повідомлений про дату, до якої оголошено перерву в останньому судовому засіданні - до 14.06.2011 р., в якому було прийнято оскаржуване рішення.

Таким чином, місцевим господарським судом при розгляді даної справи було створено необхідні умови для надання відповідачем доказів в обґрунтування своїх заперечень, однак відповідачем не було надано додаткових доказів чи доводів, окрім зазначених у відзиві на позов. Не надано таких доказів і апеляційному господарському суду, який відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України повторно розглядає справу.

За таких обставин, враховуючи положення частини 2 статті 129 Конституції України, за якими основними засадами судочинства є, зокрема, законність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, судова колегія дійшла висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржуваного ним рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2011р. у справі № 5023/2266/11 без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Курорт "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", с. Березівське, Дергачівський район, Харківська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14 червня 2011 року у справі № 5023/2266/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 26 жовтня 2011р.