Рішення № 19023538, 12.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.11 Справа№ 5015/5344/11

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари", м.Нововолинськ Волинська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Імперіал", м.Львів

про стягнення 6 491,65 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність №437/08-11 від 04.08.2011р.);

від відповідача: не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Імперіал", про стягнення 6 491,65 грн., з яких 5 598,01 грн. основний борг, 419,17 грн. пеня, 81,13 грн. три проценти річних та 393,34 грн. інфляційні нарахування.

Ухвалою суду від 19.09.2011р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 12.10.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання, яким він просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі.

Представник позивача в судовому засіданні просив припинити провадження у справі в частині стягнення 1 400,00 грн. основного боргу, оскільки відповідачем здійснено часткову оплату на цю суму, в решті позов підтримав повністю, просив позов його задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, вимоги ухвали суду від 19.09.2011р. не виконав, причин неявки не повідомив. Про порушення провадження у справі відповідач належним чином був повідомлений, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №79021 0170977 8 від 20.09.2011р. вручено 22.09.2011р. та №79002 0025957 9 від 20.09.2011р. вручено 22.09.2011р.

Станом на 12.10.2011р. відзив, заяви, докази сплати боргу, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи на адресу господарського суду від відповідача не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

02.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Імперіал" (покупець) було укладено договір поставки №37-10 (далі по тексту договір поставки), відповідно до якого постачальник зобовязувався поставити та передати у власність покупця паперово-картонну продукцію власного виробництва (надалі товар), а покупець зобовязувався прийняти та оплатити товар.

Згідно п.1.2. договору найменування, характеристики( марка, розміри, тощо) товару, ціна за одиницю товару по позиціях, поставка якого буде здійснюватися у відповідності до цього договору, вказується у специфікаціях, які є невідємною частиною договору.

За умовами п.4.2. договору покупець здійснює оплату за товар у повному обсязі протягом 7 (семи) календарних днів з моменту виконання поставки шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Позивач на виконання умов договору передав у власність відповідачу за період з 14.03.2011р. по 31.08.2011р. товар на загальну суму 245 092,69 грн., згідно видаткових накладних: №ФГ-0000462 від 14.03.2011р. на суму 77092,57 грн.; №ФГ-0000520 від 22.03.2011р. на суму 87686,05 грн.; №ФГ-0000552 від 28.03.2011р. на суму 80314,07 грн.

Проте відповідач порушив свої зобов'язання, сплативши неповну суму поставленого товару, відтак, основний борг станом на дату складання позовної заяви 08.09.2011р. становив 5 598,01 грн.

Відповідачем після подання позовної заяви було сплачено ще 1 400,00 грн., отже борг станом на 12.10.2011р. складає 4 198,01 грн.

Позивач керуючись умовами ст.ст.526,231 ГК України, у звязку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку складає 419,17 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 81,13 грн. 3% річних та 393,34 грн. інфляційних нарахувань.

Отже, загальна сума заборгованості становить 5 091,65 грн., з яких 4 198,01 грн. основний борг, 419,17 грн. пеня, 81,13 грн. три проценти річних та 393,34 грн. інфляційні нарахування.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Факт поставки товару за період з 14.03.2011р. по 31.08.2011р., на загальну суму 245 092,69 грн., підтверджується видатковими накладними: №ФГ-0000462 від 14.03.2011р. на суму 77092,57 грн.; №ФГ-0000520 від 22.03.2011р. на суму 87686,05 грн.; №ФГ-0000552 від 28.03.2011р. на суму 80314,07 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками (оригінали оглянуто в засіданні, копії знаходяться в матеріалах справи).

Факт часткової оплати відповідачем боргу в сумі 239494,65 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи виписками банку. Зважаючи на те, що згідно даних бухгалтерського обліку позивача станом на 14.03.2011р. у відповідача була заборгованість в сумі 0,03 грн., відтак борг відповідача станом на дату складання позовної заяви 08.09.2011р. був 5 598,01 грн. (245092,69 грн. 239494,65 грн. +0,03 грн.)

Відповідачем після подання позовної заяви було сплачено ще 1 400,00 грн., відтак борг станом на 12.10.2011р. складає 4 198,01 грн.

В частині позовних вимог про стягнення 1 400,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, в звязку з відсутністю предмету спору відносно цієї суми.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача залишку боргу в сумі 4 198,01 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу три проценти річних в сумі 81,13 грн. та інфляційні нарахування в сумі 393,34 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до п.5.3. договору поставки за прострочення терміну оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

При нарахуванні пені позивач дотримався вищевказаних вимог законодавства відтак, з відповідача підлягає стягненню згідно поданого позивачем розрахунку 419,17 грн. пені.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити частково.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача згідно ст.49 ГПК України повністю.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 547, 599, 610-612, 625, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 75, п.1-1 ст.80, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Імперіал" (юр. адреса: 79069, м.Львів, вул.Величківського, 16/67, пошт. адреса: 79071, м.Львів, вул..Вечірня, 16; р/р 26004095057001 у АТ "Індустріально-експортний банк" м.Львів; МФО 325279; код ЄДРПОУ 34522267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" (45400, Волинська область, м.Нововолинськ, вул.Луцька, буд.25; р/р 2600902084874 у відділенні №6 м.Нововолинська ВФ ВАТ «Кредобанк»; МФО 325365; код ЄДРПОУ 33211353) 4 198,01 грн. основного боргу; 81,132 грн. три проценти річних, 393,34 грн. інфляційні нарахування, 419,17 грн. пені, 102,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 1 400,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України

Суддя Сухович Ю.О.

Повний текст рішення

підписано 17.10.2011р.