Рішення № 19021583, 22.03.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" березня 2011 р. Справа № 6/008-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства “Ей-І-Ес Рівнеенерго” до Відкритого акціонерного товариства “Київпропангаз” про стягнення боргу за договором № 270031421 про постачання електричної енергії від 16 червня 2010 року,

представники:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 90 від 28.12.2010 року);

відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

В лютому 2011 року Закрите акціонерне товариство “Ей-І-Ес Рівнеенерго” (далі ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго”, позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Київпропангаз” (далі - ВАТ “Київпропангаз”, відповідач) про стягнення боргу за договором № 270031421 про постачання електричної енергії від 16 червня 2010 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором № 270031421 про постачання електричної енергії від 16 червня 2010 року, щодо проведення остаточного розрахунку за спожиту електроенергію, у звязку з цим, на думку позивача, за відповідачем за період з 22 липня 2010 року по 20 серпня 2010 року утворилась заборгованість у сумі 3 022,59 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04 лютого 2011року порушено провадження у справі № 6/008-11 та призначено її до розгляду на 22 лютого 2011року.

У звязку з неявкою в судове засідання 22 лютого 2011 року представника відповідача, неподанням ним витребуваних документів та необхідністю витребуванням нових доказів, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 22 березня 2011 року.

В судовому засіданні 22 березня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання 22 березня 2011 року вдруге не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалою господарського суду Київської області від 04 лютого 2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01032 2442949 9 , врученого 09 лютого 2011 року та ухвалою господарського суду Київської області від 22 лютого 2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01032 2726121 1, врученого 03 березня 2011 року за адресою, яка зазначена в позові.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

22 березня 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

16 червня 2010 року між Закритим акціонерним товариством “Ей-І-Ес Рівнеенерго” (далі - постачальник, позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством “Київпропангаз” (далі - споживач, відповідач у справі) було укладено та підписано договір № 270031421 про постачання електричної енергії (далі договір), відповідно до умов якого (п. 1. договору) постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з сумарною приєднаною потужністю 1260 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п. 2.2.2. договору постачальник зобовязується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток № 1) тощо.

Згідно п. 2.3.2. та п. 2.3.3. договору споживач зобовязаний дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановок, які передбачені додатками № 1, 2, 8 до цього договору. Оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4.

Для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії, згідно додатку № 1 та додатку № 2 (п. 5.1. договору).

Сторонами погоджено (п. 8.1. договору), що оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки постачальника в термін визначений додатком № 4 «Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків».

Водночас, між сторонами договору було підписано Додатки (№ 1, 2, 3, 3-1, 4) до даного договору.

Відповідно до п. п. 1, 2 додатку № 4 до договору на постачання електричної енергії розрахунковий період починається 16 числа кожного місяця і триває до 16 числа наступного місяця, і за який проводиться розрахунок вартості відпущеної електроенергії. Покази засобів обліку відповідно до Переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача фіксуються споживачем 16 числа кожного місяця та вибірково контролюються постачальником електричної енергії.

Після зняття показів засобів обліку споживач оформляє звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони та надає постачальнику нарочно і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію. У разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про використану електричну енергію в зазначений термін (незалежно від причин) визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється самостійно постачальником за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. У разі наявності зафіксованих постачальником показників засобів обліку споживачеві виписується рахунок у відповідності до таких показників.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, ВАТ «Київпропангаз»користувалося активною електроенергією протягом липня серпня 2010 року за договором від 16 червня 2010 року № 270031421, що підтверджується актом зняття показників лічильників в РУ-10кВ Костопільської підстанції станом на 15 липня 210 року та актом зняття показників лічильників в РУ-10кВ Костопільської підстанції станом на 16 серпня 210 року.

Отже, факт передання постачальником електроенергії споживачу підтверджується актами зняття показників лічильників.

На виконання умов договору позивачем було виставлено відповідачу рахунок за активну електроенергію № 9275756022 за липень 2010 року від 15 липня 2010 року на суму 1648,50 грн з додатком до нього та рахунком за активну електроенергію № 9324300707 за серпень 2010 року від 16 серпня 2010 року на суму 3022,59 грн з додатком до нього, що включає в себе суму за попередній місяць (1648,50 грн + 1374,09 грн).

Крім того, позивачем було вручено відповідачу корінець попередження № 9275756022 від 15 липня 2010 року та корінець попередження № 9324300707 від 16 серпня 2010 року із зазначенням суми боргу.

Як визначено сторонами у п. 4 додатку № 4 до договору, відповідно до визначеної згідно п. 5 цього додатку величини коштів за фактично спожиту електричну енергію постачальник виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 5 операційних днів від дня отримання споживачем рахунку.

Враховуючи вище викладене та беручи до уваги положення п. 4 додатку № 4 до договору, відповідач зобовязаний був оплатити вартість спожитої електроенергії по рахунку № 9275756022 за липень 2010 року від 15 липня 2010 року на суму 1648,50 грн до 22 липня 2010 року, та по рахунку № 9324300707 за серпень 2010 року від 16 серпня 2010 року на суму 1374,09 грн (3022,59 грн) до 23 серпня 2010 року.

Згідно з ч. 1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Однак, відповідачем в порушення свої договірних зобовязань не здійснено оплату за використану електричну енергію по договору № 270031421 про постачання електричної енергії від 16 червня 2010 року.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо оплати вартості за спожиту електроенергію доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої електроенергії за останнім утворився борг перед ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” за період з 22 липня 2010 року по 20 серпень 2010 року по договором від 16 червня 2010 року № 270031421 у сумі 3 022,59 грн.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобовязання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст.714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

При цьому, обєктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Зокрема, особливості договірних відносин, які склалися з правовідносин у дані справі визначаються Законами України "Про електроенергетику".

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні врахувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків за спожиту електроенергію відповідачем надано не було.

Водночас, суд звертає увагу на те, що звертаючись з позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 3030,63 грн. Зазначену суму позивач нараховує шляхом включенням до її розмірі, також суму пені, що складає 8,04 грн, згідно рахунок за активну електроенергію 9324300707 за серпень 2010 року від 16 серпня 2010 року (рядок рахунку - пеня).

Проте, суд вважає, що таке віднесення суми пені до суми боргу з прохання її задовольнити як суму основного боргу за спожиту електроенергію не відповідає матеріалам справи та є безпідставним та необґрунтованим.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку про доведеність існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 3022,59грн, а відтак заявлена позовна вимога підлягає частковому задоволенню у сумі 3022,59 грн. Таким чином, в іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 8,04грн основного боргу, суд відмовляє.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем господарського зобовязання за договором, позивачем нараховано першому пеню у розмірі 0,05%, за період з 23 липня 2010 року по 22 січня 2011 року на суму боргу 1648,50 грн, що складає 151,66 грн пені та за період з 21 серпня 2010 року по 22 січня 2011 року на суму боргу 1374,09 грн, що складає 106,49 грн пені.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що за внесення платежів. передбачених пунктами 2.2.3., 2.2.4 договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачу постачальнику пеню в розмірі 0,05% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Проте, суд звертає увагу на те, що розмір пені, передбачений позивачем 0,05% не може бути застосованим судом при розрахунку пені, оскільки він перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ за кожен день визначений Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Крім того, господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Таким чином, враховуючи, що відповідач зобовязаний був оплатити вартість використаної електроенергії за липень 2010року до 22 липня 2010 року, то строк нарахування пені починається з 23 липня 2010 року. Також, враховуючи, що відповідач зобовязаний був оплатити вартість використаної електроенергії за серпень 2010року до 23 серпня 2010 року, то строк нарахування пені починається з 24 серпня 2010 року, що не відповідає розрахунку позивача.

Отже, з вище викладеного вбачається, що подай позивачем розрахунок пені є не правильним та не обґрунтованим.

Для всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобовязати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Враховуючи строки виникнення зобовязання з оплати спожитої електроенергії за договором, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», суд здійснив власний розрахунок пені за правильний період та за розміром подвійної облікової ставки НБУ:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

1648.5023.07.2010 - 09.08.2010188.5000 %0.047 %*13.82

1648.5010.08.2010 - 22.01.20111667.7500 %0.042 %*116.21

1374.0924.08.2010 - 22.01.20111527.7500 %0.042 %*88.69

всього 218,72 (130,03+88,69) Таким чином, загальна сума пені за договором складає 218,72 грн. Оскільки вірна сума пені, за розрахунком суду, за вказані періоди складає 218,72 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 258,15 грн пені підлягає частковому задоволенню в сумі 218,72 грн. Таким чином, в іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 39,43 грн пені, суд відмовляє. Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3022,59 грн основного боргу та 218,72 грн пені, є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Київпропангаз” (код ЄДРПОУ 05457000) на користь Закритого акціонерного товариства “Ей-І-Ес Рівнеенерго” (код ЄДРПОУ 05424874) 3022,59 грн основного боргу та 218,72 грн пені, а також судові витрати: 100,53грн державного мита та 232,60грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Черногуз А.Ф.