Постанова № 19026770, 26.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2011 р. Справа № 5023/5396/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_2 (дов. б/н від 18.03.2011 р.)

відповідача - ОСОБА_1 (дов. № 125 від 04.07.11р.)

ОСОБА_3 (дов. № 1910/11 від 05.11.11р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "IVEKO", м. Харків (вх. № 3718 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 08.08.11 р. у справі № 5023/5396/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експоколірметал", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "IVEKO", м. Харків

про стягнення 1498830,60 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.08.2011 р. по справі № 5023/5396/11 ( суддя Сальникова Г.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ фірми «IVEKO” на користь ТОВ “Експоколірметал” 1498830,60 грн. збитків, 14988,30 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2011 р. по справі № 5023/5396/11 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки втрата вантажу перевізником сталася внаслідок скоєння злочину третіми особами, що підтверджується відповідними документами, наданими відповідачу Відділом внутрішніх справ по муніципальному району Борський, Самарської області МВС Росії, відповідач згідно положень ЦК України та Конвенції «Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів», звільняється від відповідальності, за втрату вантажу. Однак господарським судом Харківської області не було враховано наявності цих обставин при вирішенні рішення по справі. Таким чином, вважає відповідач, враховуючи той факт, що втрата вантажу, що належав позивачу по справі, виникла внаслідок скоєння злочину, а також той факт, що працівником відповідача (водієм, що здійснював супроводження вантажу) було вжито усіх необхідних заходів задля встановлення винних осіб та притягнення їх до відповідальності, в порядку, встановленому в країні, на території якої такий злочин було скоєно, і вимоги позивача, викладені у позовній заяві щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі вартості втраченого вантажу в загальній сумі 1498830,60 гривень є необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України.

Позивач з доводами апеляційної скарги не погодився та надав відзив в якому зазначив, що предметом спору у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості втраченого ним товару. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем факту відсутності його вини у втраті вантажу. Такий висновок суду позивач вважає вірним та зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач не довів жодної із обставин, яка б звільняла його від відповідальності за втрату вантажу. Враховуючи вищевикладене, господарським судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач в порушення норм цивільного кодексу України та вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, не забезпечив схоронність вантажу під час його перевезення, а саме: залишив транспортний засіб на території, що не є стоянкою, яка охороняється, чим завдав позивачу збитків. При цьому, позивач зазначає, що викрадення вантажу сторонніми особами не є обставиною, що звільняє апелянта від відповідальності, а лише підставою, в розумінні ч.5 ст. 314 ГК України, для звернення перевізника з позовом до особи, винної у втраті вантажу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 року розгляд апеляційної скарги по даній справі відкладено на 20.10.2011 р. в звязку з неявкою представника позивача в судове засідання.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Позивач, ТОВ "Експоколірметал", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просив суд стягнути з ТОВ фірми "IVEKO" на свою користь суму збитків у розмірі 1498830,60 грн., які виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, укладеним між сторонами 21.03.2011 року. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, передбачені договором. щодо забезпечення схоронності товару під час його перевезення.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти вимог заявленого позову, посилаючись на відсутність вини з боку відповідача, оскільки доставка перевізником вантажу до місця призначення, виявилась неможливою у зв'язку з діями третіх осіб, які не можливо було а ні передбачити, а ні відвернути, а саме в результаті скоєння невстановленими особами кримінального злочину.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експоколірметал" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "IVEKO" було укладено договір № 21/3 про надання послуг міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, згідно п.1.1. якого замовник (позивач) зобовязався надати, а перевізник (відповідач) прийняти вантаж в обсязі згідно заявки, яка є невідємною частиною договору.

Відповідно до п.1.2. договору, "Перевізник" організує перевезення за маршрутом, вказаним в разовій заявці, своїм або за дорученням "Замовника" найманим автотранспортом за комісійну винагороду, виступаючи при цьому експедитором.

П.2.1 спірного договору передбачено, що перевезення вантажу здійснюється на підставі заявки, наданої замовником (позивачем).

Із заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом вбачається, що відповідач зобов'язався надати позивачу для перевезення автомобіль марки DAF, державний номер НОМЕР_1/ НОМЕР_2 та здійснити перевезення вантажу за маршрутом: Оренбургська область, м. Гай - м. Харків.

На виконання умов договору № 21/3 про надання послуг міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, 01 червня 2011 року автомобіль DAF, державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 в присутності водія відповідача, ОСОБА_4, був завантажений товаром та опломбований, про що складено міжнародну товарно-транспортну накладну СМR № 032607, згідно з якою відповідач прийняв до перевезення: 4 скрині (стрічка мідна М2 статист. №7410110000) вагою 1256 кг.; 4 піддони (стрічка мідна М2 статист. № 7409110000) вагою 3285 кг.; 1 скриня (стрічка мідна М2 статист. № 7409110000) вагою 1169 кг.; 25 пачок (листи мідні М2 статист. № 7409190000) вагою 13178 кг.; 2 піддони (стрічки латунні Л 63 статист. № 7409210000) вагою 1333 кг. Загальна вага 20221 кг., на загальну суму 187964,71 доларів США.

Згідно п.п. в) п. 2.1 договору № 21/3 відповідач зобов'язався доставити вантаж у визначені строки у пункт призначення та передати його вантажоотримувачу або на митно-ліцінзійний склад.

Відповідно до п. 3.6 договору № 21/3, відповідач несе відповідальність за збереження вантажу.

Як зазначив позивач у позовній заяві, 07 червня 2011 р. позивачем було отримано постанову про порушення кримінальної справи від 04.06.2011 року, відповідно до якої 03.06.2011 р. приблизно в 14.00 невідомі особи в с. Товолжанка. Борського району Самарської області Російської Федерації на стоянці готелю "Здоровий сон" із застосуванням сили та предмету, схожого на пістолет у відношенні водія ОСОБА_4, що супроводжував вантаж, заволоділи автомобілем DAF державний номер НОМЕР_1, де скоїли викрадення чужого майна, а саме меді та латуні, вагою 20 тон 200 кг. на загальну суму 200 000 доларів США, що належить ТОВ "Експоколірметал".

Судом першої інстанції встановлено, що по факту скоєння злочину старшим слідчим СВ при УВС по муніципальному району Боровський Самарської області порушено кримінальну справу № 201153132 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК РФ, по відношенню до невідомих осіб.

Про факт скоєння крадіжки відповідачем було повідомлено позивача листом № 16 від 14.06.2011 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не виконані зобовязання по договору, а саме: не доставлений (втрачений) вантаж, що знаходився у власності позивача, через не виконання зобов'язання щодо вжиття усіх необхідних заходів по забезпеченню цілісності та збереження вантажу з моменту його отримання від замовника та до видачі його отримувачу, своєчасно не повідомлено позивача про виникнення надзвичайної ситуації, внаслідок чого позивачу нанесені збитки у розмірі дійсної вартості вантажу згідно CMR А № 032607, яка підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу та задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків в розмірі 1498830,60 грн. в повному обсязі.

Однак, з такими висновками господарського суду колегія суддів не погоджується, оскільки суд першої інстанції, вірно встановивши фактичні обставини справи, надав їм невірну правову оцінку.

Так, звертаючись до суду, позивач зазначив, що противоправною поведінкою відповідача у вигляді невиконання ним свого зобовязання, порушені його права та охоронювані законом інтереси, на підставі Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, Митної Конвенції про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП («Конвенція МДП»), застосування яких передбачено п. 1.1 договору, статей 22, 526, 909, 924 Цивільного кодексу України, статей 224, 308, 314 Господарського кодексу України, статті 52 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Між тим, в силу ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту їх прийняття до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Аналогічні положення містяться і в ст. 314 ГК України.

Відповідно до ст.614 ЦК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобовязань покладається при наявності вини (умислу або необережності). Особа є невинуватою, якщо доведе, що вона вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Згідно п.1,2 статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Згідно частини 1 статті 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІVEKO», довів, що втрата вантажу стались внаслідок обставин, уникнути яких він, як перевізник, не міг і наслідки яких не міг відвернути.

Так, відповідач, відповідно до умов договору про надання послуг міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, укладеним з позивачем, та заявки до нього, надав за адресою навантаження автомобіль, марка та номерні знаки якого були погоджені сторонами у заявці. Після завантаження автомобіля та надання вантажовідправником перевізнику належних товаро супровідних документів на вантаж, відповідачем належним чином здійснювалось перевезення вантажу за погодженим сторонами маршрутом. Однак, доставка перевізником вантажу до місця призначення виявилась неможливою внаслідок скоєння невстановленими особами кримінального злочину, який неможливо було з боку відповідача (перевізника) ані передбачити, ані відвернути. При цьому слід зазначити, що перевізником, виконані належним чином покладені на нього згідно п.3.6. договору № 21/3 по наданню послуг міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21 березня 2011 року обовязки щодо схоронності вантажу. Так, водієм, що здійснював перевезення вантажу, було вжито всіх необхідних заходів задля встановлення винних осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності в порядку, встановленому на території країни, де було вчинено злочин. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, злочин був скоєний в той час, коли водій відповідача знаходився в автомобілі. Також не можуть бути прийняті до уваги доводи позивача щодо невиконання обовязку відповідача відносно експедитування вантажу, оскільки згідно п. 1.2. договору, перевізник організує перевозку по маршруту, вказаному в разовій заявці своїм або за дорученням замовника найманим транспортом за комісійну винагороду, виступаючи при цьому експедитором. Однак, як вбачається з заявки, що міститься в матеріалах справи, такого доручення на експедирування вантажу, від позивача, замовника за договором, не надходило. Також, умовами договору не передбачений і обовязок відповідача застрахувати вантаж.

Щодо невчасного повідомлення відповідачем позивача про факт скоєння злочину, то зазначена обставина не спростовує відсутність вини відповідача у невиконанні зобовязання.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими, в звязку з чим рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104 ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "IVEKO", м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.08.11 р. у справі № 5023/5396/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експоколірметал", (61030, м. Харків, вул.. Біологічна, 7, п/р 26005301819607 у філії «Промінвестбанк», МФО 351458, код 37366209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "IVEKO" (61029, м. Харків, вул.. Базарна, 51, п/р 26002810048540 в ХОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 351016, код 30138999) витрати по сплаті державного мита в розмірі 7494,15 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 25 жовтня 2011 року.