Рішення № 19022548, 25.10.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" жовтня 2011 р. Справа № 25/116-11

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кристал Рівер”, м. Боярка, Києво-Святошинський район, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибопереробний завод “Плеяди”, м. Боярка, Києво-Святошинський район, Київська область

про стягнення 76404,58 грн.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1. (довіреність від 29.08.2011 № б/н) ;

відповідача ОСОБА_2. (довіреність від 04.10.2011 № б/н).

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Кристал Рівер” (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибопереробний завод “Плеяди” (далі відповідач) про стягнення 76404,58 грн. заборгованості, з яких: 62600,00 грн. - основна заборгованість, 5045,73грн. - пеня, 6510,40грн. - інфляційні втрати, 2248,45грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобовязань зі сплати орендних платежів.

Разом з позовними вимогами позивачем заявлено вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на майно та продукцію відповідача і також на грошові кошти відповідача в розмірі заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки позивачем не надано обґрунтування в чому саме невжиття зазначеного заходу до забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України судом у задоволенні зазначеної заяви позивача відмовлено.

Ухвалою суду від 02.09.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.10.2011.

На підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.10.2011 оголошувалась перерва до 25.10.2011.

25.10.2011 присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, про що в судовому засіданні 25.10.2011 надав письмові заперечення на позовну заяву. Заперечення відповідача залучені до матеріалів справи.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.10.2011 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі укладено договір оренди цеху переробки рибопродуктів від 01.03.2010 (далі Договір) відповідно до умов якого орендодавець позивач передає, а орендар відповідач приймає у тимчасове платне користування (оперативний лізинг, оренду) для здійснення виробництва рибної продукції та іншої статутної діяльності майновий комплекс, у складі: цех переробки рибопродуктів у складі будівель та споруд, розташованих в м. Боярка, Києво-Святошинський район, Київська область, провулок Сосновий, 2, згідно переліку, який є Додатком № 1 до Договору; виробниче обладнання, інвентар та офісну техніку, згідно переліку, який є Додатком № 2 до Договору (пункт 1.1. Договору).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що строк оренди складає 2 роки 11 місяців з дня підписання Договору.

Відповідно до пункту 4.1. Договору розмір орендної плати по Договору визначається щомісяця у відповідній Додатковій угоді до Договору, що підписується обома сторонами.

Згідно пункту 4.2. Договору орендна плата сплачується орендарем протягом 10 банківських днів з дати підписання відповідної Додаткової угоди до Договору шляхом перерахування на користь орендодавця одноразового платежу в розмірі, встановленому у відповідній Додатковій угоді до Договору.

Приймання та передача обєкта оренди здійснюється із обовязковим складанням про це Актів приймання-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін та є невідємними частинами Договору (пункт 5.1. Договору).

Відповідно до пункту 9.3. Договору, якщо орендарем буде прострочено сплату орендної плати, перерахування плати за освітлення, опалення, водопостачання, водовідведення, тепло та газопостачання і телефонний зв'язок він сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочки.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду визначений Договором обєкт оренди, про що сторони склали акт прийняття-передачі обєкту оренди від 01.03.2010, який підписаний та скріплений печатками в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

01.06.2010 між тими же сторонами на підставі пункту 4. Договору укладено додаткову угоду (далі Додаткова угода) від 01.06.2010 № 4/2010 до Договору, згідно умов якої сторони домовились встановити орендну плату на строк дії Договору з 01.06.2010 по 30.06.2010 в розмірі 62600,00 грн.

Пунктом 3. Додаткової угоди передбачено, що термін сплати встановленої орендної плати протягом 15 банківських днів з дати підписання Додаткової угоди.

30.06.2010 сторонами у справі складено акт № 4/2010, відповідно до якого позивач виконав послуги з надання відповідачу в тимчасове платне користування обєкту оренди, а вартість послуг становить 62600,00 грн. Даний акт складений та підписаний повноважними представниками сторін без будь-яких претензій та зауважень. Копія вищевказаного акту залучена до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач, в супереч умов Договору та Додаткової угоди до нього, не виконав належним чином взяті на себе договірні зобовязання щодо сплати орендної плати за червень 2010 року, у звязку з чим за ним існує заборгованість у розмірі 62600,00 грн.

Посилання відповідача у своєму запереченні на позов про те, що підписання акту приймання-передачі обома сторонами без будь-яких претензій та зауважень свідчить про двостороннє належне виконання сторонами своїх зобовязань, зокрема, про сплату відповідачем вказаних у ньому коштів, судом не приймається до уваги, оскільки не підтверджено жодним належним доказом, спростовується матеріалами справи, не відповідає умовам договору та вимогам частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України щодо належності та допустимості доказів.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами Договору та Додаткової угоди, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо сплати орендних платежів, у звязку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 62600,00 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 62600,00 грн. заборгованості зі сплати орендної плати.

Оскільки протягом строку дії договору відповідачем порушені строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення платежу за червень 2010року, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати за період з 22.06.2010 по 01.09.2011 складають 6510,40 грн., три проценти річних за період з22.06.2010 по 01.09.2011 з простроченої суми складає 2 248,45 грн.

З метою всебічного, повного і обєктивного розгляду обставин справи, судом перевірено правильність здійсненого позивачем нарахування інфляційних втрат, з урахуванням того, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Державним комітетом статистики України і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державним комітетом статистики України, за період прострочення (наказ Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Таким чином, інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно з повного місяця прострочення платежу, оскільки Державний комітет статистики України не визначає індекс інфляції на кожен день місяця чи на частину місяця.

При здійсненні перерахунку враховано вимоги законодавства, умови Договору та вказаний у позовній заяві період та встановлено, що заявлена позивачем сума інфляційних втрат відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Щодо трьох процентів річних судом також встановлено, що дані розрахунки позивача є арифметично вірними, відповідають вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач на підставі пункту 9.3. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню, яка за розрахунком позивача за період з22.06.2010 по 21.12.2010 складає 5 045,73 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Проте, статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені був обчислений з урахуванням вимог статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, а тому відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 62600,00 грн. заборгованості, 6510,40 грн. інфляційних втрат, 2248,45 грн. 3% річних та 5045,73 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат на сплату державного мита і витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибопереробний завод “Плеяди” (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, провулок Сосновий, буд. 2, код ЄДРПОУ 33330650) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кристал Рівер” (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, провулок Сосновий, буд. 2, код ЄДРПОУ 34807401) 62600 (шістдесят дві тисячі шістсот) грн. заборгованості, 6510 (шість тисяч пятсот десять) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 2248 (дві тисячі двісті сорок вісім) грн. 45 коп. 3% річних, 5045 (пять тисяч сорок пять) грн. 73 коп. пені, 764 (сімсот шістдесят чотири) грн. 05 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.О. Саванчук

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 31.10.2011.