Рішення № 19019742, 21.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/38221.10.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі

Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Аеліта»

про стягнення 114202 грн. 94 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:юрисконсульт ОСОБА_1 (довіреність № Д07/2011/04/22-17 від 22.04.2011) Відповідача:Загороднюк Л.Ф. голова правління

представник ОСОБА_2. (довіреність № б/н від 04.10.2011 року)

У судовому засіданні 21.10.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Аеліта»114202, 94 грн., із них: 88620, 73 грн. сума основного боргу, 16380, 60 грн. інфляційні втрати, 4094, 28 грн. 3 % річних, 5107, 33 грн. пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2011 порушено провадження у справі № 61/382, розгляд справи призначено на 31.08.2011.

У судовому засіданні з 31.08.2011 до 23.09.2011 відповідно до статті 77 ГПК України оголошувалась перерва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2011 у звязку з відсутністю у судовому засіданні представника відповідача, розгляд справи відкладено до 05.10.2011 року.

У судовому засіданні з 05.10.2011 до 21.10.2011 відповідно до статті 77 ГПК України оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 21.10.2011 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви просить суд провадження в частині стягнення основного боргу у розмір 33813, 41 грн. припинити та стягнути з відповідача основний борг у розмірі 54807, 32 грн., 16380, 60 грн. інфляційні втрати, 4094, 28 грн. 3 % річних та 5107, 33 грн. пені.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених в письмовому відзиві на позов, зазначаючи про те, що позивач не має фактичних доказів для доведення своєї позиції у даній справі. Відповідач не є прибутковою організацією, яка отримує кошти мешканців будинку за комунальні послуги, у тому числі і за теплову енергію згідно передбачених договором тарифів, не є платником податку на прибуток, тому не має власних додаткових коштів на оплату штрафних санкцій та не є засновником будь-якого субєкта господарювання, який міг би надавати позивачу прибутки. Крім того, відповідач зазначає про те, що позивач застосовує тарифи, що не є діючими та не зареєстровані у встановленому Законом порядку в Головному управлінню юстиції.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2003 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(надалі «Постачальник») та Житлово-будівельним кооперативом «Аеліта»(надалі «Абонент») було укладено Договір № 720204 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі Договір).

Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. п. 2.2.1 Договору № 720204 позивач зобовязався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору.

В Додатку № 4 до Договору № 720204 сторони обумовили порядок розрахунків на теплову енергію, згідно якого «Абонент»щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту № 4 за адресою: вул. Строкача, буд. № 9, (розрахункова група), табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент»повертає в РВТ), та платіжну вимогу доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату за вказаними вище переліченими документами «Абонент»виконує не пізніше двадцять пятого числа поточного місяця, при цьому у разі, якщо «Абонент»розраховується за показниками приладів обліку, йому предявляється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується «Абонентом»не пізніше двадцять восьмого числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками (п.3.1. додатку № 4).

Відповідач, в порушення умов Договору № 720204 за спожиту теплову енергію в гарячій воді за період з 01.10.2008 по 01.07.2011 повністю не розраховувався та допустив виникнення заборгованості.

З долученої позивачем до справи довідки про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію вбачається, що останній до порушення провадження у справі частково сплатив грошові кошти за теплову енергію у розмірі 10000, 00 грн., тому позивач безпідставно звернувся до суду з вимогою в цій частині, яка задоволенню не підлягає.

Крім того, після порушення провадження, відповідач ще сплатив частину грошових коштів у розмірі 23813, 41 грн.

За таких обставин провадження у справі в частині стягнення 3813, 41 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

З огляду на викладене, невідповідність обліку спожитої теплової енергії з безпосередніми споживачами та порядку обліку за договором № 720204 від 01.05.2003 не звільняє відповідача від виконання зобовязань за договором.

Заперечення Відповідача з приводу вартості поставленої за договором теплової енергії є безпідставними, оскільки відповідні нарахування позивачем обґрунтовано проведені на підставі тарифів на теплову енергію, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації та чинними на момент проведення нарахувань.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 54807, 32 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати у розмірі 16380, 60 грн. та 3 % річних у розмірі 4094, 28 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 16380, 60 грн. та 3 % річних у розмірі 4094, 28 грн. визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 5107 грн. 33 коп.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на п. 3.5 Додатку № 4 до Договору № 720204, відповідно до якого встановлено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, «Енергопостачальна організація” нараховує «Абоненту» пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0, 5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, суд приходить до висновку про задоволення вимог в частині стягнення пені в розмірі 5107 грн. 33 коп.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Публічним акціонерним товариством «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково .

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Аеліта»(04128, м. Київ, Святошинський район, вул. Академіка Туполєва, будинок 5, ідентифікаційний код 23697179) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 54807 (пятдесят чотири тисячі вісімсот сім) грн. 32 коп. сума основного боргу, 16380 (шістнадцять тисяч триста вісімдесят) грн. 60 коп. інфляційні втрати, 4094 (чотири тисячі девяносто чотири) грн. 28 коп. 3 % річних, 5107 (пять тисяч сто сім) грн. 33 коп. пеня, 990 (дев'ятсот дев'яносто) грн. 96 коп. державного мита та 204 (двісті чотири) грн. 78 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження в частині стягнення 23813 грн. 41 коп. припинити на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя

Дата підписання рішення 26.10.2011

А.М. Івченко