Постанова № 19026733, 25.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2011 р. Справа № 5023/4784/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 389 від 09.08.2011р.)

відповідача - ОСОБА_2 (дов. № б/н від 03.08.2011р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий гепард", м. Харків (вх. № 3836 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 12.08.11 у справі № 5023/4784/11

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай", с. Водяне, Шполянський район, Черкаська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий гепард", м. Харків

про повернення за товар сплаченої грошової суми у розмірі 723 145, 13 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.08.11р. по справі № 5023/4784/11 (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Золотий Гепард” на користь Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю “Урожай”723 145,13 грн., як загальну суму повернення сплаченої за товар грошової суми та збитків, спричинених поставкою неякісного товару, 7 231,45 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду першої інстанції у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої позиції у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов укладеного між сторонами у справі договору купівлі-продажу № 3152/01 від 12.07.2010 року (далі Договір) відповідач виготовив та продав позивачеві товар - подрібнювач соломи універсальний (ПСУ 1200), а позивач в свою чергу прийняв цей товар та оплатив його вартість в сумі 138700,00 грн., що сторонами не заперечується.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний до мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Згідно частини 1 статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів (частина 1 статті 268 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.3. Договору сторони передбачили, що відповідач гарантує справну роботу виготовленого обладнання на протязі 12 місяців з моменту здавання його в експлуатацію за умови дотримання позивачем експлуатаційних вимог, відповідно до технічної документації.

Господарським судом обґрунтовано встановлено, що 12 січня 2011 року в с. Водяне Шполянського району Черкаської області пройшло проведення пусконалагоджувальних випробувань технологічної лінії ГТЛ-520 (СТОВ «Урожай») виробництва паливних пелет (паливні гранули) з соломи. Вказане підтверджується Актом, складеним за участю представників позивача та ТОВ «Грантех». В цих випробуваннях було вперше задіяне ПСУ 1200, який було придбано позивачем у відповідача за договором купівлі-продажу № 3152/01.

Даним актом зафіксовано, що технологічна лінія ГТЛ-520 змонтована у відповідності з вимогами проекту ТОВ «І.С.К. Інженірінг», діючих технологічних норм та паспортних даних на обладнання. У той же час на пристрій Подрібнювач Соломи Універсальний ПСУ 1200 відсутня технічна документація (паспорт). Крім того, в процесі запуску лінії ГТЛ-520 12.01.2011 в технологічному режимі при завантаженні солом'яними тюками (пшениця) стався збій у роботі ПСУ 1200, виражений в аварійній зупинці лінії. Збій стався в результаті обриву транспортера подачі тюків у пристрої ПСУ 1200 і руйнування приводних ременів. Також в пристрої ПСУ 1200 відбулося засмічення головок подрібнюючих пристроїв та зависання сировини в гнучких шлангах, в результаті чого - подальша робота виробничої лінії неможлива.

Згідно з пунктом 8.2. Договору у випадку поставки неякісного товару повинна бути складена дефектна відомість з залученням фахівців з боку позивача і відповідача, з наступним усуненням недоліків за рахунок відповідача.

Зважаючи на вказані обставини, а також договірну домовленість сторін щодо усунення недоліків у випадку поставки неякісного товару, позивач 13.01.2011р. надіслав на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення вимогу про складення дефектної відомості у відповідності, як то передбачено пунктом 8.2. Договору, в якій просив направити представника відповідача на протязі трьох днів.

Із матеріалів справи вбачається, що дану вимогу відповідачем було отримано 19.01.2011р. особисто директором ТОВ «Золотий Гепард», а вже 21 січня 2011р. відповідач листом повідомив позивача про направлення свого повноважного представника Колосова С.М. для участі у комісії для виявлення причин виходу із ладу подрібнювача соломи універсального та визначення строків їх усунення. При цьому, строки прибуття даного представника відповідач не вказав.

За наявними у справі матеріалами господарським судом першої інстанції з'ясовано, що оскільки лист-відповідь відповідача позивач отримав невчасно, тому 24.01.2011 року повторно звернувся до відповідача із запитом щодо необхідності складання дефектної відомості, зазначивши, що у випадку неприбуття представника відповідача, товарно-технічна експертиза проданої відповідачем продукції буд проведена без його участі. Відповідь на даний запит продубльовано відповідачем 25 січня 2011 року.

27.01.2011 року позивачем втретє направлено відповідне повідомлення на адресу відповідача і вже 31 січня 2011 року відбулися пусконалагоджувальні випробування подрібнювача соломи ПСУ 1200 за участю трьох представників позивача і трьох представників відповідача.

За результатами цих випробувань сторонами сформовано двосторонній акт, яким встановлено: систематичні засмічення головки подрібнювача; дуже малу швидкість подачі вихідної сировини, а також те, що пристрій ПСУ 1200 не подає готової продукції в бункер. При цьому, даний акт містить застереження, що для забезпечення безперебійної роботи технологічної лінії з виробництва паливних пелетів з с/г сировини в даному виготовленні пристрою, ПСУ 1200 не придатне.

Актом зовнішнього огляду пристрою для подрібнення соломи ПСУ 1200 від 31.01.2011р. сторонами визначено, що при візуальному огляді виявлено обрив ланцюга транспортера подачі вихідної сировини, інших видимих дефектів не виявлено.

Статтею 678 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки передання товару неналежної якості. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом (частина четверта статті 678 ЦК України).

Відповідно до частини другої цієї статті у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи зявилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зважаючи на те, що вищезазначеними актами було зафіксовано факт поставки неякісної продукції і це підтверджено Протоколом "Аналізу роботи Лінії ГТЛ-700" від 16.03.2011 року, тому господарський суд першої інстанції обґрунтовано визначився що, позивач довів належними та допустимими доказами факт поставки за спірним Договором неякісного товар, у тому числі з істотними порушеннями вимог щодо якості.

Звертаючись з даним позовом до господарського суду позивач просив суд стягнути суму сплаченої вартості за отриманий ним неякісний товар, оскільки в подальшому цей товар не придатний для використання відповідно до мети його придбання, чим фактично відмовився від спірного Договору.

Беручи до уваги наявність фактичних даних щодо відмови покупця від Договору, колегія суддів погоджуючись із висновком господарського суду також дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування приписів статті 678 Цивільного кодексу, якою передбачено наслідки передання товару неналежної якості, а відтак позовні вимоги про стягнення 138700,00 грн. сплаченої суми вартості за неякісний товар обґрунтовано задоволені судом.

У своїх позовних вимогах позивач окрім іншого просив господарський суд першої інстанції стягнути з відповідача збитки через простій комплексу з випуску гранульованого біопалива станом на 22.05.2011 року, які складаються з:

- розміру збитків за списану солому в сумі 102270, 00 грн.,

- суми виплаченої заробітної платні робочим виробничого комплексу гранульованого біопалива з соломи у розмірі 85187,71 грн.,

- упущеної вигоди в сумі 280416,00 грн.;

- сплачених лізингових платежів в сумі 116571,42 грн.

Розглянувши вимоги позивача в цій частині господарський суд встановив, що поставка неякісного відповідачем товару спричинила для позивача як реальні збитки так і збитки у вигляді упущеної вигоди, а тому визначився про задоволення вимог позивача в цій частині у повному обсязі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони, а згідно з частиною 2 статті 43 цього ж Кодексу ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з статтями 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а судове рішення по справі приймає за результатами обговорення усіх обставин справи.

Таким чином, вимоги позивача до відповідача повинні бути підтверджені відповідними доказами, а господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в сукупності, що відображується в судовому рішенні.

Відповідно до статей 82, 84 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні господарського спору по суті, а тобто при задоволенні позову, або повної чи часткової відмови у його задоволенні, суд приймає рішення, у мотивувальній частині якого має зазначити, крім іншого, встановлені обставини справи і причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими він відхилив заявлені клопотання і докази сторін.

Однак в порушення вищезазначених приписів господарський суд при стягненні заявленої до стягнення значної суми збитків безпідставно визнав доводи позивача та надані на його підтвердження документальні докази такими, що беззаперечно підтверджують позов в цій частині.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку позивачем не доведено розмір заявлених до відшкодування збитків жодним чином, а також не надано на підтвердження вимог про їх стягнення належних та допустимих доказів, як то передбачено статтями 32-34 Господарського процесуального кодексу України.

Про зазначене свідчить наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

В обґрунтування вимог по стягненню упущеної вигоди позивач надав розрахунок її розміру в сумі 280416,00 грн., який складається із розрахунку невиробленої продукції відповідно до проектної потужності виробничого комплексу гранульованого біопалива з соломи за період 69 днів з 15.01.2011 року по 22.05.2011 року.

Задовольняючи вимоги позивача в цій частині господарський суд не взяв до уваги, що в даному випадку, при обрахуванні розміру упущеної вигоди позивач повинен був враховувати тільки ті точні дані, які б безспірно підтверджували реальну можливість отримання грошових сум, якби придбане ним обладнання було придатним до використання.

На думку колегії суддів, значна сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин. Водночас, стягуючи вказану суму збитків, господарський суд не врахував, що наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Таким чином, нічим не підтверджений розрахунок позивача про можливі доходи протягом 69 днів (період з 15.01.2011 року по 22.05.2011 року) до уваги колегією суддів не приймається. За загальним правилом, нездатність кредитора обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди є підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Крім того, наявна в матеріалах справи копія договору купівлі-продажу № 3/05/11 від 18.05.2011р. та факт придбання аналогічного подрібнювача соломи у іншого контрагента підтверджує, що позивач мав можливість здійснювати свою господарську діяльність у інший (альтернативний) спосіб.

Враховуючи, те, що позивачем не було доведено розміру упущеної вигоди, а відтак, і складу цивільного правопорушення, колегія суддів також не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Також, на підтвердження вимог по стягненню збитків позивач надав довідку від 26.04.2011 року про вартість заготовленої та списаної соломи для об'єкта "виробничий комплекс гранульованого біопалива з соломи в с. Водяне Шполянського р-ну Черкаської області", яка складає 102270,00 грн. із розрахунку: заготовлено для виробництва 3248т. вартістю 150,00 грн. за одну тону на загальну суму 487200,00 грн. та списану у кількості 681,8 т. на суму 102270,00 грн.

Однак цей документ у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки не підтверджує ті обставини, на які посилається позивач в обґрунтування вимог по стягненню збитків, зокрема не підтверджує у встановленому порядку фактичну вартість списаної соломи саме з причин непридатності спірного обладнання до використання. Дані, що містяться в довідці не підкріплені жодними первинними бухгалтерськими або іншими документами, у тому числі комісійним актом, тощо...

Не приймається колегією суддів до уваги і надана позивачем в обґрунтування суми збитків довідка № 177 від 10.05.2011 року за період січень-квітень 2011 року, відповідно до якої сума нарахованої заробітної платні робочим виробничого комплексу гранульованого біопалива з соломи та сума нарахувань на заробітну платню склала 85187,71 грн., оскільки їх розмір не підтверджений жодними належними документальними доказами, зокрема відомостями щодо нарахування заробітної плати, відповідними бухгалтерськими документами. Необхідного зв'язку між цими нарахуваннями та правовідносинами сторін із матеріалів справи не вбачається.

В оскаржуваному рішенні знайшла також своє відображення та обставина, що за період грудень 2010 - квітень 2011 під час простою комплексу з випуску гранульованого біопалива за лінію гранулювання ГТЛ-700 по договору № 23-10-277стс-фл/480 від 20.07.2010 р. СТОВ «Урожай»було сплачено лізингові платежі (відповідно до Довідки бід 10.05.2011 №178), зокрема 27.12.2010р. - 58285,71 грн. (платіжне доручення №767); 17.02.2010р. - 12460,00 грн. (платіжне доручення №92) та 28.02.2011 р. - 45825,71 грн. (платіжне доручення №125), які підлягають відшкодуванню на користь позивача.

Однак колегія суддів вважає, що задоволена судом вимога про стягнення суми сплачених позивачем лізингових платежів в розмірі 116571,42 грн. не має жодного зв'язку зі спірними договірними відносинами, адже поставка подрібнювача соломи оформлена між сторонами окремим (самостійним) договором.

Отже позиція СТОВ «Урожай»щодо реальності спричинення йому збитків, у тому числі упущеної вигоди, і саме в заявленому розмірі, не знайшла свого документального підтвердження серед наявних у справі доказів.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2011р. по справі № 5023/4784/11 в частині стягнення з відповідача на користь позивача збитків через простій комплексу з випуску гранульованого біопалива станом на 22.05.2011 року, у тому числі збитків за списану солому в сумі 102270, 00 грн., суми виплаченої заробітної платні робочим виробничого комплексу гранульованого біопалива з соломи у розмірі 85187,71 грн., упущеної вигоди в сумі 280416,00 грн. та сплачених лізингових платежів в сумі 116571,42 грн. - скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у позові в цій частині відмовити.

В іншій частині оскаржуване відповідачем рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому залишається без змін.

Задовольняючи частково вимоги апеляційної скарги колегія суддів вважає необхідним здійснити перерозподіл судових витрат по справі пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий гепард», м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2011р. по справі № 5023/4784/11 в частині стягнення з відповідача на користь позивача збитків за списану солому в сумі 102270, 00 грн., суми виплаченої заробітної платні робочим виробничого комплексу гранульованого біопалива з соломи у розмірі 85187,71 грн., упущеної вигоди в сумі 280416,00 грн., сплачених лізингових платежів в сумі 116571,42 грн. та 5844,45 грн. витрат з державного мита скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Стягнути з Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай»(20641, с. Водяне, Шполянського району, Черкаської області, вул. Нова Центральна, 55, код 31286060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Гепард»(61140, м. Харків, пр-т Гагаріна, 56, кв.228, код 37090571) 2922,23 державного мита по апеляційній скарзі.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 26 жовтня 2011 року.