Рішення № 19009923, 28.10.2011, Апеляційний суд Харківської області

Справа № 22-ц-19333\2011 Головуючий 1 ї

Категорія: “договірні”інстанції: Подус Г. С.

Доповідач: Бурлака І. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«17»жовтня 2011 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

при секретарі: Коршун І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Акціонерного Товариства “Сюрприз”, фізичної - особи підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи Комунальне підприємство “Харківське міське бюро технічної інвентарізації”, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, застосування наслідків недійсності договору, визнання права власності, витребування майна і відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного Товариства “Сюрприз”, ОСОБА_4 про визнання права власності; за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного Товариства “Сюрприз”, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з доповненим у подальшому позовом до Акціонерного товариства «Сюрприз»та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень № 4, 4-а, 5-:-13, 16 першого поверху будівлі літ. “А-1”, загальною площею 195,8 кв. м., які знаходилися за адресою: АДРЕСА_1, від 10 серпня 2009 року, укладеного між Акціонерним товариством «Сюрприз»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, визнання за ним права власності на нерухоме майно та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що оспорюваним договором порушено його право власності на нерухоме майно, які він придбав на підставі договору купівлі-продажу від 05 липня 2007 року, укладеного між ним та ОСОБА_5, посвідченого нотаріально та зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів 05 липня 2007 року, зазначений договір на момент укладення оспорюваного договору був чинним, право власності на нерухоме майно належало не Акціонерному товариству «Сюрприз», а йому, тобто АТ «Сюрприз» не мав права щодо розпорядження цим майном. Крім того, оскільки ОСОБА_2 продав ОСОБА_6 спірне нерухоме майно, просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_6 спірне нерухоме майно шляхом зобовязання ОСОБА_6 звільнити вказані приміщення.

У жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сюрприз», ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.07.2006 року та 05.07.2007 року, посилаючись на те, що 10.08.2009 року між ним та Акціонерним товариством “Сюрприз” в особі ліквідатора ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, який 10.08.2009 року зареєстровано в Державному реєстрі правочинів та 12.08.2009 року право власності на нерухоме майно зареєстровано в КП “Харківське міське бюро технічної інвентарізації”.

Позов ОСОБА_4 ОСОБА_2 не визнав і у квітні 2010 року звернувся до суду з зустрічним позовом до АТ “Сюрприз” та ОСОБА_4 про визнання права власності та просив визнати за ним право власності на вказані нежитлові приміщення, посилаючись на те, що ОСОБА_4 державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно не провів, а відповідно до ст.. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та прав на нерухоме майно»речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обовязковій державній реєстрації, при цьому зареєстровані речові права мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2010 року зазначені позови обєднані в одне провадження.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2010 року для спільного розгляду із зазначеною справою обєднано в одне провадження позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Сюрприз», ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.07.2006 року та 05.07.2007 року.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено частково; визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.08.2009 року, укладеного між АТ «Сюрприз»та ФОП ОСОБА_2; застосовано правові наслідки недійсності правочину-договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.08.2009 року, укладеного між АТ «Сюрприз»та ФОП ОСОБА_2, скасувавши державну реєстрацію (запис № 1852 в книзі № 1 за реєстраційним номером 897475 від 12.08.2009 року) в КП «Харківське бюро технічної інвентаризації»(61003, м. Харків, пл.. Рози Люксембург,4 ) в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»(61003 м. Харків, пл.. Р.Люксембург, 4, код ЄДРПОУ 03355057) права власності за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на нежитлові приміщення № 4, 4 а, 5-:-13,16 першого поверху будівлі літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1; витребувано з незаконного володіння ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) нежитлові приміщення № 4, 4 а, 5-:-13,16 першого поверху будівлі літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобовязання ОСОБА_6 звільнити нежитлові приміщення № 4, 4 а, 5-:-13,16 першого поверху будівлі літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1; в іншій частині позову ОСОБА_4 відмовлено; в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до АТ «Сюрприз», ОСОБА_4 про визнання права власності відмовлено; в задоволенні позову ОСОБА_2 до АТ «Сюрприз», ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.07.2006 року та про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.07.2007 року відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2, а саме: визнати договори від 17.07.2006 року та від 05.07.2007 року недійсними; визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення № 4, 4 а, 5-:-13,16 першого поверху будівлі літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1. При цьому посилався на порушення норм матеріального і процесуального права. Вважав, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що згоду на відчуження майна товариства надає тільки рішення його загальних зборів; що вказаний правочин вчинено в інтересах представника за законом; що ОСОБА_5 не мала права здійснювати вказаний правочин, а ОСОБА_4 не набув права власності на вказане нерухоме майно, тому і субєктивного права звертатися до суду за захистом своїх прав у нього не було, оскільки він не являвся власником спірного нерухомого майна.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає на необхідне апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити, рішення суду скасувати з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_4 та відмовляючи в задоволенні позову та зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 4, 4 а, 5-:-13,16 першого поверху будівлі літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 від 10.08.2009 року укладено з порушенням норм діючого законодавства.

Проте , з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Судом встановлено, що 17 липня 2006 року між Акціонерним товариством “Сюрприз” та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень, який нотаріально посвідчено 17.07.2006 року, право власності зареєстровано в КП “Харківське міське бюро технічної інвентарізації” 17.07.2006 року. 05 липня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі продажу спірних нежитлових приміщень, який нотаріально посвідчено 05 липня 2007 року. Реєстрацію права власності у КП “Харківське міське бюро технічної інвентарізації” на підставі вказаного договору ОСОБА_4 не здійснював.

09 квітня 2009 року припинено діяльність Акціонерного товариства “Сюрприз” шляхом його ліквідації та призначено ліквідатором ОСОБА_8

30 червня 2009 року заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 17.07.2006 року визнано недійсним, визнано право власності на вказані нежитлові приміщення за АТ “Сюрприз” та зареєстровано право власності 03.08.2009 року за АТ «Сюрприз»в КП “Харківське міське БТІ”.

20 липня 2009 року скасовано заходи забезпечення позову ОСОБА_8, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 16 квітня 2009 року.

10.08.2009 року власником спірного майна став ОСОБА_2, який зареєстрував його в КП “Харківське міське БТІ”.

12.08.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу на нежитлові приміщення, правочин зареєстровано в Державному реєстрі правочинів, однак право власності ОСОБА_6 не набув.

14.08.2009 року заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним від 17.07.2006 року - скасовано.

25.11.2009 року рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2009 року про припинення діяльності юридичної особи шляхом ліквідації - скасовано, справу передано на новий розгляд.

Посилання представника ОСОБА_4 на те, що договір купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень від 10.08.2009 року укладено з порушенням вимог діючого законодавства, судовою колегією не приймаються, оскільки на момент укладення вказаного договору власником майна був Акціонерне товариство «Сюрприз»в особі ліквідатора ОСОБА_8, який мав право його відчужувати. Будь-яких заборон щодо відчуження спірного нерухомого майна на момент укладення договору не було, тому вважати, що ОСОБА_2 не являється власником майна виходячи з змісту ст. ст.. 330, 388 ЦК України підстав немає. Крім того він належним чином, як цього потребує ч. 4 ст. 334 ЦК України зареєстрував як правочин, так і право власності на вказане майно, тому висновок суду стосовно того, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, являється помилковим, оскільки спір стосується нерухомого майна, право власності на яке у набувача виникає тільки з моменту державної реєстрації.

Що стосується договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 17.07.2006 року та від 05.07.2007 року судова колегія виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи на момент відчуження спірного майна ОСОБА_5 являлася директором Акціонерного товариства “Сюрприз”.

Відповідно до ст. 47 Закону України “Про господарські товариства” із змінами та доповненнями від 19.09.1991 року виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю є орган, передбачений Статутом, зокрема директор товариства, який вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належить до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради). Згідно ч. 1 ст. 48 Закону голова виконавчого органу вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства, тобто фактично директор являється представником товариства згідно вказаних статей.

Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах.

Таким чином, укладаючи договір купівлі-продажу нерухомого майна від 17.07.2006 року на користь ОСОБА_5, яка одночасно являлася директором товариства, було порушено вимоги ч. 3 ст. 238 ЦК України та вчинено правочин в інтересах представника за законом.

Крім того, відповідно до даних балансу товариства за 2005 рік загальна вартість майна товариства без урахування суми його зобовязань складала 164900,00 грн., вартість нерухомого майна, відчуженого за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 17.07.2006 року складала 170000,00 грн., тобто значно перевищувала половину розміру загальної вартості майна товариства. Згоди на укладання договору загальні збори учасників АТ “Сюрприз” не надавали, відповідне питання на вирішення загальних зборів виконавчим комітетом не виносилося, про що було зазначено в позові АТ «Сюрприз»до ОСОБА_5, з яким товариство звернулося до суду у травні 2009 року, однак через рік у травні 2010 року відмовилося від позову і ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.05.2010 року провадження у справі за його заявою було закрито. Однак, як вбачається з матеріалів справи виконавчий орган товариства здійснив відчуження майна товариства з перевищенням наданих йому повноважень.

Посилання представника АТ «Сюрприз»на те, що згоди загальних зборів на укладення цього договору не повинно бути, судовою колегією не приймаються, оскільки в Статуті товариства не зазначено, що ОСОБА_5 як директор товариства мала право укладення договорів на зазначену суму, тому вказаний договір судова колегія вважає за необхідне визнати недійсним, оскільки його укладено з порушенням вимог ст. ст. 215, 216 ЦК України, однак без застосування двосторонньої реституції, так як закон передбачає інші наслідки такого порушення.

Що стосується договору купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень від 05 липня 2007 року, судова колегія виходить з того, що оскільки спір виник з приводу права власності на нерухоме майно, суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_4 не врахував, що згідно із ч. 7 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»в редакції Закону № 1952-ІУ від 01.07.2004 року, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, зареєстровані речові права мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону в редакції, чинної на час вирішення спору, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов, якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обовязкової реєстрації таких прав.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 право власності на спірне нерухоме майно за договором від 05 липня 2007 року не набув, оскільки належним чином його не зареєстрував.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на зазначене та вимоги закону уваги не звернув та необґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_4, у звязку з чим судова колегія вважає в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити; зустрічний позов та позов ОСОБА_2 задовольнити; визнати недійсними договори купівлі продажу нежитлових приміщень № 4,4 а, 5-:-13,16 першого поверху будівлі літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, від 17 липня 2006 року та 05 липня 2007 року та визнати за ОСОБА_2 право власності на вказані нежитлові приміщення.

Керуючись ст. ст. 303,304, п.2.ч.1.ст. 307, п.1 ч.1 ст. 309, ст..313, ч.2.ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України,-

судова колегія,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2011 року-скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 та позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати недійсними договори купівлі продажу нежитлових приміщень № 4,4 а, 5-:-13,16 першого поверху будівлі літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, укладених 17 липня 2006 року між Акціонерним товариством «Сюрприз»та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_10 в реєстрі № 2601 та 05 липня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11, в реєстрі № 3725.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення № 4,4 а, 5-:-13,16 першого поверху будівлі літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів з дня проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя: підпис

Судді: підписи

Копія вірна: суддя-