Рішення № 19020887, 17.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/24617.10.11 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий

банк»

простягнення 22531,80 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1. предст. за довір.;

від відповідача:ОСОБА_2. предст. за довір.

Рішення прийняте 17.10.2011 у зв'язку із оголошеною у судовому засіданні перервою з 05.09.2011 до 03.10.2011, з 03.10.2011 по 17.10.2011.

У судовому засіданні 17.10.2011, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»про стягнення 19448,43 грн., та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2011 порушено провадження у справі №35/246, розгляд справи призначено на 05.09.2011.

05.09.2011 через Відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог з додатками, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 22531,80 грн. суми основного боргу.

В судовому засіданні 05.09.2011 представник відповідача надав відзив на позов з додатками, в якому проти позовних вимог заперечував у зв»язку з безпідставністю та необґрунтованістю останніх.

В судовому засіданні 05.09.2011 представник відповідача подав суду клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст.69 ГПК України. Дане клопотання судом задоволене.

В судовому засіданні 05.09.2011, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 03.10.2011.

29.09.2011 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представник позивача подав суду розрахунок суми заборгованості з додатковими поясненнями.

В судовому засіданні 03.10.2011, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 17.10.2011.

В судовому засіданні 17.10.2011, на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.11.2003 між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (далі позивач-постачальник) та Запорізької філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(далі відповідач-споживач) було укладено договір №7387 про постачання електричної енергії (далі Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1) Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід»ємними частинами.

Постачальник електричної енергії зобов»язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в межах 7 кВт дозволеної потужності в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, Додатком №1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», Додатком №2 «Порядок визначення та коригування граничних величин», та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору; згідно з дотриманням вимог щодо надійності постачання електричної енергії електроприймачів споживача при умові відповідності фактично існуючих схем зовнішнього і внутрішнього електропостачання їхній категорійності визначених Додатком №3 «Категорійність струмоприймачів»(п.2.1 Договору).

Відповідно до п.2.2.3 Договору споживач зобов»язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку №4 «Порядок розрахунків»та №5 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Згідно п.1 Додатку №4 до Договору визначено, що розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.

Розрахунки за електричну енергію проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальнику електричної енергії, вказаний в п.10 Договору.

За дату оплати приймається дата зарахування коштів на рахунок постачальника електричної енергії.

Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається «Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію»за формою Додатку №5.1 та «Актами прийому-передачі електроенергії»Додаток №5.2 згідно з умовами п.7.5 Договору.

Для подання «Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію (у двох примірниках) та «Актів прийому-передачі електроенергії»споживач не пізніше 12-00 годин другого робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до постачальника електричної енергії.

Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає споживачу.

За підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається. Виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожито електричної енергії, згідно даних наданого споживачем «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію»з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача.

Споживач зобов»язаний після розрахункового періоду і проведення постачальником розрахунку обсягу використаної електроенергії отримати платіжні документи на сплату спожитої електроенергії, і не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим здійснити їх сплату.

Якщо споживач не надав «Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію»в обумовлений термін, постачальник електричної енергії самостійно визнає обсяги спожитої електричної енергії та надає споживачу рахунок для сплати виходячи із фактичного середньодобового обсягу споживання електричної енергії за попередній розрахунковий період.

Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії не може перевищувати один місяць, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником електричної енергії за потужністю струмоприймачів та кількістю годин їх використання визначених згідно п.3 Додатку №5 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії»без подальшого перерахунку.

Відповідно до Додатку №5 до Договору, зняття показів розрахункових засобів обліку здійснюється о 24-00 год., в останній день місяця споживачем самостійно або в присутності представника постачальника (субспоживача) відповідно до «Переліку точок розрахункового обліку Споживача»(таблиця №1), та «Переліку точок розрахункового обліку субспоживачів»(таблиця №2).

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на пункт 6.39 Правил користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ від 31.07.1996 року №28 яким визначено, що у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.

Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів т кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку. У цьому у разі відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акту, у якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Як зазначає позивач, станом на 01.07.2011 у відповідача існує заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 19448,43 грн. (розрахунок доданий до матеріалів справи).

23.06.2011 за вих..№4416/44 відповідачу було направлено супровідним листом два примірники платіжної вимоги доручення №7387 від 23.06.2011 на суму 19448,43 грн., яка відповідачем не оплачена.

Під час розгляду справи позивачем було збільшено розмір позовних вимог, відповідно до яких позивач зазначив, що станом на 04.07.2011 у відповідача існує заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 22531,80 грн., у зв»язку з чим ним було направлено на адресу відповідача платіжну вимогу-доручення на сплату 22531,80 грн., яка направлена листом від 31.08.2011 №6182/44. Дана вимога на час розгляду справи не оплачена.

У поданому відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що неподання відповідачем звітів про використання електричної енергії є підставою нарахування заборгованості є неправомірним, оскільки 04.07.2011 представник позивача Потапова Н.А. зняла показники за об»єктами постачання електричної енергії, що знаходяться за адресами: вул. Новокузнецька, 1 пр. Леніна, 145-В, вул.. Чарівна, 155 у м. Запоріжжя, що підтверджується Актом візуального зняття показів розрахункових засобів обліку від 04.07.2011 та актом від 04.07.2011. Вказані акти підписані за сторони відповідача та позивача.

Крім того, відповідач вважає невірним посилання позивача на п.6.3 Правил користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ від 31.07.1996 року №28, оскільки позивачу була надана інформація про обсяги споживання електричної енергії згідно договору про постачання електричної енергії від 03.11.2003, що підтверджується Актом візуального зняття показів розрахункових засобів обліку від 04.07.2011. Крім того, Правила користування електричною енергією, затверджені Постановою НКРЕ від 31.07.1996 року №28, суперечать ст.ст. 275, 277 Господарського кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Заперечення відповідача щодо неправомірності нарахування відповідачу суми боргу за електричну енергію, яка не споживалась відповідачем з посиланням на акти візуального зняття показників розрахункових засобів обліку від 04.07.2011, судом не приймаються, оскільки дані з вищезазначених актів враховані позивачем при здійснені розрахунку боргу.

Посилання відповідача на застосування п.6.39 Правил користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ від 31.07.1996 року №28 (надалі-Правила) при здійснені розрахунку заборгованості судом не приймається до уваги, оскільки відповідно до умов договору ч.2 Договору, п.8 Додатку №4 до Договору, сторонами було встановлено порядок здійснення розрахунків саме за умовами, визначеними даними Правилами.

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем були порушені зобовязання в частині повної та своєчасної оплати спожитої електроенергії, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 22531,80 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості, не навів підстав для звільнення від обовязку її оплатити та не спростував обставини, зазначені позивачем у позові.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за використану активну електроенергію у розмірі 22531,80 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, поштова адреса: 69096, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 11. ідентифікаційний код 19357325) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких мереж (69035, м.Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25, ідентифікаційний код 00130926) 22 531,80 грн. (двадцять дві тисячі п»ятсот тридцять одну гривню 80 коп.) боргу, 225,31 грн. (двісті двадцять п'ять гривень 31 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 24.10.2011