Рішення № 19022098, 12.10.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2011 р. Справа № 14/113-11

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 177 від 19.04.2011 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 35/КАМ/Ю від 22.08.2011 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Київ

в особі Філії „Броварське дорожньо-експлуатаційне управління”, м. Бровари

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс”, с. Гаврилівка, Вишгородський район

про стягнення 14729, 61 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” в особі Філії „Броварське дорожньо-експлуатаційне управління” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Комплекс Агромарс” про стягнення 14729, 61 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем наступним.

08.12.2009 р. на 21 км. + 200 м. автодороги М-01 Київ - Чернігів сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортних засобів марки МАЗ 533702 МДКЗ-4 державний НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, що належить філії „Броварське дорожньо-експлуатаційне управління” ДП „Київське облдорупр”, та ISUZU NOR 71 Р державний НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, що належить ТОВ „Комплекс Агромарс”.

Вина ОСОБА_4 у даній ДТП підтверджується матеріалами адміністративної справи, а також постановою Вишгородського районного суду Київської області по адміністративній справі № 3-1543/2010 р. від 21.05.2010 р.

Внаслідок даної ДТП автомобілю марки МАЗ 533702 МДКЗ-4 державний НОМЕР_1 були спричинені значні механічні пошкодження, а його власнику філія „Броварське дорожньо-експлуатаційне управління” завданий матеріальний збиток в розмірі 39636, 61 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт № АР-0000001 від 14.01.2010 р. та нарядом до акту № АР-0000001 від 14.01.2010 р. Також, позивачем було понесено витрати на отримання довідки ДАІ в розмірі 83, 00 грн.

На місці пригоди водієм автомобіля ISUZU NOR 71 Р державний НОМЕР_2 ОСОБА_4 було предявлено чинний поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3322013, виданий ЗАТ „УАСК АСКА”.

21.07.2010 р. страховиком на користь філія „Броварське дорожньо-експлуатаційне управління” було виплачено страхове відшкодування в розмірі 24990, 00 грн.

Різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) складає 14729, 61 грн.

Оскільки, ОСОБА_4 на момент ДТП знаходився при виконанні своїх службових обовязків, покладених на нього ТОВ „Комплекс Агромарс”, то відповідальність за відшкодування матеріального збитку, завданого потерпілій стороні - філії „Броварське дорожньо-експлуатаційне управління” покладається саме на ТОВ „Комплекс Агромарс”.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.08.2011 р. порушено провадження у справі № 14/113-11 за позовом ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” в особі Філії „Броварське дорожньо-експлуатаційне управління” до ТОВ „Комплекс Агромарс” про стягнення 14729, 61 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 31.08.2011 р.

31.08.2011 р. у судовому засіданні представник відповідача надав відзив № 16/2-5704 від 30.08.2011 р. на позовну заяву, у якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

31.08.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 14.09.2011 р.

14.09.2011 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання № 16/2-5798 від 14.09.2011 р. про технічну фіксацію судового процесу, у якому він просить суд здійснювати фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що за наслідками розгляду вищевказаного клопотання у судовому засіданні судом було його задоволено.

14.09.2011 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшли письмові пояснення № 16/2-5797 від 14.09.2011 р. по справі № 14/113-11, що долучені судом до матеріалів справи.

14.09.2011 р. у судовому засіданні представник позивача заявив про уточнення своїх позовних вимог та надав суду відповідні письмові уточнення б/н б/д позовних вимог, у яких просить суд стягнути з відповідача на свою користь 14646, 61 грн. матеріальних збитків.

Письмові уточнення б/н б/д позивача позовних вимог прийняті судом до розгляду.

14.09.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 05.10.2011 р.

04.10.2010 р. до канцелярії суду на відповідний запит суду від Відкритого акціонерного товариства „Спецбудмонтаж-503” надійшов лист № 411 від 04.10.2011 р., що долучений судом до матеріалів справи.

04.10.2010 р. до канцелярії суду на відповідний запит суду від Приватного акціонерного товариства „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА” надійшов лист № 8694-22/1 від 03.10.2011 р. із доданими до нього матеріалами страхової справи по виплаті страхового відшкодування ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” згідно полісу № ВС/3322013 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА” та ТОВ „Комплекс Агромарс”, за страховим випадком заподіяння шкоди транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 08.12.2009 р., що долучений судом до матеріалів справи.

05.10.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 12.10.2011 р.

12.10.2011 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

08.12.2009 р. близько 22 годині на 21 кілометрі автодороги Київ Чернігів відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі дтп) за участю транспортного засобу - автомобіля „МАЗ 533702-240”, реєстраційний НОМЕР_1, що належав ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_3, та транспортного засобу - автомобіля „Ісузу NQR 71 P”, реєстраційний НОМЕР_2, що належав ТОВ „Комплекс Агромарс” і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_4

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп право власності ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” на транспортний засіб - автомобіль „МАЗ 533702-240”, реєстраційний НОМЕР_1, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, а право власності ТОВ „Комплекс Агромарс” на транспортний засіб - автомобіль „Ісузу NQR 71 P”, реєстраційний НОМЕР_2, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4.

На момент скоєння дтп транспортний засіб - автомобіль „ автомобіль „МАЗ 533702-240”, реєстраційний НОМЕР_1, був під керуванням фізичної особи ОСОБА_3, що працював у ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” на посаді водія, під час виконання ним трудових обовязків, що підтверджується наказом № 69-К від 21.11.2008 р. Філії „Броварське дорожньо-експлуатаційне управління” ДП „Київське обласне дорожнє управління” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України”, подорожнім листом № 070974 вантажного автомобіля від 8-9.12.2009 р., наявними у матеріалах справи, а транспортний засіб - автомобіль „Ісузу NQR 71 P”, реєстраційний НОМЕР_2, був під керуванням фізичної особи ОСОБА_4, що працював у ТОВ „Комплекс Агромарс” на посаді водія, під час виконання ним трудових обовязків, що підтверджується наказом № 224 к-п від 04.06.2009 р. „Про прийняття” ТОВ „Комплекс Агромарс”, наказом № 160 КА/к-з від 12.02.2010 р. ТОВ „Комплекс Агромарс”, подорожнім листом № 337858 вантажного автомобіля від 7-8.12.2009 р., наявними у матеріалах справи.

Внаслідок скоєння вищевказаної дтп працівниками ВДАІ Броварського району Київської області відносно фізичної особи ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення, яким встановлено, що ОСОБА_4 при скоєнні дтп порушив п. 13.1. Правил дорожнього руху, та інші матеріали, що в подальшому були направлені до суду.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 21.05.2010 р. у справі № 3-1543/2010 р. відносно фізичної особи ОСОБА_4 провадження у справі закрито, у звязку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. При цьому Вишгородським районним судом Київської області у своїй постанові визнано винним фізичну особу ОСОБА_4 у скоєнні вищевказаної дтп.

Пунктом 4 Розяснення № 02-5/215 від 01.04.1994 Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди” передбачено, що відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Отже, за наявності постанови Вишгородського районного суду Київської області від 21.05.2010 р. у справі № 3-1543/2010 р. відносно фізичної особи ОСОБА_4 про закриття провадження у справі, у звязку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, наявність або відсутність вини фізичної особи ОСОБА_4 у скоєнні вищевказаної дтп повинні встановлюватись судом у межах розгляду спору про відшкодування шкоди.

Відповідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ч. 1 ст. 254 цього ж кодексу про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

У процесі розгляду справи суд дійшов висновку, що вищевказані обставини та обставини дтп і наявність вини фізичної особи ОСОБА_4 у скоєнні вищевказаної дтп та у завданні майнової шкоди ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” внаслідок скоєння дтп підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення, складеним працівниками ВДАІ Броварського району Київської області відносно фізичної особи ОСОБА_4; постановою Вишгородського районного суду Київської області від 21.05.2010 р. у справі № 3-1543/2010 р. відносно фізичної особи ОСОБА_4 та іншими матеріалами.

Вартість матеріального збитку (відновлювального ремонту) транспортного засобу - автомобіля „МАЗ 533702-240”, реєстраційний НОМЕР_1, пошкодженого внаслідок дтп, що сталась 08.12.2009 р. з вини водія фізичної особи ОСОБА_4, склала 39041, 94 грн., що підтверджується звітом № 700 про оцінку автомобіля „МАЗ 533702-240”, реєстраційний НОМЕР_1 від 16.12.2009 р., проведеним і складеним фізичною особою підприємцем, субєктом оціночної діяльності ОСОБА_5

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази, надані позивачем у процесі розгляду справи на підтвердження матеріального збитку (відновлювального ремонту) транспортного засобу - автомобіля „МАЗ 533702-240”, реєстраційний НОМЕР_1, пошкодженого внаслідок дтп, що сталась 08.12.2009 р. з вини водія фізичної особи ОСОБА_4, у розмірі 39636, 61 грн., а саме акт № АР-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.01.2010 р., наряд від 14.01.2010 р. до акту № АР-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.01.2010 р., довідка № 387 від 12.09.2011 р. ВАТ „Спецбудмонтаж-503”, достовірно не підтверджуються зазначений розмір матеріального збитку (відновлювального ремонту) транспортного засобу та не приймаються судом до уваги, оскільки такі докази складені за участі тільки зацікавленої сторони позивача без будь-якого узгодження із відповідачем та не враховують значення коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп цивільно-правова відповідальність ТОВ „Комплекс Агромарс” як власника транспортного засобу автомобіля „Ісузу NQR 71 P”, реєстраційний НОМЕР_2, була застрахована згідно полісу № ВС/3322013 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04.01.2009 р., укладеного між ТОВ „Комплекс Агромарс” і ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА”. Ліміт відповідальності за цим договором за шкоду, завдану майну третім особам, становить 25500 грн., франшиза 510, 00 грн.. Строк дії даного договору становив з 04.01.2009 р. по 03.01.2010 р.

Відповідно до умов полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 14.12.2009 р. ТОВ „Комплекс Агромарс”, заяви потерпілого про шкоду транспортному засобу від 14.12.2009 р. ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, заяви від 14.02.2009 р. ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, страхового акту № 3079 від 16.07.2010 р., розрахунку страхового відшкодування від 16.07.2010 р., у період з 20.07.2010 р. по 21.07.2010 р. ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА” було виплачено страхове відшкодування позивачу у розмірі 24990, 00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 20.07.2010 р. на суму 14900, 00 грн., випискою з банківського рахунку позивача за 21.07.2010 р. на суму 10090, 00 грн., наявними у матеріалах справи.

14.09.2010 р. позивач звернувся до відповідача із претензією б/н від 06.09.2010 р., у якій він просив відповідача протягом десяти робочих днів сплатити 14646, 61 грн. збитків. Факт вручення позивачем і одержання відповідачем претензії підтверджується відміткою (штампом) відповідача на самій вказаній претензії про її отримання.

Регулювання відносин страхування та відносин, повязаних із відшкодуванням збитків, здійснюється Цивільним кодексом України, Законом України „Про страхування”, Законом України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором страхування, правилами страхування, затвердженими страховою компанією.

Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 цього ж кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 993 цього ж кодексу закріплено положення, згідно з яким до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні вищевказані норми Цивільного кодексу України закріплені у ст. ст. 16, 25, 27 Закону України „Про страхування”.

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1172 цього ж кодексу передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” передбачено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст. 441 ЦК суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 440 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у звязку з виконанням трудових (службових) обовязків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Пунктом 6 Розяснення Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди” передбачено, що для правильного вирішення спорів, повязаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обовязку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків, безпосередній причинний звязок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобовязана відшкодувати її на загальних підставах.

Положеннями пунктів 2, 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т. п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.

Особи, винними діями яких заподіяна шкода джерелу підвищеної небезпеки і які самі не є потерпілими внаслідок шкоди, заподіяної цим джерелом підвищеної небезпеки, відповідають за заподіяну шкоду на підставі ст. 440 ЦК.

Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Положеннями Розяснення Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди” передбачено, що відповідно до статті 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатації цього джерела. У випадку протиправного вибуття джерела підвищеної небезпеки, що повинен довести його володілець, останній, як правило, не несе відповідальності за заподіяну шкоду.

Згідно ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно п. 22.1. ст. 22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

У відповідності до п. 37.4. ст. 37 цього ж закону страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, повязані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особами, відповідальними за завдані ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” збитки у розмірі 39041, 94 грн., а саме за майнову шкоду його транспортному засобу - автомобілю „МАЗ 533702-240”, реєстраційний НОМЕР_1, пошкодженого внаслідок дтп, що сталась 08.12.2009 р. з вини працівника ТОВ „Комплекс Агромарс” - водія фізичної особи ОСОБА_4, у даному випадку є ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА”, правонаступником усіх прав та обовязків якого є ПРАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА”, відповідно до положень Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” в межах лімітів відповідальності, передбачених полісом № ВС/3322013 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04.01.2009 р., укладеного між ТОВ „Комплекс Агромарс” і ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА”, на суму 24990, 00 грн., та відповідач - ТОВ „Комплекс Агромарс” відповідно до положень ст. ст. 1166, 1172, 1187, 1194 Цивільного кодексу України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню ПРАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА” як страховиком, а саме на суму 14051, 94 грн., оскільки транспортний засіб автомобіль „Ісузу NQR 71 P”, реєстраційний НОМЕР_2, був і є його власністю, і дтп сталася з вини його працівника - водія ОСОБА_4 під час виконання останнім своїх трудових обовязків.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів вибуття із володіння його транспортного засобу автомобіля „Ісузу NQR 71 P”, реєстраційний НОМЕР_2, і відповідно неправомірного заволодіння зазначеним транспортним засобом третіми особами на момент скоєння вищевказаної дтп.

Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 14051, 94 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс” (ідентифікаційний код 30160757) на користь Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (ідентифікаційний код 31899285) 14051 (чотирнадцять тисяч пятдесят одна) грн. 94 (девяносто чотири) коп. збитків та судові витрати 140 (сто сорок) грн. 52 (пятдесят дві) коп. державного мита і 226 (двісті двадцять шість) грн. 56 (пятдесят шість) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

25 жовтня 2011 р.