Рішення № 19023491, 02.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.11 Справа№ 5015/5164/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарний завод», с.м.т. Куликів, Жовківського району Львівської області

до відповідача: Приватного підприємства «МІРТ», м. Львів

про: стягнення 61248 грн. 85 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1 представник на підставі довіреності б/н від 14.10.2011 року;

відповідача: не зявився.

Обставини справи: Ухвалою господарського суду від 08.09.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 07.09.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 61248 грн. 85 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 17.10.2011 року. З огляду на неявку представника відповідача та невиконання позивачем вимог попередньої ухвали суду, розгляд справи було відкладено на 02.11.2011 року.

Представнику сторони розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В судовому засіданні 02.11.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вимоги ухвали про порушення провадження в частині подання витребуваних судом документів в оригіналах для огляду в судовому засіданні виконав.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, відзиву не подав, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце проведення судового засідання.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів (договору, накладних).

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

02.11.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 04.11.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у звязку із невиконанням відповідачем грошових зобовязань. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ливарний завод»(надалі по тексту рішення - позивач) звернувся із позовом до Приватного підприємства «МІРТ»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 61248 грн. 85 коп. боргу. Позивач вказує, що між ним та відповідачем 14 липня 2009 року було укладено договір про довгострокову поставку продукції № 14, на підставі якого позивачем поставлено відповідачу товар, за який останній не розрахувався.

Позивач зазначає, що станом на 08.08.2011 року борг відповідача перед ним за поставлений товар становить 60336 грн. 37 коп. Сума позову із врахуванням 3% річних за користування чужими коштами в сумі 912 грн. 48 коп. становить 61248 грн. 85 коп. Дану суму позивач просить стягнути із відповідача в повному обсязі.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: Між позивачем та відповідачем 14 липня 2009 року було укладено договір про довгострокову поставку продукції № 14, відповідно до якого позивач (постачальник згідно договору) зобов'язався виготовити (згідно специфікації, яка є невід»ємною частиною даної угоди) та поставити продукцію, надати послуги в асортименті, якість та кількість якої вказуються в актах прийому-передачі, накладних та інших документах, за згодою сторін, а відповідач (покупець згідно договору) прийняти відпущений продавцем товар і оплатити його вартість по цінах згідно рахунку-фактури, накладних, інших документів.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу продукцію, що підтверджується відповідними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи:

- № 144 від 11.09.2009 року на суму 126555 грн. 46 коп.;

- № 146 від 14.09.2009 року на суму 19982 грн. 00 коп.;

- № 154 від 22.09.2009 року на суму 50215 грн. 59 коп.;

-№ 157 від 24.09.2009 року на суму 44582 грн. 00 коп.;

-№ 163 від 28.09.2009 року на суму 41633 грн. 59 коп.;

-№ 175 від 30.09.2009 року на суму 48872 грн. 65 коп.;

-№ 168 від 01.10.2009 року на суму 8363 грн. 82 коп.;

-№ 171 від 13.10.2009 року на суму 31953 грн. 65 коп.;

-№ 175 від 20.10.2009 року на суму 47939 грн. 25 коп.;

-№ 181 від 27.10.2009 року на суму 58844 грн. 44 коп.;

-№ 186 від 05.11.2009 року на суму 35520 грн. 62 коп.;

-№ 193 від 16.11.2009 року на суму 21903 грн. 30 коп.;

-№ 204 від 30.11.2009 року на суму 10970 грн. 00 коп.;

Відповідно до п.2.2 даного Договору розрахунки по Договору проводяться по передоплаті (50%), кінцевий розрахунок на протязі 5 (п'яти) банківських днів від дня поставки продукції. По домовленості сторін кінцевий розрахунок може бути проведений на протязі 10 банківських днів після отримання товару.

Оскільки станом на момент подання позову вартість отриманого товару відповідачем в повному обсязі не погашена і складає 60336 грн. 37 коп., позивач звернувся до суду про стягнення вищезазначеної суми, оскільки остання поставка товару відбулася 30.11.2009 року, строк оплати за яку сплив.

На суму основного боргу, позивачем нараховано 3% річних, що складає 912 грн. 48 коп.

Таким чином, загальна сума позову складає 61248 грн. 85 коп.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або інших цілях, по повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням , а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.2.2 даного Договору розрахунки по Договору проводяться по передоплаті (50%), кінцевий розрахунок на протязі 5 (п'яти) банківських днів від дня поставки продукції. По домовленості сторін кінцевий розрахунок може бути проведений на протязі 10 банківських днів після отримання товару.

Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобовязання перед позивачем у розмірі 60336 грн. 37 коп., суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовну вимогу про стягнення 60336 грн. 37 коп. основного боргу та 912 грн. 48 коп. 3% річних.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «МІРТ», м. Львів, вул. Пасічна, 81 кв.12 (код ЄДРПОУ 22396799) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарний завод», вул. Шевченка, 65, с.м.т. Куликів, Жовківського району Львівської області (код ЄДРПОУ 13823051) 60336 грн. 37 коп. основного боргу, 912 грн. 48 коп річних, 612 грн. 48 коп. сплаченого державного мита та 236 грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.