Ухвала суду № 1901951, 22.05.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції суддя – О.С. Йосипчук                                                                                                                 ряд.ст.зв. №33

Господарський суд Закарпатської області,  № 5/228-А.     

Доповідач у 2-й інстанції суддя – Яворський І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 травня 2008 року           Справа № 22а – 2213/08                          м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді-                                         Яворського І.О.

суддів:                                                               Носа С.П.

                                                                           Любашевського В.П..

при секретарі:                                                   Поворознику Д.Б.                                                   

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну  скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рутена» на постанову господарського суду Закарпатської області від 03 жовтня 2007 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рутена» до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №346-2200/32787085-3661 від 02 листопада 2006 року та №122-2200/32787085-873 від 22.02.2007 року,-

                                         В С Т А Н О В И Л А :

23 липня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рутена» звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції із позовом про визнання недійсними згаданих вище податкових повідомлень-рішень з підстав, викладених в позовній заяві.

У запереченні на позов Свалявська міжрайонна державна податкова інспекція Закарпатської області вказувала, що відповідно до вимог ст.2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», згідно якої імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції, що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України».

Постановою господарського суду Закарпатської області від 03.10.2007 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.У мотивувальній частині постанови суд першої інстанції вказав, що статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній  валюті» встановлено граничні строки здійснення резидентами України фінансово-господарських операцій із нерезидентами України, тривалістю 90 днів.

Згадана постанова суду першої інстанції оскаржена  до  Львівського апеляційного адміністративного суду ТзОВ «Торговий дім «Рутена». Апелянт звертає увагу в апеляційній скарзі на те, що Товариство неодноразово зверталося до керівництва ТОО «НП ТЕХ» з вимогою про недопущення порушень стосовно перевищення законодавчо встановлених строків по поставці товару. Докази про прийняття Позивачем мір щодо недопущення з боку ТОО «НП ТЕХ» перевищення строків по поставці, перевіряючими до уваги не були взяті.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, заслухавши осіб, що приймають участь у розгляді справи, суддю-доповідача, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги  та законність рішення суду першої інстанції.

При цьому колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, згідно   яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.До адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та  інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції  враховано наступне.

Функції, права, обов’язки органів державної податкової служби  визначені ст. ст. 9-11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ ”Про державну податкову службу в Україні” із змінами і доповненнями.

Підстави та порядок проведення органами ДПС планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) регламентовано ст. 11-1 Закону.

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду констатує той факт, що фінансово-господарська операція Позивача з нерезидентом ТОО «НП ТЕХ» - Казахстан за контрактом №12-ЕКС від 10.11.2005 року не була виконана протягом 90 днів з моменту вчинення авансового платежу.Отримавши від 20 липня 2006 року №104, ТОВ повинно було забезпечити дотримання вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Це саме стосується і іншої операції з німецькою компанією згідно договору купівлі-продажу від 10.10.2006 року. Порушення ст. 2 Закону України «Про порядок  здійснення розрахунків в іноземній валюті» тягне за собою відповідальність у вигляді пені згідно ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Колегія суддів констатує також і той факт, що 26 липня 2006 року визначено граничний термін поступлення імпортної частини контракту, а 27 липня 2006 року виникла протермінована дебіторська заборгованість за імпортною операцією в сумі 126840,48 тисяч доларів США. Відповідно до вимог ст.4 вищенаведеного Закону України нараховується пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Враховуючи, що 27 липня 2006 року виникла протермінована дебіторська заборгованість, то за період з 27.07.2006 року по 01.10.2006 року Товариством допущено 67 днів прострочення терміну поступлення імпортної частини контракту. За період з 02.10.2006 року по 14 грудня 2006 року Товариством допущено 74 прострочення терміну поступлення імпортної частини контракту.

Судом першої інстанції та колегією суддів апеляційного адміністративного суду не встановлено факту отримання Позивачем індивідуальної ліцензії НБУ на продовження розрахунків в іноземній валюті.

Суд першої інстанції підставно не взяв до уваги як доказ форс-мажорних обставин Лист від 20.07.2006 року №104, надісланий ТОО «НП ТЕХ», Казахстан, як підставу звільнення від відповідальності в силу настання, ніби, обставин, яким  не можна було протидіяти.Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що саме цей лист міг слугувати підставою для звернення до НБУ з питання видачі індивідуальної ліцензії.

З врахуванням викладеного вище,судом першої інстанції прийнято законне рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції немає.  

Рішення ухвалене   на підставі повно і всебічно з”ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були  наявні у матеріалах справи та перевірені і оцінені належним чином  під час розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205 ч. 1 п. 1, 206 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

                                        У Х В А Л И Л А  :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рутена» залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Закарпатської області від 03 жовтня  2007 року залишити без змін.

Дана ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та  може бути оскаржена до касаційної інстанції- Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий  суддя                                                      І.О.Яворський

Суддя                                                                            С.П. Нос

Суддя                                                                             В.П. Любашевький