Рішення № 19022602, 02.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" листопада 2011 р. Справа № 6/104-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ізі-Лізинг” до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором фінансового лізингу № LA09000106 від 05 листопада 2009 року,

представники:

позивача: не з’явився,

відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Ізі-Лізинг” (далі –позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення боргу за договором фінансового лізингу № LA09000106 від 05.11.2009р.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором фінансового лізингу № LA09000106 від 05.11.2009р., щодо своєчасної сплати лізингових платежів, у зв’язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу у загальному розмірі 183411,01 грн, з яких: 132284,40 грн –борг за несплату лізингових платежів; 11053,23 грн – пеня за порушення строків сплати лізингових платежів; 26427,38 грн –штраф за порушення строків сплати лізингових платежів; 9248,68 грн - індекс інфляції; 4397,32 грн - 3% річних від простроченої суми.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.08.2011р. порушено провадження у справі № 6/104-11 та призначено її до розгляду на 13.09.2011р.

У зв’язку з неявкою в судові засідання 13.09.2011.р. та 11.10.2011р. представників сторін та неподанням ними витребуваних документів, суд відкладав розгляду справи на інший час у відповідності до ст. 77 ГПК України.

Позивач та відповідач своїх представників в судове засідання 25.10.2011р. не направили, про причини неявки суд не повідомили, витребувані документи суду не надали, хоча про час і місце розгляду справи вони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Таким чином, сторони вважаються належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні.

Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами та без участі представників сторін, так як їх нез’явлення та не подання документів не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

05.11.2009 року між Закритим акціонерним товариством “Єврофінанс” (лізингодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № LA09000106 (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.) лізингодавець зобов’язується надати, а Лізингоодержувач прийняти предмет лізингу згідно додатку № 1 на умовах цього договору.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.3. –1.5. договору:

предметом договору є Audi A6 2.8 Multitronik,

строк лізингу –36 місяців,

вартість предмету лізингу - 510000,01 грн,

валюта контракту –гривня.

Специфікацією предмету лізингу передбачено: марку предмету лізингу (Audi), модель (A6 2.8 Multitronik), тип предмету лізингу (легковий автомобіль), двигун (2,8 см куб.), потужність (190 к.с.), КПП (5АТ) та колір (чорний) (додаток № 1 до договору).

Предмет лізингу вважається переданим лізингоодержувачу на умовах договору з дати підписання акту приймання –передачі предмету лізингу (п. 2.5. додатку № 2 до договору).

Так, на виконання умов договору, Закритим акціонерним товариством “Єврофінанс” передано, а Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 прийнято у фінансовий лізинг транспортний засіб визначений договором та специфікацією до нього (додаток № 1), що підтверджується актом приймання - передачі предмету лізингу від 16.11.2009р. (належним чином завірена копія в матеріалах справи).

Відтак, позивач в повному обсязі та належним чином виконав взяті на себе зобов’язання згідно з умовами договору, передавши відповідачу у лізинг визначене договором майно.

Пунктом 3.4. договору сторони погодили розмір щомісячних платежів, а саме –20219,74 грн.

Одночасно, сторонами погоджено графік щомісячних платежів (додаток № 4 до договору).

Як визначено сторонами в п. 8.2. додатку № 2 до договору, нарахування щомісячних лізингових платежів розпочинається з дати підписання сторонами акту прийому –передачі предмету лізингу, але не пізніше п’яти днів з дати повідомлення лізингоодержувача про готовність предмету лізингу до передачі.

Відповідно до п. 8.3. додатку № 2 до договору лізингоодержувач зобов’язується сплачувати лізингодавцю щомісячні та спеціальні лізингові платежі не пізніше 7 числа кожного місяця.

Під лізинговими платежами розуміється –грошова сума, яка сплачується лізингоодержувачем на користь лізингодавця та включає в себе суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, який передається у лізинг, винагороду лізингодавця за отриманий у лізинг предмет лізингу, компенсація відсотків за банківським кредитом, компенсацію страхових витрат та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору предмету лізингу. Лізингові платежі скошлаються з першого лізингового платежу, щомісячних лізингових платежів, спеціальних та останнього лізингових платежів (додаток № 2 до договору).

Проте, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов’язання по оплаті лізингових платежів, оскільки, у встановлений договором строк не здійснив оплату лізингових платежів, у зв’язку з чим з лютого 2010р. по серпень 2010р. за відповідачем утворилась заборгованість по лізинговим платежам у сумі 132284,40 грн, зокрема:

За лютий 2010р. існує залишок непогашеної заборгованості на суму 7400,62 грн, згідно рахунку –фактури № СФ-0001381 від 25.02.2010р. та рахунку фактури № СФ-0001382 від 25.02.2010р.

За березень 2010р. існує залишок непогашеної заборгованості на суму 20636,18 грн, згідно рахунку –фактури № СФ-0002279 від 25.03.2010р. та рахунку фактури № СФ-0002280 від 25.03.2010р.

За квітень 2010р. існує залишок непогашеної заборгованості на суму 20679,52 грн, згідно рахунку –фактури № СФ-0003117 від 23.04.2010р. та рахунку фактури № СФ-0003118 від 23.04.2010р.

За травень 2010р. існує залишок непогашеної заборгованості на суму 20679,52 грн, згідно рахунку –фактури № СФ-0003932 від 25.05.2010р. та рахунку фактури № СФ-0003933 від 25.05.2010р.

За червень 2010р. існує залишок непогашеної заборгованості на суму 20807,02 грн, згідно рахунку –фактури № СФ-0004737 від 25.06.2010р. та рахунку фактури № СФ-0004738 від 25.06.2010р.

За липень 2010р. існує залишок непогашеної заборгованості на суму 20977,020 грн, згідно рахунку –фактури № СФ-0005586 від 23.07.2010р. та рахунку фактури № СФ-0005587 від 23.07.2010р.

За серпень 2010р. існує залишок непогашеної заборгованості на суму 21104,52 грн, згідно рахунку –фактури № СФ-0006480 від 25.08.2010р. та рахунку фактури № СФ-0006481 від 25.08.2010р.

При цьому, розмір заборгованості по лізинговим платежам включає в себе ПДВ при перевищені суми комісії та банківських відсотків понад подвійну облікову ставку НБУ у відповідності з п. 3.3. договору.

Суд звертає увагу на те, що в ухвалах суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву, однак останній не скористався своїм процесуальним правом.

Крім того, відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обов’язок доказування, не надав суду доказів на підтвердження сплати лізингових платежів.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати заявлених позовних вимог відповідачем надано не було.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем в частині сплати, передбачених договором графіком лізингових платежів, станом на час подання позову, становив –132284,40 грн.

Поряд з цим, слід зазначити, що 01.09.2011р. між Закритим акціонерним товариством “Єврофінанс” (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ізі-Лізинг” (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого (п. 1.1.), первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває права вимоги, належне первісному кредитору у відповідності із положеннями договорів лізингу, перелік яких вказаний у додатку № 1 до цього договору.

З додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги вбачається, що первісний кредитор відступив право вимоги новому кредитору, саме до відповідача у даній справі, за договором фінансового лізингу № LA09000106 від 05.11.2009р.

Пунктом 1.2. договору про відступлення права вимоги від 01.09.2011р. сторони домовилися, що за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів, визначних основним договором, тобто договором фінансового лізингу № LA09000106 від 05.11.2009р.

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Враховуючи приписи вище зазначеної норми закону, Закрите акціонерне товариство “Єврофінанс” повідомило відповідача про заміну кредитора у зобов’язані по договору фінансового лізингу № LA09000106 від 05.11.2009р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку № 8825 від 01.09.2011р. та опису вкладення у цінний лист від 01.09.2011р. про відправлення повідомлення та повідомленням про вручення поштового відправлення про отримання повідомлення.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, за наявності належного повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов’язанні, суд дійшов висновку, що у відповідача виникли зобов’язання перед позивачем за договором фінансового лізингу № LA09000106 від 05.11.2009р. з підстав, укладеного між первісним та новим кредиторами договору про відступлення права вимоги від 01.09.2011р.

З позовної заяви вбачається, що вказані вимоги ґрунтуються на положеннях договору фінансового лізингу та Закону України «Про фінансовий лізинг».

Згідно п.3 ч.1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг»Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

Так, позивач звернувся до відповідача з листом № 10/11-001 від 01.11.2010р., в якому він повідомив останнього про відмову від договору у зв’язку з існуванням заборгованості по лізинговим платежам.

Таким чином, за наявності існування (на момент розгляду спору в суді) за відповідачем боргу у розмірі 132284,40 грн, судом встановлено, що позивач відмовився від договору фінансового лізингу № LA09000106 від 05.11.2009р. в односторонньому порядку.

Крім того, судом встановлено, що 29.10.2011р. між позивачем та відповідачем було складно акт про добровільне повернення предмету лізингу.

Відтак, договір фінансового лізингу № LA09000106 від 05.11.2009р. припинив свою дію з 29.10.2011р.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Частина 2 ст. 615 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною другою ст. 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” визначено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частиною першою ст. 762 Цивільного кодексу України, передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” від 16.12.1997р. № 723/97-ВР лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем в розмірі 132284,40 грн, а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача нараховані 11053,23 грн пені за порушення строків погашення лізингових платежів за договором та 26427,38 грн штрафу за дострокове припинення договору фінансового лізингу, відповідно до наданих ним розрахунків.

Так, позивач обґрунтовує зазначені вище вимоги п. 8.16. додатку № 2 до договору та п. 10.9. додатку № 2 до договору.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного обо неналежно виконаного зобов’язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до частини другої ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Господарський суд зазначає, що порушення відповідачем терміну погашення лізингових платежів є простроченням боржника (відповідача у справі) в розумінні ст. 612 ЦК України, а тому нарахування позивачем пені та штрафу на суму боргу по договору господарський суд вважає правомірними та такими, що відповідають вимогам положень ст. 231 ГК України.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд здійснив перерахунок заявленої до стягнення суми пені на суму боргу за порушення сплати лізингових платежів та встановив, що наданий позивачем розрахунок пені не є арифметично вірним.

Для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове –зобов’язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

За розрахунком господарського суду розмір пені, за наведені позивачем періоди, складає 10969,11 грн, що підтверджується розрахунком пені суду:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

7400.6208.03.2010 - 07.06.20109210.2500 %0.056 %*382.40

7400.6208.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*115.57

7400.6208.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %*113.75

7400.6210.08.2010 - 07.09.2010297.7500 %0.042 %*91.14

20636.1808.04.2010 - 07.06.20106110.2500 %0.056 %*707.00

20636.1808.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*322.26

20636.1808.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %*317.18

20636.1810.08.2010 - 07.10.2010597.7500 %0.042 %*517.04

20679.5208.05.2010 - 07.06.20103110.2500 %0.056 %*360.05

20679.5208.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*322.94

20679.5208.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %*317.84

20679.5210.08.2010 - 07.11.2010907.7500 %0.042 %*790.35

20679.5208.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*322.94

20679.5208.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %*317.84

20679.5210.08.2010 - 07.12.20101207.7500 %0.042 %*1053.81

20807.0208.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %*319.80

20807.0210.08.2010 - 07.01.20111517.7500 %0.042 %*1334.21

20977.0208.08.2010 - 09.08.201028.5000 %0.047 %*19.54

20977.0210.08.2010 - 07.02.20111827.7500 %0.042 %*1621.27

21104.5208.09.2010 - 07.03.20111817.7500 %0.042 %*1622.16

Оскільки, вірна сума пені, за розрахунком суду, становить 10969,11 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 11053,23 грн пені підлягає частковому задоволенню в сумі 10969,11 грн.

Таким чином, в іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 84,12 грн пені (11053,23 грн –10969,11 грн) суд відмовляє.

Також, господарський суд здійснив перерахунок заявленої до стягнення суми штрафу на суму всіх недоотриманих щомісячних лізингових платежів та встановив, що наданий позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним та підлягає задоволенню у розмірі, заявленій в позовній заяві (26427,38 грн).

Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем зобов’язань щодо сплати лізингових платежів за договором, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 4397,32 грн та інфляційних втрат у сумі 9248,68 грн нарахованих на прострочену суму боргу за відповідні період, згідно розрахунку позивача.

Так, ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки, три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тому господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем 3% річних на суму боргу.

Відтак, враховуючи строки виникнення зобов’язання за договором, період нарахування 3% річних, заявлений позивачем, частини 2 статті 625 ЦК України, господарський суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних встановив, що наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 4397,32 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Оскільки, інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, тому господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу.

Водночас, слід зазначити, що Індекс інфляції (індекс споживчих цін) –це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Відтак, інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно з повного місяця прострочення платежу, оскільки Держкомстат не визначає індекс інфляції на кожен день місяця чи на частину місяця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові у постанові Вищого господарського суду України від 24 листопада 2010 року у справі № 21/108-10 та у постанові Вищого господарського суду України від 15 червня 2011 у справі № 21/108-10/6.

Відповідно п. 8.3. додатку № 2 до договору гранична дата сплати лізингових платежів є 7 число кожного місяця.

Відтак, до простроченого платежу по рахункам за лютий 2010р., які повинні бути оплачені у березні (до 7 числа місяця), позивач мав застосовувати індекс інфляції, визначений у травні 2010 року за квітень 2010 року і до моменту погашення боргу, і так далі за наступні місяці.

Проте, згідно поданого позивачем розрахунку інфляційних вбачається, що позивачем помилково застосовано індекс інфляції, що був визначений за місяць, в якому відповідач, згідно договору, мав оплатити лізингові платежі за рахунками-фактурами, тобто, позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування інфляційних.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що поданий позивачем розрахунок інфляції є не правильним та не є обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, строки виникнення зобов’язання з оплати лізингових платежів за договором, період нарахування інфляційних втрат за який нараховується інфляція з урахуванням заявленого позивачем періоду, вимоги частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за наступні періоди:

Інфляційні втрати суд нараховує за такою формулою:

Іі = Іім:100 * Б - Б, де

Іі - Інфляційне збільшення суми боргу?

Іім - Середній індекс інфляції за період?

Б - Сума боргу:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

01.04.2010 - 28.02.20117400.621.062458.847859.46

01.05.2010 - 28.02.201120636.181.0651341.3521977.53

01.06.2010 - 28.02.201120679.521.0721488.9322168.45

01.07.2010 - 28.02.201120679.521.0761571.6422251.16

01.08.2010 - 28.02.201120807.021.0781622.9522429.97

01.09.2010 - 28.02.201120977.021.0661384.4822361.50

01.10.2010 - 28.02.201121104.521.035738.6621843.18

всього 8606,85 Оскільки, вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду, за вищевказані періоди, становить 8606,85 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 9248,68 грн інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 8606,85 грн. Таким чином, в іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 641,83 грн інфляційних втрат (9248,68 грн –8606,85 грн) суд відмовляє. Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 132284,40 грн боргу по лізинговим платежам, 10969,11 грн пені, 26427,38 грн штрафу, 8606,85 грн інфляційних втрат та 4397,32 грн 3% річних є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ізі-Лізинг” (код ЄДРПОУ 37194363) 132284,40 грн боргу, 10969,11 грн пені, 26427,38 грн штрафу, 8606,85 грн інфляційних втрат та 4397,32 грн 3% річних, а також 182,68 грн державного мита та 235,06 грн витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині позову про стягнення 84,12 грн пені та 641,83 грн інфляційних втрат відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                   А.Ф. Черногуз