Рішення № 19022594, 17.10.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" жовтня 2011 р. Справа № 19/070-11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларєв», м. Київ;

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква;

про стягнення 3884,12 грн.          

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 452 від 26.07.2011 р.);

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ларєв»(надалі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі –відповідач) про стягнення 3884,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 003022/1397 від 03.05.2011 р., не оплатив у визначений строк вартість отриманого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1160,00 грн., за прострочення сплати якої позивачем нараховані штрафні санкції в сумі 2742,12 грн.

Ухвалою від 09.09.2011 р. суд порушив провадження у справі № 19/070-11 та призначив її розгляд на 03.10.2011 р.

Ухвалою від 03.10.2011 р. суд відклав розгляд справи на 17.10.2011 р., у зв’язку з неявкою в судове засідання повноважних представників сторін та неподанням витребуваних судом документів.

Присутній у судовому засіданні 17.10.2011 р. представник позивача, на підставі ст. 22 ГПК України, подав уточнення позовних вимог за вих. № 649 від 14.10.2011 р., в якому просить стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 1856 грн., які складаються з пені в розмірі 1450 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 290 грн. та штрафу –116 грн.

У відповідності до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року” під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК України, ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Таким чином, судом вирішується спір в межах нової ціни позову 1856 грн. та з урахуванням зміни підстав позовних вимог, що вбачається з уточнення позовних вимог за вих. № 649 від 14.10.2011 р., поданого позивачем.

Відповідач у засідання суду вдруге не з’явився, відзив на позов не надав і не надіслав, ухвалу про порушення провадження у справі від 09.09.2011 р. та ухвалу від 03.10.2011 р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Ухвали суду від 09.09.2011 р. та від 03.10.2011 р. надсилались за адресою, що зазначена в позовній заяві.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

На підставі ст. 69 ГПК України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, а тому вважає, що, у відповідності до ст. 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами без участі відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, зібрані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.05.2011 р. між позивачем (за договором –постачальник) та відповідачем (за договором –покупець) було укладено Договір поставки № 003022/1397 від 03.05.2011 р., згідно з умовами якого постачальник зобов’язується постачати і передавати покупцю певний товар у власність, а покупець зобов’язується приймати і реалізувати цей товар, а також своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Згідно п.п. 6.4., 6.7. договору, оплата здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, поступила на рахунок постачальника.

У відповідності з п. 7.1. договору, перехід права власності на товар здійснюється в момент передання йому товару та підписання покупцем видаткової накладної та/або акту прийому-передачі.

На виконання умов договору, позивач за видатковими накладними № ЛБ-01171 від 25.05.2011 р., № ЛБ-00018 від 01.06.20011 р., № ЛБ-00159 від 03.06.2011 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 2133,95 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повністю здійснив розрахунки за отриманий товар 06.09.2011 р., втім з порушенням строків, передбачених п. 6.4. договору.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним ччином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 1856 грн., які складаються з пені в розмірі 1450 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 290 грн. та штрафу –116 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.2. договору встановлено, що у випадку порушення строків оплати, визначених цим договором (п. 6.4.) або замовленням, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 1% від ціни товару за кожен день прострочення.

Згідно п. 8.3. договору, у випадку несвоєчасної оплати, за отриманий товар, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості заборгованого товару.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов’язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов’язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма також закріплена частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штраф як і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання -неустойки.

Умови договору передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня.

При дослідженні розрахунків позивача, доданих до позовної заяви та наведених в уточненні позовних вимог, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені без урахування вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. № 543/96, строків оплати, передбачених умовами договору та без урахування тієї обставини, що зобов’язання по сплаті заборгованості за отриманий товар припинились 06.09.2011 р.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 62,72 грн. за наступним розрахунком:

1) за видатковою накладною № ЛБ-01171 від 25.05.2011 р. на суму 1298,77 грн. останній день оплати товару 08.06.2011 р., з 09.06.2011 р. по 27.06.2011 р. –19 днів прострочки (1298,77 грн. (борг) х 19 днів прострочки х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 100 : 365 = 10,48 грн.);

- 28.06.2011 р. оплачено 270 грн.: з 28.06.2011 р. по 24.07.2011 р. –27 днів прострочки (1028,77 грн. (борг) х 27 днів прострочки х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 100 : 365 = 11,80 грн.);

- 25.07.2011 р. сплачено 200 грн.; з 25.07.2011 р. по 02.08.2011 р. –9 днів прострочки (828,77 грн. (борг) х 9 днів прострочки х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 100 : 365 = 3,17 грн.);

- 03.08.2011 р. сплачено 230 грн.; з 03.08.2011 по 05.09.2011 р. (06.09.2011 р. борг сплачено повністю) –34 дня прострочки (598,77 грн. (борг) х 34 дня прострочки х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 100 : 365 = 8,65 грн.);

2) за видатковою накладною № ЛБ-00018 від 01.06.2011 р. на суму 290,10 грн. останній день оплати товару 15.06.2011 р., з 16.06.2011 р. по 05.09.2011 р. –82 дня прострочки (290,10 грн. (борг) х 82 дня прострочки х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 100 : 365 = 10,10 грн.);

3) за видатковою накладною № ЛБ-00159 від 03.06.2011 р. на суму 545,08 грн. останній день оплати товару 17.06.2011 р., з 18.06.2011 р. по 05.09.2011 р. –80 днів прострочки (545,08 грн. (борг) х 80 днів прострочки х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 100 : 365 = 18,52 грн.);

4) всього: 10,48 + 11,80 + 3,17 + 8,65 + 10,10 + 18,52 = 62,72 грн.

Позовні вимоги в частині штрафу в сумі 116,00 грн. підлягають задовленню у повному обсязі, оскільки розрахунок штрафу здійснено з урахуванням умов договору.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 3 ст. 198 Господарського кодексу України встановлено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Згідно п. 6.5. договору, покупець зобов’язаний сплатити 0,2% від вартості поставленого товару за користування чужими грошовимим коштами за кожний день, у разі коли покупець своєчасно не сплатив за отриманий товар скористувавшись відстрочкою платежу, передбаченою п. 6.4. договору.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, суд перевірив правильність нарахування процентів за наступними розрахунком:

1) за видатковою накладною № ЛБ-01171 від 25.05.2011 р. на суму 1298,77 грн. останній день оплати товару 08.06.2011 р., з 09.06.2011 р. по 27.06.2011 р. –19 днів прострочки (1298,77 грн. (борг) х 19 днів прострочки х 0,2% : 100 = 49,35 грн.);

- 28.06.2011 р. оплачено 270 грн.: з 28.06.2011 р. по 24.07.2011 р. –27 днів прострочки (1028,77 грн. (борг) х 27 днів прострочки х 0,2% : 100 = 55,55 грн.);

- 25.07.2011 р. сплачено 200 грн.; з 25.07.2011 р. по 02.08.2011 р. –9 днів прострочки (828,77 грн. (борг) х 9 днів прострочки х 0,2% : 100 = 14,92 грн.);

- 03.08.2011 р. сплачено 230 грн.; з 03.08.2011 по 05.09.2011 р. (06.09.2011 р. борг сплачено повністю) –34 дня прострочки (598,77 грн. (борг) х 34 дня прострочки х 0,2% : 100 = 40,72 грн.);

2) за видатковою накладною № ЛБ-00018 від 01.06.2011 р. на суму 290,10 грн. останній день оплати товару 15.06.2011 р., з 16.06.2011 р. по 05.09.2011 р. –82 дня прострочки (290,10 грн. (борг) х 82 дня прострочки х 0,2% : 100 = 47,58 грн.);

3) за видатковою накладною № ЛБ-00159 від 03.06.2011 р. на суму 545,08 грн. останній день оплати товару 17.06.2011 р., з 18.06.2011 р. по 05.09.2011 р. –80 днів прострочки (545,08 грн. (борг) х 80 днів прострочки х 0,2% : 100 = 87,21 грн.);

4) всього: 49,35 + 55,55 + 14,92 + 40,72 + 47,58 + 87,21 = 295,33 грн.

Втім, суд обмежений розміром заявлених позовнимх вимог, а тому вимоги в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами підлягають задоволенню в сумі 290 грн.

Враховуючи, вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, по результатам розгляду даної справи, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларєв»(04119, м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 11/2; код ЄДРПОУ 19479382) 62 (шістдесят дві) грн. 72 коп. –пені, 116 (сто шістнадцять) грн. –штрафу, 290 (двісті дев’яносто) грн. –процентів, 25 (двадцять п’ять) грн. 76 коп. –витрат по сплаті держмита та 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. 60 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.П. Карпечкін

Рішення підписано: 21.10.2011 р.