Ухвала суду № 1901900, 26.05.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий по 1-ій інст. Бондарєв С.В.                                                                          Справа № 22а-5723/08

Господарський суд Львівської обл. (№ 05/94/25-2А)                                                        Рядок статзвіту № 36

Доповідач: Шавель Р.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

26 травня 2008 року                                                                                                 м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді     Шавеля Р.М.,

суддів                          Олендера І.Я. та Пліша М.А.,

при секретарі –             Романишин О.Р.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ка позивача -        Сівака О.В., довіреність від 01.02.2008р.,

пред-ків відповідача -   Заскіної І.П., довіреність № 14583/10/10 від 23.05.2008р.,

                                   Жуковської Н.Ю., довіреність № 14585/10/10 від 23.05.2008р.,

                                   Шахбанової І.В., довіреність № 14584/10/10 від 23.05.2008р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниця на постанову господарського суду Волинської обл. від 15.01.2008р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «ТМЦ-Ексім» до Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Вінниця, з участю прокуратури Волинської обл., про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

31.08.2007р. позивач ТзОВ «ТМЦ-Ексім» звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Вінниця № 1000372330/0 від 31.10.2006р., винесене на підставі Акта перевірки № 1875/2330/33448900 від 31.10.2006р. (Т.1, а.с.2-5).

Постановою господарського суду Волинської обл. від 15.01.2008р. заявлений позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Вінниця № 1000372330/0 від 31.10.2006р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 3333333 грн. (Т.2, а.с.11-17).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив відповідач ДПІ у м.Вінниця, який покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.235-237).

Апелянт вказує, що господарським судом порушені вимоги пп.7.7.5, 7.7.6, 7.7.7 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», при цьому суд самостійно дослідив первинні документи позивача, які спеціально не були надані відповідачу для перевірки, та підтвердив право на бюджетне відшкодування позивачу за період серпень 2006 року на суму 3333333 грн.

Також суд першої інстанції не прийняв до уваги законність та правомірність дій податкового органу при проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що підтверджується постановою господарського суду Вінницької обл. від 08.05.2007р. у справі № 05/94-2А, яка має преюдиціальне значення для розгляду цієї справи.

При розгляді справи суд не надав належної оцінки поданим позивачем доказам, не перевірив на предмет доведеності обставини, які необхідні для підтвердження податкового кредиту відповідно до пп.7.2.1., 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; а також не дослідив права контрагента-продавця ТзОВ «Прикарпатська фінансова компанія» складати податкові накладні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2006 року, уточнюючого розрахунку до податкової декларації за серпень 2006 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача, складає 3333333 грн. (Т.1, а.с.134-140).

Протягом 30.10.2006р.-31.10.2006р. ДПІ у м.Вінниця проведена невиїзна позапланова перевірка ТзОВ «ТМЦ-Ексім» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01.08.2006р. по 01.09.2006р., про результатам якої складено Акт перевірки № 1875/2330/33448900 від 31.10.2006р. (Т.1, а.с.10-14).

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 1000372330/0 від 31.10.2006р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2006 року в розмірі 3333333 грн. (а.с.15).

Оскаржуваним повідомленням-рішенням позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зв’язку з тим, що в порушення вимог пп.7.4.5, пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством не представлені податковому органу документи, які підтверджують суму податку на додану вартість, сплаченого постачальникам товарів (послуг).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач на підставі вимог Закону України «Про податок на додану вартість» правильно сформовано податковий кредит і заявлено до бюджетного відшкодування суму сплаченого податку в розмірі 3333333 грн.

Так, між позивачем та ТзОВ «Прикарпатська фінансова компанія» був укладений договір купівлі-продажу № 28 від 01.06.2006р., відповідно до умов якого позивач придбав автомобілі спеціального призначення для пересувних телевізійних станцій. Загальна сума договору складає 29015884 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ (Т.1, а.с.16-17).

Відповідно до додатку до вказаного договору кількість наведених автомобілів становить 11 штук (Т.1, а.с.18, 148-149).

На виконання вказаного договору купівлі-продажу договірними контрагентами складені акти приймання-передачі від 04.07.2006р., 05.07.2006р. та 21.07.2006р., якими засвідчується приймання-передача автомобілів, а також розхідні накладні та податкові накладні (Т.1, а.с.19-51).

В свою чергу, позивач згідно представлених платіжних доручень провів розрахунки з продавцем автомобілів, сплативши 29015884 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ 4835980 грн. 74 коп. (Т.1, а.с.145-147).

Дані операції відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліках.

Придбані автомобілі позивачем обліковані як основні фонди (засоби), що стверджується довідкою № 95 від 10.01.2007р., журналом-ордером по рахунку 105 «Транспортні засоби» і журналом-ордером по рахунку 131 «Знос основних засобів» (Т.1, а.с.119-123).

Із врахуванням наведеного, господарський суд прийшов до правильного висновку про те, що отримавши податкові накладні, позивач відповідно до пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» на законних підставах відніс вказані суми до податкового кредиту.

            Договірні документи, якими оформлені наведені господарські операції, не визнавалися податковим органом в судовому порядку недійсними; відповідачем не спростовано правильності оформлення та видачі ТзОВ «Прикарпатська фінансова компанія» податкових накладних, які були покладені позивачем в основу формування податкового кредиту.

            Доводи апелянта на те, що суд самостійно дослідив первинні документи позивача і підтвердив право платника податків на бюджетне відшкодування, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки податковим органом була проведена перевірка з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01.08.2006р. по 01.09.2006р., по результатам якої складений Акт перевірки і винесено податкове повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток, що є предметом розгляду цієї справи.

            При цьому колегія суддів враховує, що за обставин непредставлення документів, які б свідчили про правильність формування податкового кредиту і заявлення до бюджетного відшкодування суми ПДВ, податковий орган не був позбавлений провести повторну позапланову перевірку, звертатися до позивача з повторними запитами тощо.

            Покликання апелянта на постанову господарського суду Вінницької обл. від 08.05.2007р. у справі № 05/94-2А, згідно якої у задоволенні позову ТзОВ «ТМЦ-Ексім» до ДПІ у м.Вінниця про визнання неправомірними дій посадових осіб ДПІ у м.Вінниця по проведенню та оформленню результатів невиїзної планової перевірки ТзОВ «ТМЦ-Ексім» відмовлено (Т.1, а.с.92), колегія суддів не вважає преюдиціальним фактом, оскільки предметом даного судового розгляду були дії посадових осіб відповідача щодо проведення перевірки, а не винесення податкових повідомлень-рішень.

Доводи апелянта про невстановлення судом першої інстанції факту надмірної фактичної сплати податку спростовується матеріалами справи і постановою господарського суду, згідно яких суд першої інстанції встановив і документально обгрунтував факт сплати позивачем в ціні товару продавцю суми податку на додану вартість.

В частині інших доводів апелянта колегія суддів виходить із вимог ч.2 ст.71 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як слідує з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій відповідач не спростував доводів позивача, не надав документів, які б спростовували правомірність формування позивачем податкового кредиту і заявлення суми бюджетного відшкодування, не з’ясував наведені в апеляційній скарзі обставини, що мали б бути перевірені під час проведення позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника.

Таким чином, позивачем правомірно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 3333333 грн. за серпень 2006 року, що підтверджені належно оформленими податковими накладними.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниця на постанову господарського суду Волинської обл. від 15.01.2008р. залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:                                                                                                   Шавель Р.М.

Судді:                                                                                                            Олендер І.Я.

Пліш М.А.