Рішення № 19019114, 31.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.10.11 р. Справа № 19/97пн

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ДемідовоїП.В.

При секретарі судового засідання Мозговій Н.І.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Київ

про зобов'язання відповідача виконати певні дії

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не зявився.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

31.10.2011р. з 11.40 год. по 11.50 год.

Суть справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” в особі Донецької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м.Донецьк про зобов'язання відповідача виконати певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на помилкове визначення ним призначення платежу „Внесення готівки (мед услуги)” у платіжних дорученнях №53466728/авт від 28.01.2008р. на суму 30693,00 грн., №53 863752/авт від 27.02.2008р. на суму 38495,00 грн., №53 881273/авт від 28.02.2008р. на суму 472,00 грн., №53ав/2254577 від 27.03.2008р. на суму 35695,00 грн., №53ав/2605084 від 21.04.2008р. на суму 20646,00 грн., №53ав/2636373 від 23.04.2008р. на суму 11800,00 грн., №53ав/3063328 від 27.05.2008р. на суму 27700,00 грн., №53ав/3433465 від 13.06.2008р. на суму 4760,00 грн., №53ав/3585002 від 23.06.2008р. на суму 27400,00 грн., №53ав/4259621 від 24.07.2008р. на суму 29200,00 грн., №53ав/4467173 від 04.08.2008р. на суму 32000,00 грн., №53ав/4957272 від 29.08.2008р. на суму 32517,00 грн., №53ав/5620868 від 25.09.2008р. на суму 27620,00 грн., №53ав/6390067 від 24.10.2008р. на суму 29750,00 грн., №53ав/7246393 від 26.11.2008р. на суму 47050,00 грн., №53ав/7719067 від 12.12.2008р. на суму 22000,00 грн., №53ав/8355370 від 23.01.2009р. на суму 19700,00 грн., №53ав/9086092 від 27.03.2009р. на суму 657,00 грн., №53ав/9337449 від 15.04.2009р. на суму 9413,00 грн., №53av/5368851 від 25.06.2009р. на суму 26437,00 грн., №53av/5603571 від 26.06.2009р. на суму 2200,00 грн., №53av/6583639 від 03.07.2009р. на суму 12875,72 грн., №53av/9084427 від 22.07.2009р. на суму 41203,18 грн., №53av/2172087 від 11.08.2009р. на суму 1310,00 грн., №53av/3905130 від 21.08.2009р. на суму 33750,00 грн., №53av/4272813 від 26.08.2009р. на суму 3000,00 грн., №53av/7777363 від 28.09.2009р. на суму 6700,00 грн., №53av/9558113 від 15.10.2009р. на суму 2514,00 грн., №53av/1315208 від 29.10.2009р. на суму 10000,00 грн., №53av/2153580 від 04.11.2009р. на суму 309,00 грн., №53av/5130069 від 27.11.2009р. на суму 7454,86 грн., №53av/6909585 від 10.12.2009р. на суму 23361,00 грн., №53av/7593615 від 16.12.2009р. на суму 13600,00 грн., №53av/8277908 від 23.12.2009р. на суму 38096,00 грн., №53av/1399247 від 26.01.2010р. на суму 23669,22 грн., №53av/1557644 від 26.01.2010р. на суму 18720,00 грн., №53av/3234103 від 08.02.2010р. на суму 265,94 грн., №53av/5086146 від 24.02.2010р. на суму 35430,00 грн., №53av/6797052 від 11.03.2010р. на суму 16270,60 грн., №53av/7893511 від 22.03.2010р. на суму 820,00 грн., №53av/8617057 від 26.03.2010р. на суму 15825,00 грн., №53av/9549601 від 08.04.2010р. на суму 15000,00 грн., №53av/0360474 від 15.04.2010р. на суму 706,05 грн., №53av/1404842 від 26.04.2010р. на суму 26213,27 грн., №53av/2978771 від 21.05.2010р. на суму 19639,00 грн., №53av/3298158 від 27.05.2010р. на суму 10356,00 грн., №53av/4455511 від 07.06.2010р. на суму 3170,00 грн., №53av/6965665 від 24.06.2010р. на суму 23256,00 грн., у звязку з чим вимагає від банку підтвердити (визнати) призначення платежу у вищевказаних платіжних документах як „Поповнення обігових коштів”.

Ухвалою від 09.09.2011р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №19/97пн.

22 вересня 2011р. через канцелярію відповідачем були надані заперечення проти позову №701.2-08/85-2167 від 22.09.2011р., в яких він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки саме позивачем визначається призначення платежу в платіжному документі, до того ж вищевказані платіжні доручення наразі банком виконані, тому змінити їх не уявляється можливим. Разом з цим, звернув увагу суду на наявність судового рішення по справі №19/51пн з аналогічним за змістом спором.

26 жовтня 2011р. від відповідача надійшов лист №701.2-08/85-2637, в якому він просить суд розглянути справу №19/97пн без участі його уповноваженого представника. В судове засідання 31.10.2011р. представник відповідача не з'явився.

Представник позивача в жодне судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відбитком штемпелю канцелярії на ухвалах суду від 09.09.2011р., 26.09.2011р., 10.10.2011р.

Зазначені процесуальні документи по справі №19/97пн були вчасно отримані позивачем, що підтверджується його власноручним підписом в повідомленнях про вручення поштового відправлення №№01447382, 01503126, наявних в матеріалах справи.

Відповідно до розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) без явки сторін за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника відповідача було ознайомлено з правами та обовязками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, надані в судових засіданнях, господарський суд -

Встановив:

28 травня 2004р. між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” (далі - банк) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі - клієнт) був укладений договір банківського мультивалютного рахунку №10801-04, текст якого викладено в новій редакції на підставі додаткової угоди №2 від 21.01.2008р. (далі - договір).

За умовами п.1.1 договору, банк зобов'язується відкрити клієнту поточний рахунок №НОМЕР_1 в українських гривнях, євро та доларах США та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування (далі - послуги), відповідно до умов цього договору та Правил обслуговування банківських поточних (крім карткових) рахунків субєктів господарювання, відкритих в Акціонерному комерційному банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” (далі - Правила).

Згідно з п.2.3 договору, клієнт зобов'язується здійснювати розрахунки у формах та у порядку, передбачених чинним законодавством України, в тому числі виконувати вимоги нормативно-правових актів НБУ щодо режиму використання рахунку.

Пунктом 3.2 встановлено третейське застереження щодо спорів та непорозумінь, повязаних з укладанням та виконанням договору. Зокрема, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст.5 Закону України „Про третейські суди”, домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 15.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору банківського мультивалютного рахунку №10801-04 від 28.05.2004р. в редакції додаткової угоди №2 від 21.01.2008р., суд дійшов висновку, що правові відносини між ними підпадають під правове регулювання Глави 72 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), окремі положення якої конкретизовані Законом України „Про платіжні системи та переказ грошей в України” та Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Національного Банку України №22 від 21.04.2004р. (далі - Інструкція).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного договору, відсутні докази його припинення або визнання у встановленому порядку недійсним. Отже, наразі договір банківського мультивалютного рахунку №10801-04 від 28.05.2004р. (зі змінами) є чинним, дійсним та обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію А01 №365338, 14.06.2010р. було проведено зміну найменування юридичної особи за ідентифікаційним кодом 00039019. Як вбачається з довідки АА №350778 Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві, станом 21.06.2010р. за вищевказаним ідентифікаційним номером в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України зареєстровано Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк”.

З огляду на вищевикладене, банком за договором банківського мультивалютного рахунку №10801-04 від 28.05.2004р. (зі змінами) виступає Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк”.

Разом з цим, суд вважає необхідним надати правову оцінку третейському застуруженню, яке міститься в п.3.2 зазначеного договору.

Виходячи з системного аналізу ст.124 Конституції України, ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.1 Господарського процесуального кодексу України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) від 07.05.2002 № 8-рп/2002, Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України.

Судом враховано, що відповідно до приписів ст. 124 Конституції України, Закону України „Про судоустрій і статус суддів” судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції, до яких віднесені також господарські суди.

Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції. З аналізу положень Закону України „Про третейські суди” випливає, що третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин. Рішенням у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду)від 10.01.2008 № 1-рп/2008 Конституційний Суд України чітко зазначає, що третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції. Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітражу. Здійснення третейськими судами функції захисту є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України

В контексті вищевикладених норм логічним є висновок, що укладення до виникнення спірних правовідносин третейської угоди у вигляді третейського застереження у договорі або у вигляді окремої письмової угоди зумовлює виникнення у зацікавленої сторони права на звернення до третейського суду у випадку виникнення спору. При цьому обмеження права звернення до господарського суду не допускається.

Отже, звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно, на свій розсуд вибирає способи захисту порушених прав або оспорюваних інтересів. Третейська угода (третейське застереження) є обов'язковою і головною передумовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність зумовлює право особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням до третейського суду та не тягне за собою позбавлення її права звернутись з позовом до господарського суду, відтак не забороняє господарському суду розглядати і вирішувати по суті такий спір.

З урахуванням вищевикладеного, наявність в п.3.2 договору третейського застереження не перешкоджає розгляду господарським судом Донецької області справи №19/97пн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом дії договору банківського мультивалютного рахунку №10801-04 від 28.05.2004р. (зі змінами) відповідачем виконувались вищевказані платіжні доручення щодо зарахування на рахунок №НОМЕР_1 грошових коштів у відповідних сумах.

Відповідно до ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до п. 30.2 Закону, банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Частиною 3 ст.1066 Цивільного кодексу України встановлено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно з п.32.2 Закону, платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ.

З огляду на приписи вищевказаних норм господарський суд робить висновок, що визначення клієнтом призначення платежу у платіжних документах є реалізацією його права розпоряджуватись на власний розсуд грошовими коштами, які знаходяться на його банківському рахунку, та не потребує з боку банку будь-яких зустрічних дій щодо визнання або підтвердження призначення платежу у платіжних документах клієнта.

Водночас, судом враховано позицію Національного банку України, викладену в листі №25-111/1438-7141 від 09.06.2011р., за змістом якої після завершення операції по переказу коштів за платіжним документом, питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "Призначення платежу", вирішується між сторонами переказу без участі банку.

Як вбачається зі змісту ст. 30 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Таким чином, зарахування коштів на рахунок позивача свідчить про завершення розрахункової операції.

Отже, наразі відсутні правові підстави для зобовязання Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк” підтвердити (визнати) призначення платежу у платіжних дорученнях, перелік яких визначений позивачем.

На підставі викладеного та враховуючи приписи ст.19 Конституції України щодо встановлення правового порядку в Україні, який ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, позовні вимоги позивача щодо зобовязання відповідача здійснити дії, а саме підтвердити (змінити) призначення платежу у платіжних дорученнях за період з 28.01.2008р. по 24.06.2010р. згідно з переліком, наведеним позивачем, не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

Керуючись ст.ст.19, 129 Конституції України, ст.ст.626-629, 1090, Глави72 Цивільного кодексу України, Законом України „Про платіжні системи та переказ грошей в України”, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м.Київ про зобов'язання відповідача виконати певні дії відмовити повністю.

У судовому засіданні 31.10.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Демідова П.В.

Повний текст рішення за правилами

ст.ст.84-85 ГПК України підписано 07.11.2011р.

<Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >