Рішення № 19021605, 22.04.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2011 р. Справа № 6/026-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сандора” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал Адвертайзінг” про стягнення суми попередньої оплати, згідно договору поставки товару № 1904-10/1 S-11-1105 від 05 травня 2010 року,

представники:

позивача: ОСОБА_1. (довіреність № 10-05-1797 від 18 жовтня 2010 року);

відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Сандора” (далі ТОВ “Сандора”, позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал Адвертайзінг” (далі ТОВ “Глобал Адвертайзінг”, відповідач) про стягнення суми попередньої оплати, згідно договору поставки товару № 1904-10/1 S-11-1105 від 05 травня 2010 року.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 1904-10/1 від 05 травня 2010 року, відповідно до умов якого, позивач на умовах попередньої передоплати перерахував відповідачу 116 700 грн. Проте, на думку позивача, в супереч вимогам договору відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо поставки позивачу товару у строк визначений додатком № 1 до договору, а саме, до 11 червня 2010 року. У звязку з не поставкою товару, позивач зазначає, що ним було надіслано відповідачу претензію з повідомленням про відмову від непоставленого товару та вимогою про повернення отриманої відповідачем грошової суми - 116700 грн, яка залишена останнім без задоволення. Внаслідок цього, позивач просить стягнути з відповідача на користь першого суму неповернутої попередньої оплати у розмірі 116700 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24 лютого 2011 року порушено провадження у справі № 6/026-11 та призначено її до розгляду на 15 березня 2011 року.

У звязку з неявкою в судові засідання 15 березня 2011 року та 12 квітня 2011 року представників відповідача, неподанням ним витребуваних документів, суд виносив ухвали про відкладення розгляд справи на інший день.

В судовому засіданні 22 квітня 2011 року позивачем подані уточнення позовних вимог № 155 від 21 квітня 2011 року, в яких він зазначив про підписання з відповідачем акту звірки взаєморозрахунків на суму боргу.

Відповідач свого представника в судове засідання 22 квітня 2011року знову не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалами господарського суду Київської області від 24 лютого 2011 року, від 15 березня 2011 року та від 12 квітня 2011 року, які були надіслані відповідачу за фактичною адресою: 04070, м. Київ, вул. Набережно - Крещатицька, 14, оф. 9, що підтверджується повідомленнями про вручення (оригінали в матеріалах справи).

Також, судом надсилалися ухвали за юридичною адресою відповідача, яка відповідає адресі вказаній у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Проте, ухвали суду, що надіслані за юридичною адресою повернулись відділом звязку з помітками «фірма вибула”.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

22 квітня 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі представників відповідача, за наявними в ній матеріалами, так як їх незявлення не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

05 травня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Глобал Адвертайзінг” (далі постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сандора” (далі покупець, відповідач у справі) було укладено договір поставки товару № 1904-10/1 (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) постачальник зобов'язується у встановлені договором строки передати у власність покупцю товар, визначений у додатках до цього договору, які складаються у письмовій формі, підписуються уповноваженими представниками сторін, скріплюються печатками сторін і являються невід'ємною частиною даного договору. Товар має містити логотипи ТМ Рерsі, якщо інше не зазначено у відповідному додатку до договору.

Сторонами погоджено (п. п. 1.2., 1.3, 1.4. договору) товар постачається на умовах DDP (INCOTERMS 2000). Адреси поставки визначені у додатках до цього договору і уточнюється покупцем перед кожною поставкою у письмовій формі. Покупець зобов'язується своєчасно прийняти цей товар та оплатити його на умовах цього договору. Строк поставки товару вказується у відповідному додатку до договору, підписаного сторонами та скріпленого їхніми печатками.

Відповідно до п. 2.1.1 договору, постачальник зобовязаний передати покупцю товар на умовах і у терміни, зазначені у додатках до даного договору.

Як визначено сторонами договору (п.п. 3.1. - 3.6.) оплата товару здійснюється покупцем за визначеною у додатках до даного договору ціною. В ціну товару входить вартість поставки товару на склад покупця. Покупець сплачує постачальнику на підставі наданого постачальником рахунку передоплату в розмірі 50% від суми, яка вказана у додатках до цього договору протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору та додатків до нього. Решта суми в розмірі 50% вартості товару, визначеної у відповідному додатку, сплачується покупцем протягом 5 (пяти) банківських днів від моменту підписання обома сторонами видаткової накладної та виставлення постачальником на підставі цього рахунку до сплати.

Підставами для оплати є документи, зазначені у пункті 3.3. даного договору та підписана Сторонами видаткова накладна. Загальна ціна договору визначається за сукупністю підписаних сторонами та скріплених їхніми печатками додатків до цього договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками і діє до 31 грудня 2010 року, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами обовязків за цим договором (п. 6.1. договору).

Одночасно, між сторонами було підписано Специфікацію від 05 травня 2010 року до договору № 1904-10/1 від 05 травня 2010 року (Додаток № 1).

Загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації, складає 233400 грн з врахуванням ПДВ. Постачальник зобов'язується поставити товар покупцю протягом 45 календарних днів з моменту затвердження зразка. Цей додаток набирає чинності з дати його підписання сторонами і є невід'ємною частиною вищевказаного договору (п.п. 1, 4, 6 додатку № 1 до договору).

Так, на виконання умов договору, позивач 27 травня 2010 року перерахував на рахунок відповідача авансом 116 700 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 16240 від 27 травня 2010 року (належна копія в матеріалах справи).

Судом встановлено, що позивачем здійснено оплату (передоплату), саме, по договору поставки товару № 1904-10/1 від 05 травня 2010 року, оскільки у самому платіжному дорученню зазначено призначення платежу: «Светловая конструкция ТМ Пепси Счет № ГА-159 от 27,04,10 Дог. 1904-10/1 (S-11-1105) от 05.05.10”.

Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів справи, в тому числі, платіжного доручення № 16240 від 27 травня 2010 року судом було встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобовязання у відповідності до вимог договору (п. 3.3), а саме, перерахував на поточний рахунок відповідача авансом 116 700 грн.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги положення п. 4. Специфікації, відповідач зобовязаний був поставити покупцеві товар, у строк не пізніше 45 календарних днів з моменту затвердження зразка, згідно договору.

Як зазначив позивач у позовній заяві, зразок поставленого товару був затверджений сторонами - 27 квітня 2010 року, проте, доказів на підтвердження цього перший суду не надав.

Водночас, з поданої позивачем переписки між відповідачем вбачається, що сторонами погоджено поставку світових конструкцій з 20 липня 2010 року, зокрема, даний факт вбачається з листів позивача від 14 липня 2010 року та від 20 липня 2010 року, а також з листа відповідача від 15 липня 2010 року.

Також, позивачем було надано для огляду у судовому засіданні готовий зразок світлової конструкції, який повністю відповідав графічним зображенням, що міститься в переписці сторін.

Однак, судом встановлено, що відповідач в порушення своїх договірних зобовязань не передав позивачу товар у строк погоджений сторонами.

При цьому, господарський суд зазначає, що цивільні права і обовязки виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) тобто погодженою дією двох або більше сторін.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, частиною першою ст. 693 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, погодивши строк поставки, сторони змінили свої права та обовязки, а саме, сторони домовилися про те, що постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, що поставляється за цим договором у строк з 20 липня 2010 року, відтак, у відповідача на підставі ст. ст. 11, 509, 525, 526, ч. 1 ст. 693 ЦК України, ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України виникло зобовязання поставити товар починаючи з 20 липня 2010 року.

Проте, як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, останній, в порушення своїх зобовязань та приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 693, ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України не передав позивачу товар, згідно платіжного доручення № 16240 27 травня 2010 року у погоджений сторонами строк.

Згідно з п. 4.8. договору у разі прострочення постачальником строку поставки/заміни неякісного товару або строку усунення недоліків більш, ніж на 20 календарних днів, покупець має право відмовитися від прийому такого товару та/або розірвати договір у односторонньому порядку, повідомивши про це постачальника за п'ять календарних днів до дати розірвання, а також вимагати повернення грошових коштів, сплачених покупцем за товар, протягом трьох банківських днів з дати вимоги покупця. За прострочення повернення постачальником грошових коштів, зазначених у цьому пункті, покупець має право стягнути з постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи постачальником прострочено строк поставки товару більше ніж на 20 днів, як то передбачено п. 4.8. договору, тому позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 10-05-1658 від 23 вересня 2010 року, в якій він зазначив, що відмовляється від непоставленого вчасно товару згідно додатку № 1 та вимагає протягом трьох банківських днів повернути отриману за зазначений товар грошову суму 116700 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не передав позивачу товар та не повернув йому попередню оплату, що стало підставою звернення позивача до суду з вимогою стягнути з відповідача борг в сумі 116 700 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді борг відповідача перед позивачем за договором поставки товару № 1904-10/1 від 05 травня 2010 року становить 116 700 грн.

Крім того, наявний борг відповідача перед позивачем додатково підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами (наявний оригінал акту в матеріалах справи).

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Зважаючи на те, що борг у сумі 116 700 грн відповідачем не погашений, розмір боргу відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 116700 грн боргу за неповернуту суму передоплати по договору поставки товару № 1904-10/1 від 05 травня 2010 року є правомірною, обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал Адвертайзінг” (код 35040267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сандора” (код 22430008) 116 700 грн боргу, а також 1167 грн державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Черногуз А.Ф.