Постанова № 19026729, 25.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2011 р. Справа № 5021/1531/2011

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

прокурор - не з'явився

позивача - Буряченко С.Л.

відповідача - Бондаровець Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3945 С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 11.08.11 р. у справі № 5021/1531/2011

за позовом Конотопський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного територіально-галузевого об'єднання " Південно-Західна залізниця" в особі Відокремленого структурного підрозділу Станція Конотоп, м. Конотоп, Сумська область

до ВАТ "Конотопм"ясо" м. Конотоп

про стягнення 18 083,12 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011р. прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 18083 грн. 12 коп., а також судові витрати, пов’язані з розглядом справи, посилаючись на те, що відповідач в порушення умов і строків, визначених у договорах про подачу та забирання вагонів від 28.10.2009 р. та про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення і надані залізницею послуги від 02.09.2009 р., не провів розрахунку з залізницею за утримання ділянки землі у смузі відведення у розмірі 18083 грн. 12коп. за період з 28 жовтня 2009 року по 31 березня 2011 року включно, а також безпідставно відмовився від підписання накопичувальних карток, оформлених та пред'явлених залізницею для оплати нарахованої суми за утримання ділянки землі, зайнятої під'їзною колією та спорудами відповідача у межах смуги відведення залізниці за вказаний період, що підтверджується актами загальної форми, складеними за результатами такої відмови, та накопичувальними картками.

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.08.2011 по справі № 5021/1531/2011 ( суддя Соп’яненко О.Ю. ) в позові відмовлено, з посиланням на те, що Тарифним керівництвом № 1 передбачено право встановлювати плату за надання дозволу на примикання поїзних колій, а не на утримання смуги відведення чи примикання під’їзних колій у смузі відведення, відповідач не звертався за наданням дозволу.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

У апеляційній скарзі зазначив, що сплата збору за утримання чи примикання під’їзних колій у смузі відведення може бути передбачена у договорі, договором № 2523пп.14/ встановлений обов’язок відповідача проводити зазначену плату, договір не визнаний недійсним, відповідно до калькуляції, яка затверджена заступником начальника залізниці 05.08.2009року, витрати залізниці на утримання 1 кв. м. смуги відведення за один місяць по службі колії на 2009 рік без ПДВ становить 0,79грн.

Позивач вважає, що відповідачем не надано доказів підтверджуючих сплату за примикання під’їзних колій у смузі відведення в порядку, визначеному абз.4 п. 14 договору № 2523 про подачу та збирання вагонів при станції Конотоп Південно-Західної залізниці, укладеного між позивачем та відповідачем 28.12.2009 .

Відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що Статут залізниць передбачає справляння плати лише за складування вантажів у смузі відведення та надання дозволів на примикання під’їзних колій, а він не складує вантажів у смузі відведення і ніяких тимчасових споруд у цій смузі не зводив, за наданням дозволу на примикання під'їзних колій не звертався.

Відповідач вважає, що в накопичувальних картках, безпідставно в односторонньому порядку складених станцією Конотоп, йдеться про відшкодування витрат на утримання смуги відведення у місці примикання під'їзної колії, тобто позивач вимагає не плату за послугу, яку він вправі надавати, але фактично в даному випадку не надавав, а за роботи з утримання смуги відведення, які ним на користь відповідача ніколи не виконувалися і справляння плати за які з власників під'їзних колій Статутом залізниць не передбачено, жодних витрат на утримання цієї ділянки (крім сплати земельного податку) позивач не здійснював, ніяких робіт щодо утримання ділянки не виконував і доказів про фактичне здійснення таких робіт та витрат суду не надав.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між позивачем - ДТГО «Південно-Західна залізниця»та відповідачем –ВАТ «Конотопм‘ясо »(найменування якого 16.03.2011 р. змінено на ПАТ «Конотопм‘ясо») укладений договір № 2523 від 28.10.2009 року про подачу та забирання вагонів при станції Конотоп Південно-Західної залізниці.

Пунктом 1 договору передбачено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів, на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця, навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка належить власнику та примикає стрілочним переводом № 3 до головної колії № 2 Ворожбянського напрямку по станції Конотоп Південно-Західної залізниці та обслуговується локомотивом станції. Договір укладено сторонами терміном на 5 років: з 28.10.2009р. по 28.10.2014р. включно.

У п.3 договору зазначено, що у межах смуги відведення залізниці під'їзною колією і спорудами власника колії зайнято ділянку землі площею 1035 кв. м.

Абзацом 4 п. 14 договору № 2523 визначено, що власник колії, тобто відповідач, сплачує залізниці плату за складування вантажів або примикання під’їзних колій у смузі відведення - згідно Тарифного керівництва №1 за ставками, визначеними калькуляціями за формулою: (П+К) х S, де П - діюча ставка місцевого земельного податку за 1 кв. м; К - витрати залізниці на утримання 1 кв.м. землі у межах смуги відведення залізниці, які розраховуються залізницею один раз на рік та доводяться до відома підприємств шляхом вивішення оголошень в товарній касі станції (або шляхом направлення повідомлень чи в будь-який інший спосіб виходячи з умов технології роботи станції); S - площа земельної ділянки, зайнята під'їзною колією у межах смуги відведення залізниці, кв. м.

02 вересня 2009 року між ДТГО «Південно-Західна залізниця»та відповідачем договір №7323802 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Пунктами 3.1, 3.2. договору передбачено, що вантажовласник (відповідач) здійснює попередню оплату залізниці шляхом перерахування коштів на розрахунковий ЄТехПД ДТГО «Південно-Західна залізниця». Одержані кошти залізниця зараховує на особовий рахунок вантажовласника. Послуги вантажовласнику за цим договором надаються за умови наявності коштів на його особовому рахунку. Розмір попередньої оплати визначається вантажовласником, виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на основі діючих тарифів.

У п. п. 2.2.6, 3.3. договору зазначено, що залізниця зобов'язана списувати з особового рахунку відповідача відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами (контейнерами), штрафи, пеню) і відображати їх в особовому рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т. ін., оформлених в паперовому або електронному вигляді.

На виконання умов договору 14.03.2011 р. позивачем складені Накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов‘язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) №№ 14030387-14030396, 15.03.2011 р. - №№ 15030403-15030410, згідно яких відповідачу нараховано 18083 грн. 12 коп. відшкодування витрат на утримання смуги відведення за жовтень 2009 р. –березень 2011 р. ПАТ «Конотопм‘ясо»відмовилося від підпису вказаних Накопичувальних карток, про що складені Акти ф. ГУ-23.

Відповідач відмовився від підписання накопичувальних карток, оформлених та пред'явлених залізницею для оплати нарахованої суми за утримання ділянки землі, зайнятої під'їзною колією та спорудами відповідача у межах смуги відведення залізниці за вказаний період, що підтверджується актами загальної форми, складеними за результатами такої відмови, та накопичувальними картками.

Частиною 4 ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт»передбачено, що розрахунки за роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить чинному законодавству про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 60 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998року № 457, залізницями затверджуються:

а) тарифи на перевезення вантажів і пасажирів всіма залізничними лініями, що не належать до загальної мережі залізниць;

б) ставки зборів з вантажоодержувачів за очищення, промивання та дезінфекцію вагонів засобами залізниць у випадках, передбачених статтею 35 цього Статуту, а також за очищення, промивання засобами залізниць вагонів після вивантаження в інших випадках, коли згідно з Правилами потрібне спеціальне очищення і промивання вагонів;

в) тарифи на перевезення вантажів коліями, що належать залізницям, без виходу на колії загального користування;

г) ставки зборів та розмір плати за послуги, передбачені у статті 12 цього Статуту;

д) пільгові тарифи на перевезення вантажів у місцевому сполученні.

Стаття 12 Статуту залізниць України визначає, що залізниця вправі приймати рішення про складування за плату підприємствами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності вантажів у смузі відведення, а також надавати дозвіл на примикання під'їзних колій та будівництво тимчасових споруд.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що про право залізниці встановлювати на власний розсуд відповідні розміри тарифів та зборів зазначено також у рішенні господарського суду м. Києва від 24.03.2010 р. по справі № 31/6, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2010 р., яким ВАТ «Конотопм‘ясо »відмовлено у визнанні недійсним абзацу 4 п. 14 договору № 2523 від 28.10.2009 р. про подачу та забирання вагонів.

Але зробив помилковий висновок про те, що нараховані позивачем з посиланням на абзац 4 п. 14 договору № 2523 від 28.10.2009 р. про подачу та забирання вагонів 18083 грн. 12 коп. за утримання ділянки землі у смузі відведення не підлягає стягненню, так як Тарифним керівництвом № 1 не передбачено право встановлювати плати за утримання смуги відведення чи примикання під’їзних колій у смузі відведення.

При цьому судом першої інстанції не враховано, що відповідно до пункту 6 розділу I Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуги: Тарифне керівництво №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009року № 317, розрахунки за перевезення вантаж1в, роботи і послуги, пов'язані з ними, щодо яких не встановлені державні регульовані тарифи, проводяться за вільними тарифами, які визначаються суб'єктами господарювання за згодою сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.

Перелік видів перевезень, робіт і послуг, які виконуються за вільними тарифами, наведено в таблиці 5 пункту 32 розділу II цього Збірника, згідно яких власник під’їзної колії сплачує залізниці збір за утримання земельних ділянок в смузі відведення залізниць, якщо це передбачено договором сторін .

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про транспорт", до складу земель залізничного транспорту входять землі, які е смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Рішенням виконавчого комітету Конотопської міської ради від 17.05.2001 року №197 "Про затвердження площ земельних ділянок підприємствам, організаціям та громадянам міста, згідно проведеної інвентаризації" надано в постійне користування Конотопської дирекції залізничних перевезень Південно-Західної залізниці, на території Конотопської міської ради загальною площею - 242,717 га., що підтверджується витягом з „Державного акту на право постійного користування землею" про надання земельної ділянки у постійне користування для смуги відведення .

Як свідчать матеріали справи в п. 14 договору № 2523 сторони передбачили обов'язок відповідача сплачувати залізниці плату за складування вантажів або примикання під’їзних колій у смузі відведення, згідно Тарифного кер1вництва №1 за ставками, визначеними калькуляціями, які розраховуються залізницею один раз на рік.

Відповідно до калькуляції, яка затверджена заступником начальника залізниці 05.08.2009 року, собівартість витрат залізниці на утримання 1 кв. м. смуги відведення за один місяць по службі колії на 2009 р. становить 0,61 грн., з рентабельністю 30% - 0,79 грн.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову про стягнення оплати, передбаченої умовами договору, рішення суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 11878,12 грн./ з урахуванням собівартості 0,61 грн. х 1035 кв. м./, так як договором не передбачена сплата витрат з урахуванням рентабельності, тобто отримання крім компенсації витрат прибутків.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 12,60 Статуту залізниць України , ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 11.08.2011 у справі № 5021/1531/2011 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Конотопм’ясо»( 41600, м. Конотоп, вул. Генерала Тхора, 150 код ЄДРПОУ 00444049 ) на користь Державного територіально - галузевого об'єднання " Південно-Західна залізниця" ( 01034, м. Київ, вул. Лисенка,6 код ЄДРПОУ 04713033 ) 1878,12 грн., заборгованості, 59,39 грн. держмита по скарзі .

В інший частині в позові відмовити.

Стягнути з ПАТ «Конотопм’ясо» ( 41600, м. Конотоп, вул. Генерала Тхора, 150 код ЄДРПОУ 00444049 ) в доход державного бюджету України 118,78 грн. держмита, 236 грн. за інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.

Накази доручити видати господарському суду Сумської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписаний 24.10.2011 р.