Рішення № 19021340, 21.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/23521.10.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Груп - 7»

Простягнення 130895,85 доларів США

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивачаОСОБА_1, довіреність № 02-07/1848 від 01.09.2011

від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»(далі позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Груп - 7»(далі - відповідач) про стягнення 130895,85 доларів США.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим,що відповідачем не виконуються умови кредитного договору № 05.3-18/27 від 23.06.2008р.

Ухвалою суду від 30.08.2011р. порушено провадження у справі № 1/235 та призначено розгляд на 23.09.2011 р.

23.09.2011р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Суд відклав розгляд справи на 21.10.2011, у звязку з відсутністю представника відповідача.

21.10.2011 представник позивача підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Суд дійшов висновку про винесення рішення у справі.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначені в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом 21.10.2011р., а саме: 01133, м.Київ, бул. Ліхачова 1/27.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.3-18/27 від 23.06.2008р. (далі кредитний договір), відповідно до умов якого позивач зобовязався надати відповідачу на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості за кредитом в сумі 100000,00 доларів США, а відповідач зобовязався сплачувати 14% річних за користування кредитом, а також повертати кредит відповідно до графіку визначеного в додатку №2 до договору кредиту та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 22.06.2009р.

Виконуючи взяті на себе зобовязання, позивач надав відповідачу грошові кошти на загальну суму 100000 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 1 від 24.06.2008р.

У відповідності до п.п. 1.1.2, 2.4, 3.3.6, 3.3.7 договору кредиту, відповідач зобов”ячався повертати кредит відповідно до графіку визначеного в додатку №2 до договору кредиту, сплачувати банку проценти за користування кредитом щомісячно не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти.

В порушення умов договору відповідач відсотки за користування кредитом не сплатив, та не повернув кредитні кошти позивачу.

Відповідно до п.3.2.7 договору, у разі порушення відповідачем зобовязань, зазначених у п.п. 3.3.3-3.3.20 договору, позивач має право на дострокове розірвання договору кредиту.

Пунктом 4.1 договору визначено, що у разі прострочення відповідачем строків погашення кредиту та/або процентів, комісій згідно з п.п. 1.1.1, 3.3.6.1, 3.3.17, 3.3.18, 2.4, 2.4 договору, відповідач має сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобовязань за договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення.

18.09.2009 та 31.01.2011 відповідачу було передано претензії з вимогами повернути кредитні кошти з у рахуванням відсотків за його користування, проте відповідач на них не відреагував.

У своїй позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 130895,85 доларів США заборгованості, а саме: 100 000 доларів США заборгованість за кредитом, 29633,36 доларів США заборгованість по сплаті відсотків, 1262,49 доларів США пені за несвоєчасне погашення процентів та судові витрати.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 1054 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти за його користування; одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є кредитним договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача 100 000 доларів США заборгованість за кредитом, 29633,36 доларів США заборгованість по сплаті відсотків, 1262,49 доларів США пені за несвоєчасне погашення процентів та судові витрати є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобовязань по оплаті за поставлений позивачем товар доведена матеріалами справи.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 10668,40 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236,00 грн.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача..

Керуючись ст.ст. 173, 193, ГК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Груп 7»(01133, м.Київ, бул. Ліхачова 1/27, код ЄДРПОУ 33401553) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»(01033, м.Київ, вул. Жилянська 9-11, код ЄДРПОУ 00039019) 100 000 доларів США (що еквівалентно 797000,00 грн.) заборгованість за кредитом, 29633,36 доларів США (що еквівалентно 236177,87 грн.) заборгованість по сплаті відсотків, 1262,49 доларів США (10062,05 грн.) пені за несвоєчасне погашення процентів, держмито в розмірі 10668,40 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.І.Мельник

(Дата складання повного тексту рішення 26.10.2011р. )