Ухвала суду № 1901952, 25.03.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2008 року м.Львів Справа № 22а-226/08

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

доповідача у справі судді Любашевського В.П.

суддів Довгополова О.М.

Носа С.П.

секретаря судового засідання Каблак Т.П.

осіб, які взяли участь у справі:

від позивача Луків Р.М., доручення № 116 від 08.08.2007р.

від відповідача Брик В.Г., довіреність № 15 від 08.01.2008р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за апеляційною скаргою Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

напостанову господарського суду Тернопільської області від 08.06.2007р. у справі № 13/97-2276

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Заліщикигаз»

доБорщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

проскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:o:p>/o:p>

Постановою господарського суду Тернопільської області від 08.06.2007р. позовні вимоги позивача задоволенні, а саме податкове повідомлення-рішення Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000061501/2 від 05.05.2007р. скасоване. Постанова суду першої інстанції, з посиланням на ст.14 Закону України «Про систему оподаткування», Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Указ Президента України «Про корпоратизацію підприємств» мотивована тим, що частина прибутку чи прибуток позивача, якщо йому надано статус дивідендів за рішенням вищого органу управління (зборів акціонерів) не може бути обовязковим платежем до бюджету. Одночасно, стягнення з господарюючого субєкта частини належного йому чистого прибутку у відповідності до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» податковим законодавством не регулюється.

Відповідач, не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду та у задоволені позовних вимог відмовити. Апеляційні вимоги відповідач зокрема обґрунтовує тим, що згідно додатку № 8 до Закону України «Про _______________ Головуючий у 1-й інст.суддя Стопник С.Г. ряд. ст. зв. № 41

господарський суд Тернопільської області справа № 13/97-2276

доповідач у 2-й інст.суддя Любашевський В.П.

державний бюджет України на 2005 рік» Державна податкова адміністрація України є відповідальною за стягнення, як платежу, частини прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету та дивідендів нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державні власності.

Позивач, з підстав викладених у запереченні на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Зясувавши обставини справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї заслухавши представників сторін колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:o:p>/o:p>

Відповідно до п. 18 ст.2 Закону України«Про державний бюджет України на 2005 рік» до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2005 рік належатьдивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності.

Згідно додатку № 8 до вказаного Закону - за органами Державною податковою адміністрацією України закріплений контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету.

Поряд із цим, у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Чинним законодавством України не передбачено, що право здійснювати контроль є одночасно правом бути органом стягнення, адже ці повноваження законодавством розмежовуються. Так, у п.l.12 ст.1 Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що контролюючий орган - це державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснюєконтроль за своєчасюстю, достовірністю, повнотою нарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу, а в пункті 1.15 тієї ж статті визначено, що органом стягнення є державний орган, уповноважений здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, встановленої законами. Розмежовуються зазначені поняття і Законом України «Про державну податкову службу в Україні», зокрема право здійснювати контроль визначається п. 1 статті 11 цього закону, а право стягнення - пунктом 11 цієї статті.

Отже повноваження щодо стягнення (здійснення заходів із забезпечення погашення того чи іншого платежу) повинні прямо бути передбачені законами України. Закон України "Про Державний бюджет на 2005 рік" не наділяє відповідача повноваженнями здійснювати заходи із забезпечення погашення частини прибутку господарських товариств, що вилучається до бюджету, не передбачені такі повноваження і Бюджетним кодексом України. Право Відповідача виступати органом стягнення передбачено у п.11 ст.11 Закону України «Про податкову службу в Україні», однак це право обмежуються лише стягненням до бюджетів та державних цільових фондів сум недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Пунктом 3 частини 1 статті14 Закону України "Про систему оподаткування" передбачено, що дивіденди є одним із видів загальнодержавних обов'язкових платежів лише в одному випадку, у випадку коли останні сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казаними або комунальними підприємствами, тобто, підприємствами виключно державної форми власності.

А тому,відповідачем необгрунтовано визнано позивача платником обов'язкового платежу у формі дивідендів, так як такий вид обов'язкового платежу до бюджету встановлений для державних некорпоратизованих, казенних або комунальних підприємств, про що свідчить сам зміст ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування". Однак, при цьому вказаний Закон не передбачає такого обов'язкового виду платежу, як частина прибутку (доходу) господарського товариства або дивіденди, які виплачуються господарським товариством.

Статтею 85 Господарського кодексу України, статтею 115 Цивільного Кодексу України, статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що господарське товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками до його статутного фонду.

В силу ст.ст.15, 41 Закону України «Про господарські товариства», п. 3 ч.2 ст.159 Цивільного кодексу України розподіл прибутків і збитків відноситься до виключної компетенції вищого органу Товариства, яким є Загальні збори акціонерів.

З акту перевірки, складеного відповідачем від 24.11.2006р. № 713/23-21131775 «Про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Заліщикгаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 30.06.2006р.» та матеріалів справи вбачається, що позивачем не приймалися рішення про нарахування та виплату частини прибутку в загальний фонд Державного бюджету України за визначені в акті перевірки періоди. А тому, у позивача відсутні підстави сплачувати частину прибутку до державного бюджету інакше ніж після рішення Загальних зборів акціонерів та в порядку визначеному його Статутом, Законом України «Про господарські товариства» та Цивільним кодексом України.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 ЗаконуУкраїни «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - недоїмкою (податковим боргом) вважається податкове зобов'язання самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк. Нарахований відповідачем платіж не є податковим зобов'язанням, а відтак він не є недоїмкою (податковим боргом).

Пунктом.3.1.1 вказаного Закону передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобовязань забезпечення боргу.

Отже, у разі визнання неправомірними дій господарюючонго субєкта щодо несплати частини прибутку до Державного бюджету України така сума коштів може бути стягнена у судовому порядку.

З огляду на викладене, дослідивши всі докази у справі в їх сукупності колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанціївід 08.06.2007р. у справі № 13/97-2276 прийнята при правильному встановлені обставин справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.160, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову господарського суду Тернопільської області від 08.06.2007р. у справі № 13/97-2276 залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги, безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця після набрання нею законної сили.

Судді В.П.Любашевський

О.М.Довгополов

С.П.Нос

Повний текс ухвали

виготовлений та підписаний

31.03.2008р.