Рішення № 19020888, 24.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/46624.10.11

За позовом Дочірнього підприємства «Енергоремонт»Публічного акціонерного товариства «Київенергоремонт»

до Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка»

про стягнення 6744,45 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю №07/1782-6 від 20.09.2011

від відповідача: не зявились

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка»заборгованості у розмірі 6744,45 грн., в т.ч. 5044,78 грн. основного боргу, 976,96 грн. пені, 536,54 грн. інфляційних втрат та 186,17 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 39П-09/01 від 15.06.2010 позивачем виконано на користь відповідача роботи з ремонту трансформатора потужністю 560 кВа, за які відповідач не розрахувався. У звязку з простроченням оплати виконаних робіт позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні та річні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 порушено провадження у справі № 53/466, розгляд справи призначено на 24.10.2011.

В судовому засіданні 24.10.2011 представник позивача, в порядку ст. 22 ГПК України, подав заяву про зменшення розміру позовних до 6155,52 грн., в т.ч. 5044,78 грн. основного боргу, 400,47 грн. пені, 536,54 грн. інфляційних втрат та 173,73 грн. 3% річних.

Зазначена заява свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі, і як про те зазначено у п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., № 01-8/482 факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат за зазначеною адресою не проживає” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 24.10.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

15.06.2010 між Державним підприємством «Національний центр Олександра Довженка», як замовником (надалі відповідач) та Дочірнім підприємством «Енергоремонт»Відкритого акціонерного товариства «Київенергоремонт»(18.07.2011 змінило назву на Дочірнє підприємство «Енергоремонт»Публічного акціонерного товариства «Київенергоремонт», як підрядником (надалі позивач) укладено договір № 39П-09/01.

Згідно з пунктами 1.1, 2.1 договору відповідач доручив, а позивач зобовязався виконати власними силами і засобами роботи по ремонту трансформатора потужністю 560 кВА по 2-ій групі складності, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити ці роботи згідно до умов договору.

Вартість робіт за договором становить 4203,98 грн. в т.ч. ПДВ 20%. Загальна сума договору складає 5044,78 грн. (п. 3.1 договору).

Основою для визначення вартості робіт за договором є кошторис № 74е-10 (додаток 1), який є невідємною частиною до даного договору.

Матеріали справи містять погоджений та затверджений сторонами кошторис № 74е-10 на ремонт трансформатора 560 кВА.

Згідно з актом № 1423 приймання виконаних підрядних робіт, який підписаний уповноваженими представниками сторін (замовника та підрядника), посвідчений печатками останніх (належним чином засвідчена копія знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні), загальна вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт склала 5044,78 грн.

Згідно з п. 3.2 договору, оплату виконаних робіт замовник здійснює шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника згідно оформленого сторонами акту виконаних робіт, протягом 20 днів з дня підписання відповідного акту.

Як стверджує позивач у позовній заяві, оскільки відповідач не виконав свого обовязку по оплаті виконаних позивачем (підрядником) та прийнятих відповідачем (замовником) робіт, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 5044,78 грн.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. Частиною 2 цієї статті визначено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що Відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства.

Отже, факт порушення відповідачем обовязку та строків оплати за виконані роботи судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, як підрядник, умови укладеного між сторонами договору виконав належним чином, а саме: ним було виконано ремонт трансформатора на загальну суму 5044,78 грн., що підтверджується двосторонньо підписаним та посвідченим печатками сторін актом приймання виконаних підрядних робіт, однак відповідач, всупереч умов договору № 39П-09/01 від 15.06.2010, виконані позивачем роботи не оплатив.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 5044,78 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 400,47 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобовязання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 13.2 договору, за кожен день прострочення платежу замовник сплачує пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості, але не більше подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.

Перевіривши поданий позивачем уточнений розрахунок пені, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 400,47 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 173,73 грн. 3 % річних та 536,54 грн. інфляційних втрат за період з 21.07.2010 року по 12.09.2011 року.

Перевіривши поданий позивачем уточнений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 173,73 грн. та 536,54 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка»(03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1, код ЄДРПОУ 22928085, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Дочірнього підприємства «Енергоремонт»Публічного акціонерного товариства «Київенергоремонт»(04071, м. Київ, провул. Електриків, 15, код ЄДРПОУ 32073085) суму основного боргу у розмірі 5044,78 (пять тисяч сорок чотири) грн., пеню у розмірі 400,47 (чотириста) грн., 3% річних у розмірі 173,73 (сто сімдесят три) грн., інфляційні втрати у розмірі 536,54 (пятсот тридцять шість) грн., 102,00 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Суддя О.А.Грєхова

Повне рішення складено 25.10.2011