Ухвала суду № 1901956, 24.04.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м.Львів вул.Чоловського 2 тел.261-38-59

Головуючий в 1-й інстанції суддя Морозюк А.Я.                                                                        рядок статзвіту № 69

Господарський суд Львівської області, справа № 28/261А

Доповідач в другій інстанції суддя  – Яворський І.О.

У Х В А Л А 

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24 квітня 2008 року            Справа № 22а-2515/08                              м. Львів                      

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді-                                         Яворського І.О.

суддів:                                                               Любашевського В.П.

                                                                           Довгополова О.М.

при секретарі:                                                   Федунів Б.Б.                                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова на постанову господарського суду Львівської області від 25 жовтня 2007 року в справі за позовом ДПІ у Франківському районі міста Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансліс», Приватного підприємства «Галпостачпром», Приватного підприємства «Делія» малого приватного підприємства «Ліс-Сервіс», ТзОВ «Ірматрек»  про визнання недійсним господарського зобов’язання,

В С Т А Н О В И Л А :

18червня 2007 року Державна податкова інспекція у Франківському районі міста Львова звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до вказаних вище підприємств про визнання недійсним господарського зобов’язання, що вчинене з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, стягнення в дохід держави коштів, одержаних за таким господарським зобов’язанням. З адміністративного позову вбачається, що  ДПІ у Франківському районі міста Львова була проведена документальна перевірка ТзОВ «Трансліс», про що складено акт перевірки від 16 травня 2006 року  №246/23-239/31526316/1.У процесі перевірки встановлено, що одним з основних постачальників для ТзОВ «Трансліс» є ПП «Галпостачпром», яке відпустило лісоматеріали для ТзОВ «Трансліс» на суму  417804,00 гривень, у тому числі ПДВ - 69634 гривень, про що останнім виписані податкові накладні. Суми ПДВ у розмірі 69634,00 гривень включено ТзОВ”Трансліс” до складу податкового кредиту в 2003 році та задекларовано в якості бюджетного відшкодування. Згідно листа № 16272/7/23-902 від 10.10.2005 року вбачається, що ПП «Галпостачпром» є посередником реалізованої продукції. Постачальниками  реалізованої продукції для ПП «Галпостачпром» є ПП «Делія» (м. Київ); МПП «Ліс-Сервіс» (м. Луганськ); ТзОВ «Ірматрек» (м.Київ).

ПП «Галпостачпром» придбало в квітні 2004 року лісоматеріали в ПП «Делія» на суму 1335622,38 гривень, в тому числі ПДВ - 222603,73 гривень згідно поданої накладної №  350 від 01.04.2004 року. Зустрічну перевірку сплати ПДВ провести неможливо через відсутність засновників підприємства. МПП «Ліс-Сервіс» відпустило ПП «Галпостачпром» лісоматеріали на загальну суму 3650773,87 гривень, в тому числі ПДВ - 608462,31 гривень. Проте, рішенням господарського суду Луганської області від 19.07.2005 року припинено юридичну особу МПП «Ліс-Сервіс». Остання податкова декларація з ПДВ надана за лютий 2004 року, в подальшому податкова звітність не подавалась. Сума податкового зобов’язання з ПДВ, згідно податкових декларацій за період з серпня 2003 року по лютий 2004 року складає «0» гривень з прочерками. ТзОВ «Ірматрек» відпустило ПП. «Галпостачпром» лісоматеріали на суму 558343,18 гривень, у тому числі ПДВ - 93057,20 гривень згідно податкової накладної від 15.12.2003 року. Згідно рішення Солом’янського райсуду м. Києва від 20.10.2004 року визнано недійсними установчі документи ТзОВ «Ірматрек» з моменту державної реєстрації - з 08.09.2003 року. Підприємство не звітує до ДПІ з 2001 року. З наведених причин неможливо провести перевірку та встановити факт сплати ПДВ до державного бюджету.

Позивач вважає, що господарське зобов’язання між ПП ”Галпостачпром” та вказаними вище підприємствами та товариствами вчинено з метою приховання, ухилення від сплати податків і тому є  недійсним. Інші господарські зобов’язання вчинені з метою приховання, ухилення від сплати податків і тому є такими, що суперечать інтересам держави.

Постановою господарського суду Львівської області від 25 жовтня 2007 року  в задоволенні позову відмовлено повністю. Суд першої інстанції вказав у мотивувальній частині про те, що чинним законодавством України не передбачено обов’язку покупця, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов’язкових платежах. Це ж стосується і перевірки покупцем намірів продавця щодо сплати ним державі податків.Санкції, передбачені ч.1 ст.208 ГК України застосовуються за вчинення правочину з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства. Проте санкції, встановлені ч.1 ст.208 ГК України не можуть застосовуватись за сам факт несплати податків однією з сторін договору. Необхідною умовою є наявність умислу на укладення угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. За таких обставин, правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Згадана постанова суду першої інстанції оскаржена  до  Львівського апеляційного адміністративного суду ДПІ у Франківському районі міста Львова. Апелянт, зокрема, вказує на те, що господарські зобов’язання між вказаними вище підприємствами вчинені з метою приховання, ухилення від сплати податків і тому є такими, що суперечать інтересам держави.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, заслухавши осіб, що приймають участь у розгляді справи,суддю доповідача, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги  та законність рішення суду першої інстанції.

При цьому колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, згідно   яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та  інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з”ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції   враховано наступне.

Функції, права, обов’язки органів державної податкової служби  визначені ст.ст.9-11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ ”Про державну податкову службу в Україні” із змінами і доповненнями.

Підстави та порядок проведення органами ДПС планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) регламентовано ст.11-1 Закону.

Колегія суддів відзначає, що по даній категорії справ важливо мати на увазі необхідність встановлення фактичного надходження податку на додану вартість до бюджету, а не самого факту його сплати в ціні товару. За змістом підпункту 7.4.1 Закону України ”Про податок на додану вартість”, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Колегія суддів вважає, що доказами, у підтвердження спрямованості умислу на приховування від оподаткування прибутків та доходів, можуть бути, зокрема, надані податковим органом відомості про відсутність підприємства за юридичною та фактичною адресами, про визнання недійсними в установленими чинним законодавством порядку установчих документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування (припинення) державної реєстрації підприємства. Тому, господарські зобов’язання, які виникли між згаданими підприємствами і товариствами, не можна вважати, з  врахуванням обставин даної справи, спрямованими  на приховування від оподаткування доходів.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта  господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Разом з тим, у матеріалах справи  та під час розгляду справи в апеляційній інстанції  не здобуто доказів того, що по згаданих вище підприємствах та товариствах були порушені кримінальні справи, і що є вироки які набрали законної сили.

Розрахунки між ПП «Галпостачпром» та ТзОВ «Трансліс» проводились у безготівковій формі.У рахунок оплати за одержаний товар ТзОВ «Трансліс» перерахувало на рахунок ПП «Галпостачпром» кошти в загальній сумі 417804,00 гривень, у тому числі ПДВ 69 634 гривень 00 копійок, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Колегія суддів враховує і те, що суд першої інстанції витребовував від ДПІ різні  податкові накладні по даній справі, матеріали зустрічних перевірок, які б підтверджували твердження позивача про те, що вказані підприємства у період виписування податкових накладних не звітували до податкових органів, але такі матеріали позивачем суду також не були надані.

Тобто, всупереч вимогам ст.ст.70, 71 КАС України позивач не надав суду відповідних доказів у підтвердження зазначених у позовній заяві обставин щодо правових відносин між згаданими підприємствами та товариствами на предмет суперечності інтересам держави та суспільства.

З врахуванням викладеного вище, судом першої інстанції прийнято законне рішення, ухвалене з дотриманням норм як  матеріального  так і процесуального права. 

Рішення ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були  наявні у матеріалах справи та перевірені і оцінені належним чином  під час розгляду справи.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1, 206 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова на постанову господарського суду Львівської області від 25 жовтня 2007 року в справі за позовом ДПІ у Франківському районі міста Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансліс», Приватного підприємства «Галпостачпром», Приватного підприємства «Делія» малого приватного підприємства «Ліс-Сервіс», ТзОВ «Ірматрек»  про визнання недійсним господарського зобов’язання залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Львівської області від 25 жовтня  2007 року залишити без змін.

                Дана ухвала  Львівського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та  може бути оскаржена до касаційної інстанції - Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий  суддя                                                     І.О.Яворський

Суддя                                                                            О.М.Довгополов

Суддя                                                                            В.П.Любашевський