Постанова № 19026766, 26.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«18»жовтня 2011 року Справа № 5023/4833/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –ОСОБА_1, довіреність б/н від 23.05.2011 р.          

1-го відповідача – ОСОБА_2, довіреність № 382 від 01.07.2011 р.

2-го відповідача –ОСОБА_3, довіреність № 080409 від 04.08.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача –Публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг", м. Донецьк (вх. № 3865Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 10 серпня 2011 року по справі №5023/4833/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг", м. Донецьк

до 1) Публічного акціонерного товариства “Харківський завод "Оргтехніка", м. Харків

2) Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія "Лемма", м. Харків

про стягнення 4475,88 грн.           

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року позивач, ВАТ “Інвестиційно-фінансовий консалтинг”, звернувся до господарського суду з позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив стягнути з відповідачів, ВАТ “Харківський завод “Оргтехніка” та АТЗТ СК “Лемма”, на свою користь кошти у розмірі 4475,88 грн. та судові витрати, пропорційно до заявлених позовних вимог.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10 серпня 2011 року (суддя Жельне С.Ч.) в позові відмовлено повністю.

Позивач, з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10 серпня 2011 року по справі № 5023/4833/11 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована невірним застосуванням судом першої інстанції позовної давності до спірних правовідносин, оскільки, на думку заявника скарги право вимоги до винної особи переходить страховику лише після отримання страхового відшкодування. Крім того, позивач вважає неправомірними висновки суду щодо наявності сумніву по факту укладення угоди між ЗАТ СК "ВУСО" та ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг".

1-й відповідач, ПАТ “Харківський завод "Оргтехніка", у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення –без змін.

2-й відповідач, ПАТ “Страхова компанія "Лемма" у відзиві на апеляційну скаргу також з наведеними позивачем доводами не погоджується, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Звертаючись до господарського суду, позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 17 квітня 2008 року відбулася ДТП за участю автомобіля ГАЗ-3307, який належить ВАТ “ХЗ «Оргтехніка», та автомобіля Шкода, який на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту був застрахований у ЗАТ СК “ВУСО”. Внаслідок пошкодження при вказаній ДТП автомобіля Шкода у його власника виникло право вимоги до ВАТ “Харківський завод «Оргтехніка»про відшкодування завданого збитку.

В свою чергу цивільно-правова відповідальність водія ВАТ “Харківський завод «Оргтехніка»була застрахована в АТЗТ СК «Лемма». Відповідно до рахунку-фактури № 4012213 ТОВ “Атлант-М Олексіївка” вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 10670,10 грн. На зазначену суму було складено страховий акт та проведено страхове відшкодування. Однак, АТЗТ СК “Лемма”, як страховик цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, сплатило страхове відшкодування в розмірі 6194,22 грн., а залишок боргу складає 4475,88 грн.

Крім цього позивач зазначив, що за договором відступлення прав вимоги від 23 грудня 2009 року ВАТ “Інвестиційно-фінансовий консалтинг” набуло належне ЗАТ СК “ВУСО” право вимоги відшкодованих збитків. На підставі статтей 993,1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідачів суму завданої матеріальної шкоди - залишок боргу в розмірі 4475,88 грн.

ПАТ “СК “Лемма” зазначило про те, що свої зобов'язання з виплати страхового відшкодування виконало у повному обсязі. Крім цього при розгляді справи в суді першої інстанції 2-м відповідачем було заявлено клопотання про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції визнав, що позивачем була пропущена позовна давність, з посиланням на те, що з моменту виникнення зобов'язання (17 квітня 2008 року –дата ДТП) до моменту подання позову (червень 2011 року) минуло більше трьох років. Крім цього, за висновками суду, із поданих позивачем матеріалів неможливо визначити факт укладення угоди між ЗАТ СК “ВУСО” та ВАТ “Інвестиційно-фінансовий консалтинг” про відступлення права вимоги від 23 грудня 2009 року, так як залишилось невстановленою обставиною набуття Цедентом будь-яких матеріальних благ за вказаним договором, що в свою чергу ставить під сумнів виникнення у Цесіонарія (позивач у справі) права звернення з вказаним позовом до суду.

Колегія суддів не може погодитись з вказаними висновками з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи 17 квітня 2008 року відбулася ДТП, за участю автомобіля ГАЗ 3307, державний номер НОМЕР_1, що належить ВАТ «ХЗ «Оргтехніка», під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля Шкода, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5

Згідно постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 червня 2008 року особою, винною в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП "Порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна", є водій автомобіля ГАЗ 3307, державний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_4.

Внаслідок ДТП був пошкоджений автомобіль Шкода, державний номер НОМЕР_2, а його власнику - ОСОБА_5 завдано майнової шкоди. Відповідно до рахунку-фактури № 4012213 ТОВ «Атлант-М Алексеевка»вартість відновлювального ремонту складає 10670,10 грн.

Майнові інтереси ОСОБА_5, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем марки Шкода, державний номер НОМЕР_2, були застраховані ЗАТ СК «ВУСО»за договором добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту № 75020-20-02 від 11.12.2007р. (аркуш справи 12).

ДТП за участю застрахованого позивачем автомобіля Шкода, державний номер НОМЕР_2, була визнана страховим випадком. Виплата страхового відшкодування була здійснена у відповідності до статті 25 Закону України «Про страхування»на підставі заяви страхувальника, страхового акту № 3476-02 від 12.06.2008р. (аркуш справи 16) та листа вигодонабувача за договором страхування ХОФ АКБ «Укрсоцбанк»від 29.05.2008 р. Сума страхового відшкодування в розмірі 10670,10 грн. була виплачена в повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 9058 від 12.08.2008 р. (аркуш справи 24).

На підставі статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду. Зазначене право також передбачене статтями 993, 1191 Цивільного кодексу України.

Таким чином у ЗАТ СК «ВУСО»виникло право регресної вимоги до винної особи - ОСОБА_4, який знаходився під час ДТП при виконанні трудових обов'язків з відповідачем ВАТ «ХЗ «Орггехніка».

Згідно зі статтею 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Цивільно-правова відповідальність водія ВАТ «Харківський завод «Оргтехніка»застрахована в ПАТ “СК “Лемма” за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВА/1919768 від 20.04.2007 року. АТЗТ «Страхова компанія «Лемма»сплатила страхове відшкодування в розмірі 6194,22 грн., залишок боргу склав 4475,88 грн.

Згідно з договором відступлення прав вимоги від 23 грудня 2009 року ВАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»набуло належне ЗАТ СК «ВУСО»право вимоги, яке виникло у останнього на вищевказаних підставах (аркуш справи 27).

Враховуючи викладене, позивач вважає, що має право на отримання в порядку регресу від відповідачів у справі сплачене ним страхове відшкодування у повному обсязі, оскільки винним в дорожньо-транспортній пригоді визнано водія автомобіля ГАЗ 3307 –ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована АТЗТ СК «Лемма».

Надаючи правову кваліфікацію виниклим правовідносинами колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 статті 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Порядок виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та Законом України „Про страхування”.

Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Стаття 993 Цивільного кодексу України зазначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Дана норма кореспондується зі статтею 27 Закону України „Про страхування”, згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ЗАТ СК «ВУСО»у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування, виплаченого потерпілій особі, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами.

В даному випадку, особою винною у скоєнні ДТП є водій автомобіля ГАЗ 3307 –ОСОБА_4, який експлуатував транспортний засіб, що належить ВАТ «Харківський завод «Оргтехніка» на законних підставах, оскільки в момент скоєння ДТП (17 квітня 2008 року) перебував з ВАТ «Харківський завод «Оргтехніка»в трудових відносинах, що підтверджується матеріалами справи (аркуш справи 26).

Враховуючи те, що на момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія ВАТ «Харківський завод «Оргтехніка»була застрахована ПАТ “СК “Лемма” відповідно до полісу № ВА/1919768 від 20.04.2007 р., то 2-й відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану пошкодженням автомобіля Шкода, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, внаслідок ДТП.

Таким чином, після сплати потерпілій особі страхового відшкодування, у ЗАТ СК «ВУСО» виникло право звертатися до страховика винної у ДТП особи про виплату страхового відшкодування у порядку регресу, з огляду на те, що 2-й відповідач є особою, відповідальною за завдану шкоду, оскільки відповідно до укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу 2-й відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто відповідач здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Як свідчать матеріали справи, 23 грудня 2009 року між ЗАТ СК «ВУСО»та ВАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»був укладений договір відступлення прав вимог, за яким ЗАТ СК «ВУСО»відступило ВАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»своє право вимоги до ВАТ «ХЗ «Оргтехніка», АТЗТ «Страхова компанія «Лемма»щодо відшкодування шкоди в порядку регресу (що є предметом розгляду по даній справі).

Згідно з пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому, заміна кредитора здійснюється без згоди боржника (стаття 516 Цивільного кодексу України).

Слід зазначити, що при укладанні договору відступлення права вимоги майнові інтереси первісного кредитора не порушуються, тому що він відчужує своє право добровільно у рамках укладеної між ним та новим кредитором угоди. Таким чином, ЗАТ СК «ВУСО»передало позивачу своє вже порушене право регресної вимоги до відповідачів, оскільки відповідачі не сплатили суму майнової шкоди в повному обсязі.

Статтею 516 Цивільного кодексу України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка важлива для їх здійснення.

Відповідно до п. З договору відступлення прав вимог відступлені права вимоги переходять до ВАТ «ІФК»з моменту укладання договору та додатку № 1 до договору відступлення прав вимог від 23 грудня 2009 року. Форма додатку № 1 договору відступлення прав вимог містить перелік стовбців, яки визначають страхові акти, по яким право вимоги ЗАТ СК «ВУСО»передало до ВАТ «ІФК». Це зокрема назва страхувальника, номер страхового акту та дата його підписання, сума страхової виплати та назва винної особи. Оскільки підставою для виплати страхового відшкодування є саме страховий акт, то в даному випадку документи, передбачені статтею 517 Цивільного кодексу України були передані позивачу, що свідчить про належний доказ прав нового кредитора у зобов'язанні.

Враховуючи викладене колегія суддів визнає помилковість та необґрунтованість висновків суду першої інстанції про відсутність факту укладення угоди між ЗАТ СК «ВУСО»та позивачем по справі про відступлення права вимоги від 23 грудня 2009 року.

Отже, предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідачів суми витрат в порядку регресу в розмірі 4475,88 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України, „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно звіту ЗАТ «СК ВУСО»сума витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу становить 10670,10 грн.

В п.12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 (два) відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс №ВА/1919768 від 20.04.2007р.) передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну у розмірі 25500 грн., франшиза –510 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, при здійсненні розрахунку суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 6194,22 грн. АТЗТ «СК «Лемма»було вираховано суму франшизи, у зв’язку з чим регресні вимоги до 2-го відповідача становлять 3965,88 грн.

З урахуванням викладених обставин, а також на підставі зазначених вимог чинного законодавства колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з 2-го відповідача 3965,88 грн. –суми страхового відшкодування.

Згідно статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з 1-го відповідача суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 510,00 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання місцевого господарського суду на сплив позовної давності до вимоги позивача є безпідставним, оскільки виходячи з положень Закону України «Про страхування»своє право вимоги до винної особи страхувальник або особа, яка має право на отримання страхового відшкодування передає страховику лише після отримання страхового відшкодування в повному обсязі, тобто на підставі юридичного факту - дати сплати страхового відшкодування в повному обсязі. Факт оплати страхового відшкодування в повному обсязі підтверджується платіжним дорученням № 9058 від 12 червня 2008 року та страховим актом № 3476-02 від 12 червня 2008 року.

Як встановлено статтею 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України). Закон надає право зворотної вимоги (регресу) особі, яка відшкодувала шкоду, завдану іншої особою (стаття 1191 Цивільного кодексу України). А тому, оскільки регресна вимога переходить до страховика лише після виплати страхового відшкодування в повному обсязі, позовну давність слід нараховувати саме з 12 червня 2008 року, тобто зі сплати страхового відшкодування в повному обсязі. Позов до суду був направлений 09 червня 2011 року, що підтверджується відповідною квитанцією. Таким чином відсутні підстав для застосування позовної давності до даних правовідносин, оскільки трирічна тривалість позовної давності не закінчилась.

Враховуючи викладене, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог не ґрунтується на матеріальному законі, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг", м. Донецьк задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 10 серпня 2011 року по справі №5023/4833/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Харківський завод "Оргтехніка", м. Харків (61001, м. Харків, вул. пр. Гагаріна, 20, код 00225911) на користь Публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" (83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 27, п/р 26004000100561 в філії «Донецька дирекція ПАТ «Банк КАМБІО», МФО 394523, код 33792667) 510 грн. майнової шкоди, витрати по сплаті державного мита в сумі 17,00 грн. та 26,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія "Лемма" (61166, м. Харків, вул. Коломенська, 3, код 22623173) на користь Публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" (83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 27, п/р 26004000100561 в філії «Донецька дирекція ПАТ «Банк КАМБІО», МФО 394523, код 33792667) 3965,88 грн. майнової шкоди, витрати по сплаті державного мита в сумі 136,00 грн. та 209,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 24 жовтня 2011 року.