Постанова № 1901961, 25.03.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

                                                           

ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

                                                                                                                   

                                          П О С Т А Н О В А

                                                  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                                                                                                                     

25 березня 2008 року                             м.Львів                                 Справа № 22а-258/08

                                                                                                                      

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

доповідача у справі судді     Любашевського В.П.

суддів                                      Довгополова О.М.

                                                 Носа С.П.

секретаря судового засідання Каблак Т.П.

осіб, які взяли участь у справі:

від позивача– Біло брам Т.Б., довіреність № 112-5207/2 від 25.12.2007р.

від відповідача – Мазан О.І., довіреність № 8878/21/10-0 від 21.05.07р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за апеляційними скаргами – Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» та Державної податкової інспекції у м.Львові

напостанову господарського суду Львівської області від 14.06.2007р. у справі № 5/1026-28/152 А

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»

доДержавної податкової інспекції у місті Львові

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Львові № 0000371511/0/17472 від 18.10.2006р., № 0000371511/0/20956 від 08.12.2006р., № 000037151/2/2582 від 13.02.2007р. та № 0000371511/3/7651 від 28.04.2007р., -

В С Т А Н О В И Л А:o:p>/o:p>

            Постановою господарського суду Львівської області від 14.06.2007р. частково задоволено позов ВАТ «Львівобленерго» до Державної податкової інспекції у місті Львові. А саме, частково визнані нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000371511/0/17472 від 18.10.2006р., № 0000371511/0/20956 від 08.12.2006р., № 000037151/2/2582 від 13.02.2007р. та № 0000371511/3/7651 від 28.04.2007р. щодо визначення позивачу податкового зобов’язання в сумі 407128 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 20356 грн. 40 коп. В задоволені частини позову щодо стягнення відповідачем до Державного бюджету з прибутку позивача 407128 грн. – відмовлено.

            Постанова суду першої інстанції зокрема мотивована тим, що позивач в силу п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2004р. № 794 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України» є підприємством – господарським товариством у статутному фонді якого  державі належать акції у розмірі 26,98%, а тому на підставі п.17 ст.2, ст. 67 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», Постанови _______________ Головуючий у 1-й інст.суддя Морозюк А.Я.                                                                ряд. ст. зв. № 41

господарський суд Львівської області справа № 5/1026-28/152А

доповідач у 2-й інст.суддя Любашевський В.П.

Кабінету Міністрів України № 678 від 17.05.2006р. позивач зобов’язаний сплачувати до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році.

            При цьому, згідно п.3 Постанови Кабінету Міністрів України № 678 від 17.05.2006р., до функцій органів державної податкової служби входить не лише вивчення питання здійснення підприємством відповідних нарахувань та відрахувань в бюджет, фіксування в акті перевірки та інформування про це відповідні органи державної влади, а і визначати конкретну суму частини прибутку (доходу), яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України. А тому, відповідачем правомірно нараховано до стягнення та

прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення щодо зобов’язання позивача сплатити до державного бюджету 407128 грн. – частину прибутку, яка згідно п.17 ст.2 Закону України «Про державний бюджет України на 2006рік» вилучається до бюджету.

            Водночас, посилаючись на норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про систему оподаткування» суд першої інстанції зазначає, що  відповідач неправомірно визначив суму 407128 грн., як податкове зобов’язання, яке не є таким зобов’язанням і як наслідок відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 20356 грн. 40 коп.

            Позивач не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому, позивач зазначає, що у зв’язку із створенням НАК «Енергетична компанія України» у її статутний фонд передано 26,98% акцій ВАТ «Львівобленерго» і відповідно з цього моменту дані акції не належать державі, оскільки належать юридичній особі – НАК «Енергетична компанія України», яка не є державним органом, а є господарським відкритим акціонерним товариством.

            Також, посилаючись на Закони України: «Про Державний бюджет України на 2006рік», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про господарські товариства», «Про державну податкову службу в Україні», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї зазначає, що органи податкової служби не наділені правом проводити стягнення з господарських організацій частини їх прибутку до загального фонду  Державного бюджету України.

            Відповідач, як апелянт у справі, просить скасувати постанову суду першої та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог позивача повністю. Апеляційні вимоги відповідач мотивує тим, що відповідно до п.1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.2.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. № 253 «Про затвердження порядку направлення органам державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій» саме податкові органи є органами стягнення частини прибутку підприємств визначеного п.17 ст.2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» і що донарахований позивачу вказаний платіж у розмірі 407128 грн. є сумою податкового зобов’язання позивача в розумінні Закону України ««Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

           З’ясувавши обставини справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, заслухавши представників сторін колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови, одночасно апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав:o:p>/o:p>

            Відповідно до статті 67 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України № 678 від 17.05.2006 року, якою затверджено "Порядок і нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році", відрахування частини прибутку здійснюється суб’єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї).

            Як убачається із матеріалів справи, акції ВАТ «Львівобленерго», що належать державі в кількості 52341874 шт. загальною номінальною вартістю 13085468 грн. 50 коп. (що становить 26, 9842 % від статутного фонду товариства), на виконання Указу Президента України від 22.01.2004р. № 69/2004 «Про заходи щодо, підвищення ефективності управління енергетичним комплексом» та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2004р. № 794 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" передані в 2004році Фондом державного майна України до статутного фонду Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України", що підтверджується довідками ТзОВ «Інтер-Сервіс-Реєстр» за № 923 та № 914 відповідно від 11.08.2005р. та від 08.08.2005р. (а.с.36, 37, 62, 63).

            Статтею 85 Господарського кодексу України, статтею 115 Цивільного Кодексу України, статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що господарське товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками до його статутного фонду.

            Отже, на період, за який проводилася документальна невиїзна перевірка ВАТ «Львівобленерго» – Iпівріччя 2006 року з питання дотримання вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», пакет акцій позивача, що належав державі у кількості 52341874 шт., був переданий до статутного фонду іншого господарського суб'єкта НАК «Енергетична компанія України» та став його власністю, оскільки майно Компанії, згідно п.18.19 Статуту, складається з оборотних засобів, основних фондів, обігових коштів, акцій, переданих до її статутного фонду та інших активів (а.с.92). Одночасно НАК «Енергетична компанія України» стала власником вказаного пакету акцій ВАТ «Львівобленерго», що не суперечить положенням Постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2004р. № 794 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України».

            Пунктом 3 частини 1 статті14 Закону України "Про систему оподаткування" передбачено, що дивіденди є одним із видів загальнодержавних обов'язкових платежів лише в одному випадку, у випадку коли останні сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казаними або комунальними підприємствами, тобто, підприємствами виключно державної форми власності.

            А тому,відповідачем необгрунтовано визнано позивача платником обов'язкового платежу у формі дивідендів, так як такий вид обов'язкового платежу до бюджету встановлений для державних некорпоратизованих, казенних або комунальних підприємств, про що свідчить сам зміст ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування". Однак, при цьому вказаний Закон не передбачає такого обов'язкового виду платежу, як частина прибутку (доходу) господарського товариства або дивіденди, які виплачуються господарським товариством.

            Саме дані обставини суд першої інстанції не врахував при прийняті оскаржуваної постанови і не надав їм належної правової оцінки.

            В силу ст.ст.15, 41 Закону України «Про господарські товариства», п. 3 ч.2 ст.159  Цивільного кодексу України розподіл прибутків і збитків відноситься до виключної компетенції вищого органу Товариства, яким є Загальні збори акціонерів.

            З акту перевірки, складеного відповідачем від 11.10.2006р. № 7/15-0/00131587 та матеріалів справи вбачається, що позивачем не приймалися рішення про нарахування та виплату частини прибутку в загальний фонд Державного бюджету України за визначені в акті перевірки періоди. А тому, у позивача відсутні підстави сплачувати частину прибутку до державного бюджету інакше ніж після рішення Загальних зборів акціонерів та в порядку визначеному його Статутом, Законом України «Про господарські товариства» та Цивільним кодексом України.

            Пунктом 17 ст.2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» встановлено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2006 рік належить частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету.

            Отже, законодавець встановив, що частина прибутку до Державного бюджету вилучається, а не сплачується відповідними суб’єктами господарювання і не стягується органами податкової служби.

            Поряд із цим, у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

            Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України № б78 від 17.05.200бр. Державній податковій адміністрації України доручено здійснювати контроль за повнотою і своєчасністю сплати відрахувань частини прибутку (доходу) господарськими організаціями відповідно до Порядку і нормативу, затверджених цією постановою, та інформувати до 28 числа місяця, що настає за звітним періодом, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів та Державне казначейство про обсяги їх надходжень.

            Чинним законодавством України не передбачено, що право здійснювати контроль є одночасно правом бути органом стягнення, адже ці повноваження законодавством розмежовуються. Так, у п.l.12 ст.1 Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що контролюючий орган - це державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснюєконтроль за своєчасюстю, достовірністю, повнотою нарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу, а в пункті 1.15 тієї ж статті визначено, що органом стягнення є державний орган, уповноважений здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, встановленої законами. Розмежовуються зазначені поняття і Законом України «Про державну податкову службу в Україні», зокрема право здійснювати контроль визначається п. 1 статті 11 цього закону, а право стягнення - пунктом 11 цієї статті.

            Отже повноваження щодо стягнення (здійснення заходів із забезпечення погашення того чи іншого платежу) повинні прямо бути передбачені законами України. Закон України "Про Державний бюджет на 2006рік" та  Постанова Кабінету Міністрів України № 678 не наділяють Відповідача повноваженнями здійснювати заходи із забезпечення погашення частини прибутку господарських товариств, що вилучається до бюджету, не передбачені такі повноваження і Бюджетним кодексом України. Право Відповідача виступати органом стягнення передбачено у п.11 ст.11 Закону України «Про податкову службу в Україні», однак це право обмежуються лише стягненням до бюджетів та державних цільових фондів сум недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

           

            Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що передбачена п.17 ст.2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» частина прибутку (доходу) господарських організацій, що підлягає вилученню до загального фонду Державного бюджету України, не є податковим платежем, або іншим обов’язковим платижем у розумінні положень Закону України «Про систему оподаткування».

            Відповідно до п. 1.3 ст. 1 ЗаконуУкраїни «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - недоїмкою (податковим боргом) вважається податкове зобов'язання самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк. Нарахований відповідачем платіж не є податковим зобов'язанням, а відтак він не є недоїмкою (податковим боргом).

            Пунктом.3.1.1 вказаного Закону передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу.

            Отже, у разі визнання неправомірними дій господарюючонго суб’єкта щодо несплати частини прибутку до Державного бюджету України така сума коштів може  бути стягнена у судовому порядку.

            З огляду на викладене, дослідивши всі докази у справі в їх сукупності колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанціївід 14.06.2007р. у справі № 5/1026-28/152 А прийнята при неповному з’ясуванні обставин справи, що мають значення для справи та з порушенням застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і, що відповідно до ст. 202 КАС України є підставою для  скасування даної постанови та ухвалення нового судового рішення за яким позовні вимоги підлягають задоволенню.

            Відповідно до ст.49 КАС України судові витрати по сплаті державного мита у сумі 5 грн. 10 коп. підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.94, 160, 198, 202, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові на постанову господарського суду Львівської області від 14.06.2007р. у справі № 5/1026-28/152 А залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» на постанову господарського суду Львівської області від 14.06.2007р. у справі № 5/1026-28/152 А задовольнити, а постанову суду скасувати. Ухвалити нову постанову, якою позов Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» до Державної податкової інспекції у місті Львові задовольнити. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Львові № 0000371511/0/17472 від 18.10.2006р., № 0000371511/0/20956 від 08.12.2006р., № 000037151/2/2582 від 13.02.2007р. та № 0000371511/3/7651 від 28.04.2007р. визнати нечинними. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» (79052, м.Львів, вул..Сяйво.10, ЄДРПОУ 00131587) судові витрати по сплаті державного мита у сумі 5 грн. 10 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги, безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця після набрання нею законної сили.

        Судді                                                               В.П.Любашевський

                                                                                                      О.М.Довгополов

                                                                                                      С.П.Нос

Повний текс постанови

виготовлений та підписаний

31.03.2008р.