Постанова № 1902117, 29.05.2008, Рівненський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-1772/08

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«29» травня 2008 року

16год. 40хв.

м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Юрчука М.І. за участю секретаря судового засідання Шульги О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:                                           

позивача:  представник Петруля О.В.

відповідача: представник Тинко О.П., представник Приварський Ю.Ю.   

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Висоцьке лісове господарство" до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання частково нечинними податкових повідомлень-рішень №0000662340/0 від 24.10.2003р., №0000662340/1 від 17.11.2003р., №0000662340/2 від 27.01.2004р., №0000662340/3 від 26.03.2004р. , -

  ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Висоцький держлісгосп 09.04.2004р. звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції в Рівненській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 04.06.2004 року позов задоволено, податкове повідомлення-рішення №0000662340/3 від 26.03.04 визнано недійсним в частині нарахування пені в сумі 123006 грн. 73 коп. із моменту його прийняття.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2004 року рішення господарського суду Рівненської області від 04.06.2004р. у справі №18/132 скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2004 року рішення від 04.06.2004 господарського суду Рівненської області та постанову від 08.09.2004 Львівського апеляційного господарського суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.03.2005 року позов задоволено, податкове повідомлення-рішення №0000662340/3 від 26.03.04 в частині визначення податкових зобов’язань зі сплати пені в сумі 123006грн. 73коп. за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності визнано недійсним з моменту його прийняття.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 року рішення господарського суду Рівненської області від 05.03.2005р. у справі №18/132 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.02.2008 року рішення господарського суду Рівненської області від 05.03.2005 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України вказану адміністративну справу надіслав за належністю до Рівненського окружного адміністративного суду.

У зв’язку із розбіжністю у назвах позивача суд витребував у останнього свідоцтво про державну реєстрацію. Відповідно до вказаного свідоцтва вірна назва позивача - Державне підприємство "Висоцьке лісове господарство".

За таких обставин суд прийшов до висновку про заміну неналежної сторони (позивача) – Висоцього держлісгоспу належною стороною, його процесуальним правонаступником - Державним підприємством "Висоцьке лісове господарство".

Від відповідача також надійшло усне клопотання про заміну сторони у зв’язку із реорганізацією Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції у Державну податкову інспекцію у Дубровицькому районі а потім знову у Дубровицьку міжрайонну державну податкову інспекцію. Однак приймаючи до уваги, що назва відповідача на момент розгляду справи Рівненським окружним адміністративним судом збігається із тією назвою, яка у відповідача була на момент винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд не вбачає підстав для застосування статтей 50, 52 КАС України до даних правовідносин, однак інформацію податкового органу приймає до відома.

Позивач - Державне підприємство "Висоцьке лісове господарство" – під час розгляду справи Рівненським окружним адміністративним судом збільшив позовні вимоги, не змінюючи підстав позову. Просить визнати частково нечинними податкові повідомлення-рішення №0000662340/0 від 24.10.2003р., №0000662340/1 від 17.11.2003р., №0000662340/2 від 27.01.2004р., №0000662340/3 від 26.03.2004р. які прийняті відповідачем - Дубровицькою міжрайонною державною податковою інспекцією.

В обґрунтування поданого позову зазначає, що згідно контрактів № 2000-22 від 03.11.2000 року, №2002-12 від 20.12.2001 року, №2003-42 від 10.12.2002 року Висоцький держлісгосп відвантажив Словацькому підприємству «Євро-Тімбер» продукцію - пиловник сосновий та технологічну сировину березову. Контрактами передбачено, що приймання продукції покупцем проводиться згідно вантажних документів шляхом поштучного електронного обміру кількості на заводі вантажоодержувача за участю експерта незалежної сторони (незалежна міжнародна контрольна організація Інспекта Словакія) зі складанням акту про приймання товару. Результати приймання є обов'язковими для обох сторін.

При прийомці продукції шляхом поштучного електронного обміру виявлено розбіжності в її кількості та якості, та відповідно до умов контрактів зменшено вартість продукції. За фактично поставлену продукцію фірма «Євро-Тімбер» розрахунки провела повністю і у встановлені строки. На думку позивача різниця, що виникла між задекларованою сумою та фактичною вартістю поставленого товару та на яку нарахована пеня, не є валютною виручкою у розумінні Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» .

Відповідач подав заперечення на адміністративний позов (а.с.397-400, т.3), позовні вимоги заперечує.

В заперечення адміністративного позову зазначає, що проведеною перевіркою Висоцького ДЛГ (акт перевірки від 22.10.2003 року №35-23/00992740-101) встановлено порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Висоцький ДЛГ на підставі контракту від 20.12.2001р. №2002-12, укладеним з фірмою "Євро-Тімбер" (Братіслава, Словаччина), експортував лісопродукцію протягом вересня - грудня 2002р. Всього експортовано по вказаному контракту лісопродукції на суму 26739,57 ЄВРО. На валютний рахунок підприємства надійшли кошти в сумі 24043,88 ЄВРО. Станом на 01.09.2003р. по виконанню даного договору рахується дебіторська заборгованість в сумі 15509,78 ЄВРО. (стор.14 п.13.2 акту перевірки).

Станом на 01.09.2003р. в підприємства рахується дебіторська заборгованість по виконанню договору від 03.11.2000р. №2000-22 укладеного з фірмою "Євро-Тімбер" (Словаччина) в сумі 13159,57 Євро (акт перевірки стор.13 п. 13.1)

За ненадходження валютної виручки в законодавчо встановленні терміни Висоцькому ДЛГ нараховано пені в сумі 121768,02 грн.

Свої дії податковий орган обґрунтовує наступним. Статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписка вивізної вантажно-митної декларації) продукції, що експортується. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України. В разі порушення зазначеного терміну, згідно статті 4 Закону стягується пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої в грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

На думку податкового органу застосування відповідальності, передбаченої нормами ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", не залежить від наявності будь-яких причин, зокрема і нестачі товарів при одержанні товарів резидентом за кордоном.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом подання заяви за встановленою формою (письмовою, усною тощо) точних даних про мету переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів і про самі товари та інші предмети, а також будь-яких відомостей, необхідних для митного контролю і митного оформлення. Відповідно до п. 2 Положення про вантажно-митну декларацію, затвердженого постановою КМУ від 9 червня 97р. №574 із змінами і доповненнями, вантажна митна декларація - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим у якому вони заявляються, а також іншу інформацію для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків зборів. Достовірність зазначених декларантом відомостей у ВМД закріплюється одним із видів митного забезпечення (штамп "Під митним контролем") на всіх аркушах ВМД та реєстраційним номером. Після завершення цієї процедури декларант несе юридичну відповідальність за відомості, зазначені в ВМД.

Відповідно до вимог зазначених нормативних актів, митними органами перевірялись кількість та якість товару (відповідність товару встановленим ГОСТам підтверджена довідками торгово-промислової палати). Згідно договорів на поставку лісоматеріалів, його якість повинна відповідати ГОСТам та ТУ України, тобто якість та кількість товарів відповідала вимогам зазначених документів, що підтверджується відповідними державними органами. Таким чином Продавець - Висоцький держлісгосп дотримався визначених договором кількісних та якісних показників товару, що експортується.

Посилання на те, що відповідно до ст.7 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" підприємство мало право зменшувати надходження валютної виручки за фактично експортовану продукцію (кількість та якість якої підтверджена ВМД), керуючись умовами договору щодо приймання товару є безпідставним. Зазначена стаття 7 Закону чітко передбачає, що регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за допомогою Законів України, угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не передбачає можливість зменшення суми валютної виручки, що повинна надійти на користь резидента за експортовану продукцію з мотивів невідповідності кількісних або якісних характеристик експортованих товарів.

Не передбачена можливість зменшення валютної виручки і договорами, укладеними між Висоцьким держлісгоспом з фірмою "Євро-Тімбер". Вказаним контрактом (пункт 8) передбачено, що у випадку якщо результати заміру кількості та якості товарів не відповідають товаросупровідним документам продавця, покупець разом з представленням акту про приймання товару направляє рекламацію, яку продавець зобов'язаний розглянути і у випадку обґрунтованості претензії сторони шляхом переговорів і додаткових угод вирішують питання усунення причин рекламації, що, на думку податкового органу, не було зроблено Висоцьким держлісгоспом.

Не відповідає дійсності посилання позивача на приймання товару з участю незалежної міжнародної контрольної організації "Інспекта-Словакія", оскільки договори укладені на умовах DAF "поставка до кордону", тобто обов'язки продавця вважаються виконаними у момент прибуття товару у зазначений пункт і місце на кордоні,однак до вступу на "митний кордон" країни зазначеної у договорі. В той час як адреса вантажоотримувача с.Штурово ЖСР, Словаччина. Приймання товару здійснювалось на території країни нерезидента після того як Висоцький ДЛГ виконав свої зобов'язання.

Податковий орган також зазначає, що вказаний спір був предметом судового розгляду (справа №12/80). Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2003р. рішення суду та постанову апеляційної інстанції скасовано, а справу передано на новий розгляд. У вказаній постанові ВГС України чітко зазначено, що підставою для здійснення розрахунків служать дані вантажно-митної декларації.

Таким чином, зменшення суми валютної виручки, яка повинна надійти на рахунки по зовнішньоекономічних контрактах Висоцьким ДЛГ, безпідставне.

Крім того, в деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами на 1 січня, 1 квітня, 1 липня 2003р. (три звітні періоди) в пункті 3,5 розділу ІІІ «майно та товари за кордоном» не відображено вартість товарів, що експортовані резидентом за межі України з оплатою в іноземній валюті і за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку, чим порушено вимоги ст.9 декрету КМ України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", згідно якої валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у національному банку України.

Відповідно до ст. 16 цього Декрету та п.2.7 "Положення про валютний контроль" затвердженого Постановою правління НБУ від 08.02.2000р. №49 за порушення порядку декларування валютних цінностей застосовано штрафні санкції в сумі 1020 грн.

Просить в позові, з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог (а.с.389, т.3) та заяви про збільшення позовних вимог (а.с.246, т.4) відмовити повністю.

По даній справі здійснено технічну фіксацію судового процесу на комплексі "Камертон", інвентарний номер SN125327. Для створення архівної копії фонограми надано компакт-диск, серійний номер C0509TMBI80UG. Компакт-диск прикріплений до першого тому справи.

Головуючий доповів про зміст позовних вимог, які представник позивача у судовому засіданні підтримала.

Представник відповідача надала пояснення, які повністю співпадають із позицією, яка викладена в запереченні на позовну заяву.

Судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані  позивачем одночасно із позовною заявою.     

Судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані відповідачем одночасно із запереченнями на адміністративний позов.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Висоцьким держлісгоспом (правонаступником якого є державне підприємство "Висоцьке лісове господарство") та фірмою "Євро-Тімбер" укладено контракти №2000-22 від 03.11.00, № 2002-12 від 20.12.01, № 2003-42 від 10.12.02 на експорт деревини з нерезидентами.

Перевіркою, проведеною Дубровицькою МДПІ (акт перевірки від 22 жовтня 2003 року №35-23/00992740-101) Висоцького держлісгоспу виявлено порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна.

Висоцький держлісгосп на підставі контракту від 03 листопада 2000 року № 2000-22, укладеного з фірмою “Євро-Тімбер” (Словаччина, Братіслава), експортував продукцію на 61477,39 євро, валютна виручка надійшла у сумі 48317,82 євро, а у сумі 3553,63 євро і 9605,94 євро (граничний термін надходження валютної виручки відповідно 12 та 28 березня 2002 року) на момент перевірки не надійшла. Нараховано позивачу 61605,21 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі контракту від 20 грудня 2001 року №2002-12, укладеного з фірмою «Євро-Тімбер» (Словаччина, Братіслава), Висоцький держлісгосп експортував лісопродукцію на 132679,28 євро і отримав валютну виручку у сумі 117169,5 євро з порушенням законодавчо встановленого терміну розрахунків. Станом на 01 вересня 2003 року заборгованість нерезидента склала 15509,78 євро. ДП Висоцький лісгосп нараховано 60162,81 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Висоцькому держлісгоспу на підставі контракту № 2003-42 від 10.12.02 нараховано пеню в сумі 1238 грн. 71 коп. за порушення надходження валютної виручки в законодавчо встановлені терміни. В акті перевірки вчинено запис, що Висоцький держлісгосп станом на 01 січня та 01 квітня 2003 року та 01 липня 2003 року подав недостовірну інформацію в деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами. До держлісгоспу застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020 грн. (340 грн. х 3) за порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна.

За розглядом акта перевірки податковим повідомленням-рішенням Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції від 24 жовтня 2003 року № 0000662340/0 застосовано до ДП Висоцький лісгосп штрафні (фінансові) санкції у сумі 124112 грн., у тому числі 123092 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та 1020 грн. за порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна. За розглядом первинної і повторної скарг ДП Висоцького лісгоспу, залишено без змін податкове повідомлення-рішення Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції від 24 жовтня 2003 року № 0000662340/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а скарги - без задоволення та відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 року за № 567/5758), податковим органом на адресу держлісгоспу надіслані податкові повідомлення-рішення від 17 листопада 2003 року № 0000662340/1 від 27 січня 2004 року № 0000662340/2 та № 0000662340/3 від 26.03.04 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, які оскаржуються позивачем в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 123006 грн. 73 коп.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що позивач не оспорює суму валютної виручки, яка не надійшла на його рахунок, однак вказує, що така валютна виручка і не повинна була надходити, оскільки в результаті електронного поштучного обміру за участю незалежних контрольних організацій, в окремих партіях виявляли недостачу продукції від заявленої в товаросупровідних документах, а також виявлено неякісну продукцію. Так як у позивача відсутні технічні засоби електронного поштучного обміру, позивач вважає, що похибки в визначенні кількості продукції є неминучими. З забраковкою частини продукції позивач також погоджується.

Відповідно до п. 7.1 Контрактів №2000-22 від 03.11.2000 р., № 2002-12 від 20.12.01 та № 2003-42 від 10.12.02 приймання товару здійснюється покупцем згідно відгрузочних документів продавця шляхом електронного поштучного обміру кількості за участю експерта незалежної сторони (незалежна міжнародна контрольна організація "Інспекта Словакія"), статус якої підтверджено державною ліцензією на право проведення такої експертизи, з укладенням акту (протоколу) про приймання товару по кожному вагону. Результати приймання є обов'язковими для обох сторін. Покупець надає продавцю акти (протоколи) про приймання засобами факсимільного зв'язку в 5-ти денний строк з дати приймання товару і поштою в 45-денний (30-денний строк по контракту №2002-12 від 20.12.01р. та контракту № 2003-42 від 10.12.02) з дати відправки товару.

Позивачем надано документи, які вказують на наявність недостач та недостатню якість частини продукції, про що свідчать контрольні сертифікати та акти прийму складені незалежною контрольною організацією "Інспекта Словакія" (Словаччина).

В результаті недостачі оплачена була лише та частина продукції, яка прийнята покупцями. В подальшому сторони зовнішньоекономічних контрактів погодили, що поставленою вважається та частина продукції, яка прийнята за участю незалежної контрольної організації "Інспекта Словакія" (Словаччина), про що свідчить відсутність будь-яких претензій сторін контрактів одна до одної.

Суд вважає, що такі дії не суперечать чинному законодавству України в тому числі і Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Даний Закон не встановлює, яким чином визначати на яку суму по кількості продукції, що поставлена чи не поставлена по зовнішньоекономічному договору, необхідно нарахувати пеню за порушення термінів у випадку виявлення недостачі. В той же час, якщо Закон не вказує, як діяти в таких випадках, що дає підстави вважати, що валютною виручкою слід рахувати оплату за фактично поставлений товар, а різниця в  сумах, що виникла внаслідок застосування різних методів вимірювання не може вважатися валютною виручкою, а тому нарахування пені відповідачем на цю різницю є безпідставним.

Застосування до позивача пені за порушення термінів надходження валютної виручки може мати місце лише за наявності його вини. У даному випадку податковий орган не довів правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень, в тому числі щодо наявності вини підприємства у ненадходженні валютної виручки.

Так п.3 ст.15 Закону України "Про підприємництво" та п. 1 ст. 27 Закону України "Про підприємництва в Україні" передбачено, що втручання державних органів в господарську діяльність підприємств не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" один з принципів свободи зовнішньоекономічного підприємництва, полягає у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється. Статтею 7 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється в тому числі і за допомогою законів України та угод, що укладаються між суб'єктами цієї діяльності.

Подібна позиція висловлена Вищим господарським судом України у постанові від 03.02.05р. у справі 17/86 за позовом Висоцького держлісгоспу до Дубровицької МДПІ в аналогічних правовідносинах (а.с.258-262, т.4) лише за іншим контрактом із тим же контрагентом та незалежною контрольною організацією «Інспекта Словакія».

Вищим господарським судом України встановлені обставини, за яких відсутня вина Висоцького держлісгоспу в недоотриманні валютної виручки за результатами поставки лісопродукції своєму закордонному партнеру, різниця в якій виникла внаслідок здійснення різних методик обміру кількості лісопродукції. Українським партнером обмір здійснювався ручним способом (з дотриманням ГОСтів); словацьким партнером обмір здійснювався електронним способом.

Такої ж думки притримався і Вищий адміністративний суд України у ухвалі від 07.02.07р. (а.с.232-234, т.4), досліджуючи правовідносини між Висоцьким держлісгоспом, фірмою «Євро-Тімбер» та фірмою «Інспекта-Словакія».

За змістом частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В силу пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.

Відповідно до частини 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Таким чином по даній справі позивач не повинен доводити, що у даних правовідносинах відсутня його вина. Відсутність його вини уже доведена судовими рішенням, які набрали законної сили.

Поряд з тим ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.02.08р. (а.с.199-202, т.4) зазначено, що судами залишилось нез'ясованим питання, яким чином позивач брав участь у врегулюванні питань невідповідності кількості поставленого товару та яким чином ці питання було врегульовано, оскільки умовами договорів не передбачена можливість зменшення суми контракту.

Як зазначено в ухвалі суду касаційної інстанції, у справі відсутні, передбачені умовами договорів, рекламації щодо недопоставки продукції, а також докази вирішення сторонами спірних питань, зокрема, шляхом укладення додаткових угод чи звернення позивача до суду.

При новому розгляді справи судом встановлено, що рекламації позивачем до словацького партнера не заявлялися (пред’являлися).

У судовому засіданні представник позивача зазначила, що позивач погоджувався із тими документами, на підставі яких було проведено електронний обмір отриманої лісопродукції словацьким партнером.

Вирішення даних питань відноситься до прав сторін за договором і не може вважатися обов'язковим. Сторони самостійно врегульовують розбіжності прийнятим для обох сторін шляхом без втручання державних органів.

Також Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі зазначив, що не з'ясовано судами і питання щодо необхідності консульської легалізації контрольних сертифікатів незалежної міжнародної контрольної організації “Інспекта Словакія”, дані яких щодо кількості поставленої позивачем продукції прийняті беззаперечно.

Як зазначила у судовому засіданні представник позивача, будь-яких сумнівів щодо легітимності діяльності фірми «Інспекта-Словакія» у позивача не було, оскільки із самого початку виникнення правовідносин у сфері поставок лісопродукції зазначена фірма була уповноваженим органом від покупця та одночасно його материнською фірмою (а.с.256-257, т4).

При цьому фірма «Інспекта-Словакія» здійснює технічний контроль товарів та лісопродукції відповідно до міжнародних сертифікатів та ліцензій як на внутрішньому так і на міжнародному ринках (а.с.235-236, т.4). Це підтверджується довідкою, яка видана Словацькою торгово-промисловою палатою.

Діяльність фірми «Інспекта-Словакія», статус якої підтверджений державною ліцензією (а.с.393-395, т.3) на право проведення такої експертизи (мається на увазі експертиза електронного поштучного обміру кількості лісопродукції), здійснювалася в межах господарського договору, який підписаний Висоцьким держлісгоспом та фірмою «Євро-Тімбер».

За результатами електронного поштучного обміру кількості лісопродукції фірмою «Інспекта-Словакія» видавалися контрольні сертифікати, які мали силу акту прийому продукції.

Таким чином суд приходить до висновку, що відсутні будь-які підстави для консульської легалізації контрольних сертифікатів незалежної міжнародної контрольної організації “Інспекта Словакія”,

І насамкінець. Відповідно до преамбули Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов’язання визначається як зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строк, визначений цим Законом або іншими законами України.

Штрафна санкція ( штраф ) згідно п. 1.5 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” – плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове повідомлення – це письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Так акти ненормативного характеру можуть застосовуватися лише стосовно сплати податків і зборів ( обов’язкових платежів ), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 і 15 Закону України “Про систему оподаткування” № 1251-ХП від 25 червня 1991 року зі змінами та доповненнями, пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності до такого переліку не включено, отже пеня не належить до категорії податкових зобов’язань. Виходячи з того, що регулювання у сфері валютного законодавства та зовнішньоекономічної діяльності не є регулюванням у сфері оподаткування, на такі відносини положення Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині визначення податкових зобов’язань не розповсюджуються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України. Крім цього , на підставі п. 7, п. 8 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ від 4 грудня 1990 року органи державної податкової служби мають право нараховувати та стягувати пеню і штрафні санкції, а не визначати їх як податкове зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача не було підстав направляти позивачу податкові повідомлення-рішення про сплату пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності за процедурою, встановленою Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а також визначати останню як податкове зобов’язання.

Виходячи з вищенаведеного суд вважає нарахування пені за несвоєчасне повернення валютної виручки позивачу неправомірним.

Судом не розглядалося та не вирішувалося питання судових витрат, оскільки з цього приводу було відсутнє клопотання представника позивача в порядку, визначеному статтею 89 КАСУ.

Керуючись статтями 52, 55, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Неналежного позивача - Висоцький держлісгосп замінити його процесуальним правонаступником, належним позивачем - Державним підприємством "Висоцьке лісове господарство".

  Позов задоволити повністю.

 Податкове повідомлення-рішення №0000662340/0, яке прийнято Дубровицькою міжрайонною державною податковою інспекцією 24.10.03р. - визнати нечинним  в частині нарахування штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 123006грн.73коп. з моменту його прийняття.

 Податкове повідомлення-рішення №0000662340/1, яке прийнято Дубровицькою міжрайонною державною податковою інспекцією 17.11.03р. - визнати нечинним  в частині нарахування штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 123006грн.73коп. з моменту його прийняття.

Податкове повідомлення-рішення №0000662340/2, яке прийнято Дубровицькою міжрайонною державною податковою інспекцією 27.01.04р. - визнати нечинним  в частині нарахування штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 123006грн.73коп. з моменту його прийняття.

 Податкове повідомлення-рішення №0000662340/3, яке прийнято Дубровицькою міжрайонною державною податковою інспекцією 26.03.04р. - визнати нечинним  в частині нарахування штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 123006грн.73коп. з моменту його прийняття.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. 

Суддя                                                        М.І.Юрчук 

Повний текст судової постанови виготовлений та підписаний 26 червня 2008 року.