Вирок № 19008009, 30.06.2011, Підволочиський районний суд Тернопільської області

1-4/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2011 року Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Могачевської В. Й.

при секретарі Сачко Р. О., Сівчук Т. А.

з участю прокурора Яреми А. В.

потерпілого ОСОБА_1

підсудного ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань смт. Підволочиськ кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Осінники Кемеровської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 одруженого, з вищою освітою, працюючого лікарем хірургом Скалатської комунальної районної лікарні, раніше не судимого, за ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 151 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

Підсудний ОСОБА_2, працюючи з 1978 року по даний час на посаді лікаря - хірурга денного стаціонару Скалатської комунальної районної лікарні № 2 Підволочиського району Тернопільської області, та в силу цього, в окремих випадках виконуючи організаційно розпорядчі функції і набуваючи статусу службової особи, перевищив надані йому службові повноваження та вчинив службове підроблення, що мало місце при таких обставинах.

Будучи 08 червня 2007 року ургентним лікарем Скалатської КРЛ № 2 Підволочиського району Тернопільської області, з метою вирішення сімейних проблем своєї дочки, у неробочий час прибув до місця основної роботи та в порушення вимог ст. ст. 3, 13 Закону України «Про психіатричну допомогу », наказу Міністерства охорони здоров”я України № 204 від 24.07. 2001 року «Про затвердження окремих форм документів з питань психіатричної допомоги », явно перевищуючи надані йому професійні та службові повноваження, умисно склав, написав та видав завідомо неправдивий документ направлення на стаціонарне лікування в психіатричне відділення Тернопільської обласної психоневрологічної лікарні своєму зятеві ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, самовільно встановивши йому діагноз «маніакально депресивний синдром », хоча останній ніколи не перебував на обліку в лікаря психіатра та психічними захворюваннями не страждав, про що достовірно було відомо підсудному.

У вказаному направленні підсудний поставив штамп Скалатської комунальної районної лікарні № 2, зробив відмітку про дату його складання та завірив своїм підписом, надавши йому статус офіційного документа, що тягне за собою певні правові наслідки і тим самим свідчить про наявність на боці лікаря повноважень організаційно розпорядчого характеру.

На підставі виданого ОСОБА_2. направлення ОСОБА_1, яке послужило підставою для працівників Підволочиського РВ УМВС України в Тернопільській області, які у відповідності до ст. 8 Закону України «Про психіатричну допомогу »зобов”язані надавати допомогу медичним працівникам за їх зверненням у разі надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та забезпечувати безпечні умови для доступу до особи та її психіатричного огляду і були викликані за місцем проживання ОСОБА_1 в м. Скалат для доставки останнього в Тернопільську обласну психоневрологічну лікарню, 08.06. 2007 року в порушення вимог Наказу МОЗ № 204 від 24. 07. 2001 року потерпілий був госпіталізований на стаціонарне лікування у 7 ий психіатричний відділ ТОККПНЛ, де перебував до 12 червня 2007 року, у зв”язку з чим, охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_1 . було заподіяно істотну шкоду у вигляді незаконного поміщення у психіатричний заклад завідомо здорової особи.

Таким чином, працюючи лікарем хірургом Скалатської КРЛ № 2 Підволочиського району Тернопільської області, видавши направлення на стаціонарне лікування у психіатричний заклад завідомо здорової особи, яке тягне за собою певні правові наслідки і тим самим свідчить про наявність на боці лікаря повноважень організаційно розпорядчого характеру (дане направлення послужило підставою для працівників Підволочиського РВ УМВС України в Тернопільській області, які у відповідності до ст. 8 Закону України «Про психіатричну допомогу » зобов”язані надавати допомогу медичним працівникам за їх зверненням у разі надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та забезпечувати безпечні умови для доступу до особи та її психіатричного огляду і були викликані за місцем проживання ОСОБА_1 в м. Скалат для доставки останнього в Тернопільську обласну психоневрологічну лікарню ), умисно вчинив дії, які явно перевищують надані йому службові повноваження ( у відповідності до ст.10 Закону України «Про психіатричну допомогу »- психіатрична допомога надається лікарями психіатрами за наявності ліцензії, отриманої відповідно до законодавства, а згідно з вимогами п. 3.4 посадової Інструкції лікаря хірурга, затвердженої головним лікарем Скалатської КРЛ № 2 02.01. 2007 року лікар хірург має право залучати лікарів інших спеціальностей для проведення консультацій хворим, не будучи спеціалістом в галузі психіатрії, не залучивши лікаря психіатра сам виставив психіатричний діагноз), що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремого громадянина, потерпілого по справі.

Крім того, ОСОБА_2 будучи 08 червня 2007 року ургентним лікарем хірургом Скалатської КРЛ № 2 Підволочиського району, в порушення вимог ст. 3, 13 Закону України « Про психіатричну допомогу », Міністерства охорони здоров”я України № 204 від 24. 07. 2001 року «Про затвердження окремих форм документів з питань психіатричної допомоги », умисно склавши, виписавши та видавши завідомо неправдивий документ направлення на стаціонарне лікування у психіатричному відділенні Тернопільської обласної психоневрологічної лікарні своєму зятеві ОСОБА_1, самовільно встановивши йому діагноз «маніакально депресивний синдром », хоча останній на обліку в лікаря психіатра не перебував та психічними захворюваннями не страждав.

В направленні ОСОБА_2 поставив штамп Скалатської КРЛ № 2 Підволочиського району, відмітку про дату його складання та завірив своїм підписом, надавши статус офіційного документа, що тягне за собою певні правові наслідки і тис самим свідчить про наявність на боці лікаря повноважень організаційно розпорядчого характеру. Тобто, своїми діями підсудний скоїв службове підроблення умисне складання і видача службовою особою завідомо неправдивого документа.

В судових засіданнях підсудний ОСОБА_2 вину свою заперечив і пояснив, що ОСОБА_1 його колишній зять, який тривалий час знаходився на заробітках за кордоном. Після повернення на Україну дуже погано відносився до дочки і внука , неодноразово погрожував фізичною розправою, а тому звертався за допомогою до психіатра ОСОБА_4, яка працює в медичному університеті. Так як 08 . 06. 2007 року останній не контролював своєї поведінки, погрожував дочці, він, боявся за життя дочки і внука, а тому, намагаючись врятувати доньку і внука і працюючи лікарем - хірургом Скалатської КРЛ, дійсно пішов в лікарню і написав направлення на стаціонарне лікування в психіатричне відділення Тернопільської обласної психоневрологічної лікарні, написавши діагноз «маніакально депресивний синдром » який почув від лікаря, котра лікувала і консультувала колишнього зятя. Так як його дочка, і на той час дружина ОСОБА_1 ОСОБА_5 викликала працівників міліції, оскільки зять в цей день влаштував сімейний скандал, погрожував дочці і внуку фізичною розправою, він можливо заніс направлення в будинок, де знаходився ОСОБА_1 і положив на стіл, а сам пішов додому або віддав дане направлення дочці чи працівникам міліції, які супроводжували ОСОБА_1 до Тернопільської обласної психоневрологічної лікарні де останнього оглянув спеціаліст психіатр і помістив в психіатричне відділення закритого типу, що свідчить, що ним було правильно виставлено діагноз. Оскільки він є рядовим лікарем, а тому не являється службовою особою, не може нести відповідальність за пред”явленим йому обвинуваченням. Крім того він не поміщав ОСОБА_1 в лікарню, а лише виписав направлення з яким черговий лікар психіатр, котра приймала рішення про госпіталізацію його колишнього зятя могла і не погодитись. Крім того просить врахувати, що потерпілий добровільно поїхав в лікувальний заклад, оскільки перед тим неодноразово консультувався в доцента ОСОБА_4, вживав виписані нею препарати. Цивільного позову не визнав.

Хоч підсудний вини своєї не визнав, однак вина його доведена доказами, дослідженими і перевіреними в судовому засіданні.

Так, потерпілий ОСОБА_1, який категорично не погодився з постановою державного обвинувача - старшого помічника прокурора Підволочиського району Тернопільської області від 17 червня 2011 року про зміну обвинувачення, а саме - виключення з обвинувачення ч. 1 ст. 151 КК України і повністю підтримав обвинувачення у раніше пред”явленному обсязі пояснив, що він був чоловіком дочки підсудного ОСОБА_5. Тривалий час, близько 10 років вони з дружиною перебували у США, звідки повернулися в березні 2007 року і, крім того що придбали нерухоме майно, заробили велику суму грошей які в основному були акумульовані на рахунках колишньої дружини та її родичів, які вирішили заволодіти цими грішми. А так як між ним і дружиною після повернення на Україну почали виникати конфлікти, її батько, підсудний по справі , домовившись з своєю донькою вирішили незаконно помістити його в психіатричний заклад виставивши відповідний діагноз та в майбутньому визнати його недієздатним і без будь яких перешкод розпорядитися заробленими грішми та нажитим майном .

Реалізовуючи свій задум, 08 червня 2007 року коли він з дружиною, кожен своєю машиною приїхали з Тернополя, де тимчасово проживали знімаючи квартиру, в місто Скалат і він знаходився в будинку своєї матері в АДРЕСА_2, а дружина з його згоди поїхала до своїх батьків, близько 18 - 19 години приїхав наряд міліції з Підволочиського РВ УМВС України в Тернопільській області в кількості 3 х чоловік, разом з якими була його дружина та її батьки і на підставі направлення виписаного підсудним ОСОБА_2, його силою було доставлено в Тернопільський обласний психоневрологічний диспансер та госпіталізовано у 7 ме відділення закритого типу, де він знаходився до 12 червня 2007 року, після чого його виписали, оскільки висновок комісії підтвердив, що він є психічно здоровий, а виставлений йому діагноз «маніакально депресивний синдром »не знайшов свого підтвердження.

Також просить задовольнити його позовні вимоги стягнути матеріальну в розмірі 62000 грн за придбання медикаментів, витрати пов”язані з поїздками для консультайцій в Тернопіль, Хмельницький, Київ та проведенням обстеження, надання юридичної допомоги, а також моральну шкоду в сумі 200000 ( двісті тисяч ) гривень, яка виразилася в тому, що він зазнав фізичного болю, було порушено нормальний та звичний для нього спосіб життя, він змушений був докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав і для лікування у закладі охорони здоров”я, а також було приниженно його честь та гідність, а саме в процесі поміщення його в психіатричний заклад з діагозом «маніакально депресивний синдром », до нього ставились як до психічно хворої людини, застосовували образливі та нецензурні слова ; його особистих моральних переживаннях за своє здоров”я, життя та самопочуття, які він поніс в результаті незаконного позбавлення волі, а тому на даний час не може забезпечувати себе і доглядати за собою, що створює суттєві незручності в побуті;

в порушенні нормальних життєвих зв”язків, стосунків з оточуючими людьми, здійснення активного громадського життя. На даний час в нього залишилося відчуття та острах з приводу заподіяння фізичного болю та страждань, здійснення фізичного примусу та незаконного позбавлення волі, постійного відчуття приниження з боку оточуючих та ставлення оточуючих; незаконного заволодіння його майном колишньою дружиною та її родичами, про що свідчать його заяви в Тернопільський місьвідділ РВ УМВС України в Тернопільській області та Дніпровський відділ районного управління Головного упраління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомила, що вона з 2005 року по даний час працює лікарем психіатром Тернопільського обласного психоневрологічного диспансеру. 08 червня 2007 року вона була черговим лікарем диспансеру. В цей вечір її викликали у приймальне відділення куди в супроводі працівників міліції і родичів був доставлений ОСОБА_1 В направленні виданному Скалатською КРЛ № 2 був виставлений діагноз «маніакально депресивний синдром ». Перед поміщенням потерпілого на лікування вона спілкувалася з його дружиною, мамою і самим ОСОБА_1 після чого прийняла рішення про поміщення його в 7 ме відділення закритого типу. Так як це був її останній робочий день перед відпусткою, лікуванням ОСОБА_1 займався заввідділом ОСОБА_7 На даний час їй відомо, що після проведення комісійного обстеження виставлений потерпілому діагноз не підтвердився і через декілька днів він був виписаний з лікарні.. Оскільки пройшло багато часу точних деталей вона не пригадує, але знає, що без згоди пацієнта його б не помістили на лікування.

Свідок ОСОБА_8 заявила, що вона з 1998 року працює працює лікарем - психіатром Підволочиської КРЛ. ОСОБА_1 не знала і не знає, так як він ніколи не звертався за допомогою. Пригадує, що в 2007 році на підставі виписки направленої їм Тернопільським обласним психоневрологічним диспансером він був поставлений на облік з діагнозом «розлад адаптації у акцентуйованої особи », але через рік його було знято з обліку згідно Інструкції, як особу яка протягом цього часу не зверталася в лікувальний заклад та не проходила відповідного обстеження і лікування.

При цьому доповнила, що згідно з вимогами Закону України «Про психіатричну допомогу »ніхто не має права давати направлення на обстеження чи лікування в психіатричні заклади, в даному випадку Тернопільський обласний психоневрологічний диспансер крім лікаря психіатра, або медсестри психіатричного кабінету, якщо пацієнт стоїть на обліку. Якщо особа захворіла перший раз, обов”язково повинні були поставити її до відому, привезти в Підволочиськ або викликати в Скалат, де вона змогла б оглянути пацієнта і прийняти відповідне рішення, чого зроблено не було. У тих випадках, коли особа становить загрозу для себе чи оточуючих, вона повідомляє міліцію, в супроводі якої, з обов”язковою участю медсестри її доставляють в лікарню. Крім того свідок повідомила, що є спеціальний бланк направлення в психіатричний заклад, в якому діагноз пишеться кодом і внизу рекомендації щодо лікування хворого.

Вона постійно знаходиться за місцем проживання або на робочому місці і при першій потребі проводить огляд хворого. Однак в данному випадку до неї ніхто не звертався і будь яких рекомендацій вона нікому не давала.

Допитана під час досудового слідства і в попередніх судових засіданнях свідок ОСОБА_4, покази якої оголошені судом ( т. 1 а. с. 181 -183, т. 2 а. с.193 194 і а. с. 374 -375 ) пояснила, що вона є доцентом кафедри неврології, психіатрії, наркології та медичної психології Тернопільського медичного університету. Її робоче місце знаходиться в Тернопільській обласній клінічній психоневрологічній лікарні. Приблизно в травні червні 2007 року вона дійсно консультувала ОСОБА_1, який знаходився в кабінеті УЗД і був надто збуджений. З метою заспокоєння обстежуваного вона провела з ним бесіду і запропонувала йому, в разі необхіності, звертатися у їх лікувальний заклад. Через деякий час до неї особисто під”їхав ОСОБА_1 і вона йому порекомендувала заспокійливі препарати, які можна придбати в любій аптеці. Однак ніякого діагнозу вона не виставляла і жодних рекомендацій ОСОБА_2 чи його дочці щодо необхідності госпіталізації ОСОБА_1 не давала. Другий раз була в складі комісії під час перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в 7 му відділенні психіатричного відділення Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні і погодилася з висталеним комісією діаанозом «розлад адаптпції у акцентуйованої особи ».

З поянень свідка ОСОБА_7, оголошених в судовому засіданні ( т. 1 а.с.162 165, т. 2 а. с. 193 зворот ) видно, що він працював завідувачем 7 го відділення ТОККПНЛ і коли 11 червня 2007 року зранку прийшов на роботу побачив, що 08 червня близько 20 ї години на підставі направлення Скалатської районної лікарні № 2 Підволочиського району поступив на лікування житель м. Скалат ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, якого оглядала черговий лікар ОСОБА_6 У направленні Скалатської райлікарні був виставлений діагноз «маніакально депресивний синдром », а черговий лікар ТОККПНЛ виставила діагноз «маячний депресивний синдром ». З історії хвороби було видно, що в ОСОБА_1 емоційна нестійкість і було зрозуміло, що направлення давав не лікар психіатр, а тому він вирішив особисто зайнятися лікуванням данного хворого, під час спілкування з яким йому стало відомо що в нього є проблеми в сім”ї конфлікти з дружиною та її батьками, а тому він призначив йому пато психологічне обстеження. ОСОБА_1 не відмовлявся від обстеження, добровільно пройшов всі призначені йому тести та консультації і на слідуючий день хворий був представлений на медкомісію яка виставила діагноз «розлад адаптації у акцентуйованої особи по нестійкому типу ». «Розлад адаптації »- це є стан суб”єктивного дисстресу і емоційного розладу, що супрводжується порушенням соціального функціонування, виникає внаслідок порушення адаптації до змін в житті або стресових станів. Дане захворювання є поширене і згідно Міжнародної статистичної класифікації хвороб № 10 не відноситься до психічних захворювань, а відноситься до розладів психіки. Таке захворювання можна медикаментозно лікувати як амбулаторно так і стаціонарно в умовах психіатричної лікарні, але переважна кількість хворих за медичною допомогою не звертаються, а долають цей розлад самостійно. На відміну від «маніакально депрессивного синдрому або маячно депрессивного синдрому », які не виліковуються, а лише заліковуються,

«розлад адаптації »повністю виліковується Оскільки ОСОБА_1 відмовився від подальшого лікування та обстеження в умовах ТОККПНЛ, 12 червня 2007 року він був виписаний з лікарні.

Свідок ОСОБА_9 повідомив, що з 1998 року по 31 березня 2010 року працював оперативним черговим Підволочиського РВ УМВС України в Тернопільській області. 08 червня 2007 року в чергову частину Підволочиського РВ УМВС України в Тернопільській області надійшло повідомлення ОСОБА_5 про те що її чоловік ОСОБА_1, вчиняє скандал, веде себе неадекватно, погрожує їй фізичною розправою , про що він повідомив по телефону дільничного інсектора ОСОБА_10, який обслуговував Скалатську зону і запропонував розібратися на місці в ситуації, яка склалася. Після того як його повідомили що є направлення Скалатської КРЛ № 2 на госіталізацію в Тернопільську обласну психоневрологічну лікарню і є машина швидкої допомоги, він дозволив працівникам міліції здійснити суправід в лікарню.

Свідок ОСОБА_10 , який з 2005 по 2010 рік працював дільничним інспектором Підволочиського РВ УМВС України в Тернопільській області ( обслуговував Скалатську зону ) повідомив, що 08 червня червня 2007 року коли він знаходився по роботі в смт. Підволочиську в чергову частину надійшла заява від ОСОБА_5 про сімейний скандал . Так як в Скалаті на опорному пункті був ОСОБА_12, який також обслуговував дану зону, він збирав матеріали по даній заяві .

Свідок ОСОБА_11, який з 2007 року працює дільничним інспектором Підволочиського РВ УМВС України в Тернопільській області пояснював, що в 2007 році він був помічником ОСОБА_12 , який збирав матеріали по заяві ОСОБА_5 і возив її чоловіка ОСОБА_1 в Тернопіль в лікарню.

Він разом з ОСОБА_12, якому подзвонили з райвідділу ходили додому до ОСОБА_1, який поводив себе спокійно. Звідки взялося направлення йому невідомо і хто давав команду супроводжувати до лікарні ОСОБА_1 йому також невідомо.

Свідок ОСОБА_15 мати потерпілого повідомила, що 08. червня 2007 року близько 18 ї години, коли її син ОСОБА_1 , який приїхав з Тернополя, знаходився в неї вдома і обідав, до них в будинок зайшли колишня невістка ОСОБА_5, її батько ОСОБА_2 в супроводі працівників міліції, які силою заставили сина сісти в машину ( вели сина, брали за руки ) і відвезли його в Тернопільську обласну психоневрологічну лікарню Так як це все відбувалося дуже швидко і несподівано, на її заперечення ніхто не реагував, вона також поїхала в лікарню. Везли сина машиною невістки, яка сиділа за кермом, один міліціонер спереду, син, ще один міліціонер і вона ззаду. На підставі направлення виписаного батьком колишньої невістки ОСОБА_2. сина помістили в закрите відділення Тернопільської обласної ККПНЛ ( т. 2 а.с. 373 -374 ) .

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що 3 1995 по 2007 рік вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 З 2000 по 2007 рік вони перебували у США, де в них народився син. Після народження сина в колишнього чоловіка по відношенню до неї почалася агресія. В квітні 2007 року вона разом з дитиною повернулася на Україну до батьків, а через 7 10 днів приїхав також ОСОБА_1 Оскільки чоловік неадекватно себе поводив в травні 2007 року вони проходили обстеження в м. Тернопіль на вул. Чехова та в ТОККПНЛ. Під час проведення енцефалограми голови медсестра покликала лікаря, якою виявилася ОСОБА_4 і після проведеної консультації виписала якісь препарати чоловікові для заспокоєння нервової системи, запропонувала пройти курс лікування, а оскільки останній відмовився, дала їй рекомендації щодо дій у випадку агресивної поведінки чоловіка.

Так як вони з чоловіком проживали в місті Тернополі на зйомній квартирі , 08 червня 2007 року біля обіду він влаштував скандал, почав їй погрожувати фізичною розправою, а тому вона зателефонувала в Підволочиський РВ УМВС України в Тернопільській області, повідомила чергового про неадекватну поведінку чоловіка, а також про те, що він приймає психотропні ліки, на що черговий повідомив що потрібно направлення в психлікарню, а тому її батько, будучи ургентним лікарем, виписав таке направлення і чоловіка, за його згодою відвезли в психлікарню і помістили на лікування. Вказані дії відбувалися після їх повернення в Скалат. Вона на опорному пункті дочекалася працівників міліції і разом з ним и а також батьком ОСОБА_2 зайшли в будинок матері ОСОБА_1 , де знаходився її чоловік, де батько дав ОСОБА_1 направлення на лікування в руки, після чого поїхали в лікарню де ОСОБА_1 помістили на лікування.

Вина підсудного ОСОБА_2 у скоєнні злочинів підтверджується також :

- заявою ОСОБА_1 від 01.12. 2007 року ( т. 1 а. с. 9 ) на ім”я прокурора Підволочиського району Тернопільської області в якій він просить дати правову оцінку протизаконним діям колишньої дружини ОСОБА_5 та її батька ОСОБА_2 ., лікаря хірурга Скалатської районної лікарні № 2, які перебуваючи в змові незаконно помістили його в психоневрологічну лікарню, не маючи на те ніяких підстав і відповідної кваліфікації лікаря відповідного профілю ;

- довідкою ТОККПНЛ від 21. 06. 2007 року ( т. 1 а. с. 22 ), виданою ОСОБА_1 про те, що він знаходився в сьомому психіатричному відділі Тернопільської обласної клінічної комунальної психоневрологічної лікарні з 08. 06. 2007 року по 12. 06. 2007 року з діагнозом «розлад адаптації »і йому проведено обстеження;

- довідкою Підволочиської КЦРЛ Тернопільської області № 81 від 17. 03. 2008 року ( т. 1 а. с. 24), з якої видно, що ОСОБА_1 з 02. 07. 2007 року рішенням ЛКК від 15. 08. 2007 року був взятий на

«Д »облік, з діагнозом «Розлад адаптації у акцентуйованої особи по нестійкому типу »на підставі виписки зі стац. лікування в 7 відділі ТОККПНЛ № 4156/201, код діагнозу Е 43.2. та сигнальною випискою за підписом лікуючого лікаря та зав 7 мим психіатричним відділом ТОККПНЛ відділом ОСОБА_7 де проходив обстеження потерпілий ( т. 1 а. с. 25 -26 ) ;

- направленням на стаціонарне лікування в психіатричне відділення Тернопільської обласної психоневрологічної лікарні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, з діагнозом

«Маніакально депресивний синдром »виписаному і виданому 08. 06. 2007 року , на якому стоїть штамп Скалатської районної лікарні № 2 Тернопільської області та підписаному підсудним ( т. 1 а. с. 28 , т. 2 а. с. 138 );

-оглянутим в судовому засіданні журналом реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються Підволочиського РВ УМВС з якого видно, що під № 655 від 08. 06. 2007 року зареєстровано повідомлення, яке поступило по телефону від ОСОБА_5 о 17 год. 30 хв. про те, що її чоловік ОСОБА_1 погрожує їй фізичною розправою ( ксерокопія журналу міститься в матеріалах справи ( т. 2 а. с. 43 -45 ) та відмовним матеріалом № 451 розпочатим 08. 06. 2007 року, закінченим 09. 06. 2007 року ( т. 1 а. с. 36 42 ) де міститься постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 09 червня 2007 року в якій зазначено, що проведеною працівниками РВ перевіркою заяви ОСОБА_5 про вчинення її чоловіком сімейного скандалу було встановлено, що 08 червня 2007 року близько 11 ї години по місцю свого проживання в АДРЕСА_3 ОСОБА_1 вчинив сімейний скандал відносно своєї дружини ОСОБА_5 під час якого обзивав її нецензурними словами, чим завдав шкоду її психологічному здоров”ю, а сам пішов додому. В цей же день ОСОБА_5 звернулася з письмовою заявою, в якій просить не проводити перевірки по її попередній заяві, оскільки вона не має ніяких претензій до чоловіка, так як він 08. 06. 2007 року поміщений в закрите відділення Тернопільської обласної психо неврологічної лікарні. В даних відмовних матеріалах також містяться заяви власноручно написані ОСОБА_5

( т. 1 а.с. 39 , 41 ). В першій заяві вона просить прийняти міри до її чоловіка ОСОБА_1, який 08. 06. 2007 року в 11 год в АДРЕСА_3 вчиинив сімейний скандал, під час якого обзивав її нецензурними словами, чим завдав шкоди її психічному здоров”ю. В другій заяві, написаній в цей же день 08.06. 2007 року ОСОБА_5 також власноручно, вона просила не проводити перевірки по першій заяві, оскільки вона спільно з працівниками міліції помістили ОСОБА_1 в закрите відділення Тернопільської обласної психоневрологічної лікарні. І в першій і в другій заяві заявниця зазначила, що ознайомлена з наслідками ст. 383 КК України

Ні в заяві про вжиття заходів за влаштування сімейного скандалу, ні в поясненнях заявниці, які містяться в відмовному матеріалі, заявниця ОСОБА_5 не вказує на неадекватну поведінку чи будь які інші дії ОСОБА_1 застосування насильства чи погрозу його застосування, які б давали підстави для вжиття таких радикальних заходів як направлення на лікування в психіатричне відділення Тернопільської обласної ККПНЛ ( направлення зі слів ОСОБА_2 було виписано після 18 ї години, а ОСОБА_1 був госпіталізований після 19 ї години, що спростовує твердження підсудного про побоювання за життя дочки і внука ).

- у висновку № 737 від 24. 04. 2008 року почеркознавчого дослідження Тернопільського ВКНДІСЕ ( т. 1 а. с 69 -75 ) вказано, - три підписи в від імені ОСОБА_1 у медичній картці № 045156/201 у розділі «усвідомлена інформована згода чи незгода «виконано ОСОБА_1 Вказані підписи виконані під впливом збиваючих факторів, серед яких незвична та незручна поза ( імовірно стоячи), незвичне положення приладів письма, а також незвичний внутрішній стан ( імовірно психо фізичне збудження). Ознак виконання підписів у стані алкогольного сп”яніння не виявлено;

- згідно висновку експерта сектору з ТКЗР ОВС м. Хмельницького НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області № 471 від 09. 09. 2008 року ( т. 1 а.с. 148 -151 ) дати відповідь на поставлене питання : «Ким ОСОБА_1 Чи іншою особою виконано підписи від імені ОСОБА_1 У розділі «Усвідомлена інформаційна згода ( чи незгода ) »у медичній картці № 045156/201 стаціонарного хворого ОСОБА_1 не представилося можливим через відсутність у розпорядженні експерта зразків підпису, а саме через відсутність вільних зразків підпису ОСОБА_1 ( згідно методичних рекомендацій щодо порівняльного матеріалу для дослідження повинно бути не менше 10 підписів ).

Три досліджувані підписи від імені ОСОБА_1. У розділі «Усвідомлена інформаційна згода ( чи незгода ) »у медичній картці № 045156/201 виконані під впливом збиваючих факторів ( зовнішніх і внутрішніх) , до яких можна віднести ймовірніше за все - незвичні умови письма ( незручна поза виконавця, необхідність виконання підписів в швидкому темпі тощо ) , а також, ймовірно, незвичний психофізіологічний стпан виконавця, зокрема, - стан природного емоційного збудження., хвилювання

- згідно довідки Підволочиської КРЛ № 215 від 03.05.2008 року ( т. 1 а. с. 104 ) ОСОБА_1 на диспансерному обліку в лікаря психіатра та лікаря- нарколога не знаходиться ;

- в довідці Скалатської комунальної лікарні № 101 від 28. 05. 2008 року ( т. 1 а. с. 107 ) зазначено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно працює на посаді лікаря хірурга з 01. 08. 1978 року

( наказ № 114 п. 2 від 24.07. 1998 року ;

- згідно посадової інструкції лікаря хірурга, затвердженої головним лікарем Скалатської КРП і погодженої головою профспілки 02.01. 2007 року ( т. 1 а. с. 108 -110 ) у своїй роботі керується чинним законодавством України про охорону здоров”я, кодексом законів про працю та нормативно правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров”я, організацію хірургічної допомоги ( п 1.3 ) в тому числі залучати лікарів інших спеціальностей до проведення консультацій хворим ( п. 3.4 )

Будучи допитаним під час проведення досудового слідства ( т. 1 а. с. 60 62 ) підсудний вину свою визнавав і пояснював, що він направлення на госпіталізацію ОСОБА_1 в психіатричне відділення, яке ніде не реєстрував, виписав на прохання своєї дочки, яка постійно жалілася на неадекватну поведінку свого чоловіка, його погрози, так як підозрював наявність в колишнього зятя психічного захворювання, однак останній відмовлявся від лікування. В даному поясненні він визнавав факт порушення вимог закону «Про психіатричну допомогу», оскільки не є спеціалістом в даній галузі і не звертався за консультацією до спеціаліста, лікаря психіатра, а тому готовий нести покарання. Зміну показів в подальшому суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за скоєне.

Згідно акта комплексної психолого психіатричної амбулаторної експертизи № 8 від 17. 09. 2008 року ( т. 1 а .с. 134 -140 ) ОСОБА_1 на час поміщення його в Тернопільську обласну психоневрологічну лікарню психічним захворюванням не страждав, а виявляв розлад адаптації у акцентуйованої особи, за медичною документацією. Пацієнти з такими розладами можуть бути госпіталізовані в психіатричну лікарню тільки за «усвідомленою згодою », згідно ст. 13 Закону України «Про психіатричну допомогу»яка є в історії хвороби № 1456/201 за 2007 рік з Тернопільської обласної комунальної психоневрологічної лікарні, що засвідчено підписом. Так як підекспертний від подальшого лікування та обстеження відмовився, то 12. 06. 2007 року був оглянутий комісією лікарів і виписаний з лікарні, оскільки не потребував примусового лікування. ОСОБА_1 на момент поміщення його В ТОККПНЛ виявляв тільки р озлад адаптації у акцентуйованої особи.

На теперішній час будь яким психічним захворюванням не страждає.

За своїм психічним станом міг розуміти характер і значення скоєних проти нього протиправних дій .

З графіків чергування лікарів на червень 2007 року та графіка ургенції на червень 2007 року, затверджених головним лікарем Скалатської рай лікарні № 2 ( т. 2 а.с. 334 ) видно, що 08 червня 2007 року черговим лікарем по Скалатській лікарні був лікар невропатолог ОСОБА_13, ОСОБА_2 був ургентним лікарем

Допитаний в судовому засіданні головний лікар Скалатської лікарні ОСОБА_14 повідомив, що на чергування лікарі заступають о 18 годині. Черговий лікар на час чергування наділений повноваженнями головного лікаря, а ургентний як спеціаліст в своїй області при необхідності викликається для дачі консультацій, що підтверджується також посадовою інструкцією для чергових лікарів лікарні, затвердженою головним лікарем Скалатської райлікарні.

Оскільки в матеріалах справи є два висновки зразків почерку потерпілого, які проводилися на підставі одних і тих самих матеріалів, суд не приймає до уваги висновок почеркознавчого дослідження № 737, оскільки в даному випадку це є висновок спеціаліста, а не експерта, який не був попереджений про кримінальну відповідальність ( а також висновок зроблено з порушенням вимог

( методичних рекомендацій для такого типу експертиз ).

Оцінивши всі зібрані і перевірені судом докази по даній кримінальній справі, суд приходить до висновку що вина ОСОБА_2 доведена у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 365 та ч. 1 ст. 366 КК України оскільки працюючи лікарем- хірургом Скаластської районної лакарні № 2, видавши направлення на стаціонарне лікування у психіатричний заклад завідомо здорової людини, яке тягне за собою певні правові наслідки і тим самим свідчить про наявність на боці лікаря повноважень організаційно розпорядчого характеру, а тому, в даному конкретному випадку його слід вважати службовою особою, умисно вчинив дії, які явно перевищують надані йому службові повноваження, що заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам потерпілого ОСОБА_1і його дії за даним епізодом слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 365 КК України, а також за ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки будучи ургентним лікарем, умисно склавши, виписавши та видавши завідомо неправдивий документ направлення на стаціонарне лікування у психіатричному відділенні Тернопільської обласної психоневрологічної лікарні своєму зятеві ОСОБА_1, самовільно встановивши йому діагноз «маніакально депресивний синдром », хоча останній на обліку в лікаря психіатра не перебував та психічними захворюваннями не страждав, в якому поставив штамп Скалатської КРЛ № 2 Підволочиського району, відмітку про дату його складання та завірив своїм підписом, надавши статус офіційного документа, що тягне за собою певні правові наслідки і тим самим свідчить про наявність на боці лікаря повноважень організаційно розпорядчого характеру, видав завідомо неправдивий документ, тобто скоїв службове підроблення

Оскільки суб”єктом злочину передбаченого ч.1 ст. 151 КК України може бути тільки лікар, який відповідно до встановленого законодавством України порядку приймає рішення про поміщення особи в психіатричний заклад, таке рішення було прийнято не ОСОБА_2., а черговим лікарем психлікарні, його слід виправдати за відсутністю в його діях складу злочину передбаченого даною статтею.

При вирішенні цивільного позову потерпілого, з урахуванням поданих ним доказів, суд вважає, що він підлягає до задоволення частково, на суму 1884 грн. 75 коп матеріальна шкода ( згідно поданих квитанцій на придбання медикаменті, оскільки після виписки з лікарні він проходив обстеження та лікування в різних медичних закладах ( т. 2 а. с. 331-333, 339-350 ) та 20000 ( двадцять тисяч ) гривень для відшкодування моральної шкоди, оскільки він зазнав приниження, протягом чотирьох днів був в психіатричному відділенні закритого типу, в результаті чого були порушені його життєві звязки , змінено звичайний ритм життя, в нього погіршився стан здоров”я.

Призначаючи покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу, вперше притягається до відповідальності , позитивно характеризується за місцем роботи і проживання , часто хворіє , думку потерпілого, який просить обрати покарання пов”Рязане з позбавлення волі та з позбавленням права займати лікарські посади, суд вважає що йому слід призначити покарання за ч. 1 ст. 366 у вигляді позбавлення волі, а за ч. 1 ст.365 у вигляді обмеження волі з позбавленням права займати посади повязані з лікарською діяльністю із застосуванням ст.. 75, 76 КК України , так як він ще може буьти виправлений і перевихований без ізоляції від суспільства.

Керуючись ст. 28, 323, 324 КПК України, ст. ст.1166, 1167, 1168 ЦК України, суд, -

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 366 і ч. 1 ст. 365 КК України і призначити йому покарання за :

- ч. 1 ст. 365 КК України - 2 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов”язані з лікарською діяльністю на строк 1 рік шість місяців

- ч. 1 ст. 366 КК України - 2 роки обмеження волі з позбавленням права займатися лікарською діяльністю на строк 1 рік.

Керуючись ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим 2 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавлення права займати посади пов”язані з лікарською діяльністю на строк 1 рік шість місяців.

Керуючись ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 ( три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого такі обов”язки :

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально виконавчої інспекції;

- повідомляти органи кримінально виконавчої інспекції про зміну місця проживання або роботи.

За ч. 1 ст. 151 КК України підсудного виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стятнути з засудженого на користь ОСОБА_1 1884 ( одну тисячу вісімсот вісімдесят чотири) грн. 75 коп матеріальна шкода ( згідно поданих квитанцій на придбання медикаменті , оскільки після виписки з лікарні він проходив обстеження та лікування в різних медичних закладах та 20000

( двадцять тисяч ) гривень для відшкодування моральної шкоди

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в закону силу залишити попередню підписку про невиїзд з постійного місця проживання .

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати в сумі 941 грн. 53 коп за проведення почеркознавчої експертизи № 471 від 09. 09. 2008 року в користь експертної установи Управління Держказначейства Хмельницької області, р/р № 35228001000040, МФО 815013, код № 25575309, для зарахування НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій області на рахунок № 100105022034-23 з приміткою «за дослідження».

Вирок суду може бути оскаржено до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення..

Суддя :