Рішення № 19022000, 26.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" липня 2011 р. Справа № 9/087-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну 16 тел. 239 72 81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 9/087-11 26.07.2011 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Марля Клуб «КАЛИТА»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 28 180,49 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

від позивача: Полосенко С. Ф. (наказ № 01-к від 11.11.2009 р.)

від відповідача: не зявився

Рішення господарського суду Київської області у справі № 9/087-11 прийнято 26.07.2011 року після перерви, оголошеної в судовому засіданні 05.07.2011 р. на підставі вимог ст. 77 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Марля Клуб «КАЛИТА»до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 28180,49 грн.

Ухвалою суду від 09.06.2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 05.07.2011 р.; зобовязано позивача надати пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності;письмове правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на певні норми чинного законодавства України, які регулюють відносини звернення Позивача до господарського суду для вирішення цього спору; письмові пояснення, яким чином і які саме права Позивача порушені Відповідачем, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів, уточнений розрахунок зазначених у позовній заяві сум; зобовязано відповідача надати оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, контррозрахунок, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

04.07.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшла заява № 31 від 07.06.2011 року, в якій відповідач позовні вимоги ТОВ «ТВК «Марля клуб «Калита», викладені в позовній заяві, визнає повністю та зобовязується погасити заборгованість протягом двох календарних місяців.

05.07.2011 року в судове засідання представники сторін зявилися; позивач надав витребувані ухвалою суду від 09.06.2011 року документи.

05.07.2011 року в судовому засіданні судом оголошено перерву на 26.07.2011 р.

26.07.2011 р. в судове засідання представник позивача зявився, надав усні пояснення у справі; підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню у повному обсязі; представник відповідача не зявився; доказів виконання зобовязання не надіслав; про місце і час судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»у випадку незявлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Враховуючи те, що відповідач був повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується його підписом на розписці про перерву, яка долучена до матеріалів справи, але відповідач не зявився на виклик суду та не направив своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Оскільки, справа № 9/087-11 відкладалась у звязку з проханням відповідача надати йому можливість у добровільному порядку погасити заборгованість, а відповідач про розгляд справи був належним чином повідомлений, доказів виконання своїх зобовязань щодо оплати заборгованості не надіслав, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

11.01.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Марля Клуб «Калита»(позивачем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем) укладено договір купівлі-продажу № 30 (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач зобовязується на протязі дії цього Договору передати відповідачу товари окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що погоджуються сторонами в накладних, які є невідємною частиною Договору (далі - "товар"), а відповідач зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим Договором. Загальний обсяг товару, що продається за цим Договором, визначається на протязі строку дії Договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма переданими відповідно до умов цього Договору окремими партіями товару.

Ціни на товар визначаються сторонами в накладній на момент передачі партії товару (п. 1.2 договору).

Згідно п. 1.3 договору загальна сума договору визначається, виходячи з цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, проданого відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.2. договору відповідач зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару після приймання зазначеної партії на складі позивача, протягом встановленого сторонами в накладній строку розрахунків. Якщо товар відпущений з відстрочкою платежу, а строк розрахунків в накладній не зазначений, відповідач зобов'язаний провести повний розрахунок протягом двох банківських днів з моменту приймання зазначеної партії на складі відповідача. Розрахунок проводиться в гривнях шляхом перерахування суми вартості партії товару на поточний рахунок позивача. За погодженням сторін відповідач має право проводити розрахунок (повністю або частково) готівкою через каси позивача у встановленому чинним законодавством порядку, або проводити розрахунок у порядку повної або часткової попередньої оплати вартості товару. Погашення заборгованості також може бути здійснене відповідачем (тільки за попереднім письмовим погодженням із позивачем шляхом зустрічної передачі товару, взаємозаліку однорідних боргових зобов'язань або іншими способами. не забороненими чинним законодавством України.

За ствердженням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Марля Клуб «Калита», на виконання умов Договору, надало відповідачу товар, що підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною.

В якості доказів передачі товару позивач долучив до матеріалів справи видаткову накладну № РН-0000046 від 15.02.2011 р. на суму 22800,00 грн., підписану уповноваженими представниками сторін та скріплену їх мокрими печатками (належним чином засвідчена копія долучена до матеріалів справи).

Строк оплати у зазначеній накладній зазначений наступним чином 50 % по факту поставки; 50 % до 18.02.2011 р.

Таким чином, відповідно до умов розрахунків між сторонами, відповідач повинен був здійснити оплату у сумі 11400,00 грн. 15.02.2011 р. та 11400,00 грн. до 18.02.2011 р.

У судовому засіданні 05.07.2011 р. відповідач підтвердив отримання товару від позивача за зазначеною накладною, що підтверджується протоколом судового засідання від 05.07.2011 р.

За ствердженням позивача, відповідач не здійснив оплату за отриманий товар за вищезазначеною накладною у встановлений п. 3.2 договору термін, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 22 800,00 грн.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобовязується прийняти товар (майно) та сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Якщо договором встановлений обовязок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач проти наявності заборгованості у сумі 22800,00 грн. не заперечує; доказів проти існування боргу перед позивачем або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 22800,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що у випадку затримки оплати товару відповідач за вимогою позивача сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, що нараховується на несплачену суму за кожний день прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період прострочення.

У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості, позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 1084,41 грн., нараховану на суму 22800,00 грн. (112 днів прострочення) за період з 15.02.2011 р. по 07.06.2011 р.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобовязання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобовязань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобовязання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Враховуючи те, прострочення зобовязання на суму 22 800,00 грн. у відповідача виникло з 19.02.2011 р., суд здійснив перерахунок пені за період з 19.02.2011 р. по 07.06.2011 р.

Відповідно до зазначеного розрахунку арифметично вірна сума пені за заявлений позивачем період складає 1055,36 грн.

Оскільки відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобовязання, позовні вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 1055,36 грн. за уточненим розрахунком суду.

Згідно з ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобовязання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

На цій підставі позивачем нараховані інфляційні збитки у розмірі 798,00 грн. за березень травень 2011 р.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення інфляційних збитків, в звязку з чим інфляційні збитки у розмірі 798,00 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3498,08 грн. штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобовязання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення штрафу, вона має бути передбачена законом або договором.

Враховуючи те, що зазначений вид відповідальності за порушення зобовязання у спірному договорі не передбачений, суд дійшов до висновку про необґрунтованість даної вимоги та відмову у позові в частині стягнення штрафу на суму 3498,08 грн.

На підставі ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, ст.ст. 530, 612, 655, 692, 693 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230 ГК України, господарський суд Київської області -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Марля Клуб «Калита» (04116, м. Київ, вул. Василевської,27-29, код ЄДРПОУ 33156937) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем 22 800 (двадцять дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп. основної заборгованості, 798 (сімсот девяносто вісім) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1055 (одна тисяча пятдесят пять) грн. 36 коп. пені та судові витрати: державне мито у сумі 246 (двісті сорок шість) грн. 53 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 206 (двісті шість) грн. 46 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписано 02.08.2011 р.