Рішення № 19022448, 25.10.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" жовтня 2011 р. Справа № 6/109-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Миронівської міської ради Миронівського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко Лайн” про розірвання договору та стягнення боргу,

представники:

позивача: ОСОБА_1 (дов. № 2730 від 10.10.2011р.);

відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

У вересні 2011 року Миронівська міська рада Миронівського району Київської області (далі - позивач) звернулася до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко Лайн” (далі - відповідач) про розірвання договору та стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором оренди земельної ділянки від 02.09.2005р., щодо своєчасного внесення орендної плати за землю, у звязку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 11695,68 грн та розірвати договір оренди земельної ділянки від 02.09.2005р., укладений між Миронівською міською радою Миронівського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Еко Лайн”, площею 9,6297 га., яка знаходиться за адресою: м. Миронівка, вул. Степова, 5.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.09.2011р. порушено провадження у справі № 6/109-11 та призначено її до розгляду на 11.10.2011р.

У звязку з неявкою в судове засідання 11.10.2011р. представника відповідача та неподанням ним витребуваних документів, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 25.10.2011р.

У судовому засіданні 25.10.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання 25.10.2011р. вдруге не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, ухвалами господарського суду Київської області від 09.09.2011р. та 11.10.2011р.

Згадані вище ухвали суду направлялися відповідачу за адресою, яка зазначена в позові та відповідає адресі згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача, тобто за належною адресою відповідача.

Так, згідно з розясненнями президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.07.1997 року за № 02-5/289 особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про порушення провадження у справі № 6/109-11 від 09.09.2011р. була повернута до суду відділом звязку з поміткою «за зазначеною адресою не проживає”.

Проте, відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 02.06.2006, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні

Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідача, так як його незявлення та не подання відзиву не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

02.09.2005р. між Миронівською міською радою Миронівського району Київської області (далі орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Еко Лайн” (далі орендар, відповідач у справі) було укладено договір оренди землі, який зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди від 02.09.2005р. № 040504200018 (далі договір), відповідно до умов якого (п. 1.) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: м. Миронівка, вул. Степова, 5.

Сторонами погоджено (п. 2. договору), що в оренду передаються земельна ділянка площею 9,6297 га., в тому числі під обєктами нерухомого майна, які належать відповідачу. На земельній ділянці знаходяться обєкти нерухомого майна нежитлові приміщення, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Еко Лайн”, згідно витягу із свідоцтва на право власності від 26.07.2004р. № 4256795.

Договір укладений строком на 49 років (п. 7 договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв орендовану земельну ділянку, площею 9,6297 га., що підтверджується підписаним між сторонами договору актом приймання передачі обєкту оренди від 02.09.2005р.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором оренди земельної ділянки свідчить також і відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Пунктом 8. договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5,0 відсотків нормативної грошової оцінки землі, що становить 4561,54 грн в рік, 380,13 грн в місяць. До кінця 2005р. орендна плата вноситься орендарем в розмірі 6462,19 грн по 1290,44 грн щомісячно (п. 8. договору). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Відповідно до п. 10 договору орендна плата вноситься щомісячно до 15 числа поточного місяця кожного року оренди.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обовязковим для виконання сторонами, а зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобовязання за договором оренди землі належним чином не виконав, орендну плату, починаючи з березня 2009р. по травень 2011р. визначену відповідно до податкових декларацій орендної плати земельної ділянки не сплатив (належні копії податкових декларацій містяться в матеріалах справи), що підтверджується довідкою Державної податкової адміністрації у Миронівському районі № 485/10/15-0-18/ від 01.06.2011р. та розрахунком боргу.

Суд звертає увагу на те, що в ухвалах суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву, однак останній не скористався своїм процесуальним правом.

Крім того, відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обовязок доказування, не надав суду доказів на підтвердження сплати орендної плати за договором.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати заявлених позовних вимог відповідачем надано не було.

Відтак, враховуючи вищенаведене, господарським судом встановлено, що заборгованість відповідача зі сплати орендної плати по договору, станом на час розгляду справи в суді, становить 11695,68грн.

Статтею 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобовязується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі визначається як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

За таких обставин суд вважає, що борг відповідача перед позивачем по орендній платі за договором оренди землі від 02.09.2005р. у сумі 11695,68 грн, на час прийняття рішення, не погашений, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 11695,68 грн боргу підлягає задоволенню.

Крім того, предметом позову є також вимога позивача про розірвання договору оренди землі від 02.09.2005р. у зв'язку з систематичною несплатою відповідачем орендної плати за договором оренди земельної ділянки.

За частиною 1 статті 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають, зокрема, у сферах використання земельних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, положення Цивільного кодексу України застосовуються до відносин з оренди земельних ділянок, якщо з Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" не вбачається наявність іншого, спеціального регулювання.

При цьому, господарський суд зазначає, що цивільні права і обовязки виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки є орендна плата.

Спеціальним законом, що регулює відносини оренди землі, зокрема ст. 96 Земельного кодексу України одним із основних обовязків є обовязок землекористувачів своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Дана норма закону кореспондується з положеннями договору оренди землі від 02.09.2005р.

Стаття 24 Закону України "Про оренду землі" надає право орендодавцю вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Cтаттею 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обовязків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження обєкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 40 договору оренди землі сторони передбачили, що договір припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду за вимогою однієї з сторін внаслідок невиконання другою стороною обовязків, передбачених даним договором.

Як встановлено судом, істотне порушення відповідачем умов договору полягає у неналежному виконанні відповідачем своїх обовязків в частині своєчасної сплати орендної плати за договором, що позбавляє позивача можливості отримати результат співпраці, на який останній розраховував при укладенні договору, а саме отримання орендної плати за передану в користування земельну ділянку, та тягне за собою недоотримання місцевим бюджетом коштів.

Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно норм зазначених статей, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відтак, факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо внесення орендної плати за договором оренди землі доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що звернення позивача за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача з вимогою про розірвання договору оренди землі від 02.09.2005р. є правомірним та обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко Лайн” (код 32585278) на користь Миронівської міської ради Миронівського району Київської області (код 23569859) 11695 грн основного боргу, а також 116,96 грн державного мита та 236 грн витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Розірвати договір оренди земельної ділянки від 02.09.2005р., укладений між Миронівською міською радою Миронівського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Еко Лайн”, площею 9,6297 га, який зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди від 02.09.2005р. № 040504200018, що яка знаходиться за адресою: м. Миронівка, вул. Степова, 5.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ф. Черногуз