Рішення № 19020392, 17.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/25117.10.11 За позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

до Приватного підприємства "ВАЛПАС"

про стягнення 728449,15 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1. предст. за довір.;

Від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 10.10.2011 на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Приватного підприємства "ВАЛПАС" про стягнення з відповідача на користь позивача 728449,15 грн., з яких: 514 747,59 грн. кредитна заборгованість, 180 374,36 грн. заборгованість по процентам, 26 023,35 грн. пеня за прострочення сплати кредиту, 7 251,24 грн. пеня за прострочення сплати процентів, 52,61 грн. пеня за прострочення сплати комісії, та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2011 порушено провадження у справі №35/251, розгляд справи призначений на 12.09.2011.

У зв'язку із неявкою у судове засідання 12.09.2011 представника відповідача та неподання ним витребуваних судом документів, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2011, розгляд справи відкладено на 03.10.2011.

У судовому засіданні 03.10.2011 представник позивача, на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України, подав суду клопотання про продовження строку вирішення спору. Дане клопотання судом задоволене, строк вирішення спору продовжено.

У судове засідання 03.10.2011 представники відповідача не з'явились, вимог ухвал суду про порушення провадження справі №35/251 від 05.08.2011 та ухвали суду від 12.09.2011 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позов та витребувані судом документи не подали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2011, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 17.10.2011.

У судове засідання 17.10.2011 відповідач свого представника повторно не направив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/251 від 05.08.2011 та ухвал суду від 12.09.2011, 03.10.2011 не виконав, відзив на позов та витребувані судом документи не подав, заяв, клопотань не подав.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

27.11.2006 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі позивач, Банк) та Приватним підприємством "Валпас" (далі відповідач, Позичальник) було укладено Кредитний договір №11084393000 (далі Кредитний договір).

Відповідно до умов Кредитного договору позивач зобов'язався надавати відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку у строк до 27.11.2009 кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 515 000,00 грн., та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 14,00% річних (п. 1.1., 1.2.2., 1.3.1. договору).

Також, відповідно до п.п. 1.3.6., 1.3.7. Кредитного договору відповідач зобов'язався сплатити Банку комісію за надання кредиту у розмірі 0,95% від суми ліміту кредитної лінії та щомісяця сплачувати комісію за управління кредитної лінії у розмірі 0,8% від суми фактичної заборгованості.

Згідно із п.п. 1.3.4., 1.3.5. Кредитного договору нарахування процентів здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом "факт/360". Відповідач зобов'язався сплачувати проценти у строк протягом перших 5 робочих днів кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти за користування кредитом.

Як передбачено п. 1.3.2. договору, за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 25% річних.

Згідно із п. 1.3.3. договору за користування кредитом може бути встановлений новий розмір процентної ставки у разі настання будь-якої із обставин, передбачених п.п. "а" та/або "б" п. 9.2. договору. Зазначеними пунктами договору передбачено, що банк може збільшити розмір процентної ставки у разі порушення позичальником вимог п. 4.8. договору та/або у разі здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або настання змін у грошово-кредитній політиці НБУ.

Порядок зміни процентної ставки передбачений п.п. 9.2.1., 9.2.2. договору, за змістом яких про новий розмір процентної ставки позичальник повідомляється шляхом направлення йому банком поштою відповідного рекомендованого листа

Право зміни процентної ставки за користування кредитом у випадку порушення термінів повернення кредиту та/або сплати плати за кредит також передбачено п. 5.5. договору. При цьому зміна розміру плати за кредит здійснюється в порядку, встановленому розділом 11 договору, яким передбачено обов'язкове направлення позичальнику відповідної письмової вимоги.

Як свідчать матеріали справи, позивач листом за вих. № 15 від 22.02.2008 направив відповідачеві повідомлення про підвищення процентної ставки у випадку прострочення платежів за кредитним договором.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідач всупереч умовам Кредитного договору не здійснює платежі для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, що призвело до виникнення заборгованості станом на 06.06.2011 у розмірі 514 747,59 грн. за основною сумою кредиту та 180 374,36 грн. за процентами за користування кредитом. Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні зобов'язання за Кредитним договором відповідачем не виконані, у зв'язку із чим позивачем також нарахована пеня у розмірі 33 327,20 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом та свідчать матеріали справи, відповідач у встановлений строк не повернув суму кредиту у розмірі 514 747,59 грн. та не сплатив у повному обсязі проценти за користування кредитом у розмірі 180 374,36 грн.

Доказів сплати суми заборгованості за кредитом та нарахованими процентами відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та заборгованості за нарахованими процентами суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1. Кредитного договору передбачено, що за порушення позивальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит, та/або комісій, позичальник зобовязаний сплатити на Банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 10% річних від суми зазначеної простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день спати заборгованості.

На підставі зазначених норм законодавства та умов договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 26 023,35 грн. за прострочення повернення кредиту за період з 07.12.2010 по 06.06.2011, 7 251,24 грн. за прострочення сплати процентів та 52,61 грн. за прострочення сплати комісії.

Згідно із нижченаведеним розрахунком суду, розмір пені за прострочення повернення кредиту становить 25 666,87 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняСтавка пеніСума пені

514747.5907.12.2010 - 06.06.201118210 %25 666.87 Сума пені за прострочення сплати процентів становить 7 151,89 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняСтавка пеніСума пені

115702.7607.12.2010 - 05.01.20113010 %950.98

128113.906.01.2011 - 07.02.20113310 %1158.29

140525.0408.02.2011 - 28.02.20112110 %808.50

139995.8401.03.2011 - 09.03.2011910 %345.20

151205.910.03.2011 - 01.04.20112310 %952.80

145029.502.04.2011 - 05.04.2011410 %158.94

157440.6406.04.2011 - 05.05.20113010 %1294.03

169451.4206.05.2011 - 31.05.20112610 %1207.05

167963.2201.06.2011 - 06.06.2011610 %276.10

7 151,89 Сума пені за прострочення сплати комісії становить 48,97 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняСтавка пеніСума пені

1647.207.12.2010 - 05.01.20113010 %13.54

2059.0006.01.2011 - 07.02.20113310 %18.62

2470.808.02.2011 - 28.02.20112110 %14.22

411.810.03.2011 - 01.04.20112310 %2.59

411.806.05.2011 - 31.05.20112610 %2.93

48,97 Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 32 867,73 грн. згідно із розрахунком суду.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у встановлені договором строки та обсягах та не навів підстав для звільнення його від сплати зазначених сум.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 727 989,68 грн.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Приватного підприємства "Валпас" (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 5, ідентифікаційний код 30312031) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (61050, м. Харків, просп. Московський, буд. 60, ідентифікаційний код 09807750) 514 747,59 грн. (п'ятсот чотирнадцять тисяч сімсот сорок сім гривень 59 коп.) заборгованості за кредитом; 180 374,36 грн. (сто вісімдесят тисяч триста сімдесят чотири гривні 36 коп.) процентів за користування кредитом; 25 666,87 грн. (двадцять п'ять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 87 коп.) пені за прострочення сплати кредиту; 7 151,89 грн. (сім тисяч сто п'ятдесят одну гривню 89 коп.) - пені за прострочення сплати процентів; 48,97 грн. (сорок вісім гривень 97 коп.) - пені за прострочення сплати комісії; 7 279,90 грн. (сім тисяч двісті сімдесят дев'ять гривень 90 коп.) державного мита та 235,85 грн. (двісті тридцять п'ять гривень 85 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 24.10.2011