Постанова № 19018778, 02.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2011 р. Справа № 5024/513/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. головуючого,

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

Хандуріна М.І.,

розглянувши касаційну скаргупідприємства "Віта СЛС" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України", с. Більшовик Голопристанського району Херсонської області

на постанову

та рішеннявід 28.07.2011 р. Одеського апеляційного господарського суду

від 06.06.2011 р. господарського суду Херсонської області

у справі№ 5024/513/2011 господарського суду Херсонської області

за позовом Херсонської обласної організації профспілки працівників державних установ України, м. Херсон

допідприємства "Віта СЛС" "Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України", с. Більшовик Голопристанського району Херсонської області

пророзірвання договорів купівлі-продажу, стягнення 4 163 135 грн. 04 коп. та зобовязання передати майно в судовому засіданні взяли участь представники:

Херсонської обласної організації профспілки працівників державних установ УкраїниОСОБА_1 - голова, ОСОБА_2, довір., ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 06.06.2011 року, що прийнято у справі № 5024/513/2011 (суддя Людоговська В.В.) задоволено частково позов Херсонської обласної організації профспілки працівників державних установ України (далі Позивач, Організація) до підприємства "Віта СЛС "Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (далі-Відповідач, Підприємство) про розірвання договорів купівлі-продажу, стягнення 4 163 135 грн. 04 коп. та зобовязання передати майно: припинено провадження по справі в частині позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу обладнання та інвентарю від 13.06.2008 року та договору купівлі-продажу ліжок від 27.09.2010 року, розірвано договір купівлі продажу № 2308 від 13.06.2008 року, стягнуто з Підприємства на користь Організації 431 178 грн. 52 грн. інфляційних витрат, 114 939 грн. 88 коп. 3% річних, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 5546 грн. 18 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із цим рішенням, підприємство "Віта СЛС "Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 06.06.2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2011 року (головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді: Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 06.06.2011 року без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, підприємство "Віта СЛС "Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 06.06.2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2011 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 321, 626, 651, 657 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників Позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи встановлено, що між сторонами були укладені три договори купівлі-продажу, два з яких були виконані, а по договору купівлі-продажу табору Відповідач не сплатив вартість табору у повному обсязі, тому має місце істотного порушення умов вказаного договору, що є підставою для його розірвання, стягнення інфляційних витрат та 3 % річних та відсутні правові підстави для стягнення несплаченої Підприємством суми за цим договором. Також, суд першої інстанції зазначив, що не приймаються до розгляду позовні вимоги про повернення табору, майна, ліжок та тумб за спірними договорами, оскільки такі вимоги були заявлені після початку розгляду справи, а відсутність досудового врегулювання спору у даній справі не позбавляє Організацію права звернутись із відповідними вимогами безпосередньо до суду. За цих підстав, позовні вимоги були задоволені частково, висновок про що був підтриманий апеляційним судом.

Заперечуючи такі висновки, заявник касаційної скарги зазначає, що у Відповідача склалося тяжке фінансове становище, тому між сторонами була укладена додаткова угода про розстрочку, на час розгляду справи сплачена більше частина вартості табору, а Позивач не врахував позадоговірні відносини, звернувся із позовом, не врегулювавши спір у позасудовому порядку. Також, скаржник зазначив, що умови договору купівлі-продажу табору не були порушені істотно, оскільки Позивачем не були надані документи щодо використання коштів, отриманих від продажу табору, а за Відповідачем було оформлено право власності та відсутні підстави для розірвання спірного договору, доцільніше було стягнути заборгованість за цим договором.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із запереченнями оскаржуваних рішень стосовно вимог про розірвання договору купівлі-продажу табору № 2308 від 13.06.2008 року, оскільки вони викладені із невірним тлумаченням норм цивільного законодавства.

Так, нормами ст. 15 та ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положення ч. 2 ст. 16 цього ж кодексу передбачають способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, припинення правовідношення та відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За приписами норм ст.ст. 621, 622 Цивільного кодексу України боржник, що не виконав зобов'язання, зокрема, за договором, не звільняється від його виконання, а кредитор, відповідно, вправі вимагати від боржника виконати таке зобов'язання в натурі.

Нормами ч. 2 ст. 651 цього ж кодексу встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, кредитор, у разі істотного порушення боржником свого зобов'язання за договором (несплати грошового зобов'язання у повному обсязі тощо) має право або вимагати від боржника виконання такого зобов'язання або вимагати розірвання договору.

Отже, обираючи такий спосіб порушеного права за договором № 2308 від 13.06.2008 року купівлі-продажу, як його розірвання на підставі норм ст. ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, Позивач скористувався своїм правом обрати спосіб захисту порушеного права відповідно до норм ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та передбачених нормами ст. 16 вказаного кодексу, у зв'язку з чим спростовуються, як неналежні доводи скаржника щодо доцільності стягнення з Підприємства заборгованості за вказаним договором, а не вимог про розірвання такої угоди.

Наявність між сторонами у справі позадоговірних правовідносин стосовно розрахунків за згаданою угодою, ненадання кредитів з метою погашення відповідної заборгованості та ненадання документів на підтвердження напрямків витрат коштів, отриманих Позивачем від продажу табору, також не визнаються касаційним судом належними підставами для визнання неправомірними та скасування оскаржуваних у даній справі рішень у розумінні ст. 34 ГПК України.

При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що скаржник не заперечує факту невиконання у повному обсязі зобов'язань щодо оплати придбаного табору за договором № 2308 від 13.06.2008 року купівлі-продажу, наявності у нього перед Позивачем відповідної заборгованості. Однак, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення заборгованості за договором № 2308 від 13.06.2008 року в силу його розірвання та настання наслідків, передбачених, зокрема, нормами частин 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України.

Суд касаційної інстанції також підтримує, як правомірні, висновки судів в оскаржуваних рішеннях, про припинення провадження у справі в частині розірвання договорів купівлі-продажу обладнання та інвентарю від 13.06.2008 року та договору купівлі-продажу ліжок від 27.09.2010 року, оскільки такі договори були виконані, у зв'язку з чим зобов'язання за ними припинились в силу вимог ст. 599 Цивільного кодексу України.

Поряд з цим, суд касаційної інстанції не погоджується із висновками судів в частині стягнення з Відповідача інфляційних витрат та 3 процентів річних, оскільки такі висновки зроблені із невірним застосуванням норм ст. 625 Цивільного кодексу України.

Так, згідно норм ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за приписами вказаної норми кредитор вправі пред'явити до боржника вимоги щодо сплати індексу інфляції та трьох процентів річних лише разом із вимогами про сплату суми боргу і ці суми підлягають сплаті (стягненню) за наявності правових підстав для сплати (стягнення) суми боргу. За відсутності ж правових підстав для сплати (стягнення) суми боргу, відсутні і правові підстави для задоволення вимог про сплату та стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних.

У зв'язку з цим та враховуючи, що суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення суми боргу за укладеним між сторонами договором № 2308 від 13.06.2008 року купівлі-продажу табору у зв'язку з тим, що Позивач обрав спосіб захисту своїх порушених прав за цим договором, звернувшись із вимогами про його розірвання (а не стягнення суми заборгованості за ним), оскаржувані рішення попередніх інстанцій в частині стягнення з Підприємства на користь Організації 431 178 грн. 52 грн. інфляційних витрат та 114 939 грн. 88 коп. 3% річних є неправомірними.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та користуючись повноваженнями, передбаченими нормами п. 5 ст. 1119 ГПК України, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає зміні - в частині стягнення з Підприємства на користь Організації 431 178 грн. 52 грн. інфляційних витрат та 114 939 грн. 88 коп. 3% річних; в іншій частині доводи касаційної скарги підприємства "Віта СЛС" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржувані рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 11, 15, 16, 599, 621, 622, 625, 651, 653 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1115, 1117, 1119 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу підприємства "Віта СЛС" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" задовольнити частково.

2.Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2011 р. у справі № 5024/513/2011 змінити. Викласти її резолютивну частину в наступній редакції:

" 1. Апеляційну скаргу підприємства "Віта СЛС" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" задовольнити частково.

Пункт 3 резолютивної частини рішення господарського суду Херсонської області від 06.06.2011 року виключити.

В іншій частині рішення залишити без змін".

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

М.І. Хандурін

Постанова виготовлена та підписана 03.11.2011 року.