Рішення № 19021585, 22.03.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" березня 2011 р. Справа № 6/022-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Торг» про стягнення боргу за договором № 1057337 про постачання безалкогольних напоїв з торговою маркою «Кока-Кола»від 15 липня 2008 року,

представники:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 529-L від 10 вересня 2010 року);

відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2011 року Іноземне підприємство «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед»(далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Торг»(далі - відповідач) про стягнення боргу за договором № 1057337 про постачання безалкогольних напоїв з торговою маркою «Кока-Кола»від 15 липня 2008 року.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що протягом 2009 року позивач поставив відповідачу товар на суму 6018,84 грн, проте за поставлений товар відповідач сплатив 4182,80 грн двома платежами, а саме: 2782,80 грн - 01 квітня 2009 року та 1 400 грн - 07 квітня 2009 року. За посиланням позивача, різниця між вартістю фактично отриманого товару та сплаченими за нього коштами становить - 1836,04 грн, які відповідач мав сплатити протягом 14 днів з моменту отримання товару за умовами договору. У звязку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 2039,75 грн, з яких 1836,04 грн основного боргу та 203,71 грн пені, а також відшкодувати 102,00 грн державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15 лютого 2011 року порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 09 березня 2011 року.

У звязку з неявкою в судове засідання 09 березня 2011 року представника відповідача та неподання ним витребуваних документів, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 22 березня 2011 року.

22 березня 2011 року представником позивача було подано письмові пояснення до позовної заяви в якій він зазначив, що на дату розгляду справи відповідач має борг за товар в розмірі 1836,04 грн.

Представник відповідача в судове засідання 22 березня 2011 року вдруге не зявився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином - ухвалою господарського суду Київської області від 15 лютого 2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01032 2726637 0, врученого 23 лютого 2011 року та ухвалою господарського суду Київської області від 09 березня 2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01032 2757121 0, врученого 16 березня 2011 року.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

22 березня 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

15 липня 2008року між Іноземним підприємством «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед»(компанія за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта-Торг»(замовник за договором, відповідач у справі) було укладено договір № 1057337 про постачання безалкогольних напоїв (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, предметом договору є продаж і доставка замовнику продукції з торговою маркою Компанії “Кока-Кола”.

Як визначено п.п. 2.1.1., 2.2.1., 2.2.2. договору компанія зобовязалась прийняти від замовника через свого торгового представника замовлення на постачання товару та здійснити доставку товару за адресою, вказаною у замовленні, а замовник зобовязався прийняти доставлений товар згідно товарно-транспортних документів з обовязковою вказівкою кількості отриманих одиниць товару та тари. Тара є заставною (зворотною) і підлягає поверненню компанії протягом 20 днів з моменту її отримання. Замовник зобовязаний своєчасно сплатити вартість товару та заставну вартість тари згідно товарно-транспортних накладних.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору ціна на товар та заставна вартість тари вказується в товарно-транспортній накладній. Розрахунки за отриману партію товару здійснюються у гривнях на розрахунковий рахунок компанії протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару, або готівкою в момент здійснення доставки компанією у відповідності з лімітами та порядком, які встановлено чинним законодавством України.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє протягом 1 року. Всі зміни та доповнення до цього договору набирають юридичної сили за умови підписання їх обома сторонами (п. 5.2. договору).

Судом встановлено, що протягом 2009 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6018,84 грн за товарно-транспортними накладними: KVI54009921 від 18 березня 2009року на суму 941,04грн; KVI54009913 від 18 березня 2009 року на суму 1 096,56 грн; KVI54009939 від 18 березня 2009 року на суму 745,20 грн; KVI54144413 від 31 березня 2009 року на суму 420,12 грн; KVI54144405 від 31 березня 2009 року на суму 973,44 грн; KVI54070139 від 24 березня 2009 року на суму 414,00 грн; KVI54070121 від 24 березня 2009 року на суму 1 439, 28 грн, а відповідач отримали вказаний товар.

За твердженням позивача вказані поставки здійснювались саме за договором № 1057337 від 15 липня 2008 року.

Так, зі змісту видаткових накладних вбачається, що в графі “Код замовника” міститься номер договору (1057337) про постачання безалкогольних напоїв з торговою маркою «Кока-Кола”, про що, також занчив позивач у своїх поясненнях від 22 березня 2011 року .

Таким чином, судом встановлено, що поставка товару відбулась за договором № 1057337 про постачання безалкогольних напоїв від 15 липня 2008 року, тобто між сторонами виникли правовідносини, саме на підставі договору на який посилається позивач у своєму позові.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги положення п. 3.2. договору, відповідач зобовязаний був оплатити вартість товару, отриманого по накладним протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, поставлений товар відповідач оплатив частково на суму 4182,80 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 907 від 01 квітня 2009 року на суму 2782,80 грн та № 928 від 07 квітня 2009 року на суму 1400 грн.

У звязку з неповною оплатою відповідачем вартості поставленої продукції, позивач звернувся до відповідача з вимогою №15/1518 від 27.01.2010року про виконання зобовязання, в якій вимагав погасити існуючий борг. Відповідь на вимогу отримано не було, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Станом на 20 січня 2010 року, заборгованість ТОВ «Дельта-Торг»перед ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед»становить 1 836,04 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Зважаючи на те, що в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 712 ЦК України та п. 3.2. договору основний борг у сумі 1 836,04 грн відповідачем не погашений, розмір боргу відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 836,04 грн основного боргу за отриманий товар по договору є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобовязань за договором, позивачем у відповідності п. 4.2 договору нараховано першому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 14 квітня 2009 року по 14 жовтня 2010 року на суму боргу, що складає 203,71 грн пені.

Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

В ч. 2 ст. 217 ГК України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 4.2. якщо замовник з будь-яких причин не здійснить оплату за отриманий товар у встановлений строк, він зобовязаний виплачувати компанії пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки. Виплата пені не звільняє замовника від виконання зобовязань по оплаті.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Враховуючи часткову оплату вартості отриманого товару, строки виникнення зобовязання з оплати отриманого товару за договором, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», суд здійснив розрахунок пені за наступні періоди:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

1836.0414.04.2009 - 14.06.20096212.0000 %0.066 %*74.85

1836.0415.06.2009 - 11.08.20095811.0000 %0.060 %*64.19

1836.0412.08.2009 - 14.10.20096410.2500 %0.056 %*66.00

Таким чином, загальна сума пені за договором складає 205.03 грн.

Оскільки вірна сума пені, за розрахунком суду, за вказані періоди складає 205,03 грн, а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому заявлена вимога позивача про стягнення з відповідача 203,71 грн пені підлягає задоволенню у сумі 203,71 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1836,04 грн. основного боргу, 203,71 грн. пені є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Торг»(код 35095803) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед»(код 21651322) 1836,04 грн основного боргу та 203,71 грн пені, а також 102,00 грн державного мита та 236 грн витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Черногуз А.Ф.